Спілкування

1. Поняття спілкування.

2. Види спілкування.

3. Функції спілкування.

Обидва ряди відносин людини – і суспільні, і міжособисті – розкриваються, реалізуються у спілкуванні. Поза спілкуванням неможливо уявити людське суспільство. Спілкування виступає в ньому як спосіб об’єднання людей і разом з тим як спосіб розвитку людей. Спілкування можна визначити як процес взаємодії, принаймні, двох суб’єктів, спрямований на взаємне пізнання, встановлення та розвиток відносин, і взаємовплив, який частково визначає стан, погляди, поводження і регуляцію спільної діяльності учасників цього процесу.

Спілкування можна розглядати як засіб задоволення багатьох різноманітних потреб: соціальних, культурних, пізнавальних, творчих, естетичних, потреб інтелектуального росту, морального розвитку і ряду інших.

У зв’язку з цим можна виділити шість функцій спілкування:

1) контактна, ціль якої – встановлення контакту як стану готовності обох суб’єктів до прийому і передачі повідомлення та підтримки взаємозв’язку у формі постійної взаємної орієнтованості;

2) інформаційний обмін повідомленнями, тобто прийом-передача будь-яких повідомлень у відповідь на запит, а також обмін думками, задумами, рішеннями і т.д.;

3) спонукальна – стимуляція активності партнера по спілкуванню, яка надає напрямок діям та думкам партнера при виконанні тих або інших дій;

4) координаційна – взаємне орієнтування і узгодження дій при організації спільної діяльності;

5) розуміння – не тільки адекватне сприйняття змісту повідомлення, але і взаємне повне сприйняття партнерами один одного;

6) створення впливу – зміна стану, поведінки, намірів, установок, потреб і т.п., і т.і.

Структуру спілкування визначається трьома взаємозалежними характеристиками: комунікативною інтерактивною, перцептивною. Усі ці характеристики мають розкрити суб’єктивний світ однієї людини відносно іншої.

Так, комунікативна характеристика спілкування полягає в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються. Інтерактивна – в організації взаємодії між індивідами, які спілкуються, тобто в обміні не тільки знаннями, ідеями, але й діями. Перцептивна означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і досягнення на цій основі порозуміння.

Література:

1. Основи психології /За ред. О.В.Киричука. – К.: Либідь, 1997.

2. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – Санкт-Петербург, 2000.

3. Основи психології: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів /

А.І.Веракіс, Ю.І.Завалевський, К.М.Левківський. – Х.-К., 2005.