Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Фізіологія статевого життялюдини ґрунтується на інстинктивному потязі до особи протилежної статі, який називають лібідо, а сам статевий акт — коїтусом.






З

теперішній час у зв'язку з ослабленням традиційних обмежень у відношенні статевої поведінки, зростаючим сексуальним насиллям і т.д.

В нинішній час право на репродуктивне і сексуальне здоров'я розглядається як одне з основних прав людини. Світові оціночні дані наслідків недотримання або позбавлення людей їх сексуальних і репродуктивних прав наступні:

- кожен рік через причини, які пов'язані з вагітністю і пологами вмирає близько 600 000 жінок (одна жінка за хвилину), в основному в країнах, що розвиваються;

- близько 200 000 жінок помирає щорічно в результаті відсутності або недостатньої ефективності протизаплідних засобів;

- загалом 350 млн. подружніх пар не мають інформації про протизаплідні засоби і позбавлені доступу до них;

- приблизно 75 млн. вагітностей в рік (із загальної кількості 175 млн.) є небажаними, і їх фіналом стає 45 млн. абортів і більше 30 млн. народжених небажаних дітей;

- 70 000 жінок вмирає щорічно в результаті некваліфікованих абортів і ніхто не знає, скільки жінок отримує інфекції та інші ускладнення;

- щорічно в світі з'являється 340 млн. нових випадків інфекцій, що передаються статевим шляхом(IПСШ);

- один мільйон людей вмирає щорічно від ІПСШ (виключаючи СНІД);

- в середньому кожну хвилину шестеро людей заражаються ВІЛ -інфекцією;

- приблизно 50%-60% всіх нових випадків ІПСШ, включаючи ВІЛ, припадає на молодих людей у віці до 20 років;

- два мільйони дівчаток у віці від 5 до 15 років щорічно залучається в індустрію сексу;

- дослідження, присвячені насильству в сім'ї, говорять про те, що це явище розповсюджене в більшості країн, і воно часто стає причиною самогубств серед жінок і підлітків.

Загальні світові затрати на покращення охорони репродуктивного здоров'я в нинішній час наближаються до суми 17 мільярдів доларів в рік, тобто це така сума, котру весь світ витрачає на озброєння протягом одного тижня. Дійсно, сьогодні люди у всьому світі не можуть повністю здійснити свої сексуальні і репродуктивні права, в тому числі і через недосконалість системи охорони репродуктивного здоров'я, недостатності необхідної інформації, а також внаслідок міцно укоріненої нерівності жінок, соціальних стресів і сімейних труднощів.

Поняття про статеве життя. У людини в певний час її життя спрацьовує природний інстинкт до розмноження, тобто починають пробуджуватися безумовні й умовні статеві рефлекси. У закоханих одне в одного юнака та дівчини виникає природна потреба створити сім'ю, бажання мати дітей. Таким чином у людини починається так зване статеве життя, або сексуальні (від лат. зехи8 — стать) стосунки.

У вищих тварин вони відбуваються через статевий акт, який у біології називається копуляцією. У людини цей процес набагато складніший і потребує різних умов. Насамперед — почуття кохання, потягу одне до одного. Велике значення мають ласкаві слова, ніжні погляди, поцілунки, приємні навколишні обставини.

Якщо між чоловіком і жінкою немає кохання, вірності і відданості, перспектив подальшого щасливого спільного життя, сексуальні стосунки між ними нагадуватимуть копуляцію у тварин, тобто стануть виконанням природних фізіологічних потреб.

У людському суспільстві кохання між подружжям — невід'ємна частина його культури. Але щодо статевого життя є певні погляди, зумовлені природою й соціальною доцільністю. Так, не рекомендується починати його надто рано — у 12—14 років. Адже анатомічно й фізіологічно організм ще не готовий до нього. У психологічно незрілих юнаків і дівчат внаслідок випадкових статевих стосунків спотворюється уявлення про осіб протилежної статі, почуття між чоловіком і жінкою. З'являється цинізм і зневага до них. До того ж у цьому віці молодь ще не готова ні фізично, ні в соціальному плані виховувати дитину.


У людському суспільстві вважається за аморальне мати статеві стосунки з багатьма партнерами, часто міняючи їх. До того ж це набагато збільшує ризик можливості захворювання на венеричні хвороби.

Фізіологія статевого життялюдини ґрунтується на інстинктивному потязі до особи протилежної статі, який називають лібідо, а сам статевий акт — коїтусом.

Поява лібідо в людини в певний період її життя — природний фізіологічний процес, який зумовлюється генетично. Він залежить від роботи залоз внутрішньої секреції, насамперед гіпофізу, статевих залоз, які виробляють статеві гормони. Велике значення у цьому має кора головного мозку.

Під впливом статевого потягу, зумовленого викиданням у кров великої кількості статевих гормонів, у чоловіка збуджується симпатична й парасимпатична нервові системи, виникає ерекція (від лат. ерекціо — випростування, набухання) пеніса. Він наповнюється кров'ю завдяки розширенню його артерій та звуженню вен. Статевий член збільшується у розмірах і в такому стані його можна ввести у піхву жінки. У чоловіків статевий акт закінчується викиданням сперми, що супроводжується надзвичайно приємною емоційною розрядкою — оргазмом. У жінки при статевому збудженні також набрякають статеві органи, оболонка піхви виділяє багато слизу, що сприяє рухам пеніса в ній. У жінки статевий акт також може закінчитися оргазмом, під час якого скорочуються м'язи піхви і матки. Це сприяє кращому просуванню сперматозоїдів статевими шляхами. Проте запліднення яйцеклітини не пов'язане з оргазмом у жінки.

