США у 1960–1970-х рр.

Президенство Джона Кеннеді (1961–1963). На президентських виборах 1960 р. переміг сенатор-демократ від штату Массачусетс Джон Кеннеді. Діяльність Кеннеді ґрунтувалася на концепції «нових рубежів», яка передбачала створення «сильної Америки». Адміністрація президента взяла курс на прискорення економічного росту за допомогою державного регулювання. Програма уряду передбачала збільшення мінімуму погодинної оплати праці, строків виплати субсидій з безробіття, допомогу збіднілим фермерам, розширення житлового будівництва. Дж. Кеннеді говорив: «Не питай, що країна може зробити для тебе, питай, що ти можеш зробити для країни». У сфері зовнішньої політики президент прагнув зміцнити і посилити позиції США у світі. За Кеннеді відбулося найбільше загострення відносини між США і СРСР за весь повоєнний період. Воно вилилось у Карибську кризу 1962 р., причиною якої було невдоволення СРСР розміщенням американських ракет у Туреччині і невдоволенням США таємним розміщенням на Кубі радянських ракет. 22 листопада 1963 р. під час поїздки в м. Даллас (штат Техас) на Джона Кеннеді було здійснено смертельний замах.

Президенство Ліндона Джонсона (1963–1969). Після вбивства Дж. Кеннеді новим президентом країни став Ліндон Джонсон. Він завершив податкову реформу в країні. У січні 1964 р. Л. Джонсон проголосив початок «безкомпромісної війни з бідністю в США». У березні 1964 р. він направив у конгрес спеціальне послання «Про війну з бідністю», на підставі якого був прийнятий відповідний закон, що став основним напрямком діяльності адміністрації. Значно знизила авторитет нового президента війна у В’єтнамі. В'єтнам був розколотий на дві частини. На півночі країни, у Демократичній Республіці В'єтнам (ДРВ), владу зосередили у своїх руках комуністи, які спиралися на підтримку СРСР. Південь країни знаходився під контролем проамериканського уряду. Крім того на півдні діяв прокомуністичний Фронт національного визволення Південного В'єтнаму (ФНВПВ). США, вбачаючи загрозу поширення комунізму, вирішили втрутитися у громадянську війну. 10 серпня 1964 р. президент Джонсон підписав «тонкінську резолюцію», що давала президенту США необмежені права для ведення війни у Південно-Східній Азії. У березні 1965 р. адміністрація Джонсона направила військові континенти на територію Південного В'єтнаму. Паралельно з лютого 1965 р. США почали масове бомбардування території ДРВ. Так, США вступили у довготривалу в’єтнамську війну (друга індокитайська війна) 1965–1975 рр. Воєнні дії США в Індокитаї зустріли рішучий протест як у середині країни, так і всьому світі. У січні 1973 р. була підписана Паризька угода, за якою США погоджувалися на виведення своїх військ з В'єтнаму. Війна у країні продовжувалась, але тепер вже лише між Північним і Південним В'єтнамом.

Негритянський рух у 60-х рр. ХХ ст. Однією з найгостріших проблем США була расова проблема. У 1954 р. Верховний суд США скасував роздільне навчання негрів і білих. Однак, незважаючи на це, в школах та інших закладах спостерігалася расова дискримінація. У 1964–1965 рр. значно активізувалися виступи афроамериканців проти расизму. Лідером антирасистського руху став християнський священик Мартін Лютер Кінг. У 1964 р. йому була присуджена Нобелівська премія миру. У 1964 р. був прийнятий закон про громадянські права. У 1967 р. кількість негритянських виступів досягла значного розмаху. Близько 120 міст були охоплені повстаннями. Найбільше їх відбулося в липні 1967 р. в Детройті. Події цього часу увійшли в історію як «довге гаряче літо». В 1968 р. М. Л. Кінга було вбито найманим вбивцею. Ця подія викликала хвилю піднесення в афроамериканського населення, кількість повсталих невпинно зростала. На їх придушення влада кинула 100 тис. поліцейських. У 1969 р. усі повстання були припинені.

Президенство Річарда Ніксона (1969–1974). На президентських виборах 1968 р. переміг республіканець Річард Ніксон. Протягом 1969–1970 рр. в країні спостерігалася інфляція. З метою оздоровлення економіки 15 серпня 1971 р. Ніксон оголосив проведення «нової економічної політики». У країні був введений надзвичайний стан. Уряд надав компаніям значні податкові пільги, скасував акцизний податок на продаж легкових автомобілів. Було оголошено про скорочення допомоги іноземним державам. За адміністрації Ніксона значного розвитку досягла космічна галузь. У липні 1969 р. НАСА (Національне аерокосмічне агентство США) здійснило запуск першого космічного коробля «Аполлон-11» з метою висадки людини на поверхню Місяця. Двоє астронавтів Н. Армстронг і Е. Олдрін провели на місяці близько 2, 5 годин. У 1970 р. НАСА вдалося сконструювати космічний корабель багаторазового використання («Спейс шатл»). У 1972 р. Ніксон здійснив візит до Москви, де між США і СРСР було підписано Договір про запобігання ядерній війні. У 1973 р. відбулося виведення американських військ з В'єтнаму. У 1974 р. спалахнула Уотергейська криза (справа). Її суть полягала в тому, що в червні 1972 р. під час передвиборчої компанії члени штабу республіканської партії були заарештовані поліцією в приміщенні національного комітету демократичної партії (готель «Уотергейт»). У них знайшли апаратуру для підслуховування, портативну рацію та інші компрометуючі докази. Американська преса розцінила цю подію як акт політичного шпигунства зі сторони Білого дому. У 1973 р. юридичний комітет палати представників Конгресу США звинуватив президента у причетності до цієї справи та почав процедуру імпічменту. У цій ситуації 8 серпня 1974 р., не чекаючи завершення процедури, Річард Ніксон подав у відставку. Після Ніксона президентами США були Джеральд Форд (1974–1977) і Джеймс Картер (1977–1981). Їхня політика не змогла вирішити найгостріші соціально-економічні проблеми країни другої половини 70-х рр.