Настроювані й ненастроювані норми

Серед зафіксованих об’єктивних норм можна виділити два їх різновиди: настроювані й ненастроювані. До числа настроюваних належать норми, певним чином попередньо узгоджені з можливостями реципієнтів, для яких призначене повідомлення. Найчастіше до таких норм належать психолінгвістичні.

Загальні й галузеві норми

Зафіксовані об’єктивні норми можна поділити також на загальні та галузеві. До загальних норм належать ті, що їх використовують незалежно від виду й жанру літератури, наприклад, усі логічні норми. Поряд із загальними нормами в редагуванні є й такі, що використовують лише в окремих видах літератури.

Загальні норми вивчають у дисципліні «Загальне редагування», а галузеві – в дисципліні «Галузеве редагування».

Встановлені й невстановлені норми

Під час редагування повідомлень використовують лише ті норми, які встановлені в суспільстві до певного моменту часу (встановлені норми). До їх числа належать зафіксовані й незафіксовані, об’єктивні й суб’єктивні, загальні й галузеві норми. Проте ніхто ніколи не скаже, що в майбутньому ці норми не доповнять новими, а існуючі не вдосконалять. Отже, існують недосліджені, а тому й невиявлені та незафіксовані норми, які називатимемо невстановленими.

Можливі й зворотні ситуації, коли частину встановлених норм через якийсь час відкидають як науково необгрунтовані (наприклад, необхідність писати назву лише однієї партії – комуністичної – з великої літери, як це було під час існування СРСР). Зі сказаного однозначно виплаває важливий висновок: нормативна база системи редагування повинна бути принципово відкритою, тобто передбачати можливість додавання до неї в будь-який момент нових чи видалення зайвих норм.

Контрольні запитання

1. Поняття редакційної норми.

2. Загальні норми.

3. Конкретні норми.

Список рекомендованої літератури

1.Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2006. – 416с.

2.Мильчин А.Э. Методика редактирования текста. – М.: Логос, 2005. – 524с.

3.Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – К.: НВЦ НКМ, 2006. – 559с.

4.Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. – М.: Высшая школа, 1980. – 328с.

5.Капелюшний А.О. Редагування в засобах масової інформації. – Львів: ПАІС, 2005. – 304с.

ЛЕКЦІЯ № 12

План

1. Поняття про редакторський аналіз.
2. Структура реданалізу за різними ознаками.

Редакторський аналіз – виконуваний редактором прогностичний процес, ціль якого - ретельно вивчивши пропонований до видання твір, визначити, як він буде впливати на читача в цілому й у деталях, щоб, зіставивши цей вплив з тим, на яке має право розраховувати видавництво у виходячи з авторського задуму й суспільного, соціально-функціонального призначення видання, оцінити придатність його до випуску, його суспільну цінність і можливість торговельного успіху, виявити недоліки й резерви посилення гідностей, щоб допомогти авторові зробити твір більш досконалим.