💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Інституційні засади збереження та використання водно-болотних угідь

Незважаючи на значні трансформації, що вже відбулися на територіях водно-болотних угідь, стан їх збереження залишається незадовільним. Реальне їх збереження має місце лише на територіях природно-заповідного фонду. Однак до складу останнього, як вже зазначалося, входять лише 4% загальної площі водно-болотних угідь.

Аналіз статей КБР, Постанови Кабінету Міністрів України " Про концепцію збереження біологічного різноманіття України" (1997 р.) та низки інших законодавчих документів показав, що в державі сформоване і функціонує поле природоохоронного законодавства, яке стосується також і водно-болотних угідь.

Разом із цим ряд завдань, що виходять із КБР, які стосуються водно-болотних угідь, досі не виконуються належним чином.

Зокрема, не завершено опрацювання Національної стратегії збереження водно-болотних угідь. Залишаються недостатньо визначеними процеси і категорії діяльності, які справляють особливо значний несприятливий вплив на збереження і невиснажливе використання біорізноманіття водно-болотних угідь Не розроблено керівні принципи відбору, виділення і раціонального використання територій водно-болотних угідь, для яких необхідно проводити спеціальні заходи для збереження їх біологічного різноманіття Не встановлено систему регулювання та раціонального використання біоресурсів водно-болотних угідь, що мають значущість для збереження їх біорізноманіття і його сталого використання. Недостатньо розроблено і екологічно не обгрунтовано засади сталого розвитку на територіях, що межують з водно-болотними угіддями. Залишаються недостатньо опрацьованими і майже невпровадженими заходи щодо реабілітації деградованих водно-болотних угідь і відновлення компонентів біорізноманіття, що знаходяться під загрозою. Не створено необхідних умов для поєднання існуючих способів використання ресурсів водно-болотних угідь із збереженням їх біорізноманіття. Недостатньо ефективними є заходи щодо використання біологічних ресурсів водно-болотних угідь за умови запобігання або зведення до мінімуму несприятливого впливу на біорізноманіття. Не відпрацьовано механізми співробітництва між урядовими органами і приватним сектором держави в сфері сталого використання біоресурсів водно-болотних угідь. Недостатньо розробленими залишаються навчальні програми підготовки кадрів у галузі збереження і сталого використання біорізноманіття, зокрема водно-болотних угідь.

Одним із основних недоліків сучасного природоохоронного законодавства щодо охорони біорізноманіття водно-болотних угідь є те, що всі закони, крім окремих положень, зокрема " Положення про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення" (1999 p.), і " Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь" (1995 p.), є законами непрямої дії. Фактично для виконання більшості питань щодо охорони водно-болотних угідь мають розроблятися та затверджуватися Урядом чи міністерствами окремі нормативно-правові документи, що уповільнює, звичайно, їх виконання.

На недоліки законодавства накладаються також порушення вже існуючих положень стосовно охорони та збереження водно-болотних угідь з боку населення, підприємств та установ.

Слід зазначити, що в законодавчих актах визначено необхідність охорони водно-болотних угідь як складових природних ресурсів, земель, вод, лісів або природних комплексів, об'єктів природно-заповідного фонду. Проте досі водно-болотні угіддя не виділяються як спеціальні природоохоронні території, як в інших державах (Канаді, Чехії, Голландії та ін.), на що націлює Рамсарська конвенція. Звичайно, Закон України " Про участь в конвенції " Про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування птахів" передбачає виконання даної конвенції, проте не дає відповідного механізму для цього.

Незважаючи на широке поле нормативних законів і прийнятих на їх основі підзаконних актів з питань збереження біорізноманіття в Україні досі в державі не прийнято Закон " Про водно-болотні угіддя". Останній має бути нормативним актом, що регулює основні питання охорони та збереження біорізноманіття водно-болотних угідь.

Крім створення нормативно-правових відносин зі збереження і відтворення біорізноманіття водно-болотних угідь, мають бути забезпечені економічні механізми регулювання раціонального, невиснажливого і збалансованого використання їх ресурсів.

До прийняття Закону потрібно внести певні зміни і доповнення до існуючого законодавства.

