Присяга гетьмана Орлика

Я, Пилип Орлик, новообраний Запорозького війська гетьман, присягаю Господові Богу, славленому в святій Тройці, на тому, що, будучи обраний, оголошений і виведений на знаменитий уряд гетьманський вільними голосами, за давніми правами та звичаями військовими, за зволенням найяснішої королівської величності шведської, протектора нашого, від генеральної старшини і всього Запорозького війська тут, при боці його королівської величності, і яке біля Дніпра на Низу залишається, через посланих осіб, що ці договори й постанови, тут описані і межи мною і тим-таки Запорозьким військом узаконені й утверджені з повною порадою на акті теперішньої елекції по всіх пунктах, комматах та періодах незмінно виконувати, милість, вірність і старатливе дбання до малоросійської Вітчизни, матері нашої, про добро ЇЇ посполитим, про публічну цілість, про розширення прав та вольностей військових, скільки сили, розуму та способів стане, мати, жодних факцій не ладнати зі сторонніми державами та народами, а всередині у Вітчизні на зруйнування і хоч яке пошкодження, оголошувати усілякі підступи Вітчизні, правам та вольностям військовим, шкідливі генеральній старшині, полковникам і кому належить, обіцяю і повинність беру зберігати до вищих і заслужених у Запорозькому війську осіб пошанування й любов до всього старшого і меншого товариства, а до переступників, згідно артикулів правних, справедливість. У цьому мені. Боже, допоможи, непорочне се Євангеліє та невинна страсть Христова.

А те все підписом руки моєї власної і печаткою військовою стверджую. Діялось у Бендері, року 1710, квітня 5 дня.
Пилип Орлик, гетьман Запорозького війська рукою власною.

Михаил ДРАГОМАНОВ

Чудацькi думки про украiнську нацiональну справу

Звідки пішло обрусеніє? Самобутні мудрування в
цій справі українсько-галицькі. Потреба наукового
досліду цеї справи. Державно-національний цен-
тралізм і культурний космополітизм з національ-
ним автономізмом у старі віки. Дві системи в почат-
ку середніх віків у Європі. Латинський централізм
в церкві римській і національний автономізм проте-
стантський. Централізм у церквах східних. Націо-
нальний централізм в англійській державі (норма-
но-анжуйська Англія, Валлія, Ірландія, Шотлан-
дія), у старій королівській Франції, в Бургундії
і новій пореволюційній Франції. Французькі рес-
публіканці-централісти, правдиві батьки теперішніх
«обрусеній». Германізація. Обрусеніє.

Сподіваюсь, що скільки-небудь безсторонні читачі розібрали, на-
решті, мої думки про національність і космополітизм, а також і
про вартість для українців теперішнього російського письменства й
про вагу для них надалі російської мови. Хто буде мені ще тикати,
що я взагалі не признаю національностей, а почастно української,
або що я проповідую обрусеніє, з тим я більше говорити не буду.
Тепер по черзі справ нам треба розібрати, що то таке система об-
русенія, звідки пішла вона, на чому держиться. Тільки тоді, коли ми
точно відповімо на ті питання, ми можемо відповісти й на друге: як
ліпше боротися з цим лихом.

Знову я б радніший просто приступити до розбору цеї справи, не
зачіпаючи нікого, так знову не можу так зробити, зваживши обстави-
ни, при котрих мені приходиться говорити з громадою.

Мене повідомляють з певного боку, що слова мої приймаються
гірше, ніж як чудацькі, що вони «страшенно непопулярні», бо укра-
їнська громада гаряче почуває свою національність і ставить її вище
всього, обрусеніє ж так допекло їй, що вона гаряче готова битись
не тільки з ним, а зо всім, що хоч поверхово нагадує обрусеніє, і
навіть з тим, хто холодніше дивиться на нього. Ще мене повідом-
ляють, що українська громада дуже не задоволена полемікою проти
тих, хто, нехай і з помилками й хибами, а все-таки служить най-
важнішій тепер для неї справі — ширення національної української
свідомості й ненависті до обрусенія.

Треба коротко відповісти на ці закиди.

Перш усього скажу, що хто хоче по правді служити громаді,
той мусить не гнатись за популярністю і навіть пам'ятати мудрі
слова Ренана, котрі я вже раз мав пригоду нагадувати, що «іноді
найліпший спосіб мати рацію — не боятись пробути певний час не в
моді». А ще важніше, що сама боротьба з певним лихом потребує
холодного розсліду справи, мабуть, чи не більше, ніж гарячого по-
чуття. Щоб ви сказали про лікаря, котрий би озброївся самим тільки
гарячим почуттям на боротьбу з певною хворобою? Чи не прирівня-
ли б ви його до того кухаря в Гоголевих «Мертвих душах», котрий
державсь системи: «катай, валяй, было бы горячо»?

Щодо полеміки та ще й різкої, то я покликуюсь на одну з поезій
Шевченка:

Ой вигострю товариша,
Засуну в халяву;
Та піду шукати правди...
Та спитаю в жидовина...
І у ченця, як трапиться;
Нехай не гуляє
Та святе письмо читає,
Людей навчає...

Оті наші вчені національники, що, маючи всі засоби і навіть
будучи просто службою, обов'язані стежити за наукою, досі сидять на
думках, які наука в Європі вже покинула 30—40 років назад; оці
наші публіцисти і політики, котрі стають до праці, не вислідивши її
цілей і способів науковим способом, не познайомившись, як така
робота ведеться по більш освічених сторонах, хіба це не ті ченці, котрі
гуляють? Хіба не треба хоч показати їм гострого товариша з халяви?
Помилиться той, хто подума, що полемістові так любо ходити по
світу з таким товаришем замість того, щоб ходити з хлібом-сіллю,
або санітарові любіше гребтись у бруді, ніж ходити по рожевих сад-
ках... Зрештою в словах моїх про більшу частину названих вище
писателів і вчених українців нема, власне, ніякої полеміки, а є тільки
одвертий вияв моєї думки, на котрий всякий має право в літературній
республіці і котрий є навіть обов'язковим знаком пошани до чесних
і заслужених писателів. І мені б першому стало гірко, якби мої
уваги були ким-небудь взяті за напади. Коли я з чим полемізую,
так це з лінивим на думку, а буйним на слова шарлатанством та
з крутійством, котрі хочуть взяти монополію українолюбства; Це такі
прояви, котрі справді мусять бути викоренені ножем полеміки з
нашого поля...

По тій передмові, гірко зітхнувши, о Музо, над нашею долею, трош-
ки пополемізуймо, а потім приступимо просто до діла.

В остатні часи по-нашому написано чимало проти обрусенія,
тільки в більшості писання це нагадує страви Гоголевого кухаря.
На нашій половині Європи мозок у людей ще дуже лінивий і довго
думати не любить, а любить короткі заходи, рішучі слова. Це можна
запримітити однаково в москаля, як і в українця, в поляка, як і в
болгарина»— у консерваторів, як і у революціонерів, у космополітів, як
і у націоналістів. До того я мав уже нагоду завважати, що наші
українські національники, хоч на словах і бунтуються проти Москви,
а на ділі живуть московськими ж думками і московськими ж спо-
собами думати, навіть не дуже-то перелицьованими, беруть, напр.,
основи своєї націоналістичної філософії просто в московських «само-
бытников» і навіть ще не першого сорту. Між іншим, у таких «са-
мобытников» ще за часів царя Миколи була думка, що, мовляв,
«русскому человеку все немецкие науки и машины может заменить
одна природная сметка да глазомер». Така самобутня думка ускочила
навіть в голови російських соціалістів-революціонерів бакунінського
«согласия», вважаючих себе космополітами, котрі проповідували нік-
чемність «буржуазных наук», і глибоко залягла в головах «русских
народников» всяких «согласий», від Юзовського до Льво-Толстов-
ського. Подібна ж зневага до «науки узловатого німця», котрій
противуставлялась «своя мудрість», продиктувала Шевченкові звісні
уступи в його «Посланії», істинно глупі, і вони, власне, через свою
глупоту, котра освящає лінивство нашого мізку, так само стали по-
пулярні, як і виклики Бакуніна проти буржуазних наук і шкіл.

