Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Хронологія розвитку психології людини
|
|
| ВІК | Розвиток видільної системи |
| Внутрішньоутробний розвиток | |
| ВИНИКАЮТЬ НАЙПРОСТІШІ ПСИХІЧНІ ЯВИЩА у відповідь на подразники (звукові больові). Спостерігаються перші відчуття, які поєднують чуттєві і емоційні аспекти – задоволення, радість, жах тощо. Значно впливають на психіку дитини пологи: - якщо пологи проходили без ускладнень, то людина потім на протязі всього життя впевнена в собі, здібна долати різні перешкоди, якщо пологи проходити важко, з ускладненнями, то у людей протягом життя спостерігається невпевненість в собі, часто не можуть самі долати труднощі, зазвичай шукають підтримки інших людей. | |
| Після народження | |
| Від народження до вступу в школу: | |
| - період новонародженності | Адаптація дитини до нових умов життя. Дитина цілком безпорадна і повністю залежить від догляду дорослих. Основою розвитку психіки є тісний контакт з матір`ю, в процесі якого виникають перші умовні рефлекси. |
| Грудничковий період | Виникають перші форми людської активності психіки та поведінки – комплекс пожвавлення – емоції дитини у вигляді плачу, активних рухів, зміни міміки, усмішкою, гулінням. Наявність цього комплексу говорить про нормальний розвиток психіки дитини. Практично це початок психічного життя. Надалі дитина дуже чутлива до емоційного стану і поведінки дорослих (мову вона ще не розуміє), тому є дуже важливим створити емоційно позитивний тонус дитини – це сприяє більш швидкому засвоєнню дитиною інших знань (дій з предметами, утворенню навичок тощо). Перші „запитання” дитина задає дорослому мімікою, жестами, поглядом. Якщо дорослий розуміє вимоги дитини, вона радіє. Дефект в спілкуванні, відрив дитини від матері негативно впливає на психічний розвиток дитини. Особливо небезпечним є вік від 6 до 12 місяців. До року у дитини бурхливо розвивається рухові навички, вміння гратися, мислити, розуміти навколишній світ. Найважливішими психічними механізмами є розвиток сприйняття, розпізнавання інформації, відокремлення категорій, розвиток пам`яті. Існує криза першого року - обумовлена руйнуванням необхідності постійної емоційної взаємодії дитини з дорослим і проявляється плаксивістю, похмурістю, інколи – порушенням сну, втраті апетиту тощо (дитина відчуває себе більш самостійною, а її продовжують опікати як дуже маленьку). |
| Раннє дитинство (1 – 3 роки) | Провідною стає предметно – маніпулятивна діяльність, яка замінює емоційне спілкування з дорослим. Виникають важливі новоутворення. Соціальна ситуація розвитку психіки має таку структуру: „ дитина – предмет – дорослий”. Спроби доцільно користуватися оточуючими предметами. Для цього треба спілкування з дорослими – розвивається мовлення, засвоєння навичок методом гри (гра – дослідження, гра – конструювання, рольові ігри). В процесі гри формуються нові здібності дитини, дитина вчиться долати конфліктні ситуації, спілкуватися зі своїми однолітками. Формується також самосвідомість (образ себе, ставлення до себе, цінність власного „Я”). Можна вже бачити, чи дитина є лідер по характеру „ сила Я”, та „ слабкість Я”. Можуть виникати негативні риси характеру – заздрощі, ревнощі, невдоволення, агресія... Криза трьох років – криза соціальних відносин, яка зумовлена становленням самосвідомості дитини і проявляється негативізмом, впертістю, непокірністю, свавіллям, протестом, деспотизмом. |
| Дошкільний вік | Нова соціальна ситуація розвитку психіки –провідною діяльністю стає гра, під час якої дитина опановує різними видами діяльності, формується готовність до навчання в школі. У дітей з`являється сильна тенденція до самостійності, активної участі в житті дорослих (намагається в усьому допомагати). В грі формується здатність до довільної діяльності і поведінки, тренується пам`ять здатність до спілкування, воля. „ У грі дитина завжди доросліша за свій вік, вона ніби на голову вища за саму себе ”. Дитина багато малює, таким чином відображає свої фантазії, рівень пізнання світу тощо. Розвивається трудова, творча діяльність, вміння та навички. |