Необхідно віднести до земель природоохоронного призначення території, які отримали статус водно-болотних угідь міжнародного, загальнодержавного та місцевого значення. Для цього треба визначитися з критеріями водно-болотних угідь місцевого значення, які досі опрацьовані недостатньо. Недостатньо опрацьовані й критерії виділення водно-болотних угідь загальнодержавного значення. Більшість з них відповідають " Критеріям виділення водно-болотних угідь міжнародного значення", що прийняті Четвертою і Шостою конференціями сторін Рамсарської конвенції. Виділення об'єктів за даними критеріями, що наближаються до міжнародних, обмежує ареал охорони даного типу організації екосистем в Україні. Багато цінних з огляду різноманіття рослинного і тваринного світу територій річково-заплавних систем, боліт, озер залишаються в ранзі водно-болотних об'єктів місцевого значення. Недопрацьованими також залишаються ценотичний і екосистемний критерії біорізноманіття з огляду їх типовості, унікальності, вразливості тощо.

Залишаються також недостатньо опрацьованими питання охорон­них зон і захисних смуг навколо водно-болотНих угідь, про що йдеться у п. 24 " Генеральної схеми розвитку території України до 2015 р." З огляду на специфіку їх територіальної і функціональної організації використання параметрів, які стосуються водних об'єктів, що прийняті Водним кодексом, не відповідає меті і завданням охорони, насамперед, біорізноманіття зазначених угідь. Пропонуємо встановлювати їх у кожному конкретному випадку окремо, виходячи зі статусу об'єкта, стану біорізноманіття, його антропогенної трансформованості у теперішній час і в майбутньому, а також характеру ймовірного впливу зовнішніх деструктивних факторів. Крім цього, незважаючи на формально високі вимоги до якості води (заборона скидання стічних вод у водні об'єкти тощо), що регламентуються Водним кодексом і цілою низкою інших правових документів, фактичне забруднення має місце, оскільки не передбачено виділення будь-яких охоронних зон на водозборах за межами водних об'єктів і якість води в них не регламентується. Одним із першочергових завдань у проблемі збереження водно-болотних угідь має бути розроблення науково-теоретичних засад, а також організаційно-методичних рекомендацій з водоохоронного районування, виділення і облаштування водоохоронних зон. Водоохоронне районування території України і встановлення водоохоронних зон має стати інструментом розвитку, а головне розміщення виробничих сил і необхідного ступеня охорони водно-болотних угідь та раціонального використання їх природних ресурсів. Водоохоронне районування і водоохоронні зони мають розглядатися як складова частина комплексної схеми охорони навколишнього середовища.

Крім вже зазначеного, ефективна охорона біорізноманіття водно-болотних угідь стримується через недостатнє опрацювання їх дефініції. Згідно з визначенням, яке дається в Рамсарській конвенції: " Водно-болотні угіддя являють собою ділянки земної поверхні, вкриті водою або зайняті верховими і низинними болотами, що мають як природне, так і штучне походження, є постійними або тимчасовими зі стоячою або проточною прісною, солонкуватою або солоною водою, а також морські акваторії, глибина яких не перевищує шести метрів". Це визначення знайшло широке застосування та використовується в Україні. Його основним недоліком, на наш погляд, є відсутність універсального трактування характеризованого природного об'єкта. Не можна погодитися також з тим, що верхові болота можуть мати штучне походження, як це випливає з рамсарської дефініції водно-болотних угідь. Не був чітко визначеним статус островів та прилягаючих до водно-болотних угідь територій. Ми пропонуємо наступну дефініцію водно-болотних угідь.

Водно-болотні угіддя - це території з постійним, змінним або сезонним поверхневим, ґрунтовим чи підземним обводненням та морські (з товщею води до 6 м) і внутрішні акваторії, що характеризуються специфічними біокомплексами і виконують важливу екологічну та інші функції. До них включаються прилягаючі ділянки, відмінні за гідрорежимом, які є місцем перебування водно-болотних й інших тварин або відзначаються фіторізноманіттям.

Залишаються також недостатньо опрацьованими питання охорон­них зон і захисних смуг навколо водно-болотних угідь. З огляду на специфіку їх територіальної і функціональної організації використання параметрів, які стосуються водних об'єктів, що прийняті Водним кодек­сом, не відповідає меті і завданням охорони, насамперед, біорізнома­ніття зазначених угідь. Запропоновано встановлення їх у кожному конкретному випадку окремо, виходячи зі статусу об'єкта, стану біорізноманіття, його антропогенної трансформованості в теперішній час і в майбутньому, а також характеру ймовірного впливу зовнішніх деструктивних факторів.

