💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Ed->SetWindowText(програмування); //Встановлення тексту у полі редагування 2 страница

Наведемо приклад програми із визначенням піктограм, курсорів, пензля.

Приклад 4.1 – Проста програма із визначенням піктограми, курсору та пензля

// App.h: interface for the CApp class

class CApp: public CWinApp

{public: BOOL InitInstance(); };

class CMainWin: public CFrameWnd

{public: CMainWin(LPCSTR); };

// App.cpp: implementation of the CApp class.

#include < afxwin.h>

#include " App.h"

#include " resource.h"

CMainWin:: CMainWin(LPCSTR winStyle)

{Create(winStyle, " Приклад із визначенням стилю оформлення"); }

BOOL CApp:: InitInstance()

{CBrush MyBrush;

MyBrush.CreateStockObject(LTGRAY_BRUSH);

LPCSTR winStyle = AfxRegisterWndClass(0, LoadCursor(IDC_CURSOR1),

MyBrush, LoadIcon(IDI_ICON1));

m_pMainWnd = new CMainWin(winStyle);

m_pMainWnd-> ShowWindow(m_nCmdShow);

m_pMainWnd-> UpdateWindow();

return TRUE;

}

CApp App;

Побудова програми є дуже простою. У функції InitInstance() формується стиль пензля, з ресурсів завантажуються визначені користувачем курсор IDC_CURSOR1 та піктограма IDI_ICON1. Усі вони разом за допомогою функції AfxRegisterWndClass() формують стиль оформлення програми, що записується у змінну winStyle. Цей стиль далі передається у конструктор головного вікна програми – CMainWin(LPCSTR). У свою чергу стиль передається функції Create() першим параметром і впливає на відображення головного вікна програми.

4.2 Основи роботи із растровими зображеннями

Microsoft Windows є графічною операційною системою і використання зображень не є чимось особливим та незвичайним.

Растрове зображення є автономним графічним ресурсом, що використовується як єдине ціле і містить порозрядний опис зображення, яке виводиться на екран без змін. Растрові зображення описуються класом CBitmap.

Растрове зображення можна створити у редакторі ресурсів Visual C++ або скопіювати через буфер пам’яті з будь-якого графічного редактора у редактор ресурсів. Тут слід зазначити, що бітове зображення, створене у подібний спосіб називатиметься апаратно залежним – або DDB-зображенням (Device Dependent Bitmap), на відміну від апаратно незалежних зображень, які мають назву DIB-зображень (Device Independent Bitmap) і можуть подаватися у вигляді дискових файлів із розширенням *.bmp.

Відображення растрових зображень типу DIB є окремою проблемою і у простий спосіб не вирішується. Зокрема в усіх прикладах відкриття DIB-файлів зазвичай створюється самостійний клас CDib із багатьма функціями. Так що робота із DIB-файлами є окремим питанням.

Апаратно-залежне растрове зображення, створене за допомогою редактора ресурсів Visual C++ або скопійоване до нього, отримує свій власний ідентифікатор. Наприклад IDB_BITMAP1.

Це зображення, однак, має бути пов’язано із об’єктом класу CBitmap і завантажено у нього. Для цього можна використати функцію LoadBitmap():

BOOL CBitmap:: LoadBitmap(LPCSTR lpszBitmapName);

BOOL CBitmap:: LoadBitmap(UINT idBitmap);

де lpszBitmapName – ім’я растрового зображення, а idBitmap – ідентифікатор ресурсу растрового зображення. Ця операція описується у такий спосіб:

CBitmap bmp;

bmp.LoadBitmap(IDB_BITMAP1);

Взагалі, для того, щоб вивести растрове зображення на екран необхідно:

1) отримати контекст пристрою, для того, щоб програма мала можливість виводити інформацію у робочу область вікна;

2) отримати сумісний з ним контекст пристрою для області пам’яті (memory device context), у якому растрове зображення буде зберігатиметься до моменту виводу на екран;

3) вибрати необхідне зображення з файла ресурсів у контекст області пам’яті;

4) скопіювати зображення з контексту області пам’яті у контекст вікна.

В результаті зображення буде виведено на екран.

Нехай зображення виводиться у головне вікно програми натисканням лівої клавіші миші. Тоді, текст обробника можна описати у такий спосіб, описаний у прикладі 4.2.

