Електричні мережі громадських будівель

Схеми електропостачання та електрообладнання громадських будівель мають ряд особливостей:

- Значна питома вага силових електроприймачів;

- Специфічні режими роботи цих електроприймачів;

- Інші вимоги до освітлення ряду приміщень;

- Можливість вбудовування ТП до деяких з громадських будівель.

Громадські будівлі відрізняються великою різноманітністю, тому в даному посібнику розглядається електропостачання тільки деяких найбільш поширених громадських будівель.

Розрахунки і досвід експлуатації показали, що при споживаній потужності понад 400 кВ∙ А доцільно застосовувати вбудовані підстанції, в тому числі комплектні (КТП) [2]. Це має такі переваги:

- Економія кольорових металів;

- Виключення прокладки зовнішніх кабельних ліній до 1 кВ;

- Відсутність необхідності в пристрої окремих ВРП в будівлі, так як ВРП можна поєднати з РП (розподільчий пристрій) 0, 4 кВ підстанції.

Підстанції зазвичай розташовують на перших або технічних поверхах. Допускається розташовувати ТП з сухими трансформаторами в підвалах, а також на середніх і верхніх поверхах будинків, якщо передбачені вантажні ліфти для їх транспортування.

На вбудованих ТП допускається встановлення як сухих, так і масляних трансформаторів. При цьому масляних трансформаторів повинно бути не більше двох при потужності кожного до 1000 кВА. Кількість і потужність сухих трансформаторів і трансформаторів з негорючим наповнення не обмежуються. У місця розміщення ТП не повинна потрапляти вода.

Для споживачів I-ої категорії надійності застосовують, як правило, двутрансформаторні ТП, але можливе використання і однотрансформаторних ТП за умови резервування (перемички і АВР на низьку напругу).

Для споживачів II - ої та III - ої категорії по надійності електропостачання встановлюють однотрансформаторні ТП.

Розподіл електроенергії в громадських будівлях проводиться по радіальних або магістральних схемах.

Для живлення електроприймачів великої потужності (великі охолоджувальні машини, електродвигуни насосів, великі вентиляційні камери та ін) застосовують радіальні схеми. При рівномірному розміщенні електроприймачів невеликої потужності по будівлі застосовують магістральні схеми.

У громадських будинках рекомендується живлячі лінії силових і освітлювальних мереж виконувати роздільно. Як і в житлових будинках, на вводах живильних мереж в будівлю встановлюють ВРП з апаратами захисту, управління, обліку електроенергії, а у великих будинках і з вимірювальними приладами. На вводах відокремлених споживачів (торговельні підприємства, відділення зв'язку та ін.) встановлюють додатково окремі апарати керування. Там, де доцільно за умовами експлуатації, застосовують автоматичні вимикачі, які поєднують в собі функції захисту і управління [18].

Світильники евакуаційного та аварійного освітлення приєднують до мережі, незалежної від мережі робочого освітлення, починаючи від щита ТП або від ВРП. При двотрансформаторній ТП робочий і евакуаційне освітлення приєднують до різних трансформаторів [2].

Електроприймачі невеликої, але рівною або близькою за значенням встановленої потужності з'єднують в «коло», що забезпечує економію проводів та кабелів, а також зменшення кількості апаратів захисту на розподільчих пунктах [19].

Групові розподільчі щитки освітлювальної мережі за архітектурними умовами розташовують на сходових клітках, у коридорах. Групові лінії, що відходять від щитків можуть бути:

- Однофазними (фаза + нуль);

- Двофазними (дві фази + нуль);

- Трифазними (три фази + нуль).

Перевагу слід віддавати трифазним чотирипровідним груповим лініям, що забезпечують втричі більше навантаження і в шість разів меншу втрату напруги в порівнянні з однофазними груповими лініями [2].

Існують норми по пристрою групових освітлювальних мереж. Як і в житлових будинках, допускається приєднувати до 60 люмінесцентних ламп або ламп розжарювання потужністю до 65 Вт включно на фазу. Це відноситься до групових ліній освітлення сходів, поверхових коридорів, холів, підвалів і горищ. Розподіл навантажень між фазами мережі освітлення повинно бути по можливості рівномірним.

На рис.4.8. наведена спрощена схема електропостачання громадської будівлі для електроприймачів III - ої категорії по надійності.

:

Будівля живиться від однотрансформаторної ТП, від щита 0, 4 кВ якої відходить живляча лінія 1 до ВРП будівлі. Від ВРП відходять живлячі лінії 2 до розподільних пунктів силових електроприймачів 3, лінії 4 - до групових щитків робочого освітлення 5 і лінії 6 - до щитка евакуаційного освітлення 7.

Для живлення відповідальних споживачів у великих містах широко застосовують двотрансформаторні ТП з пристроєм АВР на стороні низької напруги. Схему такої ТП наведено на рис.4.9 (з АВР на контакторах) і на рис.4.10 (з АВР на автоматичному вимикачі).

Розподіл електроенергії до силових розподільних щитів, групових щитків мережі електричного освітлення здійснюють по магістральних схемах.

Радіальні схеми виконують для приєднання потужних електродвигунів, груп електроприймачів спільного технологічного призначення (вбудованих харчоблоків, приміщень обчислювальних центрів тощо), електроприймачів I-ої категорії надійності електропостачання.

Рис. 4.10. Принципова схема електропостачання громадської будівлі з вбудованою ТП і абонентським щитом з АВР на секційному автоматичному вимикачі: 1 - автоматичний вимикач; 2 - секційний автоматичний вимикач; 3 - лінія до РП силової мережі, щитків евакуаційного та аварійного освітлення; 4 - лінія до групових щитків робочого освітлення

Живлення робочого освітлення приміщень, в яких тривало може перебувати 600 і більше чоловік (конференцзали, актові зали тощо), рекомендується здійснювати від різних вводів. При цьому до кожного вводу повинно бути приєднано 50 % світильників [2].