Магдебурзьке право

Магдебурзьке право – це право самоврядування у середньовічних містах. Воно вперше виникло в ХІІІ ст. в м. Магдебурзі. Воно встановлювало порядок проведення виборів і функції міського самоврядування суду, цехових об’єднань тощо.

Укр. міста отримували МП від литовських князів і польських королів. Першими МП отримали міста ГВ князівства: Сянок (1339), Львів(1356), Кременець (1374), Київ (1494/1497р.).

У ХV-ХVІІ ст. МП мали більшість міст України.

На землях, які були в складі Польщі, введення МП супроводжувалося польсь-кою і німецькою колонізацією міст та обмеженням прав укр. населенн я, зокрема, православні українці мали селитися в містах лише в одному кварталі, який називався Руська вулиця.

Зміст МП в Європі і Україні був різним, зокрема, була іншою організація магістрату – органів міського самоврядування.

Міста, які отримували МП, ставали вільними від феодала і від королівського управління. Замість королівських і феодальних намісників, влада переходила до органів самоврядування – магістрату, члени якого обиралися.

Магістрат поділявся на 2 колегії: раду і лаву.

Рада – це адміністративний орган, який здійснював управляння справами міста і одночасно був судом у цивільних справах.

Раду очолював бурмистер, який обирався із членів ради (райців) на 1 квартал для керівництва діяльністю ради.

Лава – це суд у кримінальних справах. Члени цього суду називалися лавники. Очолював лаву війт. Він обирався тільки із шляхтичів, але міг і успадкувати свою владу, або вона йому надавалася персонально.

Всі члени міської ради обиралися довічно, засідав магістрат у ратуші.

Магдебурзьке право в укр. містах:

· було дещо обмеженим: деколи магістрат на поділявся на колегії;

· дуже часто зберігалася залежність міста від феодала;

· цим правом дозволялось користуватися переважно католикам і уніатам, а українці і православні не мали права обиратися до міської влади.

Цехи

В ХІV-ХV ст. в ремеслі стаються важливі зміни. В Україні з’являються перші ремісничі цехи.

Цехи – це об’єднання ремісників однієї чи суміжних професій.

Перші цехи в Україні виникли в Києві, Львові, Білій Церкві, Полтаві, Житомирі тощо. Кожен цех мав свій статут, в якому визначалися права та обов’язки членів цеху. Кожен цех мав свою емблему і печатку. Після встановлення польського панування на укр. землях, не допускали у цехи ремісників – православних українців.

Основною виробничою одиницею була реміснича майстерня. Кожен майстер – власник майстерні, мав іще кілька підмайстрів та учнів, яких вчили цьому ремеслу багато років.

Селянські виступи

Посилення влади Польщі і Литви на укр. землях приводило до того, що становище укр. народу, зокрема селянства, значно погіршувалось.

Особливо тяжким ставало становище селянства.

Із століття в століття зростала панщина:

ХV ст. – 14 днів на рік;

ХVІ ст. – 3 дні на тиждень;

ХVІІ ст. – 3-4 дні на тиждень.

Селяни закріпачуються, переходять у повну залежність від своїх феодалів.

Офіційно кріпосне право на укр. землях було запроваджене постановою сейму Речі Посполитої 1573р. і ІІІ Литовським статутом 1588р.

Посилення соціально-економічного гніту, національного гніту і релігійного гніту стали основними причинами виникнення селянських, а згодом селянсько-козацьких повстань.

Одним із перших селянських виступів проти феодального гніту був рух фурів – це знедолені безземельні селяни, які об’єднувалися в загони для боротьби проти феодалів (Прикарпаття).

Згодом, у Сх. Прикарпатті виник рух опришків, перша згадка про яких датуєть-ся 1529р.

Найвищого піднесення селянський рух здобув під час селянського повстання під проводом Мухи та Андрія Борули, яке проходило у 1490-1492рр. на Галичині, Зх. Поділля і Пн. Буковині.

Учасниками повстання були селяни (укр. і молдавські – близько 10 тис чоловік). Вони захопили міста: Снятин, Коломию і Галич, визволили багато сіл, але під містом Рогатином полякам вдалося розбити повстанців (вересень 1490р.).

У 1491р. повстання відродилося на чолі із А. Борулею. Повстанці виступили із Пн. Буковини до Галичини.

Але в кінці листопада його загони теж були розгромлені поляками.

Влітку 1492р. повстання відродилось, та ненадовго, бо під Коломиєю поляки розгромили повстанців, Муха і Борула були заарештовані і скарані.

Це повстання було одним з найбільших селянських виступів ХІV-ХV ст. і мало соціальний та визвольний характер.

Культура України

в 2-ій пол. XIV ст. – 1-ій пол. XVI ст.

Умови розвитку культури:

1) Відсутність української державності і встановлення польсько-литовського панування на укр. землях.

2) Постійні набіги кримських татар і турків.

