Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Теоретичні відомості. Ринок праці – це система економічних зв'язків між процесами відтворення і використання робочої сили




Ринок праці – це система економічних зв'язків між процесами відтворення і використання робочої сили, а у складі цих процесів – система таких зв'язків між підрозділами, які відтворюють робочу силу, і підрозділами, які її використовують. Що ж до кваліфікованої робочої сили, то це система економічних зв'язків між системами підготовки та перепідготовки фахівців, з одного боку, та системою їх використання – з іншого. Крім того, це система конкурентних зв'язків між закладами освіти за сферу розподілу фахівців, а також між споживачами робочої сили за залучення найбільш кваліфікованих фахівців.

Існують численні різноманітні ринки праці, диференційовані залежно від складу робочої силита її споживачів. Для кожного з них характерне поєднання факторів, що визначають особливості та параметри довгострокових тенденцій, середньострокових коливань та короткострокових змін. Для врахування цих особливостей статистика за основними ознаками класифікує ринки праці.

За ознакою структури господарства розрізняють такі ринки праці: окремих галузей народного господарства (а всередині їх – окремих підгалузей); окремих видів діяльності; груп господарств з різними формами власності.

За ознакою рівня економічного розвитку розглядають ринки праці регіонів, згрупованих залежно від рівня валового національного продукту, рівня оплати праці, доходів населення тощо.

За територіальною ознакою виокремлюють поняття «регіональний ринок праці». Первісним його елементом є внутрішній ринок, під яким розуміють сферу відтворення та використання робочої сили (або підготовки та використання фахівців), яка обмежена кордонами регіону. Щодо фахівців – це система економічних відносин закладів освіти, служб зайнятості та підприємств і установ, пов’язаних з підготовкою, перепідготовкою, розподілом і використанням фахівців. Від внутрішнього ринку праці слід відрізняти національний ринок праці, де важливим елементом функціонування економічного механізму є міжрегіональні зв'язки.

За професійно-кваліфікаційною ознакою розрізняють ринки праці окремих професій, спеціальностей та груп спеціальностей, рівнів освіти.

За ознакою джерел робочої сили розглядають ринки праці, потреби яких задовольняються певними закладами освіти або їх групами, службами зайнятості тощо.

Аналізуючи ринок праці, статистика вивчає передумови забезпечення таких властивостей робочої сили як стабільність і мобільність. До таких процесів відносять вивільнення робочої сили у взаємозв'язку з попитом на неї, повторне використання робочої сили, підготовку трудящих цілеспрямованим навчанням, захист інтересів окремих груп населення, особливо жінок з дітьми, людей похилого віку тощо.



Соціологічні обстеження з питань зміни місця праці показують, що визначальними факторами при цьому є зміст діяльності, трудові доходи, умови праці і час роботи, можливості підвищення кваліфікації і просування по службі.

Важливо вивчати попит і пропозицію робочої сили в поєднанні з орієнтацією населення при виборі сфери і місця діяльності. З цією метою аналізують вплив на зайнятість міграційних потоків робочої сили, формування міждержавного ринку праці, перерозподіл між регіонами з надлишком і дефіцитом робочої сили. Досліджують вплив на зайнятість і потребу в робочій силі таких чинників як галузева структура, технологічна та технічна реконструкція, запровадження високоефективних працезберігаючих технологій, зміна встановленої тривалості робочого часу і т. ін.

На механізм ринку праці в Україні поряд із загальними факторами впливають і специфічні, наприклад такі: структурна перебудова, демонополізація народного господарства; рівень збалансованості економіки; конверсія; рівень кооперації з іншими країнами СНД; рівень продуктивності і оплати праці; зміна форм власності; розвиток приватизації; рівень соціального захисту безробітних; рівень державного регулювання та управління ринком праці.

Оцінювати ситуацію на ринку праці, прогнозувати кон'юнктуру спеціальностей та безробіття неодмінно слід з якісного та з кількісного боку.

Водночас аналізують дієвість використання фінансово-кредитних важелів регулювання ринку – контролю доходів, гнучкого оподаткування тощо.

Важливою ознакою становлення ринку праці є мобільність робочої сили. Ця властивість характеризується переміщенням останньої між спеціальностями та групами спеціальностей, місцями роботи, які потребують різних рівнів освіти, між галузями, регіонами, підприємствами з різними формами власності тощо. Цей об'єктивний процес ринкової економіки сприяє вирівнюванню співвідношення між пропозицією і потребою в робочій силі, коли підкріплення раніше занедбаних галузей, зокрема зайнятих обслуговуванням населення, супроводжується коливанням престижності окремих професій згідно з розмірами винагороди за працю.



Важливим етапом вивчення передумов і результатів суспільного відтворення є характеристика відтворення трудових ресурсів Це завдання вирішує баланс праці. Серед показників балансу праці особливе місце посідає трудоресурсний потенціал ринку праці, який доцільно аналізувати за такими категоріями:

• ресурси, вивільнені внаслідок реорганізацій, перепрофілювання підприємств, установ або скорочення чисельності;

• вивільнені внаслідок реконверсії;

• вивільнені за власним бажанням;

• вивільнені за порушення трудової дисципліни в запас зі Збройних Сил України;

• вивільнені зі строкової військової служби;

• ті, що закінчили навчальні заклади (загальноосв. школи, ПТУ, технікуми, вузи);

• не зайняті з інших причин.

Моніторинг цієї категорії населення може аналізуватися за допомогою системи показників динаміки – абсолютної чисельності, її структури (у процентах до загального підсумку), темпів росту, при росту, абсолютного значення одного процента приросту у взаємозв'язку з факторами, що їх визначають.

У балансі трудових ресурсів виокремлюється чисельність безробітних. До них належать працездатні громадяни, які з не залежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених законом доходів через відсутність роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, шукають роботу та мають змогу до неї приступити.

Розрізняють такі види масового безробіття:

- фрикційне безробіття – короткочасний період незайнятості, необхідний для пошуку роботи, яка відповідає кваліфікації працівника;

- структурне безробіття – спричинене структурними зрушеннями в економіці;

- класичне безробіття – наслідок занадто високої заробітної плати, котра не змогла врівноважити попит на робочу силу з її пропозицією;

- циклічне безробіття – різниця між фактичною величиною норми безробіття, що зареєстрована в даний період, та величиною природної норми безробіття.

В умовах кризового стану економіки поточний аналіз ринку праці відбувається в напрямках вивчення таких процесів і явищ за секторами економіки (галузями народного господарства і групами підприємств за формами власності), регіонами, групами населення за статтю та віком.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал