Коротка характеристика ренесансу.

Ренесанс.

Коротка характеристика ренесансу.

XVI століття – це вже нова епоха в будівництві Львова. Від пожежі 1527 р. повністю згоріло готичне місто. Його відбудова базувалася на стильових засадах ренесансу, що поширився тоді у Європі. Засвоюючи мистецькі досягнення архітектури італійського Відродження, українські майстри вносили в неї багато своїх конструктивних прийомів та художніх форм, вироблених ще давньоруським зодчеством. Поєднання засобів ренесансного стилю з місцевими традиціями якраз і становить характерну ознаку української, зокрема львівської, архітектури XVI – І третини XVII ст. Великий розмах будівництва приваблював до Львова багатьох майстрів з північних районів Італії та Тессинського кантону Швейцарії. На львівському ґрунті традиції цих майстрів трансформувалися, набрали місцевого забарвлення. Провідне місце в ренесансній архітектурі відводиться світським будівлям: ратушам, замкам, міщанським житлам. Знову застосовується класична ордерна традиція. На зміну високим готичним щипцям приходить аттик, відділений від нижніх ярусів сильно розвиненим карнизом. Аттики ренесансних будинків мали багате оздоблення у формі волют, обелісків. Готичну стрілчасту арку замінює півциркульна. Мотив римської аркади стає домінуючим в архітектурі того часу. Колони і пілястри, крім конструктивної, набирають самостійної декоративно-пластичної функції. На фасадах помітна тенденція до чіткого горизонтального поділу. Для ренесансних житлових будинків у Львові характерним є асиметричне розташування віконних та дверних отворів на фасаді, що відповідало внутрішньому плануванню приміщень (пл. Ринок, 21). Акцентом будинку стає оздоблений портал. Іноді на фасаді довільно вкомпонувуються скульптури. Всі білокам’яні елементи, в тому числі віконні та дверні обрамлення, обов’язково поліхромувалися.

Не менш розкішно, ніж фасади, оздоблювались інтер’єри міщанських будинків. У нижніх ярусах приміщення перекривались хрестовим склепінням з профільованими та різьбленими нервюрами, що змикались у декоративно оздоблених розетках. П’яти склепінь спирались на різьблені кам’яні підп’ятники найрізноманітніших форм. У приміщеннях верхніх поверхів стелі робились дерев’яними, з профільованими сволоками. Велика увага приділялась оздобленню віконних отворів: скоси і міжвіконні стовпи виконувались з білого каменю і вкривалися соковитою орнаментальною різьбою (пл. Ринок, 2, 4, 6, 21, 28 тошо).

У культовій архітектурі ренесансні мотиви проявились в пишно оздоблених вівтарях і мистецьки виконаних надгробках. А в цілому вона зберігає класичну чіткість і строгість форм, хоч іноді в окремих елементах відчутні ремінісценції готики.

Особливості декору у львівському ренесансі розвивались під впливом місцевих каменярських традицій, а також практики італійського та північного Ренесансу. Під впливом народних вподобань велике значення в ренесансному декорі отримали рослинні мотиви. В любові до рослинних форм знайшла розвиток і властива італійському маньєризму тенденція до включення природних елементів (або їх імітація) в архітектурні форми. Таким чином, русти, обрамлення та стовбури колон прикрашались квітковими розетами (так звана “львівська квітка”) та виноградними гронами; стовбури колон, пілястр та кронштейни – лускою; віконні обрамлення та замкові камені – листям лавру; волюти коло світликів – стилізованою квіткою аканту. Охоче використовувались і класичні мотиви: меандр, іоніки, гірлянди, плетінки. Антропоморфні мотиви реалізовувались у створенні реалістичних маскаронів міщанок, козаків та лицарів, можливо, портретного характеру. Такими маскаронами переважно прикрашали п’єдестали колон, завершення сандриків, замкові камені та аттики. Іншим видом антропоморфного декору були голівки ангелят-путті з крильцями – улюблений мотив львівського ренесансу. Путті розташовувались над архівольтами порталів та на замках. Зооморфний декор львівського Ренесансу мав два основні прототипи – лева (символ міста Льва) та дельфіна (символ успішної торгівлі). Лев зображувався як маскарон, яким могли прикрашатись фактично всі елементи декору (пл. Ринок, 28). Тіло дельфіна вписували у форму маньєристичної волюти, якими оздоблювали портали та аттики (пл. Ринок, 2). Практика італійського ренесансу також позначилась у застосуванні різновидів діамантового та грецького русту, які часто чергувались з квітковими розетами. Подібно до фасадів флорентіських палаццо, ці русти моделювались по висоті згідно законів повітряної перспективи (палац Бандінеллі). Як у ранньому італійському ренесансі, рустами суцільно оздоблювали фасад або, як у високому ренесансі, візуально зміцнювали наріжники та перший поверх. Північний ренесанс позначився на львівському декорі своєю площинністю, декоративністю та, на противагу до італійського, ігноруванням законів перспективи. Площинність досягалась передусім у використанні окуттєвого орнаменту (що імітує елементи металевого окуття з голівками цвяхів) як на окремих елементах декору (каплиця Боїмів), так і на великих площинах фасаду, наприклад, на фронтоні кол. костелу Бернардинів. Для надання ще більшої площинності заглибини окуттєвого орнаменту оброблялись виразною фактурою, що візуально наближало тло до глядача. Дістав поширення у Львові і інший маньєристичний прийом: використання волют і картушів з гербами (каплиця Кампіанів).