3) Початок масового ополячення і покатоличення, внаслідок встановлення панування Польщі; зневажливе ставлення до українських звичаїв, культури, православної церкви.

4) Масове переселення іноземців на укр. землі, які приносили власні культурні традиції.

5) Втрата укр. нації своєї еліти, внаслідок покатоличення і сполячення укр. шляхти.

6) Визначальна роль у національно-культурному житті міщанства

7) Розвиток культури у XIV ст. – XVI ст. можна поділити на 2 періоди:

1) Литовсько-руський, коли Литва через культурно-політичне відставання від Русі перейняла значну частину її культури.

2) Польсько-литовський, коли почалось масове переслідування і нищення укр. культури, що привело до культурно-релігійної кризи в Україні.

8) На розвиток української, як і європейської культури, значний вплив мали реформація і гуманізм – напрям суспільної думки, яка визнавала вищу цінність людини, як особистості і її право на всебічний розвиток. В Україні гуманізм поширюється з початку XVI ст.

Етапи встановлення української мови

1) Кінець 3ст. – поч. 2ст. до н.е. – розмежування Західних і Сх. слов’янських племен і їхніх мов.

2) 1ст. – 5 ст. н.е. – формування єдиної східнослов’янської мови, виникнення ознак укр. мови, через велику протяжність Київської Русі і різні впливи на її населення.

3) VI ст. – розпад єдиної східнослов’янської мови на окремі діалекти. Формування національних мов.

4) XI ст. – XIV ст. – завершення формування української нації і мови.

Українська культура XII ст. – XVII ст.

Усна народна творчість

Існувала у формі обрядової поезії (русальські, купальські, обжинкові, голосільні).

Зароджується епічна поезія (історичні думи і пісні).

Освіта

Українські школи і дальше існували при монастирях, церквах і маєтках феодалів.

Вчителями були дяки. Заможні люди вчили дітей вдома. Грамоту вчили по богослужебних книжках. Основним підручником був Псалтир.

Власних українських вищих навчальних закладів в Україні не було, тому заможні люди вчили своїх дітей у європейських університетах (Краківський, Болонський, Празький тощо). В історії збереглись імена кількох видатних українців, які здобули європейське визнання: Юрій Котермак (Дрогобич) – був професором медицини у Болонському і Краківському університетах, був ректором у Болонському університеті, написав працю «Прогностична оцінка поточного 1483 року».

Магістром Краківського у-ту був поет Павло Русин, якого вважають зачинателем гуманізму в Україні.

Великий вплив на розвиток укр. культури мав білоруський вчений і першодрукар Франциск Скорина, який довго жив в Україні і втілював ідеї відродження.

Література

Головне місце в літературі належить церковнійлітературі. Великий вплив на її розвиток мали Південні слов’яни, зокрема митрополити Купріян і Григорій Цамблаки.

1483р. в Україні вийшов збірник «Приточник», в якому були уривки багатьох європейських релігійних легенд.

Було створено нові редакції Києво-Печерського Патерика (збірник життєписів святих).

З’являються і світські твори: «Троянська історія», «Сказання про індійське царство» та збірник «Ізмарагд» (XIV – XV ст.), в якому прославляється книжна мудрість, доброчинність та інші етичні норми.

1401р. – Євангеліє створене Станіславом«Граматиком- Многогрішним» у с. Королеве на Закарпатті.

1489р. – збірка «Четьі-Мінеї».

1556-1561рр. – Пересопницьке Євангеліє, перше євангеліє на укр. мові.

У XIV ст. - XV ст. вийшов твір єпископа Серапіона «Слова».

Зроблено переклад повісті «Гаудала» (розповідь про ірландського лицаря, який побував у світі мертвих (XV ст.)

Історичні пісні і думи «Втеча трьох братів із Азова», «Маруся Богуславка», «Дума про Самійла Кішку», «Дума про козака Голоту», «Дума про Байду» та ін. Саме в цей час з’являються українські балади, які стали укр. народними піснями.

Літописання

З’являються нові центри літописання міста: Холм, Луцьк, Кам'янець-Подільський, Острог.

Створено Короткий київський літопис (містить події XIV-XV ст., але завершено написання в XVI ст.).

З’являється багато литовсько-руських літописів.

 

Книгодрукування

Перша українська друкарня виникла лише в кінці XV ст. у Кракові (1491р.), де німець Швайпольд Фіоль надрукував 1-шу книжку кирилицею, яка була написана церковнослов’янською мовою. Вона складалася із: «Тріодь пісна», «Тріодь цвітна», «Часословець», «Октоїх» - всі вони мали релігійний зміст.

На поч. XVI ст. з’явилися 1-ші книги надруковані білорусом Франциском Скориною, які були дуже популярні в Україні, зокрема 1517р. у Празі надрукував Псалтир, в 1519р. – «Біблію Руську».

Образотворче мистецтво

1) Укр. живопис протягом XIV-XV ст. поступово відходить від візантійських традицій, для яких характерна статичність і уривчастість.