Статеве життя і шкідливі звички. Будь-які шкідливі звички надто виснажують організм людини. Коли людина зловживає спиртним або наркотиками, її статеві функції згасають. У жінок порушуються або припиняються менструації, втрачається статевий потяг. А в чоловіків може виникнути імпотенція (від лат. імпотенціо — неспроможність), або статеве безсилля. Такий стан у чоловіків також виникає при частій зміні сексуальних партнерів.

Вагітність та її гігієна. Вагітність для жінки — це радісний час чекання майбутньої дитини. Нормальна вагітність триває дев'ять місяців, або 40 тижнів (270—280 днів), — з моменту запліднення яйцеклітини до пологів.

За цей час маса новонародженої дитини у 6—8 млрд. разів перевищує масу заплідненої яйцеклітини. Тому процес вагітності дуже складний і напружений для організму жінки.

Найкращий вік для народження дитини - 19-35 років. Для дівчини-підлітка або жінки старшого віку (35—40 років) вагітність може стати надто тяжким випробуванням. Адже коли росте плід, збільшується матка й кількість навколоплідних вод, зростає навантаження на серце, обмін речовин перебудовується на забезпечення плода поживними речовинами й енергією. Плід забирає з організму жінки значну кількість поживних речовин, вітамінів, мінеральних солей (насамперед кальцію, що йде на побудову його скелета), потрібних для росту і розвитку тканин і органів плода.

У вагітної жінки напруженіше працюють нирки та печінка, органи кровотворення, бо їм треба переробляти та виводити з організму не тільки продукти свого обміну, але й плода.

Імунна система вагітної жінки працює з підвищеним напруженням, бо плід тільки наполовину споріднений їй, а наполовину чужий. Через імунні зрушення при вагітності можуть загострюватися різні хронічні запальні процеси, а також цукровий діабет. Тому жінка, котра хоче мати дитину, повинна бути здоровою.

Які відчуття можуть виникати у вагітної жінки? Перші три місяці, коли в плода закладаються тканини та органи, вона може відчувати нудоту, сонливість, кволість, запаморочення, іноді блювання, огиду до м'ясної і жирної їжі, потяг до якогось певного продукту. Потім ці явища минають, і ще три-чотири місяці жінка почуває себе нормально. В останні місяці, особливо тижні, коли плід вже великий, збільшується навантаження на серце (до того ж збільшена матка тисне на нього), може з'являтися невелика задишка, набряк ніг.

Якщо в останні місяці або тижні вагітності виникають сильні набряки ніг та обличчя, з'являється сильна задишка, головний біль, приступи запаморочення або зомління, підвищується артеріальний тиск — треба негайно звернутися до лікаря.


Гігієна вагітної жінки. Під час вагітності жінка повинна добре й різноманітно харчуватися: їсти м'ясо, рибу, сир, молоко, рослинні страви — джерело вітамінів. Не можна переїдати — інакше дитина набере надто велику вагу і це ускладнить процес пологів.

Вагітній треба постійно перебувати на свіжому повітрі, щоб насичувати організм киснем. Робити спеціальний комплекс гімнастичних вправ для зміцнення м'язів черевного пресу і тазу, для полегшення процесу пологів. Ні в якому разі не курити, не вживати алкоголю і наркотиків, бо це спричинює вади розвитку дитини.

Уникати контактів із хворими на грип й особливо на червоничку (можуть спричинити вади розвитку плода).

Не вживати будь-яких лікувальних препаратів, крім тих, що призначить лікар.

Одяг має бути вільним, легким, із натуральних тканин.

Дотримуватися гігієнічних правил догляду за шкірою, щоб полегшити її дихальну і видільну функції.

Важливою є гігієна нервової діяльності. Страх, неспокій матері, поганий сон спричинюють появу в її крові біологічно активних речовин, які потрапляють до організму плода. Дитина народжується неспокійною, часто плаче, погано спить. Учені довели, що знервований стан вагітної жінки може призвести до погіршення нервової діяльності дитини протягом усього її життя.

Жінка весь період вагітності повинна бути під наглядом лікаря. У жіночій консультації їй завжди нададуть за потребою допомогу, контролюватимуть її здоров'я, навчать, як поводитися під час пологів, аби полегшити свій стан і народити здорову дитину.

Пологи — це процес видалення з матки плода та плаценти. Початком їх є поява регулярних перейм. Пологи мають три періоди: перший — перейми (10—20 год), другий — наро­дження дитини і третій — відходження плаценти.

Новонароджена і грудна дитина має надзвичайну потребу саме у материнському молоці. Цікаві дані про стать дитини. Багато чоловіків хочуть щоб у них народився син. Батька дівчинки можуть навіть назвати " бракоробом". Якщо народжуються одні дівчатка, то для деяких чоловіків це трохи не трагедія. Як збільшити вірогідність того, щоб народився саме хлопчик? Нещодавно в Англії опубліковані результати досліджень: дівчата, що мріють про сина, повинні виходити за чоловіків, які старші за них на 5-15 років. В цьому випадку в них буде вдвічі більше шансів народити первенця хлопчика, ніж дівчинку. Якщо ж чоловік на рік і більше молодший своєї обраниці, залежність зворотна. Ці дослідження були проведені в Ліверпулі на 301 парі. Знайшлись і статистичні підтвердження цієї теорії. В проміжку між двома світовими війнами в Великобританії народжувалось більше хлопчиків, ніж дівчаток. В ті ж роки шлюбні записи реєстрували, що дівчата були схильні виходити заміж за людей значно старших за себе. Що не дивно: в першу світову війну на полях битв полягло півмільйона молодих англійців. Якщо подивитися з цієї точки зору, варто, мабуть, переглянути старовинну російську прикмету, що більше хлопчиків - це до війни. Скоріше, більше хлопчиків - після війни. Хоч, якщо інтервал між війнами невеликий (1918-1939), то причину недовго сплутати з наслідком.

Але може трапитися, що вік батька - фактор вторинний. Теорія еволюції, наприклад, стверджує, що від сильних самців-домінантів з високим положенням в зграї народжуються переважно " хлопчики", а від підлеглих, голодних і хворих особин — більше " дівчатка".

