Улюбленими квітами майстрів стали тюльпани, гвоздики, троянди, гіацинти та квітучі персики.

Часто орнамент супроводжувався різними написами — цитатами з Корану, іменами бога, Мухаммеда, халіфів.

Зразок художнього письма

Плоди гранатів були символами райського життя. По контуру малюнок обводився чорним, темно-зеленим чи синім кольорами..

Пізніше на кераміці з’явилися зображення людей, тварин і фантастичних істот: барсів, левів, пав, риб, драконів. У XVIII ст. традиційні рослинні візерунки почали чергуватися з геометричними мотивами — зигзагами, лініями, колами, а зверху вироби декорувалися золотом.

У найдавнішій кераміці Туреччини використовували лише білий та синій кольори, наслідуючи китайський стиль.

Згодом поширеним мотивом стало зображення яскраво-червоних тюльпанів.

Важливим був не лише зображений символ, а й колір: чорний втілює вирішення проблем, червоний — багатство, синій — благородство та великодушність, жовтий захищає від невдач, зелений є священним кольором ісламу. Часто кольори відображали навколишню природу: коричневий — землю, жовтий — сонце, зелений — рослинність, синій — гірські річки та озера. У давній кераміці було багато рослинних мотивів: тюльпани, гвоздики, польові квіти, іриси.