Звісно, тепер зовсім без наук (і досі для нас німецьких та бур-
жуазних!) та без сяких-таких машин не проживеш. Я знав колись у
Женеві одного російського народника-соціаліста, досить доброго
кравця, котрого «спропагандировали» бакуністи і котрий схотів
бути хліборобом {4-1} та ще й на «чистій» землі, в Америці. Той народ-
ник не признавав ні наук, з книгами, географічними картами, ні
машин, напр. залізниць, пароходів і т. і., але все-таки вживав ножів
і ножиці, хоч я йому й доказував, що відповідно до його думок
не треба йти дальше зубів та нігтів. І в Америку він хотів дістатись не
просто плавом руками й ногами, а все-таки на старенькому човнику,
котрий стояв прив'язаний коло берега Рони і котрий він думав
украсти. Атласів наш народник не признавав, а все-таки уривки гео-
графії дійшли до його і він таки знав, що Рона тече в море та що
Америка за морем; він тільки не знав про пороги на Роні, про Perte du
Rhone та про те, що таке Середземне море, а що Атлантика.

Не раз мені нагадується цей народник, коли я бачу або читаю
«самобытников» московсько-консервативних і російсько-революцій-
них, народників, українських народовців і т. і. Надто часто при-
ходиться мені споминати мрії мого народника про човен на Роні.
Згадую я його, як він думав викрасти той човник і проскочити не-
заміченим від берегової поліції швейцарської і французької, коли
я читаю темні натяки про те, що наші національники думають
визволити Україну з пазурів Москви анонімними статейками в га-
лицьких виданнях. Згадую я його й тоді, коли читаю загальні проби
філософії наших національників. Бо що ж таке їх теорія спеціальних
національних духів українського й московського, як не старенький
човен, викрадений коло берега «Москвы-реки», де його збудовано
50 років назад по образу Гегелевої барки на річці Шпреї?

Приступаючи просто до справи: звідки пішло «обрусеніє», ми
знаходимо, напр. у «Правді», десятки вироків, що воно йде «з духу,
вдачі, характеру, історії великоруського народу». Коли поглянеш на те,
чим підпирають сотрудники «Правди» такі вироки, то побачиш в них
зовсім уже кухарів Гоголевого Ноздрьова, так що спинятися на них
значило б зовсім уже гаяти час. Трошки старанніше, хоч в тім же
роді, озброєний сотрудник «Діла» д. Баштовий, котрий недавно ви-
ступив з довгою статтею «Українство на літературних позвах з
Московщиною», і про нього треба сказати кілька слів.

Основні історично-філософічні думки д. Баштового ті ж самі,
котрі виложив систематично москаль Данилевський в книзі «Россия й
Европа» і котрі в своїй суті є ні що друге, як московська перели-
цьовка Гегелевого германофільства, котра запізнилась років на 30-
40. Д[обродій] Баштовий не звернув уваги навіть на російські
критики основ цеї філософії, зроблені дд. В. Соловйовим, Кареє-
вим і інш. Про власний перевір та передум тих основ д. Баштовим
нічого й говорити. Д [обродій] Б [аштовий] досі вірує в цільні націо-
нально-культурні типи й нічогісінько не знає про інтернаціональні
елементи навіть у старих азіатських культурах, більш ізольованих
(відділених), ніж середземноморська й європейська культура, в котрій
різні національні елементи перемішались з досить давніх часів, коли
показався вплив єгиптян, ассіріян, фінікійців на греків і т. і., тобто з
самого початку грецької історії в XII ст. до Р. Хр. Баштовий, зайшов-
ши в суперечці з д. Пипіним про «Історію руської літератури» д. Ого-
новського аж у стару Азію, шука там цільних національно-культур-
них типів, говорить про Китай, Індію, Юдею і ані на хвилину не
спиняється над тим, що в Китаї теософія Лао-дзи зовсім подібна
до теософії індійських брамаїстів, а що потім серед китайців поши-
ривсь індійський буддизм і пустив глибокі корені. Д[обродій]
Баштовий ще досі вірує в те, що жидівська культура основана на
«чистому монотеїзмі», тоді як європейська наука давно вже доказала,
що в свій час жиди були такі ж фетишисти й політеїсти, як і
другі народи, що жидівський монотеїзм пізніших часів виробивсь
інтернаціональним процесом, під впливами на жидів думок іранських,
єгипетських (в Єгипті державна проба свого роду монотеїзму зробле-
на була ще під XVIII династією, тобто ще за 1500 років до Р. Хр.)
і навіть грецької філософії. Коли вже говорити про «чистий моно-
теїзм», то треба б пам'ятати, що він появився тільки в освічених
європейців в часи деїстичної філософії після реформації, а до того
часу навіть християнство було свого роду дуалізмом і навіть полі-
теїзмом. І всією такою старою й хисткою машинерією д. Баштовий
хоче допевнити, що в «українців є свій національно-культурний тип, а в
москалів його нема й не може бути». Зовсім, мов у звісному анекдоті
про те, як колись високий візитатор зайшов у шпиталь божевільних і
стрів там індивідуума, котрий показав йому усіх хорих, а, нарешті,
сказав про одного: «А це послідній дурень! Дума, що він Ісус Христос,
коли всьому світові звісно, що їсус Христос — я!»

Сівши на крадений човник, стару й підгнилу теорію осібних ціль-
них і віковічних національних духів, д. Баштовий пустивсь розмов-
ляти про справу національно-державних централізмів і національної
автономії в Європі. Про цю справу не могло нічого дати д. Баштовому
російське письменство, очевидно, єдине, котре йому доступне, бо по-
російському в цій справі є тільки мої статті «Новокельтское й прован-
сальское движение во Франции» в «В[естнике] Европы» та С. Подо-
линського про Каталонію в «Русской мисли». Перших д. Баштовий
не згадує і, очевидно, не знає поданих там фактів; другу зна тільки
в досить безцеремонній переробці д. Мордовцева. То й прийшлось
д. Баштовому або піти в науку до «узловатого німця», або пропо-
відати «мудрість свою», склавшись на «глазомер». Як добрий укра-
їнський національник, він вибрав останнє і по «глазоміру» поділив
Європу на три полоси по породах (расах): на романську, німецьку
і російську. Держави першої раси, по слову д. Баштового, можуть при-
класти до себе приказку: живи сам і другим давай жити. Про Австрію
й Пруссію (держави німецькі, по д. Б-ому) можна сказати, що там
вже інший девіз: живи сам і другим трошечки давай житиі В Росії
же панує такий девіз: живи сам і нікому іншому не давай жити!
(«Діло», 1891, ч. 66).

Далі ми будемо докладно говорити про відносини державної й
недержавних національностей у Франції, і читач сам побачить, на-
скільки вірно схарактеризував «глазомір» д. Баштового романську
полосу Європи. Поки що скажемо, що не тільки Австрія, навіть
у Транслітавії рай для провінціальних національностей, але й Прус-
сія і сама Росія не дійшли ще до державного національного цен-
тралізму французького.

Щодо Росії, то ми тут скажемо, що до неї тепер в усьому, а надто
в літературних справах, скоріше може бути приложена приказка:
i сам не живи, і другим не давай жити! В літературі ця приказка оли-
цетворяється попередньою поліцейською цензурою, котра була ко-
лись в усій Європі, в часи, коли там панували політичні порядки,
подібні до теперішніх російських, а тепер зостались тільки в Росії
вкупі з самодержавієм царським або ліпше чиновницьким. Ця цензура
зробила можливими заборони української літератури приказами 1863
і 1876 рр., звісно, неможливі тепер ні в якій державі Європи. Але ж
цензура душила й душить і російську літературу, і не так далекий від
нас той час, коли міністр освіти і шеф цензури гр. С. Уваров,
котрий ще був освітніший од багатьох російських чиновників, ка-
зав прилюдно; «Хоч би вже раз література російська зникла, спо-
кійніше б булої» Винуватити громаду росіян за систему обрусенія
так, як можна винуватити французів або німців за францизацію
або германізацію, тепер ще принаймні передовчасно, бо закони в
Росії пишуться не парламентами, вибраними поголовним голо-
суванням, як у Франції та Германії. Пождімо, то тоді й судити-
мемо.

