Обмеження

Розмір архіву ZIP, так само як і будь-якому файлі в архіві ZIP, не може перевищувати 4 Гбайт. У цілому архівний формат RAR значно краще оптимізований для складних завдань з використанням великої кількості файлів і гігабайтних дискових просторів.

WinRAR може створювати архіви двох різних форматів: RAR і ZIP.

Архіви ZIP: Основна перевага формату ZIP - його популярність. Так, більшість архівів в Інтернету мають формат ZIP. Якщо ви хочете комусь відправити архів, але не упевнені, що в адресата є програма WinRAR для розпакування архіву, то має сенс використовувати формат ZIP. Утім, у цьому випадку ви можете відправити і що саморозпаковується (SFX) архів. Такі архіви ледве більше звичайних, але для їхнього розпакування не вимагаються додаткові програми. Інша перевага ZIP - швидкість. Архіви ZIP звичайно створюються швидше архівів RAR.

Архіви RAR: Формат RAR у більшості випадків забезпечує істотно кращий стиск, чим ZIP, особливо в режимі створення неперервних архівів. Інша важлива можливість RAR - підтримка багатотомних архівів. Багатотомні архіви можна створювати тільки у форматі RAR.

Крім того, у формату RAR є трохи дуже важливих функцій, відсутніх у ZIP, наприклад, додавання інформації для відновлення, що дозволяє відновити фізично ушкоджений файл, і блокування архівів для запобігання випадкової модифікації особливо коштовних даних. Формат RAR дозволяє обробляти файли практично необмеженого розміру (до 8 эксабайт, що рівносильно 8 589 934 591 Гбайт), тоді як розмір одного файлу в архіві ZIP не може перевищувати 4 Гбайт.

Параметри архівації:

Неперервний архів – це архів RAR, упакований спеціальним способом, при якому всі стисливі файли розглядаються як один послідовний потік даних. Неперервна архівація підтримується тільки у форматі RAR, для формату ZIP такого типу архіву не існує. Метод стиску для архівів RAR - звичайний чи неперервний - вибирається користувачем. Неперервна архівація значно збільшує ступінь стиску, особливо при додаванні в архів значної кількості невеликих файлів зі схожим умістом. Однак варто мати на увазі, що в неперервної архівації є і деякі недоліки:

· відновлення неперервних відбувається повільніше, ніж звичайних;

· щоб витягти один файл із неперервного архіву, приходиться аналізувати всі попередні заархівовані файли, тому витяг окремих файлів із середини неперервного архіву відбувається повільніше, ніж витяг зі звичайного архіву.

· якщо в неперервному архіві який-небудь файл виявиться ушкодженим, то не удасться витягти і усі файли, що випливають після нього.

Томи – це фрагменти архіву, що складає з декількох частин. Томи підтримуються тільки у форматі RAR, ви не можете створювати том ZIP. Звичайно томи використовуються для збереження великого архіву на декількох дискетах чи інших змінних носіях. За замовчуванням томи RAR одержують імена виду 'ім'я_тому.partNNN.rar', де NNN - номер тому.

Томи для відновлення не призначені для виправлення ушкоджених архівів RAR, вони служать для повного відтворення відсутніх томів. Тобто якщо один з томів виявиться ушкодженим, і вам буде потрібно його відновити за допомогою томів для відновлення, просто видаліть цей том, а потім ініціюйте процедуру відтворення.

Якщо ушкоджений сам том для відновлення, результат відтворення буде непередбаченим. У цьому випадку навіть можливо, що відтворений том також виявиться ушкодженим, причому під час відтворення ніяких попереджуючих повідомлень про це не буде.

Архів, що саморозпаковується (SFX, від англ. SelF-eXtracting) – це архів, до якого приєднаний модуль, що виконується. Цей модуль дозволяє витягати файли простим запуском архіву як звичайної програми. Таким чином, для витягу вмісту SFX-архіву не потрібно додаткових зовнішніх лев им. SFX-архіви, як і будь-які інші файли, що виконуються, звичайно мають розширення.EXE. SFX-архіви зручні в тих випадках, коли потрібно передати комусь архів, але ви не упевнені, що в адресата є відповідний архіватор для його розпакування.

Вибір оптимальних параметрів архівації

– Насамперед, при створенні нового архіву потрібно вибрати його формат: ZIP чи RAR.

