Підсистема управління витратами як фактор конкурентоспроможності організації

Процес управління витратами багато в чому визначається особливостями протікання виробничих процесів.

У галузях первинного сектора економіки, найважливішим фактором зниження витрат є використання родовищ із найкращими умовами видобутку корисних копалин з високими якісними характеристиками й сільськогосподарських угідь, сприятливих для вирощування певних культур.

Можливості зниження витрат у первинному секторі визначаються: обсягами виробництва, досягненням високої стандартизації процесів, кваліфікацією інженерного й виконавського персоналу.

Управління компанією в більшості випадків підпорядковано завданню забезпечення лідерства у витратах, що передбачає ретельне калькулювання собівартості з використанням нормативного методу й контроль над виконанням запланованих показників.

У галузях вторинного й третинного секторів найважливішим фактором мінімізації витрат виступає якісна підготовка продукції й виробництва, що створює стартові умови низьких витрат і їхнього послідовного зменшення в результаті накопичення досвіду в процесі виробництва.

На різних етапах виробничої діяльності необхідно використовувати особливі операції по управління витратами: “створення ” на етапах планування й конструювання, збереження й зниження - на етапі виробництва й реалізації.

Найважливішими завданнями системи управління витратами будь-якої компанії є:

· калькулювання собівартості;

· розрахунок витрат за окремими структурними підрозділами і підприємством в цілому;

· контроль господарської діяльності;

· пошук резервів зниження витрат на всіх етапах життєвого циклу продукції й підприємства, а також структурних підрозділів;

· проведення аналізу з метою прийняття управлінських рішень по вдосконаленню виробничих процесів; формуванню асортиментної й цінової політики; оптимізації завантаження виробничих потужностей; вибору варіантів інвестування; прогнозуванню обсягів виробництва й збуту.

Таким чином, система управління витратами поєднує функції планування, обліку й аналізу поточних витрат і виробничих інвестицій з метою прийняття управлінських рішень по оптимізації витрат, пов'язаних з виробничо-комерційною діяльністю компанії.

Витрати виробництва найкраще контролювати при виробничому споживанні ресурсів, тобто там, де відбувається виробничий процес або здійснюється його обслуговування. У зв'язку з цим з'явилися такі об'єкти формування й обліку витрат як: місця виникнення витрат; центри витрат (в 20-і роки XX ст.); центри відповідальності (40-і рокиXX ст.).

До місць виникнення витрат відносять структурні підрозділи й окремі робочі місця, які є об'єктами нормування, планування й обліку витрат.

Центри витрат - первинні виробничі й обслуговуючі одиниці, які характеризуються однаковістю первісних процесів, подібним рівнем технічного устаткування й однаковою спрямованістю витрат.

Центри відповідальності - будь-який підрозділ компанії, що очолюється менеджером, який повністю відповідає за результати роботи й має широкі делеговані повноваження.

Відособлене управління може стати одним з головних факторів зростання конкурентоспроможності підприємства.

По-перше, виділення центрів відповідальності при ефективному стимулюванні й визначенні обов'язків і прав центру й підрозділів - це крок в бік надання більшої самостійності.

По-друге, даний підхід дозволяє розробляти реальні оперативні плани й досяжні стратегічні завдання.

По-третє, з'являється можливість ставити конкретні завдання й визначати доцільність випуску певних видів продукції.

По-четверте, повна відповідальність за виробничі результати сприяє зростанню конкурентоспроможності продукції.

По-п'яте, розширюються управлінські можливості у зв'язку зі здійсненням аналізу внеску кожного підрозділу, визначенням конкретних причин погіршення роботи й шансів компенсації можливих втрат у майбутньому.

У межах центрів прибутку з'являється можливість швидко й ефективно вдосконалювати систему управління поточними витратами. Серед основних напрямків вдосконалення: спостереження й оцінка динаміки витрат; здійснення угрупування всіх витрат відповідно до їх кількісних і якісних характеристик; використання системи “директ-костінг”.

Постійна оцінка динаміки витрат передбачає порівняння з результатами, досягнутими в попередні періоди. Завдання полягає у визначенні тенденцій, розробці й введенні, якщо виникне потреба, протидіючих заходів.

Базові управлінські парадигми

Сучасні концепції менеджменту

1885 1920 1930 1940 1950 1960 1970 1980 1990 2005

Школа наукового Управління

TQM (Total Quality Management) Всебічне управління якістю

JIT (Just in Time) Саме вчасно

Адміністративна Школа

TPM (Total Productive Maintenance) Всебічний догляд за обладнанням

Школа людських Відносин

TMM (Total Manufacturing Management) Загальний виробничий менеджмент

Поведінкова школа

EMS (Environmental Management System) Менеджмент навколишнього середовища

Школа кількісних методів

Kaizen Безперервні поліпшення

Процесний підхід

BPR (Business Process Reengineering) Реінжинірінг

Системний підхід

IPM (Integrated Process Management) Інтегрований менеджмент процесів

Ситуаційний підхід

ETQM (Environmental TQM) загальний менеджмент якості у сфері охорони навколишнього середовища)

Відносно витрат досить легко застосувати метод класифікації за наступними критеріями: найважливіші, найбільш великі.

До групи найважливіших витрат відносять ті, які є одночасно й факторами конкурентоспроможності підприємства й вимагають особливого контролю й оцінки.

Найбільш великі витрати формують собівартість, і контроль за їхньою появою й віддачею - один із принципів ефективного управління.

Ефективним методом управління витратами є використання системи «директ-костінг». До особливостей системи відносять наступне:

· групування витрат здійснюється залежно від їхнього зв'язку з обсягами виробництва й реалізації товарів і послуг, кількістю відпрацьованого часу та з урахуванням обсягів використання виробничої потужності;

· використовується особлива методологія нормування, планування й обліку;

· величина покриття дозволяє приймати зважені рішення при плануванні асортименту і цін.

Директ-костінг розповсюджений у декількох варіантах:

· класичний директ-костінг, відповідно до якого здійснюється калькулювання за прямими (основними) витратами;

· калькулювання по змінним витратам, у які входять прямі витрати й змінні непрямі витрати;

· система обліку витрат залежно від завантаження виробничих потужностей, коли в калькуляцію включаються всі змінні витрати й частина постійних, величина яких визначається відповідно до коефіцієнта використання виробничої потужності.