Шлюб - історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма стосунків між жінкою і чоловіком, що визначає їх права і обов 'язки стосовно одне одного і дітей.

Британський соціолог Е. Гідденс визначає шлюб як соціально визнаний і схвалений союз двох дорослих індивідів чоловічої і жіночої статі. Таким чином, шлюб є соціальним інститутом, через який суспільство впорядковує й санкціонує статеве життя чоловіків і жінок, встановлює їхні подружні та батьківські права й обов'язки.

Сім'я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та близьких. Крім того, сім'я виступає як соціальна клітина суспільства, є дуже близькою до " оригіналу" моделі всього суспільства, в якому вона функціонує.


Б

Найважливішими функціями сім'ї є: репродуктивна, господарсько-споживацька, виховна і відновна.

Репродуктивна функція включає відтворювання в дітях чисельності батьків, тобто бере участь в кількісному і якісному відтворюванні населення. Можна сказати, що це найважливіша функція. Адже, міркуючи логічно, щоб через 24-30 років населення нашої країни було не менше ніж зараз, необхідно, щоб дітей в сім'ї було не менше ніж батьків. Бажано навіть більше, оскільки іноді двоє дітей із тих або інших причин не завжди відтворюють своїх батьків. В цілому 1000 чоловік населення, що складається з 2-х-дітних сімей, через 25-30 років втрачають третину своєї чисельності і за статистикою для відтворювання населення треба, щоб приблизно 50 % сімей мали 3 дітей. В даний час, унаслідок переважання міського способу життя, збільшення зайнятості жінок, найважчого економічного стану народжуваність падає. Звичайно, варто відзначити і зв'язок загальної кількості розлучень і абортів. Таким чином, може виявитися, що на двох пенсіонерів доводитиметься один працівник. З цієї точки зору держава зацікавлена в збільшенні багатодітних сімей, створенні ним певних пільг.

Господарсько-споживацька функція сім'ї охоплює різні аспекти сімейних відносин. Це ведення домашнього господарства, формування домашнього бюджету, управління сім'єю, проблема жіночої праці...

Сім'я як первинний осередок є виховною колискою людства. В сім'ї головним чином виховуються діти. В сім'ї дитина одержує перші трудові навики. У неї розвивається уміння цінувати і поважати працю людей, в сім'ї вона набуває досвіду турботи про батьків, рідних і близьких, вчиться розумному споживанню різних матеріальних благ, накопичує досвід спілкування з грошима.

Кращий приклад - це приклад батьків. В більшості випадків діти є віддзеркаленням батьків. Звичайно ж, виховна функція на цьому не вичерпується. Можна говорити і про самовиховання в сім'ї.

Відновна функція сім'ї полягає в підтримці здоров'я, життєвого тонусу, організації дозвілля і відпочинку, сім'я стає оздоровчим середовищем, де будь-який член сім'ї має право сподіватися на дбайливе відношення рідних і близьких. Для цього потрібна не тільки етично-психологічна підготовка, але і дотримання режиму праці і відпочинку, режиму харчування і інше.

Організація дозвілля грає велику роль у відновленні. Дозвілля служить засобом відновлення фізичних і духовних сил людини. Часто дозвілля відбувається у кожного по-своєму. Хтось дивиться телевізор, слухає музику і т.д., це є пасивним відпочинком. Людина потребує активного відпочинку (подорожі, прогулянки). Це приносить більше здоров'я для сім'ї в цілому і кожному з її членів.

Оптимальні строки. З точки зору фізіології і здоров'я оптимальний вік вступу в (перший) шлюб - між 22 і 25 роками, причому для чоловіків можливе відхилення в бік збільшення віку на 1-3 роки, а для жінок - зменшення на 1-2 роки.

Найбільш сприятливий для народження дітей рахують вік жінки від 19 до 35 років, причому першу дитину краще народити до 28 років.

Оптимальні інтервали між пологами 2-3 роки.

Сім'я і здоров'я. Лікарі проаналізували показники смертності від хвороб і травм серед одружених, неодружених і розлучених. Виявилось, що в порівнянні з одруженими неодружені страждають на хвороби серця в півтора рази, а розлучені - в два рази частіше, на гіпертонічну хворобу - відповідно в два і два з половиною рази, на рак травних органів - в півтора і два рази, на цироз печінки - в три і сім раз, на рак легень — півтора і два з половиною рази, потрапляють в дорожні пригоди - в півтора і чотири рази.

Таким чином, сім'я збільшує опірність чоловіків і жінок до хвороб.

Смертність. Одинокі чоловіки і жінки мають більше ризику захворіти і вмерти з тієї чи іншої причини у порівнянні з тими, хто знаходиться у шлюбі (мається на увазі середня сім'я). В таблиці наведені дані про випадки смерті в Італії на 100 тис. населення (приблизно такі ж пропорції зберігаються по даних Росії і України):


 

Причина смерті Сімейні Одинокі Розлучені
Хвороби серця      
Дорожні пригоди      
Рак легень      
Рак органів травлення      
Гостра судинна недостатність      
Самогубства 1, 7    
Цироз печінки      
Гіпертонія      

На основі приведених даних неважко зробити висновок, що краще (для здоров'я) бути одруженим, значно гірше одиноким і зовсім погано розлученим.

Це торкається чоловіків... При ретельному вивченні і порівнянні (Ф.М.Стехун) образу життя і стану здоров'я двох груп чоловіків у віці від 18 до 45 років виявилось, що чим триваліший період неодруженого життя, тим сильніше був його вплив на психічне здоров'я. Так дратівливість, замкнутість, почуття невпевненості в своїх силах в 45 років у неодружених реєструвалось в 93%, в той час як у одружених подібні розлади відмічались лише у 13, 7%; у неодружених чоловіків в два рази частіше, ніж в одружених, діагностувався простатит, в чотири рази частіше - статеві розлади.