Приклад 4.2 – Приклад обробника лівої клавіші миші із виведенням растрового зображення у головне вікно програми

void CMain:: OnLButtonDown(UINT flags, CPoint Loc)

{CClientDC dc(this);

CDC memDC;

memDC.CreateCompatibleDC(& dc);

memDC.SelectObject(& bmp1);

dc.BitBlt(Loc.x, Loc.y, 48, 48, & memDC, 0, 0, SRCCOPY); }

Можна побачити, що у наведеному обробнику спочатку отримується контекст dc пристрою вікна. Далі оголошується проміжний контекст області пам’яті memDC, що за допомогою функції CreateCompatibleDC() встановлюється сумісним з контекстом головного вікна. Наступним рядком зображення bmp1 обирається функцією SelectObject() у контекст області пам’яті. Насамкінець, вміст контексту області пам’яті копіюється у функції BitBlt () до контексту головного вікна програми відносно позиції, заданої координатами миші.

Нові функції, введені у обробнику прикладу 4.2, мають такі прототипи:

virtual BOOL CDC:: CreateCompatibleDC(CDC* pDC);

Функція CreateCompatibleDC() створює контекст області пам’яті, сумісний з pDC, де pDC – покажчик на контекст пристрою.

CPen* CDC:: SelectObject(CPen* pPen);

CBrush* CDC:: SelectObject(CBrush* pBrush);

virtual CFont* CDC:: SelectObject(CFont* pFont);

CBitmap* CDC:: SelectObject(CBitmap* pBitmap);

Функція SelectObject() обирає об’єкт у контекст пристрою. Об’єктом може бути перо типу CPen, пензель типу CBrush, шрифт типу CFont, растрове зображення типу CBitmap.

BOOL CDC:: BitBlt(int x, int y, int nWidth, int nHeight, CDC* pSrcDC,

int xSrc, int ySrc, DWORD dwRop);

Функція копіює растрове зображення з контексту - джерела у цільовий контекст. Серед параметрів x, y – координати верхнього лівого кута прямокутника у цільовому контексті пристрою; nWidth, nHeight – ширина та висота зображення; pSrcDC – покажчик на контекст – джерело зображення; xSrc, ySrc – зміщення координат лівого верхнього кута растрового зображення відносно верхнього лівого кута прямокутника у цільовому контексті пристрою, dwRop – режим побітової передачі зображення з пам’яті не екран. Режими передавання зображення наведено у таблиці 4.1.

Растрове зображення звичайно вилучається одночасно з об’єктом типу СBitmap. Зображення також можна вилучити програмно – за допомогою функції CGDIObject:: DeleteObject().

Таблиця 4.1 – Режими копіювання зображень функції BitBlt() [2]

Необхідно пояснити ще одну особливість виведення зображень. Об’єкт CBitmap не містить в собі інформації про розміри зображення, необхідні під час виведення. Можна використати особливість, подібної до CBitmap структури BITMAP – використати таку програмну послідовність:

BITMAP bm; // оголошення об’єкта структури BITMAP

bmp1.GetBitmap(& bm); // передача параметрів з bmp1 у bm

Надалі при виведенні зображення на екран можна використати ширину та висоту, отримані зі структури BITMAP:

dc.BitBlt(Loc.x, Loc.y, bm.bmWidth, bm.bmHeight, & mdc, 0, 0, SRCCOPY);

Приклад 4.2 демонструє приклад програми із виведенням зображень. Спо-чатку у конструкторі вікна програми завантажуються ресурси двох растрових зображень. Потім ці зображення виводяться натисканням лівої та правої клавіш миші. Вікно із результатом роботи програми зображено на рисунку 4.1.

Приклад 4.2 – Текст програми із виведенням растрових зображень

// App.h: interface for the CApp class.

class CApp: public CWinApp

{public: BOOL InitInstance(); };

class CMain: public CFrameWnd

{public: void OnRButtonDown(UINT, CPoint);

void OnLButtonDown(UINT, CPoint);

CMain(LPCSTR);

DECLARE_MESSAGE_MAP()

private: CBitmap bmp1, bmp2;

};

// App.cpp: implementation of the CApp class.