Принципи виділення водно-болотних угідь. Виходячи зі ст. 2 " Конвенцій про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів" (Рамсар, 2.02.1971 p.), проекту закону України " Про Національну Програму збереження біологічного різноманіття на 1998-2015 pp." і закону " Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000-2015 pp.", а також Генеральної схеми розвитку України до 2015 р. і Постанови Кабінету Міністрів України " Про затвердження Положення про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення", на території держави передбачено виділити водно-болотні угіддя, придатні для внесення до " Переліку водно-болотних угідь міжнародного, загальнодержавного і місцевого значення". Виконання поставленого завдання має базуватися на загальних принципах. Нами розроблено і запропоновано принципи виділення водно-болотних угідь для всіх рівнів - міждержавного, загальнодержавного і місцевого.

• Системний принцип. Передбачає системний підхід до характеристики біосферної цінності водно-болотних угідь на основі аналізу взаємозв'язків екологічних, ботанічних, зоологічних, мікологічних, гідрологічних та інших показників зазначених територій.

• Принцип повноти виділення біорізноманіття. Передбачає врахування всіх представників екологічної піраміди (не лише птахів і риб).

• Принцип унікальності і типовості водно-болотних угідь. Передбачає виділення в першу чергу екосистем, які зустрічаються лише на території держави, або площі яких складають значний відсоток до світових. В Україні до останніх належать плавні гирлових областей річок. Як тип організації вони характерні лише для степового біому Євразії і тому мають бути віднесені до водно-болотних угідь міжнародного значення (великих річок), загальнодержавного (середніх річок) і місцевого (малих річок).

• Принцип " безрозмірності" території. Передбачає включення до водно-болотних угідь території незалежно від їх розмірів, з огляду на важливість підтримки життєдіяльності екологічних угруповань (карстові об'єкти, подові ділянки, мочарі, висячі болота тощо).

• Принцип перспективного збереження водно-болотних угідь. Передбачає виділення територій, що складають інтерес для відновлення і реабілітації водно-болотних угідь до рівня, який би відповідав критеріям міжнародного, загальнодержавного чи місцевого.

• Принцип індикаторних видів. Передбачає виділення територій відповідних рангів, що відзначаються багатством індикаторних, типових, видів-маяків та ключових видів.

• Принцип раритетності. Передбачає пріоритетність виділення в першу чергу водно-болотних угідь, території яких є ареалом рідкісних видів, або хоч би одного виду даної категорії, з подальшим здійсненням їх менеджменту, перед угіддями, що відзначаються навіть і більшою чисельністю, але звичайних видів.

• Принцип організаційної завершеності й відкритості території. Передбачає включення до водно-болотних угідь ділянок, в яких репрезентативно представлені сукцесійні ряди, а також територій, що межують з ними та можливість зміни їх меж відповідно до екологічної ситуації в конкретних умовах, що склалися і завдань охорони водно-болотних угідь.

• Принцип синергічної функції територій. Передбачає виділення водно-болотних угідь на яких забезпечується виконання також інших природоохоронних завдань в рамках відповідних конвенцій і програм.

• Принцип біосферної значущості територій. Передбачає виділення територій водно-болотних угідь, що відіграють значну гідрологічну, біологічну та екологічну роль у функціонуванні річкових басейнів та прилеглих зон.

• Принцип типовості, рідкісності або унікальності водно-болотних угідь у межах біогеографічних територій або фізико-географічних областей. Передбачає виділення територій водно-болотних угідь за зазначеними критеріями на міждержавному, загальнодержавному і місцевому рівнях.

• Принцип спрямованості на збереження вразливих і зникаючих видів та їх угруповань. Передбачає пріоритетність виділення водно-болотних угідь за видами і угрупованнями, що знаходяться під загрозою зникнення або в критичному стані.

• Принцип спрямованості на підтримання видів, що знаходяться на критичних стадіях їх біологічних циклів. Передбачає пріоритетність виділення територій водно-болотних угідь, які забезпечують життєдіяльність видів на їх критичних стадіях біологічного розвитку або є місцем перебування під час несприятливих екологічних умов.

Запропоновані принципи, звичайно, не вичерпують всього існуючого їх різноманіття і мають доповнюватися відповідно до розвитку суспільства і заповідної справи.