Це торкається всіх, але жінок - більше... При визначенні причин, що викликають порушення серцевої діяльності, медики зазвичай обмежуються посиланнями на ожиріння неправильну дієту, паління, детренованість, високий вміст холестерину в крові. Однак найновішими дослідженнями виявлені і більш глибокі причини, що підштовхують до вказаних порушень і безпосередньо впливають на стан серця. Такими причинами є труднощі, що виникають в сфері найособистіших, найінтимніших людських відносин, і особливо різке прикорочення таких відносин (розрив, розлучення). Одинокість відбивається на людському серці не менш негативно, ніж малорухомий спосіб життя або надмірне вживання тваринних жирів. Це відноситься і до чоловіків, і до жінок, але останні переживають одинокість найбільш гостро. Заміжні жінки в три рази рідше отримують інфаркт, ніж одинокі, у вдів ризик інфаркту зростає на 30-40%.

Фактор розлучення... Серед життєвих трагедій, що приводять до інфаркту, розлучення стоїть на другому місті після смерті одного з подружжя. Навпаки, найбільшу тривалість життя мають ті, хто вступивши в шлюб прожив в ньому все життя.

Благотворний вплив сім'ї на здоров'я і тривалість життя, безумовно, різний в різних сім'ях - в хороших і не дуже.

Ласка, здоров'я, доля. Подружжя має більше можливості, на відміну від незаміжніх, проявляти один до одного увагу, турботу, ласку. При недостачі ласки людина стає нервовою і дратівливою, у неї трапляються серйозні психічні зриви, і часто це стає причиною хвороб шлунка і серця а також безсоння і ослаблення імунітету. Недоласканість - являється однією із причин так званої психологічної проституції (не заради наживи, а заради задоволення голоду на дотики).

Ласка - одна з біологічних потреб організму, з наукової точки зору - різновид масажу. При поглажуванні і натисканні на шкіру виникають зміни на біохімічному рівні. Імпульси від шкіряних рецепторів поступають в кору головного мозку, потім в гіпоталамус, а там вже стимулюється вироблення спеціальних гормонів: окситоцину і пролактину, що пригнічують агресію, і ендорфіну - природного знеболюючого.

Чисельні досліди показали, що тварини, які отримують регулярні " дози" ласки, психічно стійкіші і сміливіші. Вони швидше розвиваються, більш тямущі і рідко хворіють. Байдуже відношення роблять тварину жорстокою і боягузливою. Те ж саме відбувається і з людьми. Більше всього страждають від відсутності ласки ті діти, батьки яких працюють зранку до вечора, а діти частіше ростуть з бабусями. А коли у батьків в якийсь момент спалахне любов до дитини, то вони натикаються на черствість і байдужість. Як звичайно батьки починають закидати дитину іграшками, але це не допомагає: недоласкані діти не вміють гратися. В них немає досвіду прояву


любові і турботи, вони не находять через це спільної мови з однолітками, зі злості ламають іграшки, стають некерованими і можуть навіть вдарити. Це так званий " синдром дитбудиновських дітей", які погано розвинуті емоційно. Такі діти часто хворіють, важко переносять навіть простуду. Через невміння виразити свої почуття часто вдаються до агресії. У психотерапевтів є навіть спеціальний діагноз: " гостра недостатність ласки".

Щоб дитина виросла здоровою і психічно врівноваженою, потрібно постійно задовольняти його потреби в ніжних дотиках (Ботнєва І.Л.). Коли мама інстинктивно гладить дитину по голові, бере на руки, вона навіть не усвідомлює всього значення цих лікувально-профілактичних процедур. Шестимісячний малюк, якого вигодовували груддю, переганяє в своєму психічному і фізичному розвитку дитину, яку вигодовували з пляшечки. І зовсім не тільки по причині калорійності материнського молока, а тому, що дотик матері не замінить ніщо.

Перший спалах жорстокості на заході співпав з тим періодом, коли виросло покоління дітей, на яких розповсюджувалась мода не годувати дитину груддю (Ботнєва І.Л.).

Якщо людина не пізнала в дитинстві любові і ніжності, вона сховається під маскою агресивності, або приречена вічно скитатись " по руках": ненаситна як Дон Жуан, і така ж нещасна.

Планування сім'ї - це види діяльності, які допомагають окремим особам і подружнім парам досягти певних репродуктивних результатів: попередити небажану вагітність, народити бажаних дітей, регулювати перерви між вагітностями, контролювати вибір часу народження дитини в залежності від віку батьків і інших факторів, визначати кількість дітей в сім'ї. Це поняття включає в себе інформацію про шляхи досягнення цих цілей, забезпечення усвідомленого вибору, можливість скористатися всім спектром безпечних і ефективних методів контрацепції. Планування сім'ї може включати в себе цілу низку заходів, починаючи з планування народження дітей і лікування безпліддя, закінчуючи статевим вихованням, консультуванням з питань сімейного життя, включаючи медико-генетичні консультації.

Необхідно уточнити той факт, що ні один із існуючих в нинішній час методів попередження від небажаної вагітності не може рахуватися ідеальним для всіх життєвих ситуацій. Кожний має свої переваги і недоліки. Також ні один із них не являється прийнятний для всіх культур, віросповідань і соціальних умов. При цьому слід пам'ятати, що правильно підібрати метод контрацепції може тільки лікар. Нині існуючі протизаплідні засоби можна класифікувати на:

Механічні — гумові презервативи (від лат. презервація — запобігання), якими користується чоловік, і гумові ковпачки на шийку матки для жінок. Значного поширення набули так звані спіралі з м'якої еластичної пластмаси. їх уводять до порожнини матки. Тоді вкорінення заплідненої яйцеклітини не може відбутися в її слизовій оболонці. До речі, про те, що стороннє тіло в матці запобігає вагітності, знали ще з часів давньої Русі — заможні жінки вводили в матку золоті каблучки і не вагітніли.

