Вплив промислового та аматорського промислу на зниження чисельності рибних запасів

Протягом 90-х років XX ст. у каскаді Дніпровських водосховищ, які є по суті природно-технічними водоймами, відбулось трикратне падіння добування риби у порівнянні з 70 – 80 - ми роками, знизившись з 20 – 22 до 7 – 8 тис. тонн (Програма сталого розвитку в Україні, 2001). Прямими причинами такого зменшення стали економічна ситуація, а також екологічні зміни у водоймах, як

наслідок діяльності людини. Запровадження штучного розведення риби, заснування заповідників та застосування квот на вилов риби (з 1996 р.) все ще є недостатніми для виправлення ситуації. А тим часом різноманіття рибного населення водойм України погіршується як за якісними, так і за кількісними показниками З середини XX ст. рибна промисловість стала застосовувати капронові сітки, уловистість яких більша у порівнянні з бавовняними та льняними у 4 – 5 разів. Негативні наслідки застосування капронових сіток на водоймах України дуже відчутні. Висота їх така, що вони перекривають всю товщу води водойми, від її поверхні й до дна [5, 6, 15].

Промислове рибальство підриває запаси риб. Промислові організації намагаються пошвидше виловити з водосховища лімітовані види риб, які цінніші і легше вибираються з сіток. Тому спершу, як правило, для лову використовуються великовічкові сітки, а вичерпавши ліміт, що зазвичай відбувається у кінці промислового періоду, рибалки частіше застосовують маловічкові сітки з різними розмірами вічок Маса прилову у сітках з розміром вічка 75 мм і навіть 80 мм буває більшою, ніж допускається " Правилами рибальства". Наприклад, влітку 1977 р. прилов " маломірних" риб, тих видів, що охороняються, в уловах ставних сіток у середній частині Кременчуцького водосховища у сітках з розміром вічок 30 – 40 мм становив 20, 6 %, 50 мм – 31, 4 %, 75 мм – 15, 7 %, 80 мм – 25, 0 % проти максимально допустимого – 8 % (згідно з " Правилами рибальства").

Значно підривають запаси ляща, синця та судака їх великі прилови непромислових розмірів, які влітку досягають у маловічкових сітках у Кременчуцькому водосховищі 40 – 60%, За орієнтовними підрахунками у Кременчуцькому водосховищі протягом липня - серпня 1974 р. було виловлено 200 тис. штук судака, понад 1 млн. штук ляща, понад ЗО тис. штук синця, що у перерахунку на масу дорослої риби склало б 12 тис. центнерів.Зростання у 2 рази добування плоскирки у Кременчуцькому водосховищі у 1973 р.

Одночасно в усіх Дніпровських водосховищах погіршується склад іхтіофауни. Значення цінних промислових риб зменшується, але зростає значення малоцінних риб, особливо тюльки. Так, у 1974 р. її вилов у Кременчуцькому водосховищі досягав 18, 2%, у Дніпродзержинському - 52%. А відбувається це тому, що під час промислу тюльки у водосховищах Дніпра завдається значної шкоди різноманіттю рибного населення, в тому числі й цінним рибам. Тільки у Кременчуцькому водосховищі у неводних і тралових уловах тюльки серед прилову виявлено 19 видів молоді промислових риб (плітка, синець, чехоня, лящ, судак, білизна, щука, в'язь, окунь, плоскирка та інші), переважно цьоголітнього та дволітнього віку. Ці прилови за масою у 2 – 14 разів перевищували граничні величини, що допускаються " Правилами рибальства".Вилов риби сітками у водосховищах завдає рибним стадам значних втрат, які не охоплюються ніякою статистикою. Насиченість сітками Кременчуцького водосховища у 1966 р. (сьомий рік його існування) було таким, як Цимлянського водосховища на 14 році існування [28, 29 ].

Очевидно, зазначеними чинниками обумовлюється зменшення уловів риби у Дніпровських водосховищах та їх рибопродуктивність у порівнянні з періодом до зарегулювання Дніпра.