З огляду на положення про водно-болотні угіддя міжнародного значення та цілі Рамсарського переліку, зокрема Мети 1 „Сформувати національні мережі Рамсарських угідь у кожній країні - Договірній стороні, які достатньо репрезентують різноманіття водно-болотних угідь та їх ключові екологічні і гідрологічні функції", нами пропонуються такі об'єкти для їх нагальної підтримки:

• водно-болотні угіддя верхів'я Канівського водосховища. Загальна площа 15, 0 тис. га. Включають території Канівського водосховища з постійним, змінним або сезонним поверхневим і ґрунтовим обводненням та акваторії Дніпра в межах Українського, Обухівського і Бориспільського районів Київської обл. Відповідає критеріям 2 (загальні критерії, засновані на рослинах і тваринах); З (спеціальні критерії, засновані на водоплавних птахах) і 4 (критерії, засновані на рибах). Факторами загрози є надмірна рекреація, будівництво в межах водоохоронних зон і штучно регульований рівень води без врахування критичних стадій біологічних циклів тварин (нерест, гніздування), а також забруднення та евтрофування водойм;

• водно-болотні угіддя верхів'я Кременчуцького водосховища. Загальна площа 25, 0 тис. га. Включають території Кременчуцького водосховища з постійним, змінним або сезонним поверхневим і ґрунтовим обводненням та акваторії Дніпра в межах Канівського, Золотоніського і Черкаського районів Черкаської обл. Як і попередні, відповідають критеріям 2, 3 і 4 для виділення водно-болотних угідь міжнародного значення, що прийняті Четвертою і Шостою конференціями сторін Рамсарської конвенції. Факторами загрози є вже названі, а також забруднення води, що поступає з очисних споруд м. Черкаси;

• водно-болотні угіддя верхів'я Дніпродзержинського водосховища та заплавної частини і русла Дніпра до Кременчуцької греблі в межах Кременчуцького і Комсомольського районів Полтавської області та Світловодського Кіровоградської обл. Загальна площа 4, 5 тис. га. Як і попередні, відповідають критеріям 2, 3 і 4 та зазнають вже названих антропогенних факторів, що складають загрозу існуючому біорізноманіттю;

• водно-болотні угіддя верхів'я Каховського водосховища В межах Василівського і Енергодарського районів Запорізької обл., Нікопольського Дніпропетровської обл., Зеленодольського і Кам'янсько-Дніпровського Херсонської обл. Загальна площа 12, 0 тис. га. Відповідають вже названим критеріям 2, 3 і 4 та зазнають відповідного впливу антропогенних факторів, що складають загрозу існуючому біорізноманіттю. Серед вже названих посилюється забруднення та антропогенне евтрофування водойм.

Включення зазначених територій до " Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення", крім розв'язання завдань, що виходять із Рамсарської Конвенції з відповідними поправками (Паризький Протокол) та облаштування відповідно до названих документів виділених територій, сприятиме успішному розв'язанню проблеми охорони та збереження біорізноманіття долини Дніпра в цілому.

Внутрішньодержавна і міждержавна співпраця та координація діяльності зі збереження біорізноманіття водно-болотних угідь. Екосистеми водно-болотних угідь відзначаються слабкою антропотолерантністю, що пов'язано, як вже зазначалося, з їх функціонуванням в умовах трьох середовищ. Крім цього, вони є досить вразливими, оскільки знаходяться не лише під прямим впливом, але, не рідко, під опосередкованим впливом всього комплексу господарських заходів, що проводяться на прилягаючих до них ландшафтах і в басейнах водозборів у цілому. Слід зазначити, що розподіл біотичних компонентів водно-болотних угідь має трансграничний характер. З водою, або шляхом активного пересування, вони переміщуються, пересікаючи кордони і економічні зони. Для багатьох видів тварин і рослин транскордонний розподіл є способом життя. Зокрема, у багатьох представників класу Риби місця нересту і постійного перебування віддалені на відстань понад 100 - 150 км.

У зв'язку з цим міжгалузева співпраця та координація зусиль у справі їх охорони має пріоритетне значення. Це стосується, насамперед, водно-болотних угідь басейнів річок, приморсько-прибережних територій та об'єктів, межі яких розташовані на територіях різних країн, а також адміністративних територій у межах держави.