| Молодший шкільний вік (ЗРІЛЕ ДИТИНСТВО) – 6 – 11 років | Розвивається психічна сфера дитина, стає більш інтенсивним спілкування з однолітками і дорослими, новий рівень пізнання світу – навчання. Характеризується „ симптомом втрати безпосередності”. Виникає емоційно – смислова орієнтувальна основа вчинку. Навчальна діяльність має яскраво виражену соціальну значущість і ставить дитину в нову позицію стосовно дорослих і однолітків, змінює самооцінку, перебудовує взаємини в сім`ї. Пізнавальний інтерес школярів – виразна інтелектуальна спрямованість на пошук нового у предметах, явищах, подіях, супроводжувана прагненням глибше пізнати їх особливості; майже завжди усвідомлене ставлення до предметів, явищ, подій. Інтерес завжди емоційно забарвлений (здивування, захоплення, радість пошуку, переживання успіху та невдач). Саме в цей період необхідно розвивати творчу особистість. В цьому віці важливим є формування навичок по самообслуговуванню, що сприяє вихованню поваги до праці, значення праці в житті, охайності, підтримки порядку на робочому місці,, привчатиме до подоланню труднощів,, подоланню егоїзму, лінощів. В цьому віці формується довільність (свідомість) всіх психічних процесів (пам`яті, уваги, мислення, організації діяльності) Довільність проявляється в умінні свідомо ставити перед собою цілі та шукати способи їх досягнення, обґрунтування правильності своїх дій і висловлювань, думок Ці вміння є основою РЕФЛЕКСІЇ ( відображення) – осмислення своїх суджень, вчинків / самоаналіз /. Рефлексія змінює пізнавальну діяльність дитини – змушує не просто сприймати все на віру, а й виробляти власну думку. У дітей формується мислитель ні операції – аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення. Швидко розвивається і нтелект – активно використовується мова як засіб мислення, поєднуються всі види мислення (наочно – дійового, наочно – образного, словесно – логічного). |
| Період дорослішання (підлітковий період) | Відображає період переходу від дитинства до дорослого життя. Відбуваються значні зміни в інтелектуальній та емоційній сферах особистості (інтенсивний, нерівномірний розвиток і ріст організму, виникає новий рівень самосвідомості, потреби в самоствердженні, рівноправному і довірливому спілкуванні з однолітками і дорослими). Інтенсивний статевий розвиток зумовлює виникнення статевого потягу і пов`язані з ним переживання і інтереси. Психологічний зміст підліткової кризи пов`язаний з виникненням почуття дорослості, розвитком самосвідомості, ставлення до себе як до дорослої особистості, до своїх можливостей і здібностей. Перед підлітком виникають питання: „ Хто мої друзі? ”, „ Ким я хочу стати? ”. Підліткам властиві прагнення до ідеалів, максималізм, значні фізіологічні зміни. На цьому етапі виникає прагнення знайти своє місце у групі ровесників, вийти за межі школи та приєднання до життя і діяльності дорослих. Дорослий в цей період повинен бути другом, наставником (не потрібно надмірно опікати підлітка – це викликає негативну реакцію, конфліктність). Інтелектуальний розвиток підлітка має такі ознаки: - збереження інформації в пам`яті, - формування складних стратегій для вирішення різних завдань, - розвиток виконавської функції високого рівня, зокрема планування, прийняття рішень, широкий вибір і гнучкість в виборі методів реалізації всіх функцій, - схильність до експериментування (небажання сприймати на віру), - здатність на оригінальні думки і неординарні відповіді, велика кількість ідей, гнучкість розмірковування (нема бар`єру минулого досвіту). Криза ідентичності (період прийняття рішень) – особливий момент