Як дісталась у романську полосу д. Баштового Бельгія, ми й
зрозуміти не можемо. В Бельгії властиво германців більше, ніж ро-
манців, бо по ревізії 1880 р. було 2 479 747 душ людності з виключно
фламандською мовою, 2 327 867 душ з французькою та 433 749 обо-
мовних, так що в ній германська раса перемагає тим більш, що
обомовні здебільшого фламандці зроду. Дійсно, Бельгія належить до
держав рішуче мішаного національного складу, як Швейцарія та Ав-
стрія, і не диво, що там мови обох національностей дійшли майже
до повної рівноваги, але це сталось зовсім не через толерантність
романську проти других національностей. Ми покажемо далі цю толе-
рантність властиво в Бельгії, а тепер скажемо, що й у новому бель-
гійському королівстві, котре вийшло із спільного повстання фла-
мандців і французів (валонів) проти корони голландської в 1830 р.,
фламандці лиш довгою боротьбою в письменстві, в радах міських і
державних добились того, що тепер мова їх майже рівноправна з
французькою. Не далеко ходячи, досить було прочитати, напр., в
«Independance Belge» (котра досить поширена і в Росії) спори в
бельгійському парламенті, які велись три роки тому назад з по-
воду проекту закону, що примушував офіцерів армії знати обидві
крайові мови, щоб побачити, що катковщини є чимало й у Бельгії.
Вся різниця тільки в тому, що при парламентському порядку, хоч
би й цензовому, не можна придушити національність, котра становить
більшість в державі і котра свідома себе.

Це все міг би знати досить легко й д. Баштовий, якби замість
того, щоб покладатися на «глазомір» та на окрушки, які до нього
дійшли з московської ж літератури, він пішов на час у науку до
«узловатого німця», і щоб говорити про Прованс і Францію, перегля-
нув хоч за два роки «< Armana Provanca» та «Le Felibre», а для
Бельгії глянув би в книжку de Hauleville «La nationalite belge ou les
Flamands et les Wallons» та Роденберга «Belgien und die Belgier»
або хоч на витяг з неї про фламандську літературу в «Deutsche
Revue», 1881 (IV—V), коли не працю Графа про літературу в Бель-
гії в ювілейному виданні «Cinquante ans de liberte» (1830 — 1880)». Не
пошкодило б заглянути в книжечку Ad. Fischhof'а «Die Sprechenrechte
in den Staaten gemischter Nationalitä ten», котру колись хвалило й
«Діло».

Вся ця «німецька наука» потребувала б 7—10 день праці та 20—
30 франків видатків, а просвітила б д. Баштового й про Прованс
і про фламандців почастно і про всю справу національного центра-
лізму й автономізму взагалі, та ще де про що.

Тепер же, читаючи таких оборонців українства, як д. Баштовий,
не кажучи вже про публіцистів «Правди», скільки-небудь тямущий
прихильник українства мусить молитись: Боже, порятуй нас від при-
ятелів, а від ворогів і самі ми врятуємось!

Галицькі редакції, котрі друкують самобутні проби українських
любомудрів в справі «обрусенія», могли б від себе поучити їх трохи,
нагадавши, що в самій Австрії було й навіть досі є чимало германі-
зації, румунізації, італьянізації, полонізації, мадяризації, навіть над
нашими ж українцями, так що коли такі системи родить певний
дух, то духу того досить по всіх расах: германській, романській,
слов'янській, фінській. Та в Галичині до лінивства мізку прилучаються
ще явні хвороби, котрі виносять люди зі шкіл попівської й адвокат-
ської, через котрі, звичайно переходять освічені галичани. Ці хвороби:
поверхова балаканина й партійність, при котрій людина й сама зна,
що говорить нісенітницю, та вдовольняється тим, що так, мовляв,
треба для справи, котру ми тепер боронимо.

Тим часом серйозні люди мусять же зрозуміти, що ні «глазомі-
ром», ні партійною балаканиною серйозного діла не виясниш і
поважної та досить складної справи не наведеш на добру дорогу.
Треба іншого заходу — холодно-наукового. Попробуємо ж підступити
до справи обрусіння з таким заходом, наскільки вистачають наші
сили, й поставить наші досліди на суд громадський, котрий може
доповнити або поправити в наших думках те, що в них є невірного,
або й зовсім їх перекинути, та тільки все ж таки не «глазоміром»,
ані гарячністю, а холодним науковим дослідом.

Перш усього спитаємо: чи не було або чи нема й досі в державах
інших народів, окрім великорусів, чого-небудь подібного обрусінню?

Наскільки нам звісна історія й теперішній стан Європи, то ми
можемо сказати, що не було й нема такої нації й національної
держави, де б не було свого «обрусенія» або й не зосталось слідів
його й досі, і що, значить, системи, подібні обрусснію, суть ознакою
не певної національності, а певного порядку громадського, котрий
від повід ас певному періодові зросту народів.

Оглядаючи історію всіх культурних народів, ми мусимо прийти до
виводу, що система примусової національності є такою ж всесвіт-
ньою проявою в громадському життю, як і система примусової
релігії. Першою підставою обох систем служить дикий суб'єктивізм,
котрий пхає людей дивуватись тому, що не подібне до їхнього,
сміятись з нього, ворогувати, нищити. 3 певною культурою цей дикий
суб'єктивізм може то систематизуватись і розростатись, то ослабля-
тись і щезати. В життю релігійному нетолерантність системати-
зується й росте до крайніх розмірів вкупі з ростом монотеїзму,
як це ясно видно з закону жидівської синагоги, котрий приписано
Мойсею, і з релігійної політики християн і магометан. Те саме,
що монотеїзм в політиці релігійній, є державна централізація в спра-
вах політики національної; до тих же наслідків приводить і центра-
лізація церковна, перший ступінь до котрої робить церковна аристо-
кратія. Це доказує історія всяких рас.

Звісно, ми не можемо тут давати спеціальної наукової дисертації,
а тільки нагадаємо в певній системі важніші факти, в тім числі деякі
досить звісні навіть з гімназіальних підручників. За останнє просимо
прощення в читачів, звертаючи вину на тих наших нацiональників,
котрі пускаються в політику й публіцистику, закинувши навіть
гімназіальну науку.

Оглядаючи історію національних централізмів, природно здибає-
мось із проявами противенства тому централізмові, з пробами засну-
вати національний автономізм на грунті теоретичному. Перший зві-
сний приклад національного примусу в історії можна побачити в учин-
ках одної з перших військових держав — ассірійської, царі котрої,
завоювавши Єгипет в VII ст. до Р. X., примушували єгипетських кня-
зів переміняти імена їх столиць і свої власні. Певно, подібні вчинки
робились й другими подібними державцями, та тільки нам вони не
звісні. Друга велика деспотія, котра досить скоро по ассірійській
завоювала Передню Азію й Єгипет, персидська, показує нам против-
ний приклад — певну національну толеранцiю, бо до нас дійшли
декрети персидських царів, писані мовою не тільки персидською, а й
вавілонсько-ассірійською, сузіанською, єгипетською. Та тільки тут не
можна вбачати спеціально расової толеранції персів; це було наслід-
ком чисто історичних обставин. Перси в момент, коли завоювали або,
як тепер виясняється, взяли за згодою певної часті людності Ваві-
лон, стояли культурно нижче від сузіанців, серед котрих давно засіла
персидська династія, і вавілонян і були під вплилом сузіанської і
вавілонської культури, через те й поставились до неї толерантно.
Це той же самий прояв, який ми бачимо в перших вчинках римлян від-
носно до греків, у відносинах варварських королів (готів, бургундів,
франків і інш.) до римлян, а в наших сторонах — у політиці литов-
ських князів. Прояви подібної толеранції бачимо у греків за часів
Птоломеїв у Єгипті (де знаходимо декрети царів грецькі й єги-
петські), але дуже слабі, бо в ті часи греки вже з погордою дивились
на чужинців-варварів, так що вище державне життя в поолександрів-
ських греко-азіатських царствах, як і в Єгипті, правилось на грецькій
мові (як мало в таких справах має ваги «національна вдача», видно,
напр., із того, що перси за часів Ахеменідів були досить толерантні
до віри чужинців, тоді як за часів Сасанідів, коли віра їх дуже набли-
зилась до монотеїзму, гонили єретиків і чужовірців майже так, як
християни). Політика цих греко-азіатських держав до національ-
ностей негрецьких виложена вся в словах листа Арістотеля до
Олександра Великого: «Пам'ятай, що для греків ти старшина, а для
других ти пан». Грецький національний централізм пустив такі корені
в західній Азії, що навіть у державі Партів (іранської породи)
офіціальна мова була грецька, як потім у середньовічних державах
Європи такою мовою була римська.

