Цифровий підпис в інших країнах

Державна дума РФ прийняла в третім, остаточному, читанні закон “Про електронний цифровий підпис”. Зовсім незабаром кожний з нас зможе одержати персональний цифровий електронний ключ, що має такою ж юридичну чинність, що й власноручний підпис на папері. Першим у Росії електронний підпис улітку 1993 року використовував Міжбанківський фінансовий будинок. У Сполучених Штатах закон про електронний підпис (E-SIGN Act) набув чинності восени 2000 року, і Білл Клінтон підписав цей закон двома способами - звичайною кульковою ручкою й спеціальною карткою з убудованим мікропроцесором. Такі картки і є технічним засобом, що дозволяє ставити електронний підпис, але є й інші варіанти: звичайний електронний пароль, інтернет-планшет, відео-сканер, лазер для ідентифікації очей або розпізнання голосу. Цікаво, що користувач може бути власником будь-якої кількості електронних цифрових підписів, але тільки за реєстрацію треба платити.

6. Класифікація загроз інформації в сучасних комп’ютерних системах та методи боротьби з основними загрозами.

У найзагальнішому випадку інформаційна безпека — це стан захищеності інформаційного середовища суспільства, який забезпечує його формування, використання і розвиток в інтересах громадян, організацій, держави.

Під інформаційним середовищем [information environment] розуміють сферу діяльності суб'єктів, пов'язану зі створенням, перетворенням і споживанням інформації. Інформаційне середовище умовно поділяється на три основні предметні частини:

• створення і розповсюдження вихідної та похідної інформації;
• формування інформаційних ресурсів, підготовки інформаційних продуктів, надання інформаційних послуг;
• споживання інформації;

та дві забезпечувальні предметні частини:

• створення і застосування інформаційних систем, інформаційних технологій і засобів їхнього забезпечення;
• створення і застосування засобів і механізмів інформаційної безпеки.

Загрози інформаційній безпеці [information security threat] — сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства і держави в інформаційній сфері. Основні загрози інформаційній безпеці можна розділити на три групи:

• загрози впливу неякісної інформації (недостовірної, фальшивої, дезінформації) на особистість, суспільство, державу;
• загрози несанкціонованого і неправомірного впливу сторонніх осіб на інформацію і інформаційні ресурси (на виробництво інформації, інформаційні ресурси, на системи їхнього формування і використання);
• загрози інформаційним правам і свободам особистості (праву на виробництво, розповсюдження, пошук, одержання, передавання і використання інформації; праву на інтелектуальну власність на інформацію і речову власність на документовану інформацію; праву на особисту таємницю; праву на захист честі і достоїнства і т. ін.)

Серед найбільш серйозних завдань, які можуть вирішуватися за допомогою сучасної інформаційної зброї, можна виділити наступні:

• створення атмосфери бездуховності та аморальності, негативного відношення до культурної спадщини противника;
• маніпулювання суспільною свідомістю та політичною орієнтацією соціальних груп населення держави з метою створення політичної напруги та хаосу;
• дестабілізація політичних відносин між партіями, об'єднаннями та рухами з метою провокації конфліктів, розпалювання недовіри, загострення політичної боротьби, провокування репресій проти опозиції, провокація взаємного знищення;
• зниження інформаційного забезпечення влади та управління, інспірація помилкових управлінських рішень;
• дезінформація населення про роботу державних органів, підрив їхнього авторитету, дискредитація органів управління;
• провокування соціальних, політичних, національних і релігійних сутичок;
• ініціювання страйків, масових заворушень та інших акцій економічного протесту;
• ускладнення прийняття органами важливих рішень;
• підрив міжнародного авторитету держави, її співробітництва з іншими країнами;
• нанесення втрат життєво важливим інтересам держави в політичній, економічній, оборонній та інших сферах.

Забезпечення інформаційної безпеки — це сукупність заходів, призначених для досягнення стану захищеності потреб особистостей, суспільства і держави в інформації.

Держава здійснює свої заходи через відповідні органи, а громадяни, суспільні організації і об'єднання, що мають відповідні повноваження, — у відповідності із законодавством. В основу забезпечення інформаційної безпеки держави повинні бути покладені наступні принципи:

• законність, дотримання балансу інтересів особистості, суспільства і держави;
• взаємна відповідальність суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки;
• інтеграція систем національної і міжнародної безпеки.

Специфічними принципами забезпечення інформаційної безпеки є:

• превентивний характер проведення її заходів по відношенню до заходів інших видів безпеки;
• адекватна інформованість об'єктів безпеки, в тому числі і міжнародних.

7. Критерії оцінки захищеності інформації від несанкціонованого доступу.

Під НСД слід розуміти доступ до інформації з використанням засобів, включених до

складу КС, що порушує встановлені ПРД. Несанкціонований доступ може здійснюватись як

з використанням штатних засобів, тобто сукупності програмно-апаратного забезпечення,

включеного до складу КС розробником під час розробки або системним адміністратором в

процесі експлуатації, що входять у затверджену конфiгурацію КС, так і з використанням

програмно-апаратних засобів, включених до складу КС зловмисником.

До основних способів НСД відносяться:

- безпосереднє звертання до об'єктів з метою одержання певного виду доступу;

- створення програмно-апаратних засобів, що виконують звертання до об'єктів в обхід

засобів захисту;

- модифікація засобів захисту, що дозволяє здійснити НСД;

- впровадження в КС програмних або апаратних механізмів, що порушують структуру і

функції КС і дозволяють здійснити НСД.

Критерії оцінки інформаційної безпеки є методологічною базою для визначення вимог захисту комп'ютерних систем від несанкціонованого доступу, створення захисних систем та оцінки ступені захищеності.

З допомогою критеріїв можливо порівняти різні механізми захисту інформації та визначити необхідну функціональність таких механізмів у розробці захищених комп'ютерних систем.

Для характеристики основних критеріїв інформаційної безпеки застосовують модель тріади CIA en: CIA_Triad.

Ця система передбачає такі основні характеристики інформаційної безпеки:

§ Конфіденційність,

§ цілісність,

§ доступність (англ. Confidentiality, Integrity and Availability (CIA)).

Інформаційні системи аналізуються в трьох головних секторах: технічних засобах, програмному забезпеченні і комунікаціях, з метою ідентифікування і застосування промислових стандартів інформаційної безпеки, як механізми захисту і запобігання, на трьох рівнях або шарах: фізичний, особистий і організаційний. По суті, процедури або правила запроваджуються для інформування адміністраторів, користувачів та операторів щодо використовування захисних продукцію для гарантування інформаційної безпеки в межах організацій.