розвитку, коли однаково динамічно наростає вразливість і розвивається потенціал особистості, іде активний пошук себе як особистості, пошук сенсу власного життя та життя взагалі. Юнацьке „ Я” ще нецільне, супроводжується тривогою або відчуттям порожнечі, що призводить до підвищеної потреби в спілкуванні, але це спілкування вибіркове, часто змінюється бажанням усамітнитись. З часом виникає відчуття незворотності часу, скінченності свого існування, що заставляє серйозно замислитись над особистими життєвими цілями. Розвивається індивідуальна часова трансспектива – форма часової інтеграції психіки людини, яка виявляється в співвідношенні у свідомості минулого, теперішнього і майбутнього часових етапів людського життя. Інтенсивно формується світогляд – система поглядів на об`єктивний світ і місце в ньому людини. Також формується соціальна орієнтація особистості - усвідомлення своєї належності до соціальної спільноти (релігійної, вікової, національної...). Особливості спілкування в підлітковому періоді: - розширюється сфера спілкування (активний пошук друзів, постійна готовність до комунікативних контактів), - вибірковість спілкування (висока вибірковість у дружбі та високий рівень вимог до спілкування в парі), - спілкування з дорослими доповнює спілкування з однолітками, - при спілкуванні з дорослими найчастіше обговорюються важливі для підлітка питання, в яких дорослий має більший життєвий досвіт (навчання, вибір професії, норми моралі, минуле, плани на майбутнє, стосунки в сім`ї), - самим важливим в спілкуванні з дорослими є довіра, повага поглядів та розуміння позиції підлітка дорослою людиною, терпимість. |
| Дорослий вік | Період життя людини, для якого характерним є найвищий рівень розвитку духовних, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей. Люди цього віку створюють сім`ї, сімейні стосунки, виконують батьківські функції, створюють кар`єру, досягають вершин в творчій діяльності. Розвиток особистості дорослої людини відбувається за такими напрямками: - зростання самостійності, її свободи, відповідальності, розвиток неповторності, творчого ставлення до дійсності та власного життя, - посилення соціально – духовної інтегрованості людини, соціальної відповідальності, - потужне прагнення незалежності від батьків (економічної, психологічної), - дорослість є стабільний, зрілий стан психіки, накопичуються і розширюються життєві принципи, погляди, потреби і соціальні настанови Протягом всього періоду дорослості відбувають такі кризи: - криза тридцятиріччя, - криза середини життя, - криза переходу до старості. В дорослості розрізняють 3 періоди: - ранню дорослість (20 – 40 років), - середню дорослість (40 – 60 років), - пізню дорослість (після 60 років). В період ранньої дорослості людина статево дозріла, має розвинені розумові здібності та інтереси, сформовані системи цінностей (світогляд, життєві позиції), цілісний Я – образ, Я – концепція, готовність до самовдосконалення та професійні наміри. З 20 до 30 років – це пік розвитку людини. Активно збагачується психологічний і соціальний досвіт вона включається в усі види соціальної активності. Розвиток особистості в цей період зумовлений передусім особливостями сімейного та професійного життя. Саме в цей час доросла людина відходить від батьківської сім`ї, обирає супутника життя, приймає рішення про шлюб і створення сім`ї, народження дітей, займається їх вихованням. Формується мотивація одруження і неодруженості. З 30 – 40 років людина досягає певного статусу в суспільстві. В цей період людина вирішує такі проблеми: - проблеми професійної кар`єри, - проблеми виховання дітей, - формування образу батьківства (від зачаття до народження дитини), уявлення про еталони батьківства та власні уявлення, - вигодовування дітей (триває до 2-х років), формується почуття прив`язаності до дитини, розуміння потреб