#include < afxwin.h>

#include " App.h"

#include " resource.h"

CMain:: CMain(LPCSTR winStyle)

{Create(winStyle, " Програма виводу растрового зображення", WS_OVERLAPPEDWINDOW, rectDefault, NULL, MAKEINTRESOURCE(IDR_MENU1));

bmp1.LoadBitmap(IDB_BITMAP1);

bmp2.LoadBitmap(IDB_BITMAP2); }

BOOL CApp:: InitInstance()

{CBrush brush(RGB(255, 255, 255));

LPCSTR winStyle = AfxRegisterWndClass(0, LoadStandardCursor(IDC_ARROW),

brush, LoadStandardIcon(IDI_WINLOGO));

m_pMainWnd = new CMain(winStyle);

m_pMainWnd-> ShowWindow(m_nCmdShow);

m_pMainWnd-> UpdateWindow();

return TRUE; }

CApp App;

BEGIN_MESSAGE_MAP(CMain, CFrameWnd)

ON_WM_LBUTTONDOWN()

ON_WM_RBUTTONDOWN()

END_MESSAGE_MAP()

void CMain:: OnLButtonDown(UINT Flag, CPoint Loc)

{BITMAP bm;

bmp1.GetBitmap(& bm);

CClientDC dc(this);

CDC mdc;

mdc.CreateCompatibleDC(& dc);

mdc.SelectObject(& bmp1);

dc.BitBlt(Loc.x, Loc.y, bm.bmWidth, bm.bmHeight, & mdc, 0, 0, SRCCOPY);

}

void CMain:: OnRButtonDown(UINT Flag, CPoint Loc)

{BITMAP bm;

bmp2.GetBitmap(& bm);

CClientDC dc(this);

CDC mdc;

mdc.CreateCompatibleDC(& dc);

mdc.SelectObject(& bmp2);

dc.BitBlt(Loc.x, Loc.y, bm.bmWidth, bm.bmHeight, & mdc, 0, 0, SRCCOPY);

}

На жаль така приємна на вигляд і проста з точку зору пояснення програма має суттєвий недолік: при переміщенні, зміненні розмірів, згортанні та розгортанні вікна зображення втрачаються. Вирішенням цієї проблеми ми і займемося у наступному розділі.

Рисунок 4.1 – Результати роботи програми виводу растрових зображень

4.3 Особливості виведення тексту у MFC-програмах

4.3.1 Визначення режимів виведення тексту

В основному, виведення тексту у вікно програми MFC організує за допомогою функції TextOut(), що вже розглядалася раніше. Ця функція дозволяє вивести рядок в зазначену позицію. Координати вказуються відносно лівого верхнього кута клієнтської (внутрішньої) області вікна. Верхній лівий кут має координати (0, 0). Ці координати вказуються, до речі, у логічних одиницях, які в процесі роботи перетворюються у пікселі.

virtual BOOL CDC:: TextOut(int x, int y, LPCTSTR lpszString, int nCount);

BOOL CDC:: TextOut(int x, int y, const CString& str);

де x – визначає логічну координату X початкової точки тексту у логічних одиницях; y – визначає координату Y початкової точки тексту у логічних одиницях; lpszString – покажчик на рядок символів; nCount – кількість байтів у рядку; str – об’єкт типу CString, що містить рядок символів.

За замовчуванням, текст відображується чорним кольором на білому фоні. Але користувач може й змінити як колір так і фон.

virtual COLORREF CDC:: SetTextColor(COLORREF crColor);

virtual COLORREF CDC:: SetBkColor(COLORREF crColor);

де crColor – колір тексту та фону, відповідно у функціях SetTextColor() та SetBkColor(). СOLORREF є 32-розрядним числом, що задає колір у форматі RGB (red, green, blue). Відносні інтенсивності трьох кольорів у сумі дають ре-альний колір. Значення кольорів задаються у діапазоні від 0 (нульова інтенсивність) до 255 (максимальна інтенсивність). Колір задається у такому вигляді:

COLORREF RGB(BYTE red, BYTE green, BYTE blue);

Приклади завдання кольорів: білий – RGB(255, 255, 255); чорний – RGB(0, 0, 0); світло-блакитний – RGB(0, 100, 100).

Додатково для встановлення параметрів виведення використовується функція SetBkMode(), яка визначає що відбуватиметься з поточним кольором фону під час відображення тексту:

int CDC:: SetBkMode(int Mode);

де Mode – режим фону, який може приймати значення OPAQUE (непрозорий), або TRANSPARENT (прозорий). Якщо встановлюється режим OPAQUE, щоразу під час виведення тексту, колір фону змінюється на прозорий. Якщо ж встановлюється режим TRANSPARENT, колір фону не змінюється.

