Можливий характер ураження людей під час землетрусів

Аналіз причин травм, зроблений при вивченні минулих земле­трусів, свідчить, що в 10 % випадків травми були отримані без­посередньо від обвалів, руйнації стін і дахів будинків, у 35 % — від падіння конструкцій і уламків споруд, в 55 % причинами травм було неправильне поводження самих потерпілих, неусвідомленість власних дій, обумовлених нервово-психічним стресом (вистрибування з вікон, забиття під час поспіху тощо).

За міжнародною статистикою, під час землетрусу кількість тих, хто вижив, і тих, хто загинув, чітко співвідноситься як 3: 1, при цьому санітарні втрати можуть сягати 10-12 % від кіль­кості тих, хто потрапив до зони землетрусу.

Під час землетрусів, що супроводжуються масовою руйна­цією будинків і споруд, основним чинником травматичних уш­коджень є компресія, обумовлена ушкоджуючим впливом вели­кої сили протягом досить тривалого проміжку часу. Саме цим пояснюються розміжчення м'яких тканин, переважно кінцівок, пе­реломи хребта в нижньо-грудному, верхньо-поперековому сегмен­тах, причому за механізмом осьової компресії, переважання відносно легких форм ушкоджень головного мозку, що часто супроводжується синдромом тривалого роздавлювання м'яких тканин голови. Цей механізм обумовлює або руйнацію черепа і травму, не сумісну з життям, у разі навантажень, що руйну­ють череп, або відносно легку травму головного мозку, у разі навантажень, не здатних зруйнувати череп при його стисканні. У більшості потерпілих із черепно-мозковою травмою були струси або забиття головного мозку легкого ступеня з ушко­дженнями м'яких тканин.

Для осередків землетрусів характерна значна кількість по­єднаних, а також комбінованих ушкоджень, які неминуче ви­никають під час руйнацій житлових і промислових будинків та споруд. Під час землетрусу частою травмою голови є скаль­пування шкіри черепа предметами, що летять із висоти, кон­струкціями у процесі руйнації будинку.

У Ашхабаді під час землетрусу 1948 р. така травма стано­вила 15 % від усіх травм черепа. У Вірменії вони також зустрі­чалися часто. У структурі втрат досить поширеними є тяжкі поєднані і множинні травми. Як відомо, вони частіше усклад­нюються шоком, кровотечею, нагноєнням і взаємно обтяжу­ються, що потребує тривалішого лікування. Перспективи оду­жання менш сприятливі.

Заслуговує на особливу увагу висока частота серед травм синдрому тривалого стискання (краш-синдром). У Вірменії він спостерігався у 23, 8 % потерпілих, в Італії — 21, 8 %, у Хіросимі — 20 %.

У кожному випадку сильного землетрусу неминучою є по­ява серед населення психічних реакцій, тяжкість яких залежить як від руйнівної сили землетрусу, так і від особистості самого потерпілого. Емоційні реакції, що виникають у зв'язку з побо­юваннями за своє життя і життя своїх близьких, є результатом впливу стресової ситуації. Вони виявляються в людей почут­тям страху, сильним загальним збудженням або загальмованістю, внутрішнім напруженням, порушенням сну, істеричними реакціями.

Також у осіб в зоні землетрусу збільшується частота на­падів гострої серцевої недостатності, інфаркту міокарда, гіпер­тонічних кризів, гострих порушень мозкового кровообігу, зро­стає кількість передчасних пологів.

В осередку землетрусу внаслідок руйнації місткостей із СДОР або на радіаційно небезпечних об'єктах (РНО) можуть виникнути вторинні осередки хімічного або радіоактивного зараження. У такій ситуації можуть статися масові отруєння людей аміаком, хлором, іншими хімічно небезпечними речови­нами або ураження іонізуючим випромінюванням.

Руйнація комунальних, газових і енергетичних мереж, сис­тем водопостачання, а також житлових будинків призводить до значного погіршення санітарно-гігієнічного й епідемічного стану в районі стихійного лиха. Такі складні обставини є пе­редумовою для виникнення масових інфекційних захворювань.

Отже, уражаючими факторами землетрусу є:

· Безпосередня - динамічна /механічна/ дія;

· Ускладнення санітарно-гігєнічного та епідемічного стану;

· Психоемоційна дія.