Розвиток внутрішньодержавної і міждержавної співпраці має базуватися на усвідомленні, насамперед з боку організацій і установ, які займаються експлуатацією ресурсів, унікальності водно-болотних угідь і їх визначальної ролі в природних ландшафтах, зокрема в підтриманні найважливіших екологічних процесів і життя людства, охороні генетичного різноманіття, формуванні природних ресурсів.

Зазначена співпраця має базуватися на новій парадигмі щодо впровадження технічних, екологічних, економічних, соціальних аспектів управління водними ресурсами України. Головним завданням зазначеної співпраці є забезпечення цілісності та єдності екосистем водно-болотних угідь - територіальної, видової, функціональної. Територіальна передбачає: міждержавну співпрацю в галузі регулювання обсягів відчуження ресурсів у межах річкового басейну і прибережно-морських систем з дотриманням екологічних вимог; запобігання трансграничному забрудненню води і розповсюдженню інвазійних видів рослин і тварин, які можуть спричинити негативні наслідки; затвердження на державних рівнях єдиних регламентуючих критеріїв допустимої концентрації забруднюючих речовин та перехід на міжнародні стандарти визначення стану екологічних параметрів і водного середовища в цілому, а також технологій водозабезпечення, водокористування та охорони води; збереження всього комплексу екосистем водно-болотних угідь, середовищ існування видів та їх генетичного різноманіття, забезпечення відновлення деградованих компонентів та впровадження запобіжних заходів від впливу потенційних негативних факторів на основі об'єднання зусиль природокористувачів різних галузей водно-болотних угідь. У першу чергу мають бути укладені довгострокові міжгалузеві угоди з Російською федерацією, Республікою Білорусь та Молдовою, спрямовані на збереження транскордонних водно-болотних угідь. Це зумовлено більш слабкою організацією та ефективністю природоохоронного законодавства у названих державах, зокрема стосовно водно-болотних угідь, ніж у сусідніх - західних, а також переважанням водотоків і пов'язаних з ними екосистем меридіонального спрямування. Збереження водно-болотних угідь малих річок, транскордонних озер, зокрема карстового походження, і боліт, мають бути представлені в зазначених угодах окремими розділами. Угодами має бути передбачено формування на територіях транскордонних водно-болотних угідь спільних заповідних ядер та екологічних коридорів національних екомереж відповідних держав. Як негативний приклад можна навести схему національної екомережі Молдови, в яку не увійшли більшість малих річок басейну Дунаю. Останні формують гідрохімічний і гідрологічний режими придунайських озер і здійснюють суттєвий вплив на їх біорізноманіття і пониззя Дунаю в цілому. Є вкрай необхідним укладання договору з Російською федерацією " Про охорону та збереження біорізноманіття Азовського моря". Останнє визначається також міжнародними конвенціями та програмами в області охорони Чорного і Азовського морів, які ратифіковані Україною і Російською федерацією.

Створення нових заповідних територій водно-болотних угідь. Загальнодержавною Програмою формування національної мережі України з питань, що стосуються водно-болотних угідь, передбачається впровадження заходів щодо їх збереження, посилення водозахисної та водорегуляторної здатності. Програмою передбачено також створення нових заповідних територій, зокрема морських. На виконання Програми розробляється система природно-заиовідних територій в межах водно-болотних угідь Азово-Чорноморського регіону. її основним недоліком є те, що вона формується шляхом додавання новостворених територій до вже існуючих. Останні створювалися в різний проміжок часу і інтенсивності впливу антропогенних факторів без урахування принципу природно-історичної цілісності заповідних територій, зокрема в межах водно-болотних угідь. З негативних прикладів можна навести заповідання територій надморських кіс, або їх частин без прилеглих акваторій заток, які є основною частиною даного комплексу водно-болотних угідь. Крім цього, не є досконалим і здійснене зонування об'єктів природно-заповідного фонду в межах водно-болотних угідь, яке проводилося з огляду на конкретний об'єкт і має бути переглянуто відповідно до завдань екомережі. Як негативний приклад можна привести природоохоронне зонування Азово-Сиваського національного парку, згідно з яким унікальні літоральні та дюнні псамофітні природні комплекси увійшли до складу рекреаційної зони та антропогенних ландшафтів. У Дунайському біосферному заповіднику до складу буферної зони та територій антропогенних ландшафтів увійшли унікальні геокомплекси древньої первинної дельти Кілійського гирла Дунаю, які відзначаються багатством і різноманітністю реліктових та ендемічних представників тваринного і рослинного світу.

