Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






  • Аналіз господарської діяльності підприємства






     

    1. До об’ємних показників відносять:

    1 доходи від реалізації продукції;

    2 вантажооборот;

    3 собівартість перевезень;

    4 вартість виробничих фондів.

     

    2. До якісних показників відносять:

    1 завантаження чи відвантаження вантажу в тонах чи вагонах;

    2 продуктивність рухомого складу;

    3 вантажооборот;

    4 дохідна ставка за 10 тарифних т.км.

     

    3. Спосіб елімінування обумовлений:

    1 формою взаємозв’язку між факторами та результативним показником;

    2 обсягом обчислювальних робіт;

    3 характером інформації про ці показники;

    4 кількістю показників.

     

    4. Спосіб ланцюгових підстановок застосовується:

    1 при функціональному зв’язку між факторами і результативним показником;

    2 при прямому функціональному зв’язку між факторами та результативним показником;

    3 при оберненому функціональному зв’язку між факторами та результативним показником;

    4 при кореляційному характеру зв’язку між факторами і результативним показником.

     

    5. Кількість підстановок залежить:

    1 від аналітичної формули взаємозв’язку між факторами та результативним показником;

    2 від кількості впливаючих факторів на результативний показник;

    3 від кількості розрахунків;

    4 від порядку оцінки впливу факторів.

     

    6. Спосіб корегувань використовується:

    1 у всіх типах взаємозв’язку між факторами та результативним показником;

    2 у функціональному зв’язку мультиплікативного типу;

    3 у кратних моделях взаємозв’язку;

    4 у змішаних моделях взаємозв’язку.

     

    7. Корегуючий коефіцієнт це:

    1 темп зростання показника, який прийнятий для обчислення коефіцієнта;

    2 відношення звітного значення показника, який прийнятий для обчислення корегую чого коефіцієнта, до базисного;

    3 добуток базисного значення результативного показника на темп зростання вивчає мого фактору;

    4 відсоток виконання плану фактора.

     

    8. Вибір показника для визначення корегуючого коефіцієнта залежить:

    1 від черговості елімінування факторів;

    2 від кількості факторів, які утворюють цю кількість;

    3 від номера підстановки;

    4 від кількості підстановок.

     

    9. Оцінка впливу фактору на результативний показник різними способами елімінування повинна доводити такі результати:

    1 різні;

    2 однакові;

    3 в залежності від способу елімінування;

    4 в залежності від одиниць впливу показників.

     

    10. Які початкові дані використовуються у способі відносних величин:

    1 дані про абсолютні зміни показника;

    2 дані про відносні зміни показника;

    3 темпи зростання показника;

    4 коефіцієнти виконання плану.

     

    11. Приріст аналізує мого показника під впливом будь-якого фактора визначають за способом відносних величин:

    1 як різницю двох підстановок;

    2 як різницю корегуючих коефіцієнтів, які обчислені для першої і другої підстановок;

    3 як різниця відсотка виконання плана по даному фактору;

    4 як різниця темпу зростання та 100%.

     

    12. Якщо зв’язок між факторами адитивного типу, то для оцінки впливу на результативний показник одного з факторів треба:

    1 визначити корегуючий коефіцієнт;

    2 визначити різницю двох підстановок;

    3 темп приросту цього фактора помножити на базисне значення частки даного фактору в результативнім показнику;

    4 визначити різницю двох корегуючи коефіцієнтів в залежності від черговості елімінування.

     

    13. Структурні зрушення впливають на:

    1 рівень всіх показників;

    2 рівень показників, які розраховані як середні значення;

    3 через середні показники на рівень кількісних результативних показників;

    4 через середні показники на показники, які характеризують обсяги виконаних робіт, витрат, доходів, прибутку.

     

    14. Структурні коефіцієнти характеризують:

    1 частку виробів кожного типу в загальнім обсязі виробництва;

    2 частку виробів і-го типу в загальнім обсязі цього типу;

    3 частку виробів кожного типу в загальних витратах на виробництво;

    4 структуру виробництва продукції.

