Клопотання про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (ст. 221).

1. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення врегульовано статтею 221 КПК.

2. Право на ознайомлення з цими матеріалами має сторона захисту:

- підозрюваний і його захисник та законний представник;

- цивільний відповідач і його представник.

Таким правом зазначена стаття КПК наділяє і потерпілого. Воно регламентоване також п. 11 ч. 1 ст. 56 КПК. Слід мати на увазі, що представник потерпілого теж має право на ознайомлення з матеріалами до закінчення розслідування, бо згідно з ч. 4 ст. 56 КПК представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику. Право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його закінчення не є тим правом потерпілого, котре не може бути доручене представникові.

Оскільки згідно з КПК потерпілим може бути і юридична особа (ч. 1 ст. 55 КПК), то вона теж має право на ознайомлення з матеріалами розслідування через свого представника (ч. 2 ст. 58 КПК).

3. Клопотання складається учасником, який його заявляє, у вільній формі або у формі запропонованій слідчим (якщо проти цього не заперечує учасник, який заявляє клопотання).

4. Слідчий ОВС у разі подання йому такого клопотання зобов’язаний надати матеріали для ознайомлення.

5. Слідчий надає для ознайомлення матеріали досудового розслідування до його закінчення у обсязі, зазначеному у клопотанні певного учасника. Виняток складають матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також ті матеріали, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. За результатами ознайомлення слідчий складає протокол Див. додаток № 124.

Ознайомлення з якими саме матеріалами розслідування може завдати йому шкоди слідчий визначає, враховуючи особливості ситуації, яка склалася під час кримінального провадження.

Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається. Відмова у наданні матеріалів не може бути оскаржена до суду тим учасником, який заявив відповідне клопотання, бо не включена до переліку рішень, дій і бездіяльності слідчого, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування (ст. 303 КПК). Однак це не виключає права учасника досудового розслідування оскаржити таку відмову до прокурора чи керівника органу досудового розслідування ОВС. У разі встановлення факту відмови у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа слідчий може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності.

6. Особа, яка ознайомлюється із матеріалами досудового розслідування до його закінчення, має право робити необхідні виписки та копії (ч. 2 ст. 221 КПК). На слідчого не покладається обов`язок сприяти у здійсненні учасниками виписок та копій. Однак слідчий не повинен перешкоджати їм у цьому і має надати необхідний час. Учасники, які ознайомлюються із матеріалами справи, не мають права виносити їх за межі робочого кабінету слідчого або органу внутрішніх справ.

7. Стороні захисту, потерпілому надається достатній час для ознайомлення з матеріалами. У разі зволікання під час ознайомлення з матеріалами слідчий повинен діяти, застосовуючи за аналогією правила, встановлені ч. 10 ст. 290 КПК «Відкриття матеріалів іншій стороні».

Обвинувальний акт (ст. 291)

1. Після виконання вимог ст. 290 КПК щодо відкриття матеріалів іншій стороні слідчий складає обвинувальний акт Див. додаток № 115.

2. Основною новацією КПК 2012 року є те, що у обвинувальному акті не допускається наводити докази, якими підтверджується вина чи невинуватість підозрюваного (обвинуваченого).

3. Складений обвинувальний акт слідчий подає прокуророві для затвердження.

4. Слідчому потрібно підготуватися до того, щоб продемонструвати прокуророві усі докази винуватості особи, якій повідомлено про підозру. Для цього доцільно або скласти довідку про докази, або зробити виписки із матеріалів кримінального провадження чи їхні копії, або хоча б перелік доказів із зазначенням аркушів, на яких вони містяться.

Більш переконливим інформування прокурора про докази винуватості виглядатиме, якщо слідчий надасть у розпорядження прокурора докази за кожною із обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі (ст. 91 КПК)

Така підготовча робота слідчого буде корисною і для прокурора у плані підготовки до підтримання державного обвинувачення у судовому розгляді.

5. Слідчому слід пам`ятати про те, що перед поданням обвинувального акту прокуророві, уповноваженому його затверджувати, цей акт підлягає вивченню і підписанню прокурором (помічником прокурора, заступником прокурора), який безпосередньо згідно із принципом незмінності прокурора здійснює нагляд за законністю конкретного досудового розслідування.

Реєстр матеріалів досудового розслідування (ст. 291)

1. Реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим по завершенні розслідування, тобто після відкриття матеріалів сторонами в порядку ст. 290 КПК Див. додаток № 116.

Наявність реєстру матеріалів досудового розслідування не виключає необхідності ведення опису цих матеріалів.

2. До суду надсилаються не усі матеріали досудового розслідування, а лише реєстр. Тому до нього потрібно вносити відомості про процесуальні дії і процесуальні рішення та заходи забезпечення кримінального провадження (ч. 2 ст. 109 КПК).

3. Якщо прокурор незгоден зі змістом реєстру матеріалів досудового розслідування, то він вправі скласти інший реєстр.

4. Слідчий суддя не залучається до участі у складанні реєстру матеріалів досудового розслідування. До слідчого судді нікому із учасників досудового розслідування не можна оскаржувати реєстр матеріалів.