Хімічні — це різні спеціальні лікарські свічки, таблетки, креми що створюють у піхві кисле середовище. їхня дія ґрунтується на тому, що сперматозоїди можуть жити і бути активними тільки у слабколужному середовищі.

Гормональні — нині найпоширеніші у світі. Вони містять жіночі гормони, які припиняють овуляцію, і яйцеклітина стає нездатною до запліднення.

Фізіологічні. Як ми вже знаємо, у певні дні менструального циклу ймовірність зачаття набагато нижча. Такі " безпечні" дні залежать від тривалості менструального циклу.

Аборт — штучне переривання вагітності хірургічним шляхом. Він є дуже небезпечною операцією, бо спричинює порушення в усьому організмі жінки, настроєному на вагітність. Організм жінки переносить шок, так, як всі органи і системи, що налаштувались на розвиток ембріона, після його видалення зазнають " розгубленість". Наступає дисбаланс в гормональній і імунній системах, розлади нирково-печінкової функції, регуляції артеріального тиску, об'єму циркулюючої крові. Жінка стає подразливою, погіршується сон, підвищується втомлюваність. Тобто виникає " ідеальний стан" для проникнення будь якої інфекції провокуючої розвиток запальних процесів. Результатом запалення придатків матки частіше всього стає непрохідність


маточних труб. В такій ситуації жінка не за страхована від позаматкової вагітності або безпліддя. Порушення функції яєчників внаслідок аборту може стати хронічним і також призвести до безпліддя. Окрім цього, сліпе вискоблювання слизової матки при медичному аборті часто призводить до мікротравм: виникають потоншені ділянки, недостатньо насичені кров'ю, утворюються рубці. Всі ці зміни порушують нормальне живлення зародка під час наступної вагітності. Звідси вади розвитку, викидні або передчасні пологи. В розвинених країнах жінки, що перенесли аборт, проходять курс психологічної реабілітації. Так, як речовини, призначені для розвитку ембріона, після його видалення все ще виробляються організмом і згубно впливають на нервову систему жінки. Розвивається так званий " синдром переживання аборту". З погляду моралі аборт є негуманною операцією. Це справжнє вбивство маленького життя. Адже в строки, коли його зазвичай роблять (на 6-му — 12-му тижнях вагітності) зародок уже має ручки, ніжки, очки, в нього б'ється сердечко. Усе це руйнує і нищить безжалісний хірургічний інструмент.

Безпечний секс - дуже розповсюджений і широковживаний на теперішній час термін і поняття. Безпечний секс - техніка сексу, направлена на зниження ризику передачі ВІЛ-інфекції і інших ІПСШ від однієї людини до іншої. До елементів безпечного сексу відносяться регулярне використання презерватива, обмеження кількості партнерів, прояв взаємної вірності, вступ в безпечні статеві стосунки, в тому числі і більш зрілий вік для першого статевого контакту, утримання від сексу.

А чи такий безпечний " безпечний секс"? На телебаченні з періодичними загостреннями проходить акція прокату роликів під загальним лозунгом " Я обираю безпечний секс". При цьому показують крупним планом " героя" компанії - презерватив. Здавалось би гарна справа. Але аналіз результатів таких програм показав: лозунг " безпечний" створює у недосвідчених в питаннях сексу підлітків враження повної гарантії захисту. Як від настання небажаної вагітності, так і від зараження ІПСШ. Реальність же така. Що торкається небажаної вагітності презерватив ще так туди-сюди (50-60% відсотків ефективності за різними джерелами), а от захист від ІПСШ, то як говорив професор Питель на своїх лекціях: " Презерватив як зонтик під час дощу - голова суха, а ноги мокрі". Зараження багатьма ІПСШ може виникнути через незахищену презервативом поверхню шкіри, як в той, так і в інший бік. На заході вже давно пережили цей " безпечний" бум і достатньо давно в освітніх програмах для підлітків лозунг " безпечний" замінили на " більш безпечний" (не safe sex, a safer sex). Тобто, з презервативом більш безпечніше, ніж без нього.

Хвороби, що передаються статевим шляхом та їх профілактика. В древньоримській міфології богиня кохання носила ім'я Венера. З легкої руки французького лікаря Ж.Бетанкура хвороби, пов'язані з інтимними відношеннями були названі венеричними. Зараз частіше замість терміна " венеричні хвороби" використовують назву " інфекції, що передаються переважно статевим шляхом - скорочено ІПСШ ", запропонованого ВООЗ в 1982 р. ІПСШ відносяться до числа найбільш соціально значущих захворювань. Пояснюється це не тільки широким розповсюдженням, але і тяжкими наслідками як для організму хворого, так і загалом для суспільства. Ускладнення призводять до порушення репродуктивного здоров'я жінок і чоловіків, тяжких вроджених захворювань у дітей, враженнях внутрішніх органів хворого. До групи таких захворювань відносяться клінічно неоднорідні хвороби, об'єднані по епідеміологічних критеріях, для яких характерний переважно статевий шлях передачі інфекції при прямому контакті. На сьогоднішній день до групи ІПСШ відносять більше 20 нозологічних форм. Викликають їх різні збудники: бактерії (сифіліс, гонорея), віруси (СНІД, геніальний герпес, конділоматоз), простіші (трихомоніаз), гриби (вагінальний кандідоз), мікроорганізми, які займають проміжне місце між бактеріями, вірусами і грибами (хламідіоз, мікоплазмоз).

Особливостями перебігу сучасних ІПСШ являються стерта клінічна картина і тривалий рецидивуючий перебіг, поява нових штамів збудників, стійких до традиційних лікарських препаратів. Зростає число захворівших ІПСШ підлітків - приблизно 20% всіх зареєстрованих випадків захворювання.