4.3.2 Встановлення та отримання характеристик тексту

Функція TextOut() надає можливість вивести текстовий рядок, починаючи з вказаної позиції, але не дозволяє задавати формат виведення й не виконує переведення тексту на новий рядок.

Windows використовує різні шрифти і мають існувати способи їх зміни.

За допомогою функції GetTextMetrics() можна отримати інформацію про поточний шрифт. Ця функція має такий прототип:

BOOL CDC:: GetTextMetrics(LPTEXTMETRIC lpMetrics);

Функція записує поточні установки системного шрифту у покажчик lpMetrics. Цей покажчик вказує на тип TEXTMETRIC, який містить поточні установки текстового шрифту, пов’язаного із даним контекстом пристрою.

int tmHeight; // повна висота шрифту

int tmAscent; // висота над базовою лінією

int tmDescent; // висота підрядкових елементів

int tmInternalLeading; // пустий простір над символами

int tmExternalLeading; // інтервал між рядками

int tmAveCharWidth; // середня ширина символів

int tmMaxCharWidth; // максимальна ширина символів

int tmWeight; // насиченість (жирність) символів

int tmOverhang; // додаткова насиченість для спеціальних шрифтів

int tmDigitizedAspectX; // горизонтальний коефіцієнт стискання

int tmDigitizedAspectY; // вертикальний коефіцієнт стискання

BYTE tmItalic; // не 0, якщо шрифт – курсив

BYTE tmUnderlined; // не 0, якщо шрифт – із підкресленням

BYTE tmStruckOut; // не 0, якщо шрифт – перекреслений

BYTE tmFirstChar; // перший символ шрифту

BYTE tmLastChar; // останній символ шрифту

BYTE tmDefaultChar; // символ шрифту за замовчуванням

BYTE tmBreakChar; // символ – роздільник слів

BYTE tmPitchAndFamily; // тип та сімейство шрифту

BYTE tmCharSet; // ідентифікатор базового набору символів

} TEXTMETRIC;

Такі основні характеристики має шрифт тексту, що правда, практично, ми не бачимо належності цього шрифту до будь-якого звичайного читачеві шрифту, наприклад “Times New Roman”. Про це – дещо пізніше.

З тієї причини, що символи шрифту можуть мати різну ширину, обчислення довжини рядка на основі кількості символів у рядку втрачає сенс. Тому потрібно використовувати функцію GetTextExtent():

СSize СDC:: GetTextExtent(LPCSTR lpszString, int Len);

де lpszString – покажчик на рядок, довжину якого необхідно обчислити; Len – кількість символів у рядку; CSize – окремий тип, відповідний структурі SIZE:

typedef struct tagSize

{LONG cx; // ширина

LONG cy; // висота

}SIZE;

За допомогою функції GetSystemMetric() можна обчислити деякі параметри системи, у тому числі розміри екрана:

Розглянувши всі зазначені функції можна перейти до прикладу програми, що виводить текст із інформацією про наявні характеристики шрифту. Програма не визначає шрифт, а використовує системні настройки (системний шрифт).

Знову таки, суттєвим недоліком програми є втрата виведеної інформації після операцій із вікном.

Приклад 4.3 – Програма із виведенням параметрів тексту

// file text.h

class CMainWin: public CFrameWnd

{public: void OnText();

void OnExit();

CMainWin();

DECLARE_MESSAGE_MAP()

private: int m_X, m_Y;

};

class CApp: public CWinApp

{public: BOOL InitInstance(); };

// text.cpp: implementation of classes.

#include < afxwin.h>

#include " im1.h"

#include " resource.h "

int maxX, maxY;

CMainWin:: CMainWin()

{Create(NULL, " програма із виведенням тексту", WS_OVERLAPPEDWINDOW, rectDefault, NULL, MAKEINTRESOURCE(IDR_MENU1));

m_X=m_Y=0;

maxX=GetSystemMetrics(SM_CXSCREEN);

maxY=GetSystemMetrics(SM_CYSCREEN);

}

BOOL CApp:: InitInstance()

{m_pMainWnd = new CMainWin;

m_pMainWnd -> ShowWindow(m_nCmdShow);

m_pMainWnd -> UpdateWindow();

return TRUE; }

CApp App;

BEGIN_MESSAGE_MAP(CMainWin, CFrameWnd)