Отже, першочерговими завданнями оптимізації об'єктів природно-заповідного фонду екомережі Азово-Чорноморського екокоридору є розв'язання питань репрезентативності представлених у ній екосистем і зонування територій з огляду на цілі та завдання екомережі.

Природно-територіальні комплекси водно-болотних угідь Азово-Чорноморського екокоридору представлені просторово-суміжними, але генетично і біотопічно неоднорідними геосистемами, функціонування яких відбувається у різко відмінних за екологічними факторами умовах. Вони також відзначаються різним ступенем антропогенного перетворення. У зв'язку з цим, зонування природоохоронних територій, які включають водно-болотні угіддя, має бути проведено з урахуванням, таких принципів:

• принцип територіально-функціонального взаємного доповнен­ня ділянок зон. Передбачає створення системи територій, орієнтованих на виконання спільної функції - охорони всіх типів організації біорізноманіття. На території природоохоронних об'єктів Азово-Чорноморського екокоридору він реалізується заповіданням водних, прибережно-водних, заплавно-лісових, заилавно-чагарникових, болотно-чагарникових, трав'яно-болотних, болотно-лучних, справжньо-лучних, остепнено-лучних, засолено-лучних, солонцевих, солончакових та аренних біологічних комплексів, включаючи і перехідні;

• принцип максимального наближення території виділених зон до природно-історичних ландшафтних одиниць. Передбачає включення всієї сукупності підпорядкованих географічних комплексів різних рівнів до складу територій конкретної зони. Реалізується заповіданням у повному обсязі передгирлових, гирлових та пригирлових геокомплексів гирлових областей річок регіону, надморських і морських кіс та їх заток, ділянок приморського узбережжя та літоральної смуги, лиманів і озер, а також прилеглих до них ділянок;

• принцип організаційної завершеності та відкритості зонування. Передбачає проведення зонування, яке на даному етапі розвитку природно-історичних комплексів є оптимальним. Водночас має існувати реальна можливість для постійного його вдосконалення та зміни меж. Для водно-болотних угідь цей принцип має особливу актуальність і значущість у зв'язку з надмірною динамічністю геокомплексів, зокрема приморської частини.

Крім Азово-Чорноморського екокоридору, перспективним резервом формування об'єктів природно-заповідного фонду у складі водно-болотних угідь, як вже зазначалося, є водосховища Дніпровського каскаду. В них, крім декількох регіональних ландшафтних парків і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, охорона водно-болотних угідь майже не проводиться. Резервом формування об'єктів природно-заповідного фонду у складі водно-болотних угідь є також штучні водосховища, русла та приток Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, а також приток Дніпра, річково-долинні комплекси не зарегульованих річок Десни, Сожу, Українських Карпат, Волино-Поділля, водно-болотні угіддя озер Криму лиманів Дунайсько-Дністровського і Дністровсько-Дніпровського межиріччя тощо. їх організація, крім природоохоронних функцій, дозволить запобігти інтенсивному руйнуванню водно-болотних угідь, насамперед будівництву дачних споруд, яке набуло катастрофічно загрозливих масштабів. Міжнародний досвід показує, що невиправний егоїзм можна ліквідувати лише покаранням. Зокрема, в Австрії згідно з судовим вироком і будівельним статусом було знесено понад 300 нелегально побудованих в межах водоохоронних зон дачних будинків. У майбутньому Законі " Про водно-болотні угіддя" окремі підзаконні акти мають включати механізм ліквідації будівельних споруд, збудованих на територіях, що входять до складу водно-болотних угідь, і обсяги компенсаційних збитків за порушення довкілля. У " Будівельному статуті" мають бути чітко виписані вимоги до вибору територій для забудови. Крім створення нових об'єктів природно-заповідного фонду у складі водно-болотних угідь, мають бути проведені першочергові, короткострокові і довгострокові заходи щодо вже існуючих охоронних об'єктів, насамперед з огляду на забезпечення їх природного функціонування, захисту від негативного впливу та невиснажливого використання ресурсів.