     

    15. Спосіб виявлення структурних змін застосовується у аналізі показників які залежать:

    1 від виробництва продукції;

    2 від структури підприємства;

    3 від зміни структури підприємства;

    4 від структури явища, яке вивчається.

     

    16. Для аналізу змін результативного якісного показника способом структурних змін розраховують:

    1 корегуючі коефіцієнти;

    2 дві підстановки;

    3 умовну підстановку;

    4 частки виробів за типами виробництва.

     

    17. Вплив на результативний показник структурних зрушень оцінюють при порівнянні:

    1 підстановки з фактичною величиною результативного показника;

    2 підстановки з базисною величиною результативного показника;

    3 базисної величини з підстановкою;

    4 фактичної величини результативного показника та його базисної величини.

     

    18. Вплив часткових якісних показників на результативний показник у способі структурних змін оцінюється при співставленні:

    1 базової величини результативного показника та підстановки;

    2 фактичної величини результативного показника та підстановки;

    3 підстановки з фактичною величиною результативного показника;

    4 фактичної величини результативного показника з його базисною величиною.

     

    19. Для вивчення впливу структурних зрушень на величину об’ємного результативного показника застосовують:

    1 спосіб ланцюгових підстановок;

    2 спосіб структурних зрушень;

    3 спосіб корегувань;

    4 спосіб відносних величин.

     

    20. Влив структурних зрушень та часткових якісних факторів на результативний об’ємних показник проводиться за:

    1 способом структурних зрушень;

    2 розрахунком двох підстановок;

    3 способом корегувань;

    4 способом корегувань з перерахунком за кожною одиницею сукупності базисних результативних показників на фактичні рівні перших об’ємних факторів.

     

    21. Спосіб абсолютних різниць застосовується у аналітичних моделях функціонального типу з видами зв’язку:

    1 мультиплікативного типу;

    2 аддитивного типу;

    3 кратних моделях змішаного типу;

    4 моделях типу y = v (ц – е).

     

    22. Спосіб абсолютних різниць застосовується у факторних моделях з:

    1 функціональною залежністю;

    2 стохастичною залежністю;

    3 функціональних моделях з прямою залежністю факторів з результативним показником;

    4 функціональних моделях з оберненою залежністю між факторами та результативним показником.

     

    23. Якщо кількість впливаючих факторів дорівнює п, то кількість підстановок, які потрібно розрахувати дорівнює:

    1 кількості факторів, що впливають (п);

    2 (п – 1) підстановок;

    3 п підстановок;

    4 (п +1) підстановок.

     

    24. Якщо кількість впливаючих факторів дорівнює п, то кількість розрахунків за методами елімінування дорівнює:

    1 кількості факторів (п);

    2 п розрахунків;

    3 (п +1) розрахунків;

    4 (п – 1) розрахунків.

     

    25. Де застосовується спосіб часткового розподілу:

    1 у мультиплікативних моделях;

    2 у змішаних моделях;

    3 у моделях, де є складний адитивний показник, обернений до результативного показника;

    4 у моделях, де складний показник визначається факторами, який знаходиться з ним у адитивному зв’язку.

     

    26. Коефіцієнт часткового розподілу, це:

    1 відношення складного фактора до його змінення;

    2 відношення відхилення результативного показника під впливом складного фактора до відхилення фактичного значення цього фактора від його базисного значення;

    3 відношення значення фактора, який знаходиться у чисельнику аналітичної формули до складного фактора;

    4 відношення фактичного значення фактора, який знаходиться у чисельнику аналітичної формули до базисного значення складного фактора.

     

    27. Коефіцієнт часткового розподілу вказує:

    1 на скільки зміниться складний показник, на стільки ж зміниться і результативний;

    2 на скільки зміниться складний показник, на стільки ж зменшиться і результативний;

    3 на скільки зміниться результативний показник, якщо складний фактор зросте (знизиться) на одиницю;

    4 на скільки збільшиться складний показник, на стільки зменшиться результативний.

