Архізум

Архизум выступал против элегантного дизайна и бросил вызов господствующему в то время модернизму. Члены группы работали над выставочными инсталяциями, архитектурными объектами, дизайном интерьеров и промышленных изделий.

Получили международную известность после выставок радикальной архитектуры Superarchitettura, организованных совместно с группой Суперстудия. Многочисленные проекты и публикации отражали поиски членов группы нового, чрезвычайно гибкого и основанного на новых технологиях подхода к дизайну.

Члены Архизум начали исследования в области архитектуры и городского планирования, которые легли в основу проекта No-stop city (1970-72). Как считает Андреа Бранци – один из идеологов радикального дизайна, - проект ''no stop city" «был очень важен для меня и моего поколения, для многих художников, которые появились потом». No-Stop City – это ироническая критика идеологии архитектурного модернизма, доведенная до абсурда. Здания этого города представляют собой огромные крытые, похожие на гаражи, помещения. В их бесконечных, освещенных искусственным светом и снабженных системой кондиционирования интерьерах расположены туристические палатки, установленные среди огромных валунов. По существу это не жилища, а место обитания городских бродяг в их непосредственном окружении. Понятие города здесь растянуто до бесконечности. Город становится миром, где невозможно найти отличия между городом и пейзажем, и где нельзя проложить между ними границу

12. Дати характеристику містобудівним утопіям к. 19 поч. 20 століття

Містобудівні утопії включають урбаністичні та дезурбаністичні пошукові проекти, а також середовищні утопії, де синтезуються архітектурно-містобудівні та дизайнерські пошуки.

Утопічні проекти Е.Хоуорда, Т.Гарньє і Сант Еліа, де запропоновано вперше ідеї горизонтального і вертикального функціонального зонування міського простору і формування систем розселення відкрили нові напрямки у розвитку містобудування і архітектури. Завдяки цим роботам зявилися нові теорії та концепції лінійного міста М.Мілютіна. децентралізованого органічного розвитку міста Е.Саарінена, «Афінська хартія» і «Променисте місто» Ле Корбюзьє, нові міста Л.Гільберсеймера, «просторове місто» Ф.Райта, екуменополіс К.Діоксіадіса.

Ідеї динамічної урбанізації та містобудування розвинула група англ. арх-рів «архігрем» у пошукових проектах «Штепсельного міста», «Крокуючого міста», «розчинного міста», де міські функції і форми об’єднувалися навколо ідеї створення глобального, максимально технізованого і комп’ютерізованого середовища, у якому не існує традиційних меж між містобудівними. Архітектурними та дизайнерськими складовими.

Проблема глобального розселення двох типів громад – «кочівників» і «осідлих» - вирішували у своїх пошукових проектах арх-ри групи «Суперстудіо», де вони пропонували відповідно два типи штучного середовища – «поверхні» і «монументи».

Глобальне розселення і тотальна архітектура стала предметом пошуків російської групи НЕР. У проектах котрої система розселення, поряд з традиційними історичним поселеннями, включала нові міста, так звані, КВАРи і НЕРи. Які в сукупності формували «долини» і «басейни» розселення.

К.Діоксіадіс у своїй новій науці екістиці на основі ідей античного полісу і «гіперболи» Ладовського розробив концепцію світового міста екуменополіса. Яке. Покриваючи урбанізованою оболонкою земну кулю, інтегрувало в собі дина-, і мегалополісні утворення, що складалися із агломерацій і конурбацій міст, виникаючи без урахування державних кордонів.

Пошук нових форм розселення, в яких освоювалися акваторії морів та океанів, космічний простір, незаселені поверхні земної кулі став основою для архітектурних фантазій групи УРТЕК під керівництвом К.Танге, а також майстерні П.Солері, який створив новий напрям у теорії та практиці – архітектурну екологію, чи аркологію.

П.Солері, Аркосанті НЕР, розріз міського середовища