Типологічна (морфологічна) класифікація

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Поруч із рисами матеріальної подібності між мовами світу спостерігаються подібності структурного плану – подібності не у мовному матеріалі, а в принципах його організації.

На основі порівняння мов, зробленого В. Джонзом, Фрідрих Шлегель зіставив санскрит з грецькою та латинською мовами, а також з тюркськими мовами й, виходячи з наявності або відсутності зміни кореня, дійшов висновку, що усі мови можна поділити на два типи: флективні й афіксуючі. Проте не усі мови підпадали під цю класифікацію (наприклад, китайська).

Тож, брат Ф. Шлегеля – Август-Вільгельм Шлегель (1767-1845), взявши до уваги заперечення Ф. Боппа та інших мовознавців, переробив типологічну класифікацію мов свого брата («Нотатки про провансальському мову та літературу», 1818) і визначив три типи:

1) флективні, 2) афіксуючі, 3) аморфні (китайська мова), причому для флективних мов він показав дві можливості граматичного ладу: синтетичну та аналітичну.

Ще далі пішов Вільгельм фон Гумбольдт (1767–1835), який описав четвертий тип – інкорпоруючий.

Перше протиставлення морфологічних типів спирається на характер засобів вираження граматичних значень: мови, що мають афікси, протиставляються мовам безафіксним (кореневим).

Ізолятивні (кореневі, аморфні) мови – мови, що не мають афіксів і користуються коренями, як словами (пор. в укр. мові – стіл). Граматичні значення виражаються за допомогою службових слів, що не втратили зв’язку із самостійними словами, а також за допомогою музикального наголосу та інтонації. Ізолюючими є, наприклад, китайська та в’єтнамська мови.

Кит. гун (робота) + жень (людина) = гунжень (робітник)

Напівсуфікс цза (цзи, за) утворює цілий ряд іменників: фанцза – будинок, чжоцза – стіл, іцза – стілець, маоцза – шапка, даоцза – ніж тощо.

Слова до використання їх у реченні наче ізольовані одне від одного, їхні граматичні значення не виражені.

Ізолятивним мовам протистоять мови, що мають афікси. При цьому афікси відрізняються і особливістю приєднання до кореня, і функціями, які вони виконують. Так, флексія є багатозначною (школ -а – ж.рід, Н.в, однина), може мати варіанти (син -у – син -ові, рос. сахар -а – сахар -у, англ. cat- s – box- es) / формотворчий суфікс завжди однозначний (тат. лар – суфікс множини: шкаф-лар – шафи, яза-лар – пишуть); суфікс механічно приєднується до кореня, флексія – зливається з основою: допомагаj-уть.

Аглютинативні мови – мови, у яких форми слів та нові слова утворюються шляхом послідовного приєднання однозначних суфіксів. Це тюркські, фіно-угорські, дравідські, індонезійські, мови народів Африки, японська та корейська мови.

За розташуванням суфіксів аглютинативні мови поділяються на префіксальні та постфіксальні.

Мовами постфіксальної аглютинації є тюркські, префіксальної – семітські (арабська, іврит та ін.), кавказькі, суахілі (одна з мов банту – розповсюдж. на території Східної та Центральної Африки) та ін.

Татарська мова: авыл – село, авыл-да – місцевий відмінок однини, авыл-лар-да – місцевий відмінок множини; авыл-ны – знахідний відмінок однини, авыл-лар-ны – знахідний відмінок множини.

Полісинтетичні (інкорпоративні) мови – це мови, в яких об’єдинуються в одне морфологічне ціле два і більше компонентів з окремими лексичними значеннями, утворюючі своєрідні слова-речення. Кількість і порядок цих компонентів у кожному окремому випадку зумовлені змістом висловлювання, а відношення між ними відповідають синтаксичним відношенням.

Полісинтетичними мовами є більшість палеоазіатських мов (мови північного та північно-східного Сибіру, Далекого Сходу) – чукотська, коряцька, нівхська; а також мови північноамериканських індіанців - дакота, цимшиан, пают.

Іноді до них помилково відносять ескімоську та алеутську мови, які насправді є чисто аглютинативними.

*Власне, полісинтетичні мови раніше вважались одним з різновидів аглютинативних мов (Кодухов).

Атрибутивні відношення: га-нэран-тор-мэлгар-ма «з двома новими рушницями»,

обставинні: мыт-винвы-эквэт-ыркын «таємно відправляємось»,

об’єктні мыт-купрэ-гынрит-ыр-кын «сіті охороняємо», об’єктні, ускладнені атрибутивними мыт-тур-купрэ-гынрит-ыркын «нові сіті охороняємо».

Такий інкорпоративний комплекс не є подібним до слова (відрізняється лексико-семантичною розчленованістю), або до словосполучення (морфологічна цілісність).

Флективні мови – мови, у яких словозміна відбувається за допомогою флексій, які можуть виражати кілька категоріальних форм.

Флективними є індоєвропейські та ряд семіто - хамітських (афро-азіатських) мов.

Для флективних мов істотним є поділ на мови аналітичної та синтетичної будови.

Синтетичні мови – мови, у яких лексичне і граматичне значення зосереджені у межах одного слова (пишу, напишу, писав; стіл – стола – столом; гарний – кращий). Тобто граматичні форми утворюються за допомогою афіксів. Синтетичними є українська, російська, польська, чеська, німецька, литовська та ін., з давніх мов – латина, грецька, готська, старослов’янська.

Аналітичні мови – мови, у яких для вираження граматичного значення використовуються окремі службові слова: will write, have written. Аналітичними є англійська, французька, датська, таджицька, болгарська, македонська та ін.

Чистих мов не існує. Так, в українській мові представлені ознаки ізольованості (Десь тут є ліс), аглютинативності (вмивати-ся, зустрічати-ся, хто-сь), аналітичності (буду читати, найбільш цікавий). В англійській – ознаки синтетичності (good – better, best; tooth - teeth) тощо.