     

    28. Метод логарифмування застосовують для виміру впливу факторів у таких моделях:

    1 адитивних;

    2 мультиплікативних;

    3 кратних;

    4 змішаних.

     

    29. Якщо взаємозв’язок показників неповний, імовірнісний, то застосовують способи:

    1 інтегральний;

    2 логарифмування;

    3 стохастичний;

    4 ланцюгових підстановок.

     

    30. Необхідні умови застосування кореляційного аналізу, це наявність:

    1 спостережень за фактами у динаміці за сукупністю однорідних об’єктів;

    2 відображень спостережень у джерелах інформації;

    3 великої кількості спостережень за величиною досліджуваних факторів і результативних показників;

    4 кількісної вимірюваності і відображення досліджуваних факторів.

     

    31. Критерії однорідності інформації є:

    1 коефіцієнт осциляції;

    2 коефіцієнт варіації;

    3 середньоквадратичне відхилення;

    4 лінійний коефіцієнт варіації.

     

    32. Для кількісного оцінювання ступеня відхилення інформації від нормального розподілу слугують:

    1 показник асиметрії;

    2 відношення показника асиметрії до її помилки;

    3 показник ексцесу;

    4 відношення показника ексцесу до його помилки.

     

    33. Для виміру щільності зв’язку між факторними і результативними показниками визначається:

    1 коефіцієнт осциляції;

    2 коефіцієнт кореляції;

    3 кореляційне відношення;

    4 середньоквадратичне відхилення.

     

    34. Надійність коефіцієнта кореляції та рівняння зв’язку підтверджують:

    1 критерій Фішера;

    2 множинний коефіцієнт кореляції;

    3 множинний коефіцієнт детермінації;

    4 середня помилка апроксимації.

     

    35. Значимість коефіцієнта кореляції перевіряється за:

    1 коефіцієнтом Фішера;

    2 критерієм Стьюдента;

    3 середньоквадратичної похибки;

    4 коефіцієнта детермінації.

     

    36. Розкладання загального обсягу варіації визначають як:

    1 добуток часткових коефіцієнтів кореляції;

    2 добуток коефіцієнта еластичності та b- коефіцієнта;

    3 добуток парних коефіцієнтів кореляції та коефіцієнта еластичності;

    4 добуток парних коефіцієнтів кореляції та b- коефіцієнта.

     

    37. Теоретичне рівняння зв’язку можно застосувати в:

    1 оцінці результатів господарювання;

    2 розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника;

    3 розрахунку резервів підвищення рівня досліджуваного показника;

    4 планування та прогнозування рівня досліджуваного показника.

     

    38. Лінійний коефіцієнт кореляції приймає значення від:

    1 0 до +1;

    2 0 до -1;

    3 -1 до +1;

    4 =1.

     

    39. Якщо лінійний коефіцієнт кореляції < 0, то зв’язок:

    1 відсутній;

    2 тісний;

    3 обернений;

    4 суттєвий.

     

    40. Якщо лінійний коефіцієнт кореляції > 0, то зв’язок:

    1 відсутній;

    2 прямий;

    3 тісний;

    4 суттєвий.

     

    41. При аналізі рівня рентабельності, підрахунків у фонди екологічного стимулювання доцільно використати способи аналізу:

    1 ланцюгових підстановок;

    2 абсолютних різниць;

    3 часткового розподілу;

    4 структурних зрушень.

     

    42. Щільність зв’язку між факторними і результативними показниками розраховується через:

    1 коефіцієнт кореляції;

    2 коефіцієнт варіації;

    3 коефіцієнт детермінації;

    4 критерій Фішера.

     

    43. Надійність рівня зв’язку оцінюють через:

    1 критерій Стьюдента;

    2 критерій Фішера;

    3 коефіцієнт кореляції;

    4 коефіцієнт множинної кореляції.

     

    44. Повнота рівняння зв’язку досягається за:

    1 коефіцієнтом кореляції;

    2 коефіцієнтом Фішера;

    3 коефіцієнтом множинної детермінації;

    4 середньою помилкою апроксимації.

     






    © 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
    Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
    Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.