Невиснажливе використання ресурсів водно-болотних угідь. Зняття протиріч між окремими природокористувачами, а також зведення до мінімуму конфліктів між організаціями, що охороняють водно-болотні угіддя і які розробляють їх ресурси, має забезпечувати створена для цього Міжвідомча комісія з питань збереження та невиснажливого використання ресурсів водно-болотних угідь. В її функції треба ввести питання міжгалузевої співпраці та координації планів і заходів з питань раціонального використання і збереження водно-болотних угідь. Функціонування цього органу, має бути підзвітним Мінекоресурсів України.

Використання природних ресурсів водно-болотних угідь на території України, а також антропогенна трансформація останніх призвели до того, що їх запаси значною мірою виснажені. Особливо це стосується тваринних ресурсів, зокрема рибних, запаси яких за останні 20 років скоротилися в декілька разів. Спостерігається тенденція щорічного зменшення вилову дунайського оселедця та інших видів цінних промислових видів риб.

У зв'язку з осушенням боліт обсяги заготівлі журавлини зменшилися на 50 - 60%, чорниці - на 25 - 30% від заготівель 60 - 70-х років. У центральних регіонах значні площі водно-болотних угідь були затоплені внаслідок гідробудівництва. На їх місці сформувалися малопродуктивні екосистеми, що функціонують в умовах коливання рівня води протягом вегетації. Найбільших втрат зазнали водно-болотні угіддя долини Дніпра. Внаслідок будівництва водосховищ гідроелектростанцій (Київського, Канівського, Кременчуцького, Дніпродзержинського, Дніпрогесу і Каховського) були трансформо­вані понад 500 тис. га водно-болотних угідь. У південних регіонах значної трансформації та виснаження зазнали рослинні ресурси плавнів. Розміри площ, зайнятих природним рослинним покривом, скоротилися майже в 2, 5 рази порівняно з площами 50 - 60-х років. Крім цього, значні масиви (близько 30%) рослинності трансформовані внаслідок надмірного випасання. Широкомасштабні негативні зміни (зниження продуктивності, збіднення видового складу, порушення структури) відбуваються у складі рослинності водойм у зв'язку з антропогенним їх евтрофуванням. Ці процеси мають місце на територіях практично всіх водно-болотних угідь. Однак чи не найбільшим руйнівним явищем, яке має місце на цих територіях, є зміна їх гідрорежиму внаслідок відйому значних обсягів води для потреб народного господарства і скидання забруднених вод на території даних природних об'єктів. Це, крім багатьох інших негативних явищ, змінює проходження болотних процесів та формування торфових відкладів і, відповідно, всі пов'язані з ним ланки сукцесій рослинного покриву. В південних регіонах гіперакумуляція органічної речовини, викликана зменшенням обводнення та антропогенним евтрофуванням водойм, призводить до розвитку анаеробних явищ і значних втрат біорізноманіття. В регіоні близько 15% загальної площі плавнів зазнають негативного впливу надмірної акумуляції органічної речовини.

Система обмежень, включаючи створення охоронних об'єктів, хоч і відіграла позитивну роль, але не розв'язала проблему збереження і раціонального використання всієї різноманітності ресурсів у цілому. Головною причиною ситуації, що склалася, є домінування в області природокористування компонентного підходу, який зумовив моноцільове використання ресурсів і, відповідно, охорону лише окремих об'єктів, переважно тваринних. Крім цього, не враховувалася специфіка функціонування водно-болотних угідь, їх транскордонність та не стимулювалося планування використання ресурсів на різних рівнях - від місцевого до міжнародного. Останнє має особливу значущість і є вирішальною ланкою в гармонізації відносин у системі " людина - природа". Важливим завданням є підтримання природної цілісності території, збільшення та збагачення її ресурсного потенціалу і координація зростаючого антропогенного впливу, викликаного як ресурсними потребами, так і змінами умов середовища.

Система планування використання природних ресурсів на всіх рівнях має базуватися на концепції унікальності водно-болотних угідь й бути спрямованою на оптимізацію природокористування.

Використання ресурсів на всіх рівнях має відповідати загальній стратегії організації і еволюції водно-болотних угідь. Це передбачає підтримання екологічної рівноваги, збереження генетичної різноманітності організмів і створення умов для безперервного використання природних ресурсів. Забезпечується відповідністю напрямів і видів господарської діяльності, характеру розвитку геосистем водно-болотних угідь. Має бути передбачена відповідність напрямів антропогенного впливу на природні компоненти з природними тенденціями розвитку ландшафту. Доцільно переглянути існуюче використання ресурсів і перейти на природокористування, яке не передбачає змін екосистем водно-болотних угідь (збиранство, аквакультура тощо).