2.2. Список об’єктів для натурних замальовок львівських будівель

періоду ренесансу (сакральна архітектура)

Таблиця 2

№	Адреса та відомості про будівлю	Загальний вигляд об’єкту	№	Адреса та відомості про будівлю	Загальний вигляд об’єкту
1.	Вічева пл., 2 – кол. костел Бене­дик­ти­нок, арх. П. Рим­ля­нин, Я. Покорович, кін. 16 – поч. 17 ст.		2.	Катедральна пл., 1 ‑ каплиця Кампіанів (при Катед­раль­но­му костелі), арх. П. Рим­лянин, А. Бе­мер, поч. 17 ст.
3.	Катедральна пл., 1 ‑ каплиця Боїмів (при Катедраль­ному костелі), арх. А. Бемер, поч. 17 ст.		4.	Коперника вул., 27 ‑ костел Св. Лазаря, арх. А. Прихиль­ний, Я. Боні, М. Год­ний, І пол. 17 ст.
5.	Личаківська вул., 26 ‑ кол. шпиталь боніфратрів, 1659 р. – буд. монастиря, 1687 р. – реконстр. під шпиталь		6.	Руська вул., 7 – ан­самбль Успенсь­кої церкви (Успен­ська церква, (арх. П. Римлянин, В. Ка­пи­нос, А. При­хиль­ний, кін. 16 – поч. 17 ст.), вежа Кор­някта (арх. П. Бар­бон, ІІ пол. 16 ст., арх. П. Бебер, кін. 17 ст.).
7.	Руська вул., 7 – Підвальна вул., 9 ‑ каплиця Трьох Святителів (арх. А. Підлісний, кін. 16 ст, відбудов. кін. 17 ст.)		8.	Соборна пл., 3 ‑ кол. костел Бер­нар­динів (церква Св. Андрія Перво­зван­ного), арх. П. Рим­лянин, А. При­хиль­ний, А. Бемер, поч. 17 ст.

2.3. Список об’єктів для натурних замальовок львівських будівель

періоду ренесансу (житлова архітектура)

Таблиця 3

№	Адреса та відомості про будівлю	Загальний вигляд об’єкту	№	Адреса та відомості про будівлю	Загальний вигляд об’єкту
1.	Вірменська вул., 20 – житловий будинок, арх.. Петро з Лугано, 16 ст.		2.	Ринок пл., 2 – кол. палац Бандінеллі, 1593 р., реставр. І пол. 18 ст.
3.	Ринок пл., 4 – Чорна кам’яниця, арх. П. Римлянин, П. Барбон, 1588-89 рр., 1596 р. – третій, 1884 р. – четвертий поверхи		4.	Ринок пл., 6 (фасад та Італійський дво­рик) – палац Кор­няк­та, арх. П. Бар­бон, П. Римлянин, 1580 р., пере­буд. арх. Ф. Бауман, кін. 18 – поч. 19 ст.
5.	Ринок пл., 9 – Архієпископський палац, арх. Я. Покорович, 1634 р.		6.	Ринок пл., 14 – Массарівська (Венеційська) кам’яниця, перебуд. арх. П. Римлянин, П. Щасливий, 1589 р.
7.	Ринок пл., 21 – кам’яниця Р. Убальдіні, 17 ст.		8.	Ринок пл., 23 – кам’яниця Шольц-Вольфовичів, 1570 р.
9.	Ринок пл., 24 – відбудов. після пожежі 1527 р, реконструкція 1920 р.		10.	Ринок пл., 25 – кам’яниця Я. Шольця (у 16 ст.), І. Филиповича (18 ст.), перебуд. 18, 20 ст.
11.	Ринок пл., 28 – Гепнерівська кам’яниця, поч. 17 ст.		12.	Руська вул., 10 – кам’яниця Миколаєвичів, 17 ст.
13.	Ставропігійська вул., 9 – житловий будинок, 17 ст.		14.	Вул. Федорова, 10 – тильний фасад кам’яниці Корнякта, 16-17 ст.