Хід уроку. Конспект уроку:Україна – наш спільний дім” у 7 класі

Конспект уроку: Україна – наш спільний дім” у 7 класі

Мета уроку:

· ознайомлення учнів з основними державотворчими подіями становлення незалежної України, вивчення основних засад демократичного та суспільного ладу України, її досягнень за останні роки;

· закріплення знань про державну символіку (Герб, Прапор, Гімн, Основний Закон України – Конституцію); про такі поняття та категорії, як народ, нація, етнос, держава, громадянин, громадянські права та обов’язки;

· зміцнення громадянських якостей учнів;

· формування ціннісного ставлення до держави, суспільства, мови, сім’ї, самого себе; почуття особистої відповідальності за долю своєї держави та українського народу.

Хід уроку

24 серпня 2011 року український народ відзначив 20-річчя Дня Незалежності України – головне державне свято на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, підтверджену всенародним референдумом 1 грудня 1991 року, що прийнято вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.

Проголошення Акту незалежності України відкрило нову сторінку в історії України. На всіх етапах становлення український народ демонстрував високий національний дух і прагнення жити вільно і незалежно, у мирі та злагоді з іншими народами. Основними напрямками зовнішньої політики України були:

участь України в діяльності міжнародних організацій:

1992 р. – Україна стає членом Міжнародного валютного фонду,

1995 р. – Членом Ради Європи,

2000 р. – Україна – член Ради Безпеки ООН,

2004 р. – угоди про Єдиний економічний простір (ЄЕП);

ядерне роззброєння:

1994 – приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї;

1996 р. – ядерні боєголовки вивезено з території України;

співпраця з Європейським Союзом (ЄС);

налагодження відносин з державами СНД:

1997 р. - Великий договір між Росією та Україною тощо.

Із проголошенням незалежності Україна почала брати активну участь у міжнародних відносинах як повноправний суб’єкт міжнародного права. Основні принципи зовнішньої політики України визначені в Декларації про державний суверенітет України (1990), ухвалених Верховною Радою " Основних напрямках зовнішньої політики України" (1993), в Конституції України (1996).

Як свідчить історія, із тисяч народів і народностей світу лише 200 виросли в нації – створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти, серед них – Україна.

У духовному і політичному житті кожного народу є події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя. А рік той – тисяча дев’ятсот дев’яносто перший.

Сьогоднішній день Незалежності України прийшов як результат тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і політичного розвитку суспільства.

Так склалося, що ми, звертаючи погляд на свою історію, знаходили переважно події сумні. Пам’ять наша міцно зафіксувала такі сторінки, як зруйнування золотоглавого Києва, битву під Берестечком, драматизм Полтавського бою, нищення Січової Запорізької республіки, тощо.

Називаючи важкі сторінки нашої історії, ми зовсім не хочемо закреслити те велике і світле, яке підносить наш народ до вершин цивілізації, визначає його заслуги перед людством. Адже на нашому славному історичному шляху були і могутня Київська держава Володимира Великого, Ярослава Мудрого, і перша християнська республіка в Європі – Запорізька Січ, і започаткування власної державності в Українській Народній Республіці.

Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову.

Прапор, як символ об’єднання людей, виник ще за античних часів. В Європі набув поширення у середні віки. Найдавніші прапори були трикутними. На межі XIII-XIV століть з’являються чотирикутні прапори з трикутними клинами. Найчастіше вживалися у прапорах червоний, білий, блакитний і жовтий кольори.

Великого розквіту набуло українське прапорництво у героїчну козацько-гетьманську добу. Йшло збагачення форм полотнищ, колірної гами, посилення національних прикмет у формі і змісті, створенні системи військово-полкових, сімейних стягів. Тоді з’являється новий прапорний колір – „малиновий”, який став основним у запорізьких козаків. Сині і жовті барви найчастіше трапляються в козацькому одязі часів визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, а пізніше – гайдамаків часів Коліївщини. Жовто-сині прапори використовували Українські Січові стрільці.

Нині Державний прапор постійно майорить над будинком Верховної Ради України, резиденцією Президента України, над будинками обласних і районних Рад, над представництвами нашої держави у країнах світу.

28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову Верховної Ради України „Про Державний Прапор України”.

В 1996 році Конституцією України блакитно-жовтий прапор затверджено Державним Прапором України.

Про утвердження нашої державності і самостійності свідчить і Малий Герб України – Тризуб. Це офіційна емблема держави, яка зображується на печатках, грошових знаках, деяких документах. Герб символізує державний лад, історію, спорідненість поколінь, він є продовженням традицій українського народу. Уже в першому столітті нашої ери в Боспорському царстві, що знаходилося на Керченському півострові, використовувався знак тризуба. У часи Київської Русі це був знак князівської влади. Він карбувався на монетах Володимира, його синів – Святослава та Ярослава Мудрого.

Існує близько сорока версій про походження тризуба: тризуб як первісне обожнювання рибальського знаряддя, згодом символ влади; це уособлення трьох природних стихій – повітря, землі і води; зображення атакуючого сокола і т.д.

19 лютого 1992 року Верховна Рада України Постановою „Про Державний Герб України” затвердила тризуб як Малий Герб України, вважаючи його головним елементом Великого герба. Тризуб став офіційною емблемою нашої держави.

Слово „гімн” – грецького походження (дослівний переклад – похвальна пісня) – урочиста пісня, прийнята як символ державної, національної єдності. Слова національного Гімну „Ще на вмерла Україна” написав відомий український поет, фольклорист, етнограф Павло Чубинський у 1863 р. Цей вірш швидко розійшовся в народі, серед інтелігенції, студентів, гімназистів. А оскільки тоді найпопулярнішою була поезія Т.Шевченка, то й цей вірш багато людей вважали твором великого Кобзаря. Музику написав західноукраїнський композитор Михайло Вербицький.

6 березня 2003 року Президент України Л.Кучма підписав Закон України „Про Державний Гімн України”.

Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

Відомий французький вчений И.Г.Коль ще у 1841 році писав: „Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російської імперії розпадеться, і Україна стане вільною державою”. І довгожданий час настав. 16 липня 1990 року Верховна Рада Української республіки приймає важливий документ – Декларацію про державний суверенітет України, яка стала першим кроком до незалежності нашої держави, відчутним рушієм у боротьбі за волю.

– А що вам відомо з уроків історії про декларацію, суверенітет?

Декларація – це офіційне проголошення державою основних принципів, а також документ, у якому їх викладено.

Суверенітет – це незалежність держави, що полягає в її праві за власним розсудом розв’язувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави.

За час своєї незалежності Україна подолала шлях від формальної республіки у складі колишнього СРСР до відомої у світі держави, – більше 120 країн визнали її, а майже з 90 країнами встановлено дипломатичні відносини.

Сьогодні кожному громадянинові нашої держави зрозуміло, що Україну чекає тернистий, важкий і довгий шлях входження у світовий простір. Шлях України – це шлях побудови самостійної демократичної незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної. У цьому – джерело нашої внутрішньої стабільності і міжнаціональної злагоди.

Наприкінці нашого першого уроку я хочу, щоб ви пам’ятали: патріотизм – звичайний стан повсякденного життя людини, який виявляється не тільки в надзвичайних ситуаціях. Будьте патріотами, любіть святині своєї держави та пам’ятайте, що державні символи – це святиня, і шанобливе, трепетне ставлення до них є ознакою високої громадянської свідомості, національної гідності і, зрештою, культури людини.