На заході старої Європи першою завойовницькою державою на
велику скалю стала римська, котра й, будучи ще республікою в Римі,
була централістичною на провінціях. Маючи певну культуру й опираю-
чись на досить численну італьянську народність, римляни дивились
звисока на більш-менш варварські нації заходу і, покоряючи їх,
ставили під адміністрацію й юрисдикцію своїх чиновників, котра вся
справлялась на італьянській мові, так що римська держава дає нам
перший великий приклад денаціоналізації провінціалів, обрусенія
окраїн, коли хочете вжити такого терміна. (З західноєвропейських
своїх підданих римляни мусили найбільше попускати галлам (кель-
там) заальпійським, так і то тепер звісно з надписів, що галльська мова
дуже ще була розширена по всій теперішній Франції навіть до кінця
римської держави, але всі офіціальні надписи там виключно латинські
(Mommem «Rö m[ische] Gesch[ichte]», V, 90—92).

Як було сказано, спершу римляни обертались толерантно до біль-
ше культурних греків і певно до напівгрецького Сходу. Але згодом звич-
ка централізації взяла перевагу й тут, і латинська мова стала брати
перевагу в офіціальному життю й східної половини римської дер-
жави настільки, що навіть після того, як держава та поділилась,
навіть у Візантійської імперії, пройшло кілька віків, поки грецька
мова визволилась із-під латинської і стала офіціальною, на свою чергу
примусовою для окраїн.

Тим часом, коли так на грунті державного централізму розрос-
тавсь по культурному світові централізм національний, появились
зерна й реакції йому — свідомого національного автономізму. Зерна
ті зародились у початках культурного універсалізму, котрому помогло
зрости саме лихо — завоювання. Найстарші звісні початки того
універсалізму дає нам пропаганда буддизму, релігії, котра повстала
серед стосунків різних націй в Індостані й котра (як свідчать над-
писи Асоки) вже, напевне, за 250 років до Христа проповідува-
лась різним націям і поза Індією осібними апостолами (місіоне-
рами-посланцями) на різних мовах. Так ця перша на світі про-
тестантська й демократична віра (котра йшла проти вір старих
попів і навчала, що всі люди рівні), а також перша віра інтерна-
ціональна (спільна багатьом народам), перша стала вживати й
усяких мов, між ними й зовсім невчених і навіть диких, і освяща-
ла їх. Так в Індії буддівці вживали, попри мові старих святих книг
(санскриту), й мови простої (палі), а далі й мов усяких народів
південної й східної Азії, на котрих перше писане було притчі з
життя Будди, «добра наука» (євангеліє) цього Великого Учителя,
і котрі, певне, через те тільки й не пропали. Цікаво, що через пе-
реробки з іранської переробки життя Будди, оповідання про його під
назвою «Життя цесаревича Іосафата» зайшло у Європу, де христи-
янська церква признала святим цього Іосафата і де воно розповсю-
дилось майже на всіх мовах.

Не так упорядкована була проповідь старих вір Передньої Азії
й Єгипту, аж поки й тут з різних вір виробилась віра, подібна до буддів-
ської, — християнська. Коли після персидської держави Передня Азія,
Північна Африка та Середземноморська Європа зблизились в держа-
вах греко-македонських, потім у римській, то почалось досить жваве
взаємне познайомлення між різними народами й вірами. Ми знаємо,
що проповідачі вір єгипетської, малоазійської, сірійських і других за-
ходили аж у Рим, де їх охоче слухали жінки. Зостались і уривки з
перекладів і переробок на грецьку мову святих книг єгипетських
(кн. Гермеса), фінікійських, вавілонських і друг[их].

Найбільше звісно нам про ширення на чужих мовах і серед
чужих людей віри й святих книг жидівських.

Після того, як старе жидівське царство було зруйноване, жиди
поневолі, а почасти й по волі розійшлись по різних країнах, від
р. Євфрату до Риму, і стали забувати стару свою мову, котра зо-
сталась у їх святих книгах. В Азії вони почали навіть писати новіші
святі книги мовою сірійською, близькою од їхньої, а в Єгипті й
Малій Азії говорили мовою грецькою й нарешті переклали (за
150-100 р. до Христа) свої старі святі книги на грецьку мову й подопи-
сували на ній нові, так що й увесь збір цих книг стали звати
грецьким словом Біблія (Книги).

Коли серед жидів, котрі так перемішувались з чужими народами,
повстала друга в історії протестантська віра, християнство, то
й вона почала робитись інтернаціональною і вживати різних мов,
як і буддівство, і тим освящати ті з них, на котрих раніше не було
письменства. До нас не дійшло християнських книг, писаних по-жи-
дівському. Найстаріші з християнських книг «Листи Апостола Павла»
писані по-грецькому. Також по-грецькому ми маємо й Євангелія й
другі писання апостольські. Але з II віку по Р. Хр. почались пере-
клади християнських книг на мову сірійську й єгипетську, далі з
III в.— на латинську, аж поки в V в. переклав св. Ієронім на ла-
тину (не дуже зручно і з помилками) всю Біблію, котра й досі вжи-
вається в рим[сько]-кат[олицьких] церквах п[ід] н[азвою] Вуль-
гати. В IV в. зроблені проби перекладу Біблії на мову подібних
до німців та шведів — готів, котрі прийшли було з Дніпрових сторін
на Дунай; в V в. появилась Біблія на мові арменській, в IX в.—
на слов'янській (староболгарській), на котрій і досі вона читається
в наших церквах.

Побік обміну релігійного між народами йшли початки й обміну
творами науковими й поетичними, котрі теж підкопували національну
пиху й зневагу до чужих народів і підпирали думку культурного
універсалізму, цю найліпшу підставу для національного автоиомізму.
Тепер знаходяться сліди проби переробок творів грецьких філо-
софів для єгиптян. Давно звісні переклади творів грецьких філосо-
фів і лікарів (Арістотеля, Галена і др.) на мову сірійську (найбіль-
ше між V і VIII в.), з котрої вони перекладались потім (з X в.) на
арабську мову, а з неї пішли переклади латинські і т. і. (Нагадаємо,
що перші проби перекладів Арістотеля з арабського на латинське були
прокляті папами 1209 і 1231 р., котрі веліли катам палити ті книги.)
Більше розповсюдились: «Повість про Олександра Великого» (котра,
певно, пішла з Єгипту та обійшла всі мови Передньої Азії й Європи),
«[Повість] про Трою», а ще більше витяги з індійської збірки байок,
перероблені спершу для персів, а далі для сірійців і арабів («Калїла
і Дімна»), а нарешті для всіх народів середньовічної історії, та
«Книга семи мудрих», теж спершу зроблена по індійських дже-
релах персами (Сіндібад-Німе). Ця страшенно шкідлива книга, а над-
то в християнських чернечих переробках, джерело зневаг проти жі-
нок, була найбільше розповсюдженою книгою на світі, аж поки нові
місіонери християнські, переважно англічани, не розпустили в XIX в.
на сотнях мов переклади Біблії, та все-таки вона, як і другі, згадані
вище, переходячи від народ а до народа, служила письменському обмі-
ну між народами й виробці думки, що всяка мова варта того, щоб
на ній було письменство.

