Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Прасувальні столи.






Прасувальні столи призначені для волого-теплового оброб­лення верхніх виробів, наприклад, для внутрішньопроцесної обробки піджака, внутрішньопроцесної та кінцевої обробки пальта та інших виробів на підприємствах швейної промисловості обладнаних установ­ками по виробництву промислової пари. Вони мають базові конструк­ції та відрізняються один від одного оснащенням (прасками різних видів), типом нагріву прасувальної поверхні, наявністю чи відсутністю вакуум-відсосу, можливістю установки додаткових подушок.

Рисунок 4.1 — Конструкції прасувальних столів

 

Розрізняють столи двох типів: з установкою основної прасу­вальної подушки на центральній опорі (рис. 4.1, а) та з установкою її консольно (рис. 4.1, б).

На рис. 4.2. показано конструктивне виконання опорних робо­чих органів прасувальних столів - основних та допоміжних подушок.

За призначенням прасувальні столи можна розділити на прямо­кутні (для прасування великих предметів - постільної білизни, пальт, гардин), для прасування швів, для остаточної обробки, а також столи спеціального призначення.

Прямокутні прасувальні столи використовують, як правило, на проміжних стадіях обробки, однак при підборі відповідного по роз­мірах асортименту вони можуть служити для остаточного прасування верхнього одягу. Столи для прасування швів відрізняються спеціаль­ною формою та спроектовані таким чином, щоб при прасуванні краще розкривався той чи інший тип шва. Такі столи бувають найбільш розповсюджені на підприємствах з однотипним асортиментом виробів. Столи для остаточної обробки використовуються для надання виробам товарного вигляду, а також для усунення дефектів, що з'явилися в. ході попередніх операцій. При відсутності на підприємстві пароманекена, стіл для остаточної обробки стає основною одиницею устаткування для оздоблювальних операцій.

 

Рисунок 4.2 - Конструктивне виконання основних та допоміжних подушок: а - дерев'яних; б - з відсмоктуванням; в - з паровим підігрівом; г - з електричним підігрівом; д - встановлюваних рухомо на рукаві.

1 - синтетична тканина; 2 - силіконова гума; З - волок;

4 - сітка; 5 - перфорований лист; 6 - корпус; 7— труба;

8 - нагрівальні елементи; 9 - патрубок; 10 – рукав

 

На рис. 4.3 наведено загальну конструкцію прямокутного пра­сувального столу. Стіл прасувальний складається з остова 3, подушки 4, блоку педалі 1, електропарової праски 6, клапана електроуправління 5, вентилятора 2, електрообладнання 7. Остів призначений для закріплення на ньому основних вузлів столу. Робочі органи столу: подушка 4, електропарова праска б і вентилятор 2.

 

Рисунок 4.3 – Прасувальний стіл

 

Подушка нагрівається парою і має пристрій для відсмоктування пари. Пропарювання праскою здійснюється за допомогою електромагнітного клапану, що управляється від кнопки, встановленої на ручці праски.

У столі є педаль 7, призначена для відсмоктування пари із подушки за допомогою вентилятора, а також для сушіння виробів.

Система паропроводу оснащена вентилями для відключення подушки та всього столу від паропроводу 8, а також є вентиль для продування системи. По трубопроводу 9проходить відведення конденсату, а по трубопроводу 10 - видалення конденсату з подушки.

При подачі напруги з мережі живлення праска нагрівається, і температура її стабілізується терморегулятором, який періодично вмикає та вимикає електронагрівник. Натисканням мікроперемикача включається електромагніт клапану і здійснюється подача пари. При натисканні на педаль на вимикачі включається пускач і двигун приводу вентилятора. Пара із цехової мережі, або з парогенератора через вентиль по трубопроводу 8 поступає в паророзподільник до подушки, а потім відпрацьована пара у вигляді конденсату відводиться у зворотну парову систему по трубопроводу 9. Під час пропарювання праскою вимикається електромагнітний паровий клапан.

Прасування праскою супроводжується одночасним зволоженням поверхні, що обробляється парою, яка поступає із праски при натисканні мікроперемикача, встановленого на ручці праски.

Натисканням на педаль 1 включається вентилятор 2і проходить відсмоктування пари і вологи із робочої зони.

Спеціалізовані прасувальні столи служать для обробки негабаритних або специфічних виробів - великогабаритних гардин, портьєр і штор, або для волого-теплового оброблення трикотажних виробів (пропарювальні столи). Якість прасування не в останню чергу залежить і від форми робочої поверхні столу - точніше, від того, наскільки ця форма відповідає формі оброблюваних на столі виробів.