Трохи детальніше розглянемо СНІД - хворобу яку називають раною людства, чумою 20 століття.


У 1981 році серед інфекційних хвороб з'явився СНІД - синдром набутого імунодефіциту, що є найбільш жорстоким і, поки що, невразливим ворогом людини. СНІД сколихнув усе суспільство, викликавши в ньому жах. Найстрашніше полягає в тому, що зараження збудником СНІДу виявилось пов'язаним з одним із найбільш могутніх інстинктів всього живого -інстинктом збереження роду і біологічного виду.

Вперше висловив думку про вірусну природу СНІДу відомий англійський вчений Дж. Сіл. Він стверджував, що " правда є в тому, що мова іде не про епідемію, а про пандемію, яка може знищити в найближчі 20-30 років 50% населення земної кулі. СНІД - це наймогутніша і найсмертельніша епідемія, з якою тільки стикалося людство, яка цілком може згубити всіх".

В кінці 1983 року французький дослідник Л. Монтьє та на початку 1984 року американець Р. Галло виявили у хворих вірус СНІДу. їх досліди довели, що першопричиною СНІДу є вірус. За рішенням експертів ВООЗ його назвали вірусом імунодефіциту людини ВІЛ.

Виявилось, що він належить до родини ретровірусів - досить своєрідної групи мікроорганізмів, що до початку 80-х років минулого століття не привертали до себе увагу широких кіл дослідників, а тим більш практичних лікарів.

Родина ретровірусів отримала свою назву за пропозицією В.Паркса в 1973 році на підставі наявності у віріоні фермента зворотньої транскриптази, що і забезпечує незвичайне перенесення спадкової інформації з РНК на ДНК, тобто назад, у порівнянні із установленими в біології законами - з ДНК на РНК.

Чисельні дослідження вірусологів, молекулярних біологів, загальних патологів свідчать про те, що найбільш вірогідним першоджерелом походження збудника СНІДу є вірус, що знаходиться в організмі виключно макак-резусів та зелених мавп, привезених з Африки. За своїми властивостями він ближче до збудника СНІДу людини, ніж вірус, що виділений від азіатських мавп.

В даний час є всі підстави стверджувати, що вірус СНІДу спершу був мавп'ячим, близьким до того, що циркулює і в цей час в організмі макак. Виникає питання: чи спостерігалися випадки зараження людини мавп'ячим вірусом тисячу і сто років тому назад? Якщо відмічалися, то чому СНІД проявився лише в останні роки? Мутація та перетворення Т-лімфотропиого вірусу мавп, в збудник СНІДу людини повинно було тривати певний час і зазнати впливу багатьох факторів та механізмів. Цьому сприяла в другій половині двадцятого століття науково-технічна революція та її негативні наслідки: порушення екологічної рівноваги; забруднення атмосфери, грунту, води хімічними елементами у вигляді нітратів, нітритів, пестицидів; насичення оточуючого середовища різного виду випроміненнями (радіо- та електромагнітними хвилями та інше). Все це і призвело до імунологічної нестабільності організму людини, при якій активуються хронічні хвороби, проявляються приховані генетичні дефекти. Людину постійно супроводжують вірусні і бактеріальні інфекції. Зростає захворюваність на злоякісні новоутворення. Змінюється характер взаємодії вірусів і організму, змінюються їх властивості.

Віруси вражають всіх: людей, тварин, рослин. Вони можуть тривалий час знаходитись в оточуючому середовищі, " вичікуючи свого часу" та появи чутливого до них організму, який швидко заражається.

Життя, вільне від усіляких норм і принципів, статева вседозволеність не могли не викликати кари від Природи. Цілком чітко доведено, що тепер основним контингентом населення, серед якого розповсюджується СНІД є: гомосексуалісти, наркомани, токсикомани, алкоголіки, повії. Статева свобода, застосування наркотичних засобів для отримання сумнівного задоволення створили сприятливі умови для розповсюдження " чуми двадцятого століття".

Медики, " борці за здоров'я народу", іноді через недбайливе відношення під час безконтрольного забору та переливання крові, а також при не завжди достатньому контролі за знезараженням інструментів, можуть сприяти розповсюдженню вірусу СНІДу.

Останнім часом з'являються епідеміологічні дані про передачу ВІЛ за допомогою предметів туалету (бритви, ножниць) в перукарнях, педікюрних та манікюрних кабінетах, під час маніпуляцій, при яких можливі пошкодження шкіри, слизових оболонок.


Серед джерел інфекції варто виділити вагітних жінок, інфікованих ВІЛ. Біля 70% дітей, народжуються від таких матерів інфікованими ВІЛ. При цьому вірус не блокується ніякими білковими молекулами плоду чи новонародженого, що потенційно могли б його знешкодити.

Дитячий СНІД є одним з найбільш гострих та трагічних питань в цій проблемі. Дитина, яка не прожила ще своє життя, розраховується за проституцію, наркоманію, за статеву розпущеність батьків. Недосконалість імунної системи дитини є сприятливим фактором розвитку хвороби.

Чисельними дослідженням встановлено, що найбільша кількість ВІЛ знаходиться у спермі та сироватці крові і в меншій кількості, достатній для інфікування, в слині, спинномозковій рідині, сльозах.

Сперма та кров являються ведучими факторами передачі інфекції.

У відповідності з шляхами і факторами передачі збудника епідеміологічний аналіз виявив наступні групи ризику і статистику захворювання на СНІД:

1.Гомосексуалісти і бісексуали. У США, де кількість хворих на СНІД сьогодні найбільша в порівнянні з іншими країнами світу, 73, 6% відповідають цій групі.