Так уже в часи переходу старих віків у середні повстали одна
проти другої дві думки (принципи, ідеї): 1) національно-державний
централізм, примус до державної мови і 2) людяно-освітній уні-
версалізм з вільністю кожної народної мови.

Розвал римської держави нападом різних малоосвічених (варвар-
ських, як казали греки) народів (німців, слов'ян і др.) прикрив
обидві думки ніби туманом. Варвари, що завоювали різні країни
римської держави і хрестились у римсько-християнську віру, самі
вчились латинської мови, хоч при тому держались і своїх і навіть
пробували писати на них книги святі й світські. Але згодом, коли в
римській церкві запанували єпископи, а над ними найстарший,
римський папа, тобто коли виробилось церковне панство й царство,
то римська церква, котра здавна не терпіла іншої мови в службі
церковній, окрім латинської, почала всяко забороняти вживати в
церквах інші мови й перекладати церковні книги на ті мови. (Папа
Григорій VII, котрий найвиразніше поставляє своє царство над усім
світом та примушував попів не женитись, виразно заборонив у листі
до герц[ога] Чехії народну мову в церкві й у св. письмі.) І так стояла
ця справа, аж поки серед нових християнських народів не почались
противупопівські рухи, котрі навчали, що християнин може сам просто
без попа обертатись до бога, і котрі противились найбільше панству
єпископів і царству папи. Тільки ці рухи рішуче взялись за діло
старих християн — нести науки християнські на всяких мовах по
всьому світові.

Цікава історія християнської науки, напр., в Англії. Англи почали
хреститись в VI—VII ст., а вже з середини VII ст. починають появля-
тись на англійській мові переробки й переклади частин Біблії, але
згодом заборони таких перекладів прийшли з Риму і в далеку
Англію. Тільки рішучі противники папства й навіть попівства в
Англії, як Віклеф, Пюрвей і другі, переклали Біблію на нову ан-
глійську мову (в 1384—1388 р.). Але римсько-англійське попівство
докоряло Віклефові, що він своїм перекладом Біблії для простих лю-
дей «розсипав перли перед свинями», і почало палити учеників
Віклефа (котрі спершу звались бідними попами) і їх англійські
Біблії. В 1404 р. собор англійських єпископів рішуче заборонив ужи-
вати всякі переклади Біблії, окрім латинського.

В землях французьких почали перероблювати й перекладати час-
тини Біблії з XI ст. під впливом противупопівських учителів грецьких
(катарів, тобто чистих) і болгарських (богумилів), котрі пішли від
учителів армянських (павликіян). Церкви або товариства, зложені з
людей з такими думками, звались у французьких землях, між ін-
шим, бідними братами. Вони-то й хотіли мати Біблію на зрозумілих
їм простих мовах і спочатку навіть обертались за тим до папи, але
даремне. В 1229 р. собор єпископів у Тулузі заборонив світським
людям держати й латинську Біблію, а надто читати Біблію на
простих мовах, а незабаром другий собор постановив, що хто не від-
дасть єпископу за 8 день своєї книги перекладу Біблії, щоб єпис-
коп спалив його, того самого вважатимуть за єретика, тобто коли
схочуть, то й спалять. Скоро противупопівський рух у південній
Франції знищено, по волі пап та королів, огнем і мечем, і проби
перекладати Біблію на прості мови (провансальську й французьку)
у Франції завмерли.

З кінця XIV і в XV ст. думки французьких «бідних людей» і
англійських «бідних попів» зайшли до чехів і зараз же в них яви-
лись проби перекладів Біблії на чеську мову. Хоч папа з єпископами і
палили і нищили чеських учителів братської віри, напр. Гуса й др., а
все-таки не вспіли задушити зовсім їх думок. В 1480 р. Біблія чеська
була навіть видрукована.

А тут іще вчених людей скрізь стало більше, почалось новонаро-
дження наук, і вчені люди навіть римської церкви почали читати
Біблії грецькі й жидівські, порівнювати з ними переклад латинський,
перекладати частини Біблії на свою мову. Коли німець Лютер став
учити проти папи й єпископів та проти римської церковної служби
й задумав перекласти Біблію на німецьку мову просто з жидівської
та грецької, то знайшов більше 20 проб німецьких перекладів Біблії.
В 1522 р. Лютер надрукував німецький переклад Нового Завіту, а в
1534 р.— повний переклад Біблії. З Лютера почалось рішуче про-
тестантство або реформація (переміна) в церкві римській, від котрої
відпала половина Західної Європи. Зараз за Лютеровим перекладом
видруковані були англійські (з 1524 р.), французьке-швейцарський
(1535), голландський (1537), шведський (1541), фінський (1548),
данський (1550), польський (1561, 1565) і т. д. Фінський переклад
лютеранських церковних книг і Біблії були перші книги на мові
фіннів, також само було і з лютерськими книгами на мовах литов-
ській і естонській, котрі так стали письменними і урятовані були від
загибелі {4-2}. Згодом, в XVIII—XIX ст., серед протестантів в Англії
заклались товариства, щоб друкувати Біблії на всяких мовах, котрими
говорять в англійській державі, а далі по всьому світові, і ці товари-
ства повводили так в число письменних мов мови найдикіших
народів усього світу.

Отак-то вільний церковний рух проти римської церкви з дум-
кою всесвітньою послужив до освячування всяких мов і національ-
ностей.

Про це все див.; Herzog «Real-Encyclopaedie der protestantischen
Theologie», статті «Bibel», «Bibellesung», «Bibelü bersetzung» і т. і.,
подібні ж статті в «Encyclopaedia Britannica» і, нарешті, дуже цікаву
книгу Gastera «Graeco-slavonic literature and its relation to the folklore
of Europe during the Middle ages», де оглянуто вплив армено-греко-
болгарського богумільства на Захід Європи.

Серед східних церков не вспіло вирости церковне царство, по-
дібне до римського папства, і через те там не було такого рішучого
утиску нових простих мов у церквах, як у церкві римській. Але
позаяк і тут була церковна аристократія — єпископи, то потроху і
тут завелась зневага до нових мов у християнських народів і на-
віть до старих, негрецьких. Так, патріархи-греки в Олександрії, Єруса-
лимі й Антіохії заходжувались витиснити з церков мови єгипетську
й сірійську й замінити їх грецькою.

Подібне ще більше вперто робили грецькі архієреї серед волохів
та болгар, і коли недавно болгари рішуче поновили собі осібну
церкву, то цареградський патріарх, а за ним і інші східні прокляли
болгар, обвинивши їх у нечуваній єресі (схизмі) — філоетнізмі
(любові до осібності народної), буцімто противній християнству.
Та й у слов'янських церквах завелась своя латина: і досі у право-
славних слов'ян — новоболгар, сербів, румунів, москалів — у церквах
служать на мові староболгарській, котру тепер навіть у Болгарії
народ мало розуміє, а в інших країнах — ще менше. Коли тепер на
різних мовах слов'ян православних або уніатів східного обряду
появились переклади Біблії, то сталось це дуже недавно і під впли-
вом протестантів, а в Болгарії так і просто заходом протестантів.
Сербський переклад зробила світська людина В. Караджич, і перше
подав його рос[ійському] Біблійному товариству ще в 1819 р., та
воно дало його на перегляд сербу ж Стойковичу, так той обурився
простонародною мовою перекладу і ввесь його перекрутив на церков-
не таки. Тільки 1847 р. Караджич видав свій чистий переклад і за
те дістав трохи не анафему від сербських архієреїв і попів, і тільки
нескоро потім переклад його уряд допустив у Сербію.

