Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Спосіб службових слів.






Службовими словами, які виражають граматичні значення, є артиклі, прийменники, післяйменники, допоміжні дієслова, слова ступеня, " пус-

ті слова", сполучники та частки.

Артиклі вживаються в арабській, романських та германських мовах. Вони виконують такі функції:

а) виступають засобом частиномовного позначення.

Приєднання артикля до неіменних слів і форм переводять неіменні слова в іменники (явище конверсії): нім. Schreiben " писати" — das Schreiben " письмо", англ. to play " грати" — the play " гра";

б) розрізняють граматичні категорії означеності/неозначеності: нім. der Knabe " визначений, певний хлопець" — ein Knabe " якийсь хлопець", англ. the man " певна людина" — а man " якась людина";

в) виражають категорію роду: нім. der Deutsche " німець" — die Deutsche " німкеня", das Fenster " вікно";

г) виражають категорію числа: das Fenster " вікно" — die Fenster " вікна";

ґ) служать способом вираження відношень між словами в реченні, тобто мають функцію вираження категорії відмінка: нім. наз. відм. der Tisch, род. des Tisches, дав. dem Tisch.

Прийменники виражають відношення між словами в мовленнєвому ланцюжку, тобто вказують на відмінок іменнника. Напр. їду в метро (місцевий відмінок), піду до метро (родовий відмінок).

Таку ж функцію виконують післяйменники. Відмінність між прийменниками й післяйменниками в тому, що післяйменники знаходяться не перед іменником, а після нього. Післяйменники — один з найважливіших граматичних показників у тюркських, фінноугорських, монгольських і японській мовах. Наприклад:

азерб. Йер балалар учун " місце дітей для", татар. Мин трамвай белэн барам " я трамвай на їду";

У російській мові як післяйменник вживається слово ради в деяких сполученнях: шутки ради, потехи ради тощо.

Допоміжні дієслова служать для творення складних (аналітичних) дієслівних форм і використовуються як граматичний спосіб вираження категорії особи, числа, часу, стану і способу в сучасних індоєвропейських мовах.

Наприклад: укр. я буду читати, ти будеш читати, ми будемо читати; англ. I shall read " я буду читати", нім. ich bin gegangen " я пішов".

Слова ступеня виступають як спосіб творення ступенів порівняння якісних прикметників і прислівників у мовах різних родин. Такими словами в українській мові є більш, менш, дуже, вельми (зручний — більш зручний,

вигідний — менш вигідний, цікавий — дуже, вельми цікавий), у російській — более, менее, очень (красивый — более красивый, удачный — менее удачный, большой — очень большой), в англійській more, most (interesting " цікавий" —

more interesting " цікавіший" — most interesting " найцікавіший").

Пусті слова — це повнозначні слова, які супроводжують інші повнозначні слова, беручи на себе вираження їх граматичних значень.

Наприклад: англ. he-cat (він-кіт), she-cat (вона-кіт, " кішка"), укр. рись-самець, рись-самка, рос. ворон-самец, ворон-самка.

Сполучники виражають граматичні відношення між словами в реченні і між предикативними частинами речень.

Частки передають різні модальні значення, а також деякі інші відтінки граматичних значень (запитання, заперечення, оклик, невизначеність та ін.). Частка би в українській та російській мовах використовується для творен-

ня (і вираження) умовного способу (читав би, пел бы).

 

СПОСІБ ІНТОНАЦІЇ.

Інтонація є засобом вираження граматичних значень на рівні синтаксису. За допомогою інтонації виражаються:

а) модальність речення (впевненість, запитання, сумнів, наказ або особисте ставлення мовця до того, що він говорить тощо).

Напр.: Він прийшов. Він прийшов? Він прийшов!

б) групування членів речення.

Напр.: Читати довго/не міг. Читати/довго не міг. Казнить, /нельзя помиловать.

Казнить нельзя, /помиловать;

в) розрізнення простого й складного речення.

Напр.: Бачу матір в садочку. Бачу: /матір — в садочку;

г) розрізнення сурядності й підрядності.

Напр.: Хмариться, дощ буде – Хмариться — дощ буде (у першому ви-

падку сурядність, у другому — безсполучникове речення з різнотипними частинами);

ґ) актуальне членування речення

д) виділення вставних слів і речень.

Напр. Він безперечно має рацію – Він, безперечно, має рацію; Он может

быть здесь – Он, может быть, здесь.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.