 

2) Живопис крім релігійної тематики починає звертатися і до світських тем. Більшу увагу художники приділяють пейзажу, побутовим і військовим сценам.

 

3) Швидко поширюється портретний живопис.

 

4) До сер. XVI ст. ще розвивалося фрескове мистецтво. Багато фресок, створених укр. художниками, є у польських храмах і у Вавельському королівському замку у Кракові, бо польський король Ягайло запросив їх розмалювати собори у Сандомирі, Кракові, королівську спальню тощо.

 

5) Продовжує розвиватись іконопис. Головним сюжетомє зображення Богородиці (Красилівська Богоматір, кін. XV ст.).

Популярним є образ Юрія Змієборця (Юрій Змієборець на чорному коні із села Станилів біля Дрогобича, кінець XIV ст.).

 

6) У XV ст. сформувався укр. іконостас – перегородка із образами, яка відокремлює вівтар від решти приміщень де знаходяться віруючі.

7) Книжкова мініатюра (графіка). Найбільше книжковихмініатюр є у Київському Псалтирі, написаному на замовлення єпископа дяком з Спиридонієм у 1397р. Уньому є 301 малюнок-мініатюра.

Багато мініатюр є у Євангелії 1393р.

 

Архітектура

Поширені 2 групи архітектурних споруд:

1) оборонні;

2) церковні;

Будуються замки та укріплення не лише з дерева (Наддніпрянщина: Київ, Житомир, Черкаси), але і з каменю та цегли (Високий замок(XIV-XVІ ст.), Крем'янецький, Острозький (XV- поч. XVIІ ст.), Олеський, Мукачівський (кін. XІV ст.), Хустський, Хотинський (XV ст.).

В оборонних спорудах з’являється новий елемент – башти – донжони.

На поч. XVІ ст. в архітектурі і живописі розвивається ренесансний стиль та укр. бароко.

У міській забудові спостерігаються ознаки регулярної забудови.

Ренесансний стиль

 

Церква у с. Сутківці на Поділлі (мала ознаки фортеці) – XV ст.; церква в Рогатині - XV ст.; оборонні споруди Києво-Печерської лаври.

В XIV-XV ст. в Україні існував перехідний стиль, який поєднував в собі візантійський стиль і європейську готику: Лаврський монастир (XIV-XV ст.) і церква Різдва Христового (XIV ст.).

 

Особливості становища церкви у XIV-XVІ ст.

Структура Київської митрополії

Київська єпархія		Чернігівська єпархія		Смоленська єпархія		Полоцька єпархія		Луцька єпархія
Київська митрополія
Володимирська єпархія	Туріво-Пінська єпархія		Галицька єпархія		Холмська єпархія		Перемишльська єпархія

 

Митрополит – старший єпископ, який керує групою єпархій. Другий після патріарха сан у православній церкві. Митрополія поділяється на єпархії – церковні, адміністративні округи на чолі з єпископом. На укр. землях їх також називали архієреями і традиційно титулували «владиками». Управління монастирями здійснювали архімандрити (настоятелі великих чоловічих монастирів) та ігумени (управителі монастирів).

Ставлення до православного духовенства

Польське королівство	Велике князівство Литовське
- православне духовенство, не відміну від католицького обкладалося податками. - православних єпископів не допускали до сенату – верхньої палати польського сейму. - православне населення зазнавало різних утисків і обмежень. - православна церква дуже залежала від польської влади. Відбувалася відверта торгівля церковними посадами.	- ставлення литовської влади до православної церкви було терпимим; - питання призначення на митрополичу і єпископські кафедри залежало від великого князя литовського. На державних землях він також визначав, хто буде архімандритом чи ігуменом. - князі й пани мали на приватних землях такі ж права стосовно православних церков і монастирів, як і великий князь.

 

1563-65 рр. – зрівняння в правах православних і католиків.

Установлення польської влади в Галичині започаткувало насильницьке насадження католицизму.

В Україні розпочинають діяльність католицькі чернечі ордени домініканців і францисканців, закладаються католицькі монастирі.

 

1347р. за наполяганням Москви було скасовано православну Галицьку митрополію (утв. у 1303 р. Юрієм І Львовичем). Але 1371р. вона була відновлена і проіснувала до 1401р., коли була підпорядкована київському митрополиту.

 

Великі князі литовські у своїх володіннях не бажали, щоб їхні піддані підпорядковувались московському патріарху і підтримували ідею створення окремої митрополії.

 

1458р. – було створено окрему Київську митрополію, що безпосередньо підпорядковувалась Константинопольському патріарху. Включала 10 єпископств, розташованих в українських і білоруських землях.

 

1563-65рр. – зрівняння в правах православних і католиків.

Р.

Київську митрополію було поділено на 2 митрополії:

Київська Московська

українсько-білоруська митрополія

з центром у Києві

 

 

⇐ Предыдущая1234