В Росії єпископи заборонили було ще в 1824 р, російський пе-
реклад Біблії, виготовлений Біблійним товариством, а коли недавно
дозволили — тільки щоб питати дома, а не в церквах, — то забо-
ронили переклад український. В Австрії для українців східного об-
ряду надруковано русько-український переклад молитов і Нового
Завіту, та зробили те зовсім не українські попи східного обряду,
а світські люди, і св. Юр довго не хотів благословити навіть пере-
кладу молитов, а перекладу Нового Завіту і досі не хотять ширити
галицькі попи, та й не можуть ширити, не зриваючи з римською
церквою, бо той переклад зроблено не з латинської Вульгати, котру
собор єпископів римсько-католицьких у Тріденті признав обов'язко-
вою для всіх римських католиків. (Нагадаймо, що римські попи,
навіть після реформації, видавали накази, котрі коли не забороняли
так рішуче простим людям читати Біблію, як у середні віки, то
так утрудняли її, що це було рівне забороні. Така булла папська
1713 р. «Unigenitus Dei filius, breve 1816 р.» на ім'я єпископів Гнє-
зневського і Могилевського проти дозволених раніше перекладів
Біблії, 1824 р, — проти біблійних товариств і різні прикази 1829,
1844, 1849 рр.) Треба спом'янути як дуже добру пригоду в церкві
російській те, що в ній ще в XIV ст. Степан Пермський переклав
кілька церковних книг на мову досить диких зирян і тим зробив
таке добре діло, яке тільки через 400—500 років стали робити ан-
глійські місіонери. Русолюбці бачать у тому особливий знак народного
характеру москалів — доброї терпимості (толеранції) до всяких чу-
жих націй. Але ми, не відмовляючи самому Степанові добрості,
думаємо, що вчинок його можливий був тільки через те, що в його
часи ще не вспіло в північній Московщині втвердитись церковне
панство.

Почасти через подібний недогляд або непорядок церковний по-
явились у XVI ст. проби приблизити Біблію до мови народної на
Білій Русі та у нас, на Україні. Тоді тут церкви східно-православна
й західно-католицька стояли одна поряд з другою і начальство цер-
ковне було розстроєне, а до того сюди через Польщу приходив з
чехів дух гусівський. От ще з XV ст. дійшов до нас кусник Біблії,
переложений з чеської на мову, приближену до української, далі в
1517 р. світська людина Фр. Скорина почав друкувати в чеській
Празі, раніше Лютерової, Біблію українську мовою, близькою до
білоруської. А далі вже, коли прийшло й до нас західне протестант-
ство, то чимало людей стало пробувати перекладати Біблію на на-
родну мову, та мало з тих проб було надруковано 1580, а найліпша
т. зв. «Пересопницька рукопись», переклад чотирьох євангелістів
(1556—1561), так і зосталась у єдиній рукописі. Знаменитий русь-
кий печатник Іван Федорович Москвитин говорить в передмові до
церковнослов'янського «Євангелія Учительного» 1560 р. від імені на-
кладчика, литовського гетьмана Григорія Ходкевича, таке: «Помы-
слил же был есми и се, иже бы сію книгу, выразуменія ради про-
стых людей, преложити на простую молву и имел есми о том попеченіе
великое. И совещаше ми люде мудрые, в том писме оученые, ижь
прекладаніем здавних пословиц на новые, помилка чинится но малая,
якоже и ныне обретается в книгах нового переводу. Того ради сію
книгу, яко здавна писаную, велел есми се выдруковати». Оці мудрі
люди православія й католицтва і є найбільші вороги, котрі спиняли
у нас і на Білій Русі зріст національного письменства!

В XVII ст. у нас запанувало в країнах, що козаки відбили від
Польщі, архієрейство та попівство православне, а в тих, що зостались
під Польщею, уніатське, і церковне панство не потерпіло такого
хлопського непорядку, як переклади Біблії та інших церковних
книг на просту народну мову. Так наша народна мова й не визволилась
з-під церковнослов'янської чи староболгарської через те, що наша
країна не пристала рішуче до всеєвропейського руху протестант-
ського.

Таким робом на нашій землі склався сумний стан речей, однаково
в частинах її православних, як і уніатських: щонеділі або навіть
щодня в церкві, котру наш народ привчили поважати як найвищого
суддю в справах духових, виявляється зневага мові нашого народа,
показується, що мова та не достойна стати способом розмови
між богом та людьми. Ось де найгірше «обрусеніє» в загальному
смислі цього слова, ось де перша підвалина всякої «денаціоналіза-
ції» серед нашого народа, окрім того, що, як ми покажемо в свій
час, це вживання старої болгарської мови в церквах на нашій землі
було почастно тією дорогою, котра привела освітнє життя російських
українців до помосковлення! І цікаво, що навіть найревніші націо-
нальники-народовці серед галичан ні слова не говорять проти такої
зневаги нашої народної мови церквою, проти цього кореня всяких
денаціоналізацій нашого народу!! А як би вони глибше розуміли
речі, то мусили б кричати проти неї вдесятеро дужче, ніж проти цен-
зурних утисків на українську мову зі сторони московського уряду!

З усього попереднього огляду історії церковного «обрусенія»
по різних сторонах ясно, що коли в церквах християнських під
пануванням єпископів та патріархів і пап зріс національний цен-
тралізм і примус, то проти нього знову піднявся рух просвітньо-
космополітичний, протестантство, і довів принаймні деякі сторони
Європи, котрі рішуче пристали до того руху, до пошани всяких мов
народних — до національного автономізму в справах релігії. Але на
цьому не спинився вплив руху протестантського: визволення простих
народних мов з-під ярма латини в церкві причинилось до того, щоб
дати волю цим мовам і в письменстві світському. І до того по різних
сторонах Європи робились проби письменства на різних простих
мовах, та все-таки, коли латина була єдиною святою мовою, то
проби ті робились, немов гріх який. Коли ж живі народні мови
через переклад на них євангелій і т. і. посвятились в очах христи-
янського люду, тоді вони почали сміливо вживатись для всякого
письменства й науки.

Тільки ж державні обставини в Європі склались так, що деяким
народним мовам довелось боротись з іншими, котрі, ставши держав-
ними, нав'язувались чужим людям, як колись латина нав'язувалась
всяким народам у римській державі. Так склались нові «обрусенія»,
світські, котрі тепер й оглянемо.

Після того як розвалилась держава римська, в різних країнах
Європи складались окремі держави майже завше через військову пере-
вагу певної національності над іншими. В тих державах неминуче
почав рости й свій національне-письменський централізм, хоч на захо-
ді Європи довго він маскувався й здержувався перевагою мови ла-
тинської, наслідуваної від держави римської і піддержуваної церк-
вою.

Коли після того, як норманни осілись в Англії, більш-менш
закінчився на заході Європи період «мандрівки народів», найбільше
централізованою державою там стала Англія, під королями норманд-
ського й анжуйського роду. Навіть коли королівська самоволя, зручно
організована Вільгельмом І Нормандським за поміччю церкви як
противенство сучасному континентальному феодалізму, була зломле-
на дружним напором різних станів народу (панство, попівство і міщан-
ство) і коли Англія стала монархією конституційною, то все-таки
державна сила там сцентралізувалась так, як ніде в середньовіч-
ній Європі. Натурально, що перші систематичні заходи до державно-
національного централізму в тій Європі ми знаходимо в державі
англійській. Звісно, як зневажено було все саксонське при перших
королях Англії з норманнів і анжуйців з їх французькою мовою. Зни-
щити зовсім саксонську мову було заважко для нормандсько-фран-
цузької меншості, і згодом виробилась в Англії мішана мова, ново-
англійська, котра нескоро стала увіходити і в державне життя.
(В перший раз цею мовою написаний був королівський маніфест
в 1258 р. попри мові латинській і французькій, а в перший раз про-
мова від імені короля в парламенті сказана була по-англійському
тільки 1363 р., значить, майже через 300 років після того, як по-
францужені норманни завоювали Англію (1066). Та ще й після того
французька мова вживалась довго в державному житті Англії.
Тільки ж з того часу тим енергійніше взялись англічани до дена-
ціоналізації людності кельтійської, котра ще зоставалась на британ-
ських островах.