При плануванні використання природних ресурсів, зокрема на місцевому і національному рівнях, має бути передбачене розширення його структури, тобто переходу від моноцільового до багатоцільового використання, яке сприяє зменшенню енергетичних виробництв і розширенню сфер прикладання праці та, відповідно, зайнятості населення.

Планування використання природних ресурсів на місцевому рівні має бути також спрямованим на збереження окремих компонентів водно-болотних угідь. Це водоохоронне лісогосподарство, відчуження частини фітомаси в зимовий період, який сприяє покращенню грунтово-гідрологічних умов, рибовиробнича оптимізація водообміну у водоймах тощо.

У планах використання ресурсів на місцевому і національному рівнях потрібно передбачити комплекс компенсаційних біотехнічних заходів, спрямованих на покращення екологічних умов, відновлення, рекультивацію порушених геокомплексів, розширення мережі природоохоронних об'єктів та інших робіт, як адекватну реакцію на інженерну діяльність і ліквідацію негативних наслідків екологічно невиправданого і реалізованого проектування.

Планування використання ресурсів на регіональному рівні має бути підпорядковане стратегії розвитку водно-болотних угідь регіону та групи регіонів, поєднаних басейном крупної річки, або береговою смугою моря.

Види природокористування, пов'язані з крупним гідробудівництвом (одамбування і спрямлення русел водотоків, меліоративні роботи, ставкові господарства, рисорозведення, створення водонакопичувачів), з огляду на тісний взаємозв'язок геокомплексів водно-болотних угідь і можливі більш широкомасштабні, порівняно із суходільними геокомплексами, негативні наслідки, мають здійснюватися лише у виключних випадках, зумовлених національними інтересами.

Планування використання ресурсів має проводитися з позицій надвідомчого природокористування. При цьому право на володіння всіма ресурсами водно-болотних угідь доцільно закріпити за Міжвідомчою комісією з питань збереження та невиснажливого використання ресурсів водно-болотних угідь, структурні підрозділи якої мають планувати, координувати і контролювати всі види, обсяги, строки і способи використання ресурсів, а також попереджувальні і відновлювальні заходи. Прийняття рішень на використання природних ресурсів має базуватися на інтеграції економічних і екологічних аспектів. Передусім, право на існування мають ті види природокористування, які забезпечують відтворення основних компонентів водно-болотних угідь. Це, насамперед, заготівля рослинної сировини, спрямована на послаблення антропогенного евтрофування водойм та гіперакумуляції фітомаси.

При плануванні використання ресурсів, зокрема тих, що не відновлюються, мають бути передбачені руйнівні наслідки і визначені першочергові заходи, які здійснюватимуться для попередження реальних та потенційних втрат.

Планування використання ресурсів має бути скоординованим на всіх рівнях - від місцевого до міждержавного - на основі тісного співробітництва, яке б включало насамперед неухильне використання договірних обов'язків по експлуатації природних ресурсів, зокрема розділених адміністративними кордонами.

Аналіз стану виконання КБР, в частині, яка стосується біорізноманіття водно-болотних угідь, показує, що ряд її положень в Україні не виконуються. Одним із основних недоліків сучасного природоохоронного законодавства щодо водно-болотних угідь та їх біорізноманіття є відсутність законів прямої дії. Для більшості законів, зокрема положень, що стосуються даної проблеми, мають розроблятися та затверджуватися Кабінетом Міністрів і відповідними міністерствами окремі нормативно-правові документи, що уповільнює їх виконання.

Фактична охорона водно-болотних угідь ведеться лише на територіях природно-заповідного фонду - у біосферних заповідниках, природних заповідниках, національних природних парках.

Основними пріоритетами збереження водно-болотних угідь є внутрішньодержавна і міждержавна співпраця в справі збереження водно-болотних угідь; формування мережі природоохоронних об'єктів водно-болотних угідь; створення нових заповідних територій водно-болотних угідь та впровадження активних форми охорони їх біорізноманіття; невиснажливе використання ресурсів водно-болотних угідь.