і почуттів дитини, - формування батьківського авторитету (від 2 –х до 5 –ти років) - інтерпретативна (охоплює молодший шкільний вік) дорослі переглядають звичні виховні установки, - взаємозалежності (триває протягом підліткового віку(відбувається аналіз стосунків зі своїми дітьми), - розлучення (дорослі відпускають від себе дітей і критично осмислюють, якими батьками вони були). В процесі розвитку дитини, батькам приходиться вирішувати її проблеми, задовольняти запити, долати труднощі в подружніх взаємовідносинах. Криза тридцятиріччя – зумовлена життєвими труднощами і помилками розчарування людини в значущості культивованих нею цінностей, норм, ідеалів, яке призводить до зміни сенсу її життя, переоцінки життєвих цінностей. Зрілий дорослий вік – вік від 40 до 60 років, людина набуває життєвого досвіту, реалізує життєві плани формується нова Я – концепція, стабілізуються основні інтереси й емоційна сфера. На цьому етапі життя погіршуються психо – фізіологічні функції і здоров`я, негативно впливає на психологічний стан і неминучий вихід на пенсію. Люди відчувають себе молодшими, чим вони є насправді. Виникає усвідомлення віддаленості від молоді (з одного боку) і від людей похилого віку (з іншого боку). Людина починає чітко усвідомлювати, що від стану її здоров`я залежить професійні успіхи та якість всього життя. Майбутнє перестає таїти в собі безмежні можливості і потрібно тільки реалізовувати вже намічені раніше плани. В кар`єрі люди зазвичай досягають певних вершин, тому цей період життя називають поколінням керівників. В цьому періоді може виникнути криза середнього віку. Криза середнього віку – це психологічний феномен, що переживається людьми, які досягли 40 – 45 років, і полягає в критичній оцінці та переоцінці досягнутого в житті. Нерідко людина усвідомлює, що життя минуло безглуздо і час вже втрачено, при цьому виникає депресія, знижується життєдіяльність. При цьому у 40 – 42 роки дорослий відчуває вибух неприємних переживань, думок стосовно втрати молодості, послаблення здоров`я. В 43 – 50 років настає рівновага почуттів, значно сильніше стає прив`язаність до сім`ї. Після 50 переважають переживання зрілості, джерелом задоволення стають сімейне життя та успіхи дітей. Якщо діти відходять від сім`ї, то часто людина переключає увагу на себе (своє здоров`я, побут, релігію) відчуває завершеність свого активного життя, настання старості (особливо в передчутті виходу на пенсію), часто зникає мотивація життя. В цей період виникає Криза переходу до старості – криза пов`язана з відчуттям завершеності активного етапу свого життя, людина усвідомлює, що вивільниться дуже багато часу, який вона не знає, чим зайняти, при цьому часто зникає мотивація до життя. Щоб уникнути цієї кризи, необхідно сприймати старість як неминучий етап свого життя, до якого необхідно підготуватися і навіть скласти перспективні плани, тоді перехід до цього життєвого етапу буде безболісним. |
Отже, ми розглянули всі питання плану сьогоднішньої лекції і можна зробити певні висновки
ВИСНОВКИ:
1) кожна людина протягом свого життя проживає певні періоди розвитку психіки, для яких характерні свої, притаманні тільки цьому періоду особливості,
2) жодна система (в тому числі і нервова) не є зрілою на момент народження і в процесі життя постійно розвивається і удосконалюється, а також зазнає інволюційних змін при старінні організму,
3) той стан системи, який є нормою для одного віку, може бути патологією для іншого віку,
4) для оцінки психічної діяльності також є ряд досліджень(в т. ч. психологічні тести), які мають характерні особливості для дослідження певного вікового періоду життя людини,
Знання віковий особливостей психічного розвитку необхідне для чіткого уявлення про патологічні зміни в психіці та диференцировку їх від вікових змін, які притаманні тій чи іншій віковій категорії.
|
|