💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Вимоги до написання тез

Вимоги щодо оформлення матеріалів

1. Учасник має право представити тільки одну доповідь, яка раніше не публікувалася.

2. Максимальна кількість авторів однієї доповіді – дві особи.

3. Якщо науковий керівник не є співавтором тез, то вказувати його у тексті не потрібно.

4. Обсяг матеріалів – до 3-х сторінок, які не нумерувати;

5. Формат – А4, гарнітура – MS Word.

6. Шрифт – Times New Roman, кегль (розмір) – 14, міжрядковий інтервал – 1, 5, абзац – 1, 25 см.

7. Поля: зверху, знизу, праворуч, ліворуч 20 мм.

8. У верхньому правому куті – ім’я та прізвище автора (жирним), науковий ступінь, вчене звання, посада, назва установи, місто, країна.

9. Нижче – через один пробіл – назва доповіді (великими жирними літерами по центру).

10. Нижче – через один пробіл – текст доповіді (тез).

11. В кінці тексту – через один пробіл – наводиться Література (жирним і по центру). Посилання на літературне джерело подаються у квадратних дужках відповідно до порядку згадування.

12. Використання ілюстративних матеріалів, формул в тезах повинно бути мінімальним.

13. Формат таблиць та рисунків має бути лише книжний.

14. Оргкомітет залишає за собою право відбору та редагування наукових доповідей.

28. Найзагальніші вимоги, що ставляться до усного мовлення культурної людини:

· ясність (недвозначність) у формулюванні думки;

· логічність, смислова точність, звідси — небагато­слівність мовлення;

· відповідність між змістом мовлення і мовними засобами;

· відповідність між мовними засобами та обста­винами мовлення;

· співмірність мовних засобів і стилю викладу (одностильність вживаних одиниць мовлення);

· укладання природних, узвичаєних словосполучень; вдалий порядок слів;

· різноманітність мовних засобів (багатство лекси­ки в активному запасі слів людини);

· самобутність, нешаблонність в оцінках, порівнян­нях, зіставленнях; у побудові висловлення;

· ефективність мовлення; красномовство (з ураху­ванням доречності й доцільності їх);

· милозвучність, виразність дикції, відповідність між темпом мовлення, силою голосу, з одного боку, і ситуацією мовлення, — з другого.

Ці вимоги повинні базуватися на бездоганному знанні норм, а знання норм і чуття мови — це далеко не те саме.

Чуття мови — це здатність людини відчувати на­лежність того чи іншого слова до певного стилю, від­чувати доречність чи недоречність вживання певного слова в тій чи іншій ситуації. Воно виробляється у лю­дини поступово та зростає з її досвідом. Проте неодна­кова мовна практика (вік, професія, освіта, належність до певної соціальної чи територіальної категорії людей та ін.) дає дуже неоднакові результати.

Хоча мовне чуття і відбиває з більшою чи меншою точністю й повнотою реально існуючий у мові поділ її на стилі, воно все ж недостатнє: мало ін­туїтивно відчувати правильність або неправильність у мовленні — треба точно знати правила вживання мов­них засобів і користуватися ними свідомо, з повним знанням справи. Загальна мовна культура визначається не лише знанням норм літературної мови, а й еруди­цією і світоглядом людини, культурою мислення, ступе­нем оволодіння технікою мовлення, психологічною і ко­мунікативною культурою. Порівняно з писемним мовленням усне є мовною твор­чістю, імпровізацією, в ньому значно більша емоційна й експресивна безпосередність, більше варіантів норми, ніж у писемному мовленні.

У межах усного мовлення розрізняють звичайно розмовно-літературний його тип і розмовно-фамільярний (зі значною домішкою різних позанормативних елемен­тів).

Усне ділове мовлення — це розмовно-літературне мовлення (зокрема в монологах усне ділове мовлення наближається до мовлення писемного).

29.