2.Наркомани, що використовують парентеральне введення наркотиків. Серед хворих зареєстрованих в США, питома вага даної категорії пацієнтів складає 17%

3.Повії. Інфікованість у даній групі досягає 40%, а в країнах Африки до 90%

4.Хворі на гемофілію і особи, яким епізодично переливають кров чи її компоненти. У Франції вони складають 48%, а у США 2/3 інфікованих ВІЛ.

5.Хворі на сифіліс і вірусний гепатит В при затяжному і хронічному перебігу захворювання -90%.

б.Діти матерів, інфікованих ВІЛ. Діти серопозитивних матерів заражаються трансплацентарно чи в процесі пологів у 75-90%.

Потрапивши до кров'яного русла, збудник СНІДу деякий час " мандрує" по організму, не виявляючи своєї присутності. Окремі віріони (вірусні частинки) блокуються частинками білка (імуноглобулінами). Однак ці білкові молекули неспецифічні до вірусу і через це не можуть нейтралізувати його хвороботворну дію. Через деякий час частинки збудника знаходять чутливі клітини і осідають (адсорбуються) на їх поверхні. Такими клітинами в організмі, в першу чергу, є Т-лімфоцити-хелпери (помічники), моноцити та макрофаги. Всі ці клітини відносяться до групи лейкоцитів, що виникають з одних і тих самих клітин кісткового мозку. Вирішальне значення має наявність на їх мембранах спеціальних рецепторів, позначених Т4, що мають здатність зв'язуватись з частинками збудника СНІДу.

Основними клінічними типами протікання СНІДу у людини є:

• лімфоаденопатичний (тривале генералізоване збільшення лімфовузлів невстановленого генезу)

• легеневий (в більшості випадків пневмоцистні пневмонії);

• шлунково-кишковий (в 50-90% - часті тривалі проноси, обумовлені умовно-патогенною флорою вірусом герпесу, цитомегаловірусом);

• лихоманковий (лихоманки невстановленого генезу тривалого та виснажливого характеру)

• пухлинний (саркома Капоші)

• такий, що проходить з ураженням ЦНС (розвиток пухлин мозку, крововиливи в мозок, менінгіти, абсцеси мозку).

Спочатку уражається імунна система захисту організму, що представлена лімфоцитами, а далі хвороба захоплює практично всі органи та системи людини. В розпалі хвороби, особливо в кінцевих її стадіях головну роль відіграє вже не вірус імунодефіциту, а всі ті віруси та мікроби, що затаїлися в організмі і очікували, коли можна буде активно залучитися до процесу руйнування, і це є найстрашнішим в розвитку захворювання.

Вже більше 25 років штурмують вчені питання проблеми СНІДу, однак, на жаль, без істотних результатів. Випробування практично всіх створених наукою антивірусних, антибактеріальних, імуномодулюючих з'єднань для лікування СНІДу не дало дуже відчутних


результатів. Не вилікувано ще жодного хворого. Роботи по створенню вакцини проти вірусу імунодефіциту людини не закінчилися успішно.

Перемогти " чуму двадцятого століття" неможливо одними науковими розробками. Необхідний корінний поворот в психології індивідуальної та суспільної поведінки. Повернення до часів честі, подружньої вірності, відмова від " п'яного кохання", що відбувається в стані алкогольного сп'яніння або після введення наркотиків - єдиний вірний шлях позбавлення від СНІДу та попередження захворювання ним. Доти, доки в суспільних місцях молодими та немолодими людьми будуть демонструватися прояви " палкого" кохання яке " підігрівається" переглядом порнофільмів, ніяка наука не зможе врятувати людство від СНІДу. Кожна людина повинна визначити свою мораль та поведінку, виходячи з принципу - чим більше статевого бруду та розпусти, тим ближче до СНІДу і смерті. Основні шляхи передачі СНІДу - статевий, внутрішньовенний, з наркотиками. Інші шляхи передачі вірусу СНІДу - другорядні і мають більш теоретичне, ніж практичне значення, і спроба ними прикрити свою розпусту не лише неспроможна, але й аморальна.

В спробах зупинити розповсюдження ІПСШ медиками в різні періоди проводився цілий ряд профілактичних заходів. З появою СНІДу політика попередження ІПСШ опинилась в центрі суспільної уваги. Центри боротьби зі СНІДом звернулись до " груп ризику" з посланням, що закликало - ні одного статевого акта без використання презерватива. Спочатку це було адресовано тільки " групам ризику", потім всім людям. Після цього слідували різні заходи системи освіти з метою просвітити в цій сфері населення і особливо - молодих людей і підлітків. Заклик " користуйтесь презервативами" перетворився в своєрідну мантію 90-х років і був узагальнений в наступному порівнянні: " Безпечний секс = презерватив". Ця формула проникла у всі шари суспільства і затвердилась в них. На питання про те, що таке безпечний секс, будь який підліток без запинки випалить: " Презерватив! " Але досвід показав, що використання презервативу на 90% зменшило темпи розповсюдження ВІЛ-інфекції і не спромоглось стримати таких захворювань як хламідіоз і вірус людської папилломи і лише незначно зменшило розповсюдження гонореї, герпеса і сифіліса. Підлітки - основна група ризику для ІПСШ -схильні використовувати презервативи скоріше для захисту від небажаної вагітності, ніж для захисту від ІПСШ.

Цілі покоління недосвідчених молодих людей обмануті лозунгом: " Користуйтесь презервативами - і насолода без наслідків вам забезпечена! " - стають жертвами гігантського павука -ІПСШ. Цей павук успішно користується павутиною, ім'я якій - політика суспільства.

Настала нагальна необхідність переглянути політику суспільства в підходах профілактики ІПСШ. Не відкидаючи і не применшуючи ролі використання презервативів треба активно пропагувати переоцінку цінностей в цій сфері, опираючись на різний світогляд.

