Діагностичні нормативи

Діагностичні нормативи - це кількісна оцінка технічного стану системи, що діагностують. До них належать; початкове значення діагностичного параметра; його граничне значення, при досягненні якого виникає ймовірність появи відмови; попереджуюче або припустиме значення при заданій періодичності діагностування. Визначення технічного стану системи в цей момент і прогнозування його працездатності в період наступного наробітку відбуваються по допомозі порівняння виміряного значення діагностичного параметра із граничним його значенням.

Діагностичні нормативи можна поділити на дві групи: ті, які визначаються стандартами, і ті, що обумовлені нормативно-технічною документацією заводів-виробників.

До першої групи належать діагностичні нормативи, які характеризують технічний стан механізмів і вузлів, які забезпечують безпеку руху й пагубне впливають на навколишнє середовище. Це - гальмовий шлях, час спрацьовування гальмового приводу, гальмові сили на колесах, зміст шкідливих компонентів відпрацьованих газів, рівень шуму й ін. Коректування нормативних показників в експлуатації можливе тільки убік посилення вимог до їх.

До другої групи належать діагностичні нормативи, пов'язані з технічними допусками структурних параметрів або з оптимальними показниками надійності й економічності роботи автомобіля. Нормативи структурних параметрів установлюють на стадії проектування й коректують при доведенні автомобіля. Наприклад, зазори в клапанному механізмі, контактах переривника; кривошипно-шатунному механізмі, шкворневому з'єднанні; кути встановлення коліс автомобіля й т.п. Діагностичні нормативи параметрів визначають на основі причинно-наслідкових зв'язків їх з діагностичними параметрами за результатами лабораторно-стендових досліджень. Для контролю технічних станів використають також і структурні параметри.

Серед нормативних показників першої й другої груп виділяють проміжні. Параметри цієї групи пов'язані з підвищенням витрати палива, зниженням потужності двигуна, довговічності деталей і вузлів і т.п.. Особливість нормативів проміжної групи - більша залежність від умов експлуатації й строку роботи автомобілів. Тому треба коректувати розмір нормативу залежно від конкретних умов експлуатації.

До діагностичних нормативів відносяться: початкове Пн, граничне Пп і допустиме Пд значення нормативу. Початковою норматив Пн відповідає величині діагностичного параметра нових, технічно справних об'єктів. У

експлуатації Пн використовують як величину, до якої необхідно довести зміряне значення параметра шляхом відновних і регулювальних операцій. Початковий діагностичний норматив задається технічною документацією. Для деяких механізмів автомобіля, приладів систем запалення і живлення Пн підбирають індивідуально по максимуму економічності в процесі діагностування. Це дозволяє найповніше використовувати індивідуальні можливості автомобіля, різні із-за неоднорідності виробництва. Так, наприклад, оптимальний кут початкової установки моменту запалення для однієї і тієї ж моделі автомобіля може відрізнятися від середнього на з - 8 Практично це означає, що, використовуючи в якості нормативу індивідуальне значення Пн, можна значно підвищити потужність і паливну економічність автомобіля. Граничний норматив Пп відповідає такому стану об'єкту, при якому його подальша експлуатація стає неможливою або недоцільною по техніко-економічний міркуванням. Граничний норматив діагностичного параметра задають вимогам нормативно-технічною документацією або ж визначають, користуючись встановленими методиками.

У експлуатації граничний норматив використовують для прогнозування ресурсу конкретних об'єктів і у разі вбудованого, безперервного діагностування.

Допустимий норматив Пд є основним діагностичним нормативом при періодичному діагностуванні, що проводиться в рамках планово-запобіжної системи ТО автомобілів. Він є посиленою величиною граничного нормативу, при якій забезпечується заданий, або економічно оптимальний, рівень вірогідності відмови на майбутньому міжконтрольному пробігу. На основі допустимого нормативу ставлять діагноз стану об'єкту і ухвалюють рішення про необхідність профілактичних ремонтів або регулювань. У експлуатації допустимий норматив приймається умовно як межа несправних станів об'єкту для заданої періодичності його міжконтрольного пробігу.

Приклади граничних нормативів, що використовуються у ПДР надано у додатку 2.1.