Адміністративна політика англічан у кельтійських країнах була
зовсім римська: завойовуючи нову країну, англічани оселяли там
свої колонії, заводили свої порядки з своєю офіціальною мовою:
французькою або новоанглійською (звісно, попри латині). Так по-
ступали вони в Валлії і пізніше в Ірландії.

Вже англосакси нищили національність кельтів у Британії, але
то було нищення самої людності, щоб зайняти її місце. Так перед
часом Вільгельма Завоювателя знищені були бритти майже в усій те-
перішній Англії, окрім західних окраїн. Зараз же після того, як
норманни осілись в саксонській Англії, вони почали захоплювати
землі бриттів у Валлії (Gwallia Wales), де держали себе, як потім
іспанські «конквістадори» в Америці. Але на півночі країни стояли
ще кельтійські державки, хоч і вони мусили признавати своїм госпо-
дарем короля Англії. Валлійці не були варварами, бо не тільки
були здавна християнами, а мали від X ст. свої збори законів,
писані по-кельтському й по-латинському. Під кінець XIII ст. найдужчі
князі Валлії задумали увільнитись від англічан. Коли архієпископ
англійський поїхав у Валлію, щоб спинити повстанський рух, то
валлійські барони сказали йому виразно: «Ми не хочемо покорятись
Едварду (1-му королю Англії) і не потерпимо, щоб наш князь по-
корявся чужинцям, котрих мови, звичаїв і законів ми зовсім не
знаємо». Едвард переміг валлійців і знівечив їх національні дер-
жавки. В країнах, котрі захопили нормандські авантурники (Lords
Marchers), англійський король зоставив порядки, котрі вони там
завели, хоч там було багато феодального свавільства, котрого ан-
глійський уряд не терпів у себе, але в бувших чисто валлійських
землях Едвард завів англійські порядки. Осібний Statutum Gwalliae
(1284), хоч і признавав почасти валлійські закони, та ставив вище їх
англійські і англійську адміністрацію; чимало землі роздав король
англійським панам. Валлійцям це не дуже-то подобалось, і вони стали
бунтуватись. Англічани били їх, а надто їх кобзарів-бардів. Бунт
барда Оуена Гліндура в 1400 р. був досить важний, бо бунтовщик
став князем широкої країни. Тоді англійський уряд видав такі за-
кони, по котрим валлійцям заборонено було володіти власністю в
городах, мати які-небудь чини, носити в городах зброю; шлюби між
англічанами й валлійцями були заборонені; валлієць не допускався пе-
ред судом як свідок проти англічанина; сходи й товариства валлійцям
були заборонені. Останнє підрізувало, власне, товариства бардів і їх
поезію, котра, як звісно, мала вплив на всю Європу. Такі закони були
поновлені в 1447 р. Кажуть, що Генріх V (1413—1422) виразно забо-
ронив школи й книги валлійські. І тільки коли подібні заходи принесли
свій плід — підрізали національність валлійську, то закони англійські
за Генріха VIII в 1536 і 1543 зрівняли особисті права валлійців і
англічан і дали депутатам Валлії місце в англійському парламенті.

Це було прекрасно, тільки не мало безпосередньої ваги для
національності валлійських кельтів, котра при всіх англійських
державних і адміністративних порядках не могла мати ніякого
державного права, а при тодішньому аристократичному цензі депутат-
ському не могла мати й заступників у парламенті, бо зосталась тіль-
ки серед простого народу. Багато кельтів поанглилось, література
їх збідніла і коли зовсім не вмерла, то тільки дякуючи реформації,
а надто радикальним її сектам, котрих держава не тільки не при-
знавала, а ще й досі примушує адептів їх платити податки на англій-
ську єпископальну церкву. Реформація і ці секти принесли валлій-
цям переклад Біблії (1567 — Новий Завіт, 1588 — вся Біблія) й
сяку-таку релігійну літературу. Далі прибавилось археографічно-лінг-
вістичне дилетантство, котре зацікавилось старою кельтійською пое-
зією бардів, фольклором, і в XIX ст. основалось спеціальне валлій-
ське літературне товариство, котре робить щорічні з'їзди (Eistedfod)
по прикладові старих бардів і оживило й біжучу літературу на валлій-
ській мові.

Тепер у Валлії на 1 359 895 душ людності ще говорить валлійською
(кімрійською) мовою 934 530, а в усій Англії — 996 530 душ; з них
зовсім не розуміють по-англійському і говорять тільки по-валлійсько-
му 304 110 душ.

Валлійська мова тепер має 11 часописів (усіх часописів у князів-
стві Валлії 75) і школи, звісно, приватні. Позаяк в конституційній
Англії розвилась велика вільність товариств і навіть до недавніх
часів не було міністерства народної освіти і все шкільне діло держа-
лось корпораціями, то й не могло ні відки вийти перешкоди при-
ватним школам валлійської мови. І тепер елементарні школи в Англії
держаться не стільки просто державою, скільки товариствами та
субсидіями держави, котрі видаються через громадські й окружні
шкільні ради, то й валлійські школи можуть діставати державні суб-
сидії. Тільки ж тепер учать на валлійській мові майже виключно
тільки в школах недільних, і спеціаліст кельтійський, котрого ми
споминаємо далі, пише нам, що йому незвісні школи, котрі б, при
кельтійському викладі, одбирали державну субсидію. Так тепер можна
сказати, що, при англійській вільності, кельтійська національність
тільки терпиться, а не признається офіціально, коли не рахувати свят
в честь наслідника трону принца Валлії, на котрих тепер, ради
археологічно-етнографічного дилетантства, танцюється валлійський
танок в старій національній одежі: з пледами через плече і з корот-
кими спідницями замість штанів. Ліберально-радикальна партія, такі
люди, як Гладстон, котрий живе в Валлії, мають велику популяр-
ність серед валлійців і похваляють їх на святах за те, що вони енер-
гійно відстояли свою національність і мову, але офіціальної ваги
мова ця майже зовсім не має. Тільки недавно кілька законів та один
рапорт були переложені офіціозно на валлійську мову, причому
уряд заплатив кошти перекладу. Закладені два роки тому назад органи
крайової (по-нашому повітової) автономії (local governement) дуже
радо прийняті кельтійськими патріотами в Валлії і можуть стати
політичними осередками їх руху, але поки що наслідків їх для кельтій-
ської національності не видно. (Див.: York Powell, «History od
England»; Ferf. Walter, «Das alte Wales»; H. Gaidoz, «Les Celtes du
pays de Galles et leur litterature» в «Revue des deux Mondes», 1871,
Mars; «Revue Celtique», IV — Sebillot, «Les langues celtiques dans les
iles britaniques et en France»; Windisch, «Keltische Sprachen», стаття
в «Encyclopaedie von Ersch u. Gruber», II, Section, 35 Theil. До
того ми додали власні досліди по газетах, а також по розмовах і листу
оксфордського професора Ріса (Rhys), котрий тепер один з перших
кельтістів в Європі.