5. Копія реєстру матеріалів досудового розслідування разом із копією обвинувального акта (клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру) надається прокурором, а не слідчим, під розписку підозрюваному та його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру (ст. 293 КПК).

Розписка про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування (ст. 291)

1. У ст. 293 КПК зазначено, що копії обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного та медичного характеру під розписку надає підозрюваному Див. додаток № 117 та його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, не слідчий, а прокурор.

Однак, у п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК встановлено, що до обвинувального акта, який складає слідчий і він же направляє його до прокурора, така розписка вже має бути додана. Отже розписку підозрюваний та інші учасники повинні давати слідчому.

2. Розписка має стосуватися отримання не лише копії обвинувального акта, а й інших документів, як то: копії реєстру матеріалів досудового розслідування, копії цивільного позову (позовної заяви), якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування.

3. Розписка складається у довільній формі або у формі, запропонованій слідчим (якщо проти цього не заперечує учасник провадження, який дає розписку). Обов’язково у ній має бути зазначено копії яких саме документів передано учаснику розслідування, на скількох аркушах надано копії цих документів із конкретизацією по кожному із них.

4. Розписка додається до обвинувального акта (п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК).

Розписка про отримання копії цивільного позову (ст. 291)

1. Цивільний позов під час досудового розслідування може бути пред`явлений як до підозрюваного, так і до інших осіб.

Іншими особами, до яких може бути пред`явлено цивільний позов, згідно з ч. 1 ст. 128 КПК, є: фізична чи юридична особа, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

2. Розписка про отримання копії цивільного позову, про яку йдеться у п. 4 ч. 4 ст. 291 КПК, складається цивільним відповідачем, тобто особою, до якої було пред`явлено позов і яка не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні.

3. Розписка складається у довільній формі. Але обов`язково у ній має бути зазначено: ким заявлено цивільний позов, до кого його заявлено, на скількох аркушах міститься позовна заява, коли і ким надано копію. Слідчий може запропонувати власну форму розписки Див. додаток № 118.

4. Розписка додається до обвинувального акта (п. 3, 4 ч. 4 ст. 291 КПК).

Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру (ст. 292)

1. Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру складається слідчим Див. додаток № 119 у разі, коли кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, провадиться внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

2. Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, крім відомостей, передбачених статтею 291 КПК для обвинувального акту, повинно містити інформацію про захід виховного характеру, який пропонується застосувати. Останньою обставиною клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відрізняється від постанови про закриття справи і направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру, що складалася за КПК 1960 року. У такій постанові слідчий не мав права поміщувати рекомендації для суду щодо примусового заходу виховного характеру.

3. Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, її захисник та законний представник належать до сторони захисту (п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК). Тому перед тим, як розпочати складати клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, слідчому слід виконати вимоги ст. 290 КПК щодо відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту.

4. Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру складає слідчий. У цьому разі він зобов`язаний подати клопотання на затвердження прокуророві (ч. 5 ст. 499 КПК).

Дане клопотання вправі скласти і прокурор (ч. 5 ст. 499 КПК).

5. Примусові заходи виховного характеру можуть бути застосовані і до особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у віці від 16 (14) років, тобто віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, і до досягнення 18 років.

Якщо підстави до цього встановлені під час досудового розслідування, то його підсумковим документом теж буде клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Згідно з ч. 1 ст. 497 КПК складення такого клопотання належить до компетенції прокурора. Тому встановивши відповідні підстави слідчий ОВС повинен передати матеріали провадження прокуророві для складення ним клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру.

6. Слідчому слід пам`ятати про те, що перед поданням клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру прокуророві, уповноваженому його затверджувати, це клопотання підлягає вивченню і підписанню прокурором (помічником прокурора, заступником прокурора), який безпосередньо згідно із принципом незмінності прокурора здійснює нагляд за законністю конкретного досудового розслідування.

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 292)

1. Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру складається слідчим Див. додаток № 120 по закінченні провадження, здійснюваного згідно зі статтями глави 39 КПК.

2. Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, крім відомостей, передбачених ст. 291 КПК, повинно містити докази, які підтверджують вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення цією особою та необхідність застосування примусових заходів медичного характеру, позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров'я, інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати. Останньою обставиною клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відрізняється від постанови про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру, що складалася за КПК 1960 року. У такій постанові слідчий не мав права поміщувати рекомендації для суду щодо примусового заходу медичного характеру

3. Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, її захисник та законний представник належать до сторони захисту (п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК). Перед тим, як розпочати складати клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, слідчому слід виконати вимоги ст. 290 КПК щодо відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту.

4. Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру складає слідчий. У цьому разі він зобов`язаний подати клопотання на затвердження прокуророві (ч. 3 ст. 511 КПК).

Дане клопотання вправі скласти і прокурор (ч. 3 ст. 511 КПК).

5. Слідчому слід пам`ятати про те, що перед поданням клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру прокуророві, уповноваженому його затверджувати, це клопотання підлягає вивченню і підписанню прокурором (помічником прокурора, заступником прокурора), який безпосередньо згідно із принципом незмінності прокурора здійснює нагляд за законністю конкретного досудового розслідування.