– Слідом за форматом архіву необхідно вибрати метод архівації. В обох форматах підтримуються шість методів архівації: " Без сжатия", " Скоростной", " Быстрый", " Нормальный", " Хороший" и " Максимальный".

" Максимальний" метод забезпечує найбільш високий ступінь стиску, але з найменшою швидкістю. Навпаки, " Скоростной ", стискає порівняно погано, але дуже швидко. При використанні методу " Без сжатия " файли просто містяться в архів у своєму вихідному виді, не стискуючись. Якщо ж ви створюєте щоденну резервну копію даних, то, як правило, краще використовувати " Нормальний " метод.

Розархівація файлів

1 спосіб:

1. Відкрити програму WinRAR;

2. Вибрати папку, в якій міститься архівний файл;

3. Вибрати сам архівний файл;

4. Натиснути кнопу Извлечь на панелі інструментів;

5. Встановити потрібні параметри розархіваії:

а) якщо файли розархівовуються в ту саму папку, то перевірити шлях до неї і натиснути кнопку ОК;

б) якщо файли розархівовуються в іншу папку, то за допомогою Дерева каталогів вибрати папку, де будуть розміщені розархівовані файли.

6. Натиснути ОК.

Перегляд вмісту архівного файлу: На назві архівного файла натиснути двічі ЛКМ.

Видалення архівного файла

1. Виділити архівний файл.

2. Натиснути копку Удалить на панелі інструментів або натиснути кнопку Delete.

Тема 15: Збереження даних на знімних носіях.

Типи оптичних дисків

1. CD-диск – компакт-диск з постійною пам'яттю, призначений для зберігання й читання значних об'ємів інформації (700-800 Мбайт).

2. DVD-диск може містити до 4, 7 Гбайт.

Специфікація DVD спочатку розроблялася для однобічного одношарового диска, потім з'явилася конструкція двошарового диска ємністю 8, 5 Гбайт. Наступним кроком у розвитку технології DVD з'явилося створення двосторонніх дисків, як одношарових, так і двошарових, при цьому ємність дисків доведена до 9, 4 й 17 Гбайт відповідно.

Розрізняють два види DVD чи СD– дисків: RW і R.

Запис дисків

Для запису дисків використовують як можливості ОС Windows, так і спеціалізовані програми.

Для запису дисків засобами ОС необхідно файли, які слід записати, скопіювати на диск, використовуючи програму Комп’ютер. Для завершення копіювання необхідно виконати команду Записати файли на диск, яка розміщена панелі інструментів.

Спеціалізованих програм для запису дисків існує дуже багато, їх умовно можна розбити на декілька категорій:

• Спеціалізовані програми для роботи з образами дисків: Alcohol 120 %, DaemonTolls, CloneCD та інші.

• Програми для запису СD: SmallCD, Cdex та інші.

• Програмні пакети для роботи з будь-якими дисками: Nero, Ashampoo та інші.

Найбільшою популярністю користуються пакети Nero та Ashampoo.

Тема 16. Комп’ютерні мережі. Види мереж

Комп'ютерна мережа — це комп'ютери та інші пристрої (принтери, плотери, сканери тощо), пов'язані між собою системою пересилання даних.

За зонами дії мережі поділяють на локальні, глобальні, міські.

Локальна мережа (англ. LAN) об'єднує комп'ютери, розташовані в одному приміщенні чи одній організації. Прикладами локальних мереж є мережі в школі, університеті, універсамі, банку, офісі, на підприємстві тощо. Головна ознака локальної мережі — порівняно короткі, швидкісні й часто добре захищені лінії зв'язку. Швидкість пересилання даних у ній становить 10, 100 або 1000 Мбіт/с і більше (1 Мбіт = 10⁶біт).

Глобальна мережа (WAN) — це декілька об'єднаних між собою локальних мереж за територіальною чи галузевою ознакою. Це банківські мережі, мережі авіакомпаній тощо. Для пересилання даних тут використовують супутникові чи інші спеціальні засоби. Інший приклад глобальної мережі — Інтернет.

Міські (регіональні) мережі (MAN) —це комп'ютери, з'єднані в межах міста чи деякого регіону.

Вони мають великий, як у глобальної мережі, радіус дії та швидкісні, як у локальній мережі, середовища передавання даних. Приклади MAN: мережі банкоматів, мережі для оплати комунальних послуг тощо.