Розмову про Валлію не можна скінчити, не нагадавши, що влас-
не радикальний, майже зовсім безпопівський характер протестант-
ських церков у Валлії причинився не тільки до того, що тепер з
усіх старих кельтійських націй все-таки найліпше стоїть валлійська,
але й до того, що Валлія стала точкою, звідки вийшли великі ре-
лігійно-просвітні рухи, котрі прислужились і іншим націям. В 1662 р.,
коли упала англійська республіка і повернувшийся королівський
уряд вигнав з парафій 2000 попів за церковне й світське радикальство,
один з них заложив «Товариство ширення євангелія в Валлії». Це
товариство стало прикладом для інших, між іншим для такого,
котре ширило євангеліє і на мові шотландських кельтів-гуралів
(1709), і такого, котре ширило недільні школи в Англії і Валлії (1785).
Нарешті в кінці XVIII ст. один валлієць, Thomas Charles, настояв,
щоб «Товариство ширення християнської науки» видало двічі по
10 000 валлійських перекладів Біблії, а далі змовивсь з кількома
радикальними протестантами-баптистами (від котрих тепер пішла
українська «штунда») і одним німцем і задумав закласти товариство
для ширення Біблії на живих мовах не тільки в англійській дер-
жаві, а по всьому світові. До такої думки пристав дехто і з англій-
ської королівсько-єпископальної церкви, і так повстало в 1804 р.
товариство, зложене з людей усяких християнських церков — «Бри-
танське й чужостороннє біблійне товариство («Britisch and foreign
Society»), котре почало з того, що видрукувало 20000 примірників
Біблії валлійської та 5000 Нових Завітів, а далі почало друкувати
Біблії або хоч Нові Завіти на всяких мовах (тепер коло 250) і роз-
пустило досі коло 200 мільйонів таких книг. Цікавий уряд того то-
вариства по першому ще статуту: в комітеті мусить бути 36 членів,
з них — 6 чужосторонців, а 30 — з англічан, 15 прихильників єпис-
копальної церкви, 15 незгідних з нею (дисидентів). Перші видруковані
товариством книги були: Біблія валлійська й англійська та євангеліє
по Івану на мові могавків, народу дикого в Північній Америці.

Ніхто більше цього товариства, котрого початок вийшов, як бачите,
з Валлії, не прислужився досі стільки для притягання до письменно-
го життя найдальших і найдикіших народів і, значить, для культур-
ної автономії (освітньої вольності) народів. Тепер би слід по прикладу
його закласти таке ж всесвітнє товариство для ширення світської
науки.

Покаюсь у свого рода національній загорілості: я колись марив,
що наша Україна, 20 раз більша людністю, ніж Валлія, зробить щось
подібне. Так марив я, коли бачив чимало українців, старших і молод-
ших, котрі присягались на тому, щоб поставити свій патріотизм на
грунті передових всесвітніх думок, культурних, політичних і соціаль-
них, і рішуче нести в свій народ ті думки словом і книгами. Відносини
нашого народу до сусідів самі собою нав'язували нам подібну пропа-
ганду й серед них, а надто серед жидів, білорусів, литвинів, руму-
нів, а далі навіть і серед поляків і великорусів. Та з тих мрій виповни-
лось тільки трішечки: видрукування в Женеві перекладу української
брошурки «Про багацтво та бєдносць» для білорусів та участь га-
лицьких радикалів-украшців в печатках соціалістичної пропаганди се-
ред жидів та поляків. А щодо загалу українолюбців, котрі присягались
до радикалізму 10-15 років назад, то де вони опинились тепер,
видно з того, що тепер нам приходиться перед ними навіть доказувати
шкідливість для української справи римського клерикалізму звісних
«угодовців». Так вони стали далеко не то від науково-світського
радикалізму й космополітизму наших часів, а навіть від христи-
янського радикалізму й універсалізму валлійців, основателів британ-
ського й чужостороннього біблійного товариства.

Ще нещасливіше, ніж у Валлії, випала історія кельтійської націо-
нальності і далеко гірший стан її і тепер в Ірландії.

І тут кельти, в той час як почались їх стосунки з англічанами,
були вже не варварами, мали літературу, закони, але були розділені
політичне так, що не могли противитись як слід нормандським
авантурникам, а потім англічанам, котрі завоювали частину Ірландії
по берегу проливу, починаючи з висадки англо-валлійців в другій
половині XII ст.

В Ірландії спершу важко було англічанам подужати велику масу
кельтійської людності, так що перші виселки англійські там самі поча-
ли покельчуватись. Англійський уряд піднявсь проти того на такі
заходи, приклад котрих бачимо в кількенійському статуті 1366 р.,
котрий поділив Ірландію на дві частини — чисту й погану, англійську
й кельтійську, з котрих остання була безмірно більша. Шлюби
й кумівство між англічанами й кельтами і навіть узяти мамку з одного
народу до дитини з другого було заборонено, як державна зрада.
Так само заборонено було англічанину давати кельтові коня чи
зброю чи що інше. Заборонялось англічанам усяке компанство з
кельтом, а надто з бардом. Навіть монахи-кельти не могли вступити
в монастир англійський і навпаки. Заборонялось англічанам носити
одежу кельтійську й їздити на конях по-кельтійському. Ні один кельт
не міг вести процесу перед англійським судом, так що навіть убити
англічанинові кельта було вільно. Англічанинові заборонялось говори-
ти по-кельтійському, а коли б кельт примішався до компанії англі-
чан, то вся його земля конфіскувалась, а сам він замикавсь у тюрму,
поки не вивчиться прохати прощїння на англійській мові і т. д.

Кількенійський статут занадто ідеальний, щоб його можна було
цілком видержати на практиці. І після його не тільки кельти ірланд-
ські жили, а навіть англічани покельтчувались і ставали, як казано
тоді, ipsis Hibernis hiberiniores і бунтувались проти англійської корони.
Коли в Англії взяв на час гору монархічний абсолютизм при Тюдо-
рах, то задумано було зробити кінець ірландській анархії й сепара-
тизму і вироблена була система, котру історик Грін (Green, «History of
ebglish people», II, 176) характеризує так: «Генрі VІІІ-ому мало було
покорити Ірландію. Йому хотілось цивілізувати народ, котрий він по-
корив, хотілось правити ним по законах, а не самою силою. Але один
тільки образ закону, який могли собі здумати король і його міністри,
був закон англійський. Звичайний закон, котрий мав силу в Ірландії,
за границею Pale (країни, здавна заселеної англічанами), ірландська
система кланового уряду й громадського володіння землею, так само
як поезія й література, котрою славилась ірландська мова, були не
тільки невідомі англійським державним мужам, але висміювались
ними, як варварство. Єдиним способом цивілізувати Ірландію й попра-
вити хаотичний нелад, котрий вона показувала їх розуму, було знищи-
ти всю кельтійську традицію ірландського народу, «зробити Ірландію
англійською життям, законами, мовою».

Спершу англійський уряд думав іти до мети потроху, але настав
спір релігійний між католицтвом і реформацією, а далі політичний —
між королями й парламентом, і в Ірландії, котра в усьому чинила
наперекір Англії, англійський уряд узявся за найстрогіші міри.

Треба нагадати, що урядова (королівсько-єпископальна) ре-
формація, котру англійський королівський уряд Генрі VIII і др.
проводив і в Ірландії, не могла пустити тут коренів, ані помогти так
самій кельтійській національності, як поміг радикально-сектантський
без єпископальний і навіть безпопівський рух у Валлії. Коли англій-
ський уряд посилав у 1560 р. в Ірландію нові церковні книги,
котрі мусили там замінити католицькі, то не збувся своєї зневаги про-
ти кельтійської мови, а написав такі речі, котрі не лагодились про-
між себе: «хоч, мовляв, і найліпше б було, щоб церковна служба
справлялась на такій мові, яку люди найліпше розуміють, та позаяк
важко друкувати ірландськими буквами, й мало в цілій державі ро-
зуміються в них, то й нічого справляти в Ірландії службу церковну
мовою крайовою, а хай уживається коли не англійська, то латинська»
(King, Church, «History of Ireland», І, 755).

Не диво, що ірландці були холодні до такої реформації і воліли
вже стару церкву з її латинською службою, до котрої вони при-
наймні вже привикли. (Нагадаймо, що проби автономії в церковному
життю й письменстві ірландців були підкопані римською церквою за
поміччю англічан же вже в XII ст.) Англійський уряд страшенно
мстився на ірландцях за їх бунти на користь римської церкви, а
потім — королів Стюартів, котрих англічани двічі проганяли. Звісно,
що виробляли в Ірландії англійські уряди Генрі VIII, Єлизавети,
нарешті, голови англійської республіки Олівера Кромвеля. Останній
після походу 1649 р. майже знищив ірландців, натхненний біблій-
ними картинами війни жидів з хананеями. Тисячі ірландців були
перебиті, десятки тисяч вивезено на тяжкі роботи в Америку, де їх
навіть продавали, як негрів. Милість була, коли уряд дозволив
ірландцям виселятись на службу в Іспанію та Францію.