Основні види і форми гри

1. Якщо в ролі критерія висунути теоретичний підхід, то можна виділити види:

- Ігротерапію в психоаналізі;

- Ігротерапію, центровану на клієнті;

- Ігротерапію отреагирования;

- Ігротерапію побудови відносин;

- Примітивну ігротерапію;

- Ігротерапію у вітчизняній психологічній практиці

2. По функціям дорослого в грі розрізняють:

- Недирективну ігротерапію;

- Директивну ігротерапію.

3. За формою організації діяльності розрізняють:

- Індивідуальну ігротерапію;

- Групову ігротерапію;

4. За структурою використовуваного в ігротерапії матеріалу:

- Ігротерапію з неструктурованим матеріалом:

- Ігротерапію зі структурованим матеріалом.

26.ІГРОТЕРАПІЯ В ПСИХОАНАЛІЗІ
Пошуки обхідних шляхів для вирішення цієї проблеми і привели М. Кляйн і Г. Гуг-Гельмут до думки про можливість використання гри дитини як вдалої заміни методу вільних асоціацій. Можливості такого використання гри пов'язані з двома її характеристиками: 1. Гра дитини, на думку М. Кляйн, являє собою символічну діяльність, в якій знаходять вільне вираження подавлені і обмежені соціальним контролем несвідомі імпульси і потяги. У ролях, прийнятих на себе дитиною, в ігрових діях з іграшками криється певний символічний зміст. 2. Гра є єдиним видом діяльності, де дитина виявляється вільним від примусу і тиску з боку ворожої до нього середовища. А значить, перед ним розкриваються широкі можливості вираження несвідомих потягів, почуттів і переживань, які не можуть бути прийняті і зрозумілі в реальних відносинах дитини з миром.
Ігрова терапія, центрована на клієнті Мета такої терапії - не змінювати і не переробляти дитину, не вчити його якимось спеціальним поведінковим навичкам, а дати йому можливість бути самим собою. Ігровий терапевт не намагається виростити дитину, а кожному створює оптимальні умови для росту і розвитку. Він повністю залучений в гру дитини, йому цікаво бути з ним, що б той не робив. В основі ігрової терапії, центрованої на дитину, лежить уявлення про спонтанності психічного розвитку дитини, що володіє внутрішніми джерелами саморозвитку та потенційними можливостями самостійного вирішення проблем особистісного зростання

Основна задача корекції полягає в створенні або відновленні значущих відносин між дитиною і дорослим з метою оптимізації особистісного росту і розвитку.
СТАДІЇ ПРОЦЕСУ ІГРОВИЙ терапії, центрованої на ДИТИНУ У процесі ігрової терапії, центрованої на клієнті, діяльність дітей проявляється по-різному. 1-4-й сеанси. Дитина проявляє цікавість, заглиблюється в дослідну безсистемну творчу гру, робить прості описові та інформаційні зауваження та висловлює одночасно радість і тривогу. 5-8-й сеанси. Дитина продовжує дослідницьку безсистемну творчу гру, зростає загальна агресивна спрямованість гри, як і раніше виражається радість і тривога, очевидні спонтанні реакції. 9 - 12-й сеанси. Частка дослідницької безсистемної гри зменшується, поступово збільшується частка гри, спрямованої на встановлення відносин, творчість і радість домінують, вербальні взаємодії з терапевтом зростають, і видається більше інформації про сім'ю і про себе самого. 13-16-й сеанси. Переважають творчі ігри та ігри, спрямовані на встановлення відносин. Частка агресивних ігор зменшується. Зростають випадки вираження щастя, хвилювання, відрази, недовірливості. 17-20-й сеанси. Переважають розігрування сценок і рольова гра. Агресивні висловлювання тривають.Посилюється побудова відносин з ігротерапевт. Домінуючою емоцією стає радість. Дитина продовжує повідомляти відомості про себе і про сім'ю. 21-24-й сеанси. Переважають ігри, спрямовані на побудову відносин, а також драматичні та рольові ігри. Зростає число ігор з зображенням нещасних випадків.
Ігрова терапія від реагування.
Дитині дозволяється грати вільно, щоб він познайомився з обстановкою кімнати і з ігротерапевт. Потім ігротерапевт використовує певні ігрові матеріали, щоб у потрібний момент ввести в гру дитини стресогенну ситуацію. Відтворення травмуючого події дозволяє дитині звільнитися від болю і напруження, викликаних цією подією. Іноді дитині дозволяється вільний вибір гри. У процесі «відіграш» або розігрування колишнього досвіду дитина управляє грою і тим самим переміщується з пасивної ролі потерпілого в активну роль діяча. Стежачи за грою, ігротерапевт позначає словами, промовляє вголос, відображає виражаються дитиною вербальні та невербальні почуття.