ON_COMMAND(ID_FIRST_EXIT, OnExit)

ON_COMMAND(ID_EDIT_TEXT, OnText)

END_MESSAGE_MAP()

void CMainWin:: OnExit()

{SendMessage(WM_CLOSE); }

void CMainWin:: OnText()

{char t[255];

CClientDC DC(this);

TEXTMETRIC tm;

CSize size;

DC.SetTextColor(RGB(255, 0, 0));

DC.SetBkColor(RGB(0, 255, 0));

DC.GetTextMetrics(& tm);

wsprintf(t, " Шрифт має висоту %ld логічних одиниць", tm.tmHeight);

DC.TextOut(m_X, m_Y, t, strlen(t));

m_Y=m_Y+tm.tmHeight+tm.tmExternalLeading;

strcpy(t, " Рядок перейшов на наступну позицію");

DC.TextOut(m_X, m_Y, t, strlen(t));

m_Y=m_Y+tm.tmHeight+tm.tmExternalLeading;

wsprintf(t, " Шрифт має насиченість %ld одиниць", tm.tmWeight);

DC.TextOut(m_X, m_Y, t, strlen(t));

size=DC.GetTextExtent(t, strlen(t));

wsprintf(t, " Попередній рядок має довжину %ld логічних одиниць", size.cx);

m_Y=m_Y+tm.tmHeight+tm.tmExternalLeading;

DC.TextOut(m_X, m_Y, t, strlen(t));

m_Y=m_Y+tm.tmHeight+tm.tmExternalLeading;

wsprintf(t, ”Розміри екрану: %d %d", maxX, maxY);

DC.TextOut(m_X, m_Y, t, strlen(t));

}

Результати роботи програми наведені на рисунку 4.2.

Рисунок 4.2 – Приклад вікна програми із виведенням тексту системним шрифтом

4.3.3 Використання вбудованих шрифтів

Вбудовані шрифти є готовими об’єктами. Їх використання забезпечується MFC-функцією CreateStockObject(int nIndex).

Тут, nIndex є константою, що визначає тип готового об’єкта. Для шрифтів це має такі значення:

ANSI_FIXED_FONT - фіксований ANSI системний шрифт.

ANSI_VAR_FONT - змінний ANSI системний шрифт.

DEVICE_DEFAULT_FONT - апаратно-залежний шрифт.

OEM_FIXED_FONT - шрифт виробника апаратного забезпечення

SYSTEM_FONT - системний шрифт за замовчуванням

Windows використовує системний шрифт для відображення меню, елементів керування діалогового вікна, текстового виведення

SYSTEM_FIXED_FONT - системний шрифт фіксованої ширини, використовуваний у Windows до версії 3.0 (доступний для сумісності).

Для роботи із вбудованими шрифтами необхідно:

1. Створити об’єкт типуCFont.

2. Завантажити об’єкт шрифту за допомогою функції CreateStockObject().

3. Обрати завантажений шрифт функцією SelectObject().

Для завантаження системних шрифтів внесемо такі зміни у приклад 4.3.

1. Додамо об’єкти класу CFont у клас вікна:

сlass CMainWin: public CFrameWnd

{public: CFont m_AnsiFixFont, m_AnsiVarFont; // об’єкти шрифту

........................

};

2. Додамо завантаження шрифтів у конструктор класу вікна

CMainWin:: CMainWin()

{m_AnsiVarFont.CreateStockObject(ANSI_VAR_FONT);

m_AnsiFixFont.CreateStockObject(ANSI_FIX_FONT);

..........................}

3. Перепишемо обробник OnText():

void CMainWin:: OnText()

{char t[255];

CClientDC DC(this);

TEXTMETRIC tm; CSize size;

DC.SetTextColor(RGB(255, 0, 0)); DC.SetBkColor(RGB(0, 255, 0));

DC.GetTextMetrics(& tm);

wsprintf(t, " Шрифт має висоту %ld логічних одиниць", tm.tmHeight);

DC.TextOut(m_X, m_Y, t, strlen(t));

m_Y=m_Y+tm.tmHeight+tm.tmExternalLeading;

DC.SelectObject(& m_AnsiVarFont);

strcpy(t, " Рядок перейшов на наступну позицію шрифтом ANSI_VAR_FONT");

