Зв’язки звичаєвих правових систем з національними правовими системами, а також національними правовими системами інших правових сімей, міжнародним правом.

45. Особливості правової системи Китаю. змішаний характер, стародавніх правових традицій і сучасного законодавства, заснований на давньокитайських філософських та правових концепціях і на ідеях " соціалізму з китайською специфікою", який за зовнішньою формою відображає романо-германську модель правового будівництва.В китайському праві наявні певні елементи загального права, що зумовлено наданням провінції Сянган (колишня англійська колонія Гонконг) особливого правового статусу, згідно з яким на території колишнього Гонконгу продовжують діяти біля 140 законів Великої Британії, яка управляла цією територією до 1997 р.189 Основним джерелом сучасного китайського права є закон, який регулює основні сфери життя суспільства. Систему законодавства очолює конституція (в редакції 1982 р.). В Китаї існує певний дуалізм в здійсненні законодавчих функцій. Важливим джерелом права вважаються традиції і звичаї.

46. Особливості правової системи Японії. Вважається, що сучасна правова система Японії носить змішаний характер і являє собою сукупність правових норм, а також звичаїв і традицій, які склалися під впливом китайської філософії і культури, зокрема конфуціанства, і запозичень правових конструкцій романо-германського і загального права. В Японії приватними видавництвами щорічно випускаються збірники законодавств, які носять назву " Повне зібрання шести законів" або ж просто " Шість законів".Підзаконні акти, які видаються на виконання законів виконавчими органами державної влади, також є самостійними джерелами японського права. Серед них особливе значення мають урядові укази, які приймаються Кабінетом Міністрів Японії на виконання положень Конституції і законів. Різновидом підзаконного акта є положення, які видаються муніципальними зібраннями префектур, міст, селищ і сіл як нормативні акти місцевого значення.Самостійним джерелом японського права є нормативно-правовий договір, що являє собою угоду між сторонами, направлену на встановлення офіційних юридичних правил і закріплює взаємні права та обов'язки сторін.

47. Класифікація та особливості груп звичаєвих правових систем. Правові сім’ї:

І. Романо-германська правова сім’я:

1. романська група правових систем (Італія, Франція, Іспанія);

2. германська група (Німеччина, Австрія);

3. скандинавська група (Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія);

4. латиноамериканська (Аргентина, Бразилія, Чилі, Парагвай, Уругвай);

5. слов’янська (Росія, Білорусія, Україна);

6. правова система Японії.

ІІ. Англо-американська правова сім’я (система загального права або судово-прецедентна): Англії; США; країни Британської співдружності.

ІІІ. Сім’я ідеологічно-релігійних правових систем:

1. мусульманське право (Саудівська Аравія, Іран, Лівія, Пакистан, Єгипет, Сирія, Мавританія);

2. канонічне право християнських церков (Ватикан — державоподібне утворення);

3. іудейське право (або єврейське право: Ізраїль);

4. індуське право (Індія, Бірма, Сінгапур, Малайзія).

ІV. Сім’я традиційно-общинних правових систем: звичаєве право народів Африки, Південно-східної Азії, Океанії.

V. Сім’я соціалістичних правових систем Китаю, Північної Кореї, Куби.

48. Основні властивості звичаєвих правових систем Африки. правовою багатошаровістю1) традиційно-звичаєві норми; 2) норми і принципи, привнесені за часів колоніального панування законами та іншими актами європейських держав; 3) норми загальнртериторіального права, створювані в результаті проведення кодифікації з урахуванням норм звичаєвого права, а також закріплених нормативних актів європейських держав з пріоритетним запозиченням норм англійського права; 4) норми африканських міждержавних об'єднань; 5) норми міжнародного права.