Назвіть основні різновиди сфер буття охарактеризуйте їх.

Формування загальної світоглядної позиції потребує осмислення в першу чергу проблеми буття, як фундаментальної світоглядної й методологічної філософської проблеми. В найширшому розумінні

буття – це все, що існує: і матеріальні речі, й процеси, і властивості, і зв'язки, і відношення.. Отже, буття охоплює і матеріальне і духовне, це єдність об’єктивної і суб’єктивної реальності.

Як правило виділяються наступні його форми:

1. Буття речей (тіл), процесів, станів природи, буття природи як цілого.

2. Буття речей і процесів, створених людьми.

3. Буття людини у світі речей та специфічно людське буття.

4. Буття духовного.

Кожна з цих форм має свою специфіку та неповторну суть..

Людське буття – реальність, об’єктивна по відношенню до свідомості окремих людей і поколінь. Тобто, буття людини зовсім не залежить від свідомості, бо є комплексною й унікальною єдністю природного, речового й духовного, індивідуального й родового, особистого й суспільного. Взяті разом, ці виміри є вихідним характером буття людини.

Люди не просто існують у світі, але й здатні відчутно, у тому числі й згубно, впливати на світ і самих себе. Звідси й покладаються великі сподівання на духовну велич і розум людини.

Буття духовне – це єдність багатоманітності, що охоплює процеси свідомості й несвідомого. Воно включає знання, які втілюються, матеріалізуються в формах природних мов й штучних знаково-символічних систем. Духовне ми поділяємо на індивідуалізоване духовне, яке невід'ємне від конкретної життєдіяльності індивідів, й об’єктивоване духовне, що існує й може існувати поза індивідумами.

Розкрийте сутність простору і часу як найбільш загальних форм буття

Простір це найзагальніша форма буття матерії, яка характеризує протяжність, структуру, порядок існування та співіснування матеріальних об’єктів та їх взаємодію.

Час - це також найзагальніша форма буття матерії, що характеризує тривалість існування всіх об’єктів і послідовність зміни станів.

Та поряд з загальними властивостями простору та часу, кожному з них притаманні й якісно специфічні властивості:

Ознаки простору: протяжність, метричність, структурність, єдність перервності і неперервності. Ознаки часу: тривалість, необоротність, одновимірність, єдність континуальності і дискретності.

В тлумаченні простору і часу склалось чотири підходи: динамічний, статичний, субстанціальний, релятивний.

Загальні властивості і певні особливості виражаються в різних виявах простору і часу: фізичному, біологічному та соціальному.