На швейних підприємствах також можуть використовуватися універсальні прасувальні столи. Використання універсального столу істотно заощаджує гроші, що особливо важливо для малих швейних підприємств. Але в свою чергу при виконанні операції ВТО знижується якість обробки. Тому фірми виробники даного обладнання для кожної групи виробів виготовляють спеціальні форми-приставки. Форми на прасувальному столі легко замінюються. Прасувальні столи можуть випускатися з комплектом приставок з відповідними покриттями. їх вартість у десятки разів менше вартості прасувального столу.

Фірмою «Ротонді» розроблено спеціальний стіл для розпрасування бічних швів штанів, спідниць, платтів (рис. 4.4).

Стіл має дві прасувальні подушки п'яти типорозмірів, взаємне роз­міщення та форма яких дозволяє розпрасовувати різні види швів. Харак­терною особливістю стола є паронагрівальні подушки, що обертаються.

 

 

Рисунок 4.4 - Прасувальний стіл фірми «Ротонді»

 

Парогенератор.

Отримання водяної пари і стисненого повітря можливе двома способами:

ü централізовано (із загальних котельних і компресорних);

ü індивідуально (із індивідуальних парогенераторів, що встанов­люються біля одного або декількох робочих місць).

Централізоване забезпечення енерготехнічними засобами під силу тільки великим швейним підприємствам. У цьому випадку вартість 1 кг пари або 1 л повітря є мінімальною при обов'язковому точному підтриманні їх параметрів. Однак, необхідність прокладки трубопроводів, їх ізоляції та підтримання в робочому стані суттєво підвищує капітальні витрати, загальнофабричні та цехові витрати.

Необхідність жорсткої прив'язки паро- і повітропроводів до обладнання для ВТО знижує маневреність виробництва та унеможливлює будь-яку перестановку обладнання. Тому централізоване забезпечення парою і повітрям має свої переваги і недоліки.

Індивідуальне забезпечення ідеально підходить для малих і середніх підприємств, які повинні швидко реагувати на сезонні коливання купівельного попиту. В комплект індивідуального забезпечення можуть входити:

ü парогенератор (вмонтований або відокремлений);

ü пом'якшувач для води або дистилятор;

ü компресор (вмонтований).

Загальний вигляд різних конструкцій парогенераторів наведено на рис. 5.1.

 

 

 

Рисунок 5.1 - Загальний вигляд конструкцій парогенераторів

 

На ринку обладнання представлені парогенератори, до яких можуть бути підключені від одного до шести прасувальних столів. Комплектування робочих місць проводять по модульному принципу і виконують на будь-якій виробничій дільниці.

Індивідуальне забезпечення недоцільно для виробництв, що не мають ніяких джерел енергії крім електричної. Вартість отриманої пари трохи вище, ніж у випадку централізованого забезпечення. Зростають витрати на підготовку та технічне обслуговування джерел пари і повітря. Якість обробки без впровадження відповідних заходів по його забезпеченню може знизитися через відхилення параметрів пари і повітря, що виробляється і режимів їх використання від оптимальних.

Безумовно, для малих підприємств, що тільки проектуються з неясною перспективою роботи на ринку доцільно купувати комплекти робочих місць типу " прасувальний стіл" + парогенератор + (дистилятор, пом'якшувач).

Парогенератор (рис. 5.2) призначений для забезпечення техно­логічною парою однієї електропарової праски та використовується на підприємствах сервісу і в дрібносерійному виробництві. Він склада­ється із наступних складових частин: котла 1, корпусу 2, запобіжного 9і електрокерованого 3 клапанів, електропарової праски 5. Котел 1 призна­чений для виготовлення пари і представляє собою полий циліндр, ви­конаний із двох частин і розміщений вертикально. Температура в котлі контролюється датчиком-реле температури 6. Через пробку 4, в котел парогенератора заливається 3, 8 л води. В верхній частині котла розмі­щені запобіжний 9і електрокерований 3 клапани, в нижній частині котла розміщений блок електронагрівників. Запобіжний клапан 9 при­значений для автоматичного викиду пару через паровідвідний патрубок в атмосферу, якщо тиск пару перевищить 0, 35 МПа.

Рисунок 5.2- Конструкція парогенератора

Перед початком роботи котел парогенератора повинен бути наповнений водою. При включенні парогенератора вода в котлі нагрі­вається, кипить і перетворюється в пару. Якщо температура пари пере­вищує нормативну, датчик-реле температури відключає електронагрівники, а при понижені температури включає їх. Якщо температура пі­дошви праски перевищує задану, то терморегулятор праски відключає електронагрівники, а при понижені температури включає їх.

Основними технічними даними при виборі парогенератора є: потужність та ємність нагрівального котла; продуктивність парогене­ратора; робочий тиск; напруга живлення; час підготовки до роботи; габаритні розміри; маса; кількість прасок, прасувальних столів, що до нього приєднується.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.