DC.TextOut(m_X, m_Y, t, strlen(t));

m_Y=m_Y+tm.tmHeight+tm.tmExternalLeading;

wsprintf(t, " Шрифт має насиченість %ld одиниць", tm.tmWeight);

DC.TextOut(m_X, m_Y, t, strlen(t));

size=DC.GetTextExtent(t, strlen(t));

wsprintf(t, " Попередній рядок має довжину %ld логічних одиниць", size.cx);

m_Y=m_Y+tm.tmHeight+tm.tmExternalLeading;

DC.TextOut(m_X, m_Y, t, strlen(t));

m_Y=m_Y+tm.tmHeight+tm.tmExternalLeading;

wsprintf(t, " Розміри екрану: %d %d шрифтом ANSI_FIX_FONT", maxX, maxY);

DC.SelectObject(& m_AnsiFixFont);

DC.TextOut(m_X, m_Y, t, strlen(t));

}

Результат роботи програми наведений на рисунку 4.3. Наочною є зміна шрифтів.

Рисунок 4.3 – Приклад програми із використанням системних шрифтів

4.3.4 Логічні шрифти та їх завантаження

Читач може зауважити, чому це виведення тексту не враховувало звичні користувачу шрифти, а замість того пропонувався системний шрифт. Причина у тому, що усі звичні для користувача Windows шрифти не є системними, а логічними, тобто перед виведенням такого шрифту слід завантажити необхідні характеристики усіх можливих символів.

Створення логічних шрифтів забезпечується структурою LOGFONT. Вона певною мірою схожа на структуру TEXTMETRIC, але має й ряд власних особливостей.

} LOGFONT, *PLOGFONT;

Для використання логічного шрифту зробимо таку послідовність дій:

1. Оголосимо глобальні змінні типу LOGFONT та CFont:

LOGFONT lf;

CFont font1;

2. Завантажити діалог вибору шрифтів та обрати необхідний шрифт:

CFontDialog a;

a.DoModal();

a.GetCurrentFont(& lf); // вибір опису шрифта у структуру логічного шрифту

3. Безпосередньо перед виведенням тексту створити фізичний шрифт на основі логічного опису та завантажити його у контекст пристрою вікна:

CClientDC dc(this);

font1.CreateFontIndirect(& lf); // створення фізичного шрифту на основі логічного опису

dc.SelectObject(font1); // вібір фізичного шрифту

dc.TextOut(60, 60, str, strlen(str)); // виведення тексту

font1.DeleteObject(); // вилучення фізичного шрифту

Приклад програми із завантаженням логічного шрифту наведено у прикладі 4.4.

Приклад 4.4 – Програма із використанням логічного шрифту

// файл App.h

class CApp: public CWinApp

{public: BOOL InitInstance(); };

class CSDialog: public CDialog

{public: void OnWrite();

BOOL OnInitDialog();

CSDialog(UINT id, CWnd *Owner): CDialog(id, Owner){}

DECLARE_MESSAGE_MAP()

private: CEdit* ed;

};

// файл App.cpp

#include < afxwin.h>

#include < afxcmn.h>

#include < afxdlgs.h>

#include " App.h"

#include " resource.h"

LOGFONT lf;

char str[255];

CFont font1;

BOOL CApp:: InitInstance()

{CSDialog a(IDD_DIALOG1, NULL);

a.DoModal();

return TRUE; }

BEGIN_MESSAGE_MAP(CSDialog, CDialog)

ON_COMMAND(IDC_BUTTON1, OnWrite)

END_MESSAGE_MAP()

CApp App;

BOOL CSDialog:: OnInitDialog()

{ed=(CEdit*)GetDlgItem(IDC_EDIT1);

CFontDialog a;

a.DoModal();

a.GetCurrentFont(& lf);

return TRUE;

}

void CSDialog:: OnWrite()

{ed-> GetWindowText(str, sizeof(str));

if(str){CClientDC dc(this);

font1.CreateFontIndirect(& lf);

dc.SelectObject(font1);

dc.TextOut(60, 60, str, strlen(str));

font1.DeleteObject();

}}

Наведена програма функціонує у такий спосіб. Одразу після завантаження програми користувачу пропонується обрати тип та розмір шрифту. Як тільки це зроблено, завантажується діалогове вікно. Якщо у полі редагування набрати потрібний текст та натиснути кнопку “Write”, текст буде виведений у діалогове вікно обраним на початку програми шрифтом.