Багато хто, виправдовуючи своє неупорядковане статеве життя і подружні зради, часто посилаються на Природу, мовляв, це вона " вимагає свого". Цим вони стараються перекласти свою відповідальність на статевий інстинкт. В чомусь вони праві - статевий інстинкт (поклик статі) дійсно призваний стимулювати статеве життя, " кидати" один одного в обійми випадкових партнерів. Але дійсною метою цього поклику являється збільшення числа " злучок" для зародження нового життя. Це відноситься і до тварин, і до людей. Роль " пряника" такого стимулювання відіграють солодкопристрасні відчуття під час спарювання. При цьому форма сім'ї і взагалі сім'я покликом статі не враховується. Природі, грубо кажучи, плювати, перед чиїм " носом" вона " крутить пряником", хоч багатьом тваринам певна форма сім'ї допомагає кращому виживанню потомства і первинному навчанню.

Якщо у тварин поклик статі сприяє збільшенню поголів'я через збільшення кількості злучок, то люди користуються " пряником" випадкових статевих стосунків для отримання задоволення. Цьому сприяють контрацептиви, попереджуючи вагітність після статевого акту. І фактично, любителі випадкових контактів, прикриваючись вимогою Природи, обманюють її -" з'їдають пряник" (отримують нагороду за розмноження), але не сприяють збільшенню кількості зароджень нового життя.


Якщо підкорюватись поклику статі, то за логікою " захисників вимог Природи" потрібно вже з підліткового віку " кидатися на все, що рухається". Так, доречі, багато хто і поступає, не знаючи, заради чого власне їм потрібно відмовлятися від задоволень, тим більше, що інстинкти і, фактично, суспільство самі штовхають на це. Що ж тут думати? А подумати варто. Адже секс без душевної близькості і любові може швидко наскучити. Тоді Природа буде " вимагати" більшої різноманітності: по віку, по кольору шкіри, по розмірах органів, по кількості партнерів і навіть по статі. І якщо відноситися до сексу як до способу задоволення статевої потреби, не дивлячись на особистість партнера, то вимогами Природи з тим же успіхом можна оправдати і гомосексуальні контакти і інцест (статеві стосунки з кровними родичами), і зоофілію (статеве задоволення за допомогою тварин), і групові оргії в різних поєднаннях (бісексуалізм) іт.д.

В принципі, сексуальна свобода - особиста справа кожної людини, якщо не шкодить оточуючим (насильство, розтління). І ніхто не вправі нав'язувати свою мораль. Але в теперішній час вийшло так, що всім нав'язується сексуальна розпуста.

Ось і виходить, що люди, які прагнуть зрозуміти сутність моногамного шлюбу і мріють створити щасливу сім'ю не можуть знайти в суспільств " точку опори". Адже суспільство виступаючи формально проти неупорядкованого статевого життя і подружньої невірності, не може переконливо пояснити, заради чого варто стримувати поклик статі. Страх перед небажаною вагітністю і ІПСШ легко " перекривається" презервативом і гострими відчуттями випадкових статевих контактів. Через те, хоч офіційно і рахується, що подружні зради - погано, все ж багато хто (відсоток жінок зростає з великою швидкістю) спробувавши, рахують, що випадкові статеві зв'язки і позашлюбні партнери - приємне проводження часу. Телевізійна реклама опосередковано пропагує це на кожному кроці: свіжий подих, відсутність лупи, дезодорант який притягує і т.п. Фільми ж і телесеріали, які виховують не читаючу в останній час книг молодь, говорять про це відкритим текстом.

Християнський світогляд затверджує достоїнство людини, створеної по образу і подобію Божому, і розглядає секс як дійство освячене Богом і дароване людині для розмноження і задоволення. Заклик до праведного життя, що включає в себе вірність єдиному, вибраному раз і назавжди чоловіку чи жінці, повинен сприйматися нами не як вимога відмовитись від земних радощів, але як спосіб уникнути страждань. В християнстві рахується, що людина здатна зробити вибір між добром і злом. Секс поза шлюбом - вибір на користь зла, і людина, яка робить такий вибір, пожинає всі його руйнівні наслідки, в тому числі і хвороби, що передаються статевим шляхом. У вченні Ісуса ясно говориться про відношення до тих хто зробив хибний вибір: любити грішника, ненавидячи гріх. На прикладі безлічі випадків зцілення Ісусом хворих ми бачимо, що Він намагався полегшити людські страждання. До жінки, звинуваченої в прелюбодіянні, Він проявив куди більшу жалість, ніж релігійні власті. " Іди, - сказав Він їй, - і надалі не гріши".

В нинішній час потрібно відкрити людям правду про ефективність використання презервативів для профілактики ВІЛ-іифекції і інших хвороб, що передаються статевим шляхом. Християни повинні без обмовок і засоромлення стверджувати цінність подружньої вірності, залучаючи в якості аргументів свідоцтва науки і медицини. Якщо телепрограма не показує вашого улюбленого актора або актрису на лікарняному ліжку, то це не значить, що в їх реальному сексуальному житті немає місця ІПСШ. Звичайно, презервативи відіграють свою роль в ділі профілактики таких хвороб, але вони явно не захищають від діагнозу " розбите серце".

І нарешті треба сказати, що зміна політики суспільства по відношенню до профілактики ІПСШ повинна починатися з визначення місця кожної людини в цій справі. Так, лікар може сприяти активному виявленню і лікуванню тих, хто належить до групи ризику, при цьому невтомно пояснюючи людям, як уникнути ризику захворювання, а не просто знизити його. Спеціаліст в області етики може спростувати аргументи постмодерністської філософії з її відмовою від всіляких меж і абсолютних цінностей, що ведуть в пучину безнадії і відчаю. Ідея ж спокутування завжди залишає людині надію. Державний діяч може відхилити однобічний підхід і підтримати заходи, направлені на різносторонню профілактику для різних груп населення, враховуючи особливості кожної. Батьки можуть навчити своїх дітей Божим заповітам про людську сексуальність.







© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.