Загально-психологічні особливості викладача вищої школи

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

При досягненні позитивного результату у навчально-розвиваючо-виховному процесі ВНЗ провідне місце належить, безумовно, педагогу. Від його вміння організувати цей процес залежить успіх у подальшій діяльності вихованців.

Поняття особистості педагога безпосередньо пов`язане з його положенням у педагогічному світі, громадськості, суспільстві. Характерні риси особистості педагога відображають сучасне суспільство (економіку, духовність, політику, культуру). „Особистість як суспільний індивід не є окремою (яка сама регулюється) системою, не є одиничним елементом суспільства, із сукупності яких будується і за допомогою якої функціонує суспільство", - писав Б.Г.Ананьєв [1, 186]. Особистість педагога формується і проявляється у колективі і через колектив, через найближче оточення, через суспільство загалом. Суб`єкт завжди особистість, а особистість - суб`єкт, але не у всьому. Суб`єкт більше характеризує діяльність, а особистість – ставлення. Тому особистість і є „реальністю для інших" (В.І.Слободчиков). Суб`єктність педагога виражає його ставлення до Світу, а особистість окрім того ще і ставлення Світу до педагога. Особистість педагога завжди відображає соціальну роль, однак ніколи не зводиться тільки до неї. Саме суспільству потрібні учні, студенти, випускники з певними властивостями, здібностями, знаннями, уміннями, навичками, які вони отримують під час діяльності педагога. У такому розумінні педагог відіграє соціальну роль, виконує соціальну функцію. Проте ролі, функції можна „виконувати" по-різному. Можна „жити педагогічним процесом", а можна „навчати і виховувати", що відображає відношення педагога до своїх соціальних функцій. Особистість педагога передбачає свідомий вибір, прийняття і виконання людиною соціальної ролі педагога. Особистість є внутрішнім ставленням до ролі. Соціальна роль педагога-особистості, як його рівня професійної підготовки, не є грою, маніпулюванням, а її свідомим прийняттям, усвідомленням можливих наслідків своєї професійної діяльності і прийняттям повноти моральної відповідальності за них. Особистість педагога розпочинається з визначення соціальної функції, соціальної ролі. Проте „відігравання" ролі не є особистістю педагога. Особистість педагога є його вільним, усвідомленим ставленням до ролі. Прийняття чи не прийняття соціальної ролі педагога є визначальним у становленні педагога як особистості. У першому випадку соціальна роль приймається педагогом як частина свого життя, відповідальний вчинок, драма, що і характеризує його як особистість.

Особистість педагога характеризує його з боку суспільних зв`язків, взаємодій з іншими людьми, в першу чергу з учнями, колегами, батьками, громадськістю. Особистість педагога можна визначати як особливий спосіб професійної діяльності, при чому вона невід`ємна від особистості як характеристики, способу існування людини. Особистість як рівень професійної підготовки педагога є вираженням особистості як способу і рівня існування людини, характеристикою і рівнем розвитку людини, її соціальною значущістю. Особистість педагога відображає певний соціальний статус, соціальне визначення, передбачає певний рівень професійних здібностей, професійної культури. Не можна зовоювати соціальну довіру і визнання за низької професійної віддачі. Педагог-особистість, як рівень професійної підготовки педагога, має здатність людини до вільних, самостійних і відповідальних дій відповідно до своєї позиції, моралі, переконань. Вчинки такого педагога можуть виходити за межі рольових обмежень і нормативних правил. Педагог-особистість є „суб`єктом, який здібний на вчинок" (М.М.Бахтін), саме із вчинку у розумінні М.М.Бахтіна „розпочинається особистість" (О.М.Леонтьєв) педагога [6, 37].

Педагог-особистість вступає в діалог з навколишнім світом. Саме діалогічні стосунки з іншими дозволяють йому розуміти їх, розуміти соціальну відповідальність як переконання, мораль, а не тільки як юридичну і дисциплінарну відповідальність. Для педагога-особистості властива повага до себе і до інших, сприйняття різних поглядів, парадигм, підходів, принципів, методів.

Різні „моноцентризми" затримують розвиток особистості педагога. Педагог-особистість має властивість виходити у позазнаходженість щодо різних „моно-„, що є розширенням свідомості, світовідчуття, світосприймання, виявленням „діалогіки" (В.С.Біблер), мислення, відчуттів. Педагог-особистість відображає не лише бажання, наміри, потреби, а й такий розвиток внутрішніх сил, здібностей, свідомості, що відображають соціальне. Він здатний впливати на навколишній світ і поціновуватися ним. Рівень педагога-особистості відображає такий розвиток, коли „вузький" професіоналізм (рівень здібностей) зливається з розвитком людини як особистості. Причому якості особистості стають визначальними, а здібності педагога виявляються у контексті особистості. Отже, рівень педагога-особистості є об`єктивною реальністю, а не суб`єктивним бажанням.

Особистість педагога визначається не даною йому „владою", а не „нормованістю" ролі, а „соціальною значущістю", „завойованою" своєю працею, професійними здібностями, особистісними якостями. Для учнів – це наставник, старший товариш, порадник, носій знань, культури, моралі, котрий може і хоче зрозуміти, допомогти; це і авторитет, якого не можна „обійти", який так само вимогливий до себе як і до учнів; це організатор, який поціновує не тільки свою думку, а й думки інших.

Педагог-особистість зорієнтований на духовність – любов, віру, надію, добро, справедливість, свободу, гідність, які стають принципами його професійної діяльності і усього життя. „Бездуховний" педагогічний процес формуватиме „інструменталістів", „операціоналістів", можливо, „суб`єктів практичної діяльності". Але у ньому немає умов для становлення (саморозвитку) духовно-зорієнтованої особистості. Діяльність педагога на рівні педагога-особистості пов`язана з самовизначенням, вчинками, вибором („бути чи не бути"), соціальним і професійним ризиком, відповідальністю за себе та інших. Професійна підготовка педагога рівня „особистість" дозволяє йому як особистості діяти і існувати „у злагоді з власним сумлінням". Педагог-особистість здібний до сприйняття різних культур, що відкриває можливість до духовного сприймання світу [15, 67].

З аналізу наукової літератури і практичних досліджень виділяють такі основні властивості педагога, що проявляються на рівні „педагог-особистість" професійної підготовки:

-прийняття себе і інших, світу загалом такими, якими вони є;

-неегоцентричність, загалом – дотримання „полі-„, а не „моноцентризмів";

-відносна незалежність від соціального оточення;

-поцінування цілей педагогічного процесу і засобів їх досягнення;

-відстоювання і впровадження у життя своїх переконань.

Головне для педагога-особистості – його соціальна сутність. „У процесі соціалізації особистості, - зауважують С.С.Гусєв і Г.Л.Тульчинський, - певні соціальні значення і пов`язані з ними „коди" поведінки і мислення „вростають" у її свідомість. Разом з тим особистість виступає і як індивідуальність, яка втілює у собі систему суспільних відносин, реалізує історичну специфіку даної соціальної культури в культурі індивідуальній". Педагог-особистість як вираження певного рівня розвитку професійної підготовки (а саме рівня становлення, розвитку, саморозвитку) є кількісно-якісно „новим" утворенням, новим етапом, рівнем розвитку людини і фахівця. Виникнення „нового" (за Г.М.Єлфімовим) у становленні педагога-особистості характеризується:

- зростанням недиз`юнктивності, холізму „множини якостей", її перетворення у розмаїття;

- „розширення" свідомості особистості, відчуттям себе частиною суспільстіва, частиною культури;

- діалог стає засобом і формою спілкування, вираженням культури педагога, а діалогіка – способом мислення, світоспілкуванням, світорозумінням, світосприйманням.

Серед якостей, що характеризують педагога-особистість і відображають його включення в соціальні зв`язки і відношення як соціо-культурно реальність, можна виділити такі: особисті цінності, моральність особистості, особиста відповідальність, гідність особистості, відчуття себе частиною суспільства і культури, самостійність прийняття рішення, здібність до вчинків у розумінні М.М.Бахтіна, духовна спрямованість, виявлення волі у відстоюванні власних переконань, світогляд як „діалогіка культур" (В.С.Біблер).

Психологічна підготовка особистості до праці: формування прагнення сумлінно і відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як необхідного обов`язку і духовної потреби людини, бережливе ставлення до результатів праці та до людей праці, творчий підхід до праці.

У психологічній літературі є спроби моделювання діяльності вчителя. У дослідженнях В.І.Зав'язинського, С.Б.Єлканова, І.О.Синиці особливу увагу приділено особистості педагога, розкривається професіоналізм у його діяльності. У професіограмі дається перелік тих якостей, від яких залежить ефективність діяльності педагога.

" Вивчення психологічних рис особистості педагога – писав С.Л.Рубінштейн, - включає в себе три питання". Перше питання, на яке ми прагнемо отримати відповідь, - " Чого хоче педагог, що його приваблює, до чого він прагне? ". Це питання про спрямованість педагога, про його установки й тенденції, потреби, інтереси, ідеали. Наступним питанням, яке постає, є: " А що він може? ". Це питання про здібності, нахили педагога, про його обдарованість. Проте, здібності – це спершу лише можливості. Для того, щоб знати, як реалізує й використовує їх людина, нам треба ще знати, " що вона собою представляє, що закріпилось в якості стрижневих особливостей її особистості? " [15, 199].

Психологи радять особистість педагога розглядати в соціально-психологічному аспекті, а потім – професійно-педагогічному. Соціально-психологічні характеристики – це цілеспрямованість, науковий світогляд, громадянська позиція, патріотизм, любов і повага до дітей, педагогічний такт, товариськість, адекватна самооцінка, самовладання [3, 12].