Зв'язок психології праці з іншими науками

За кордоном психологію праці інколи називають " прикладною" або " практичною" психологією. З цим погодитися не можна. Кожна наука й окремі їх галузі, в тому числі і психологія праці, мають теоретичні та практичні дослідження. Практика психології праці збагачує не тільки її власну теорію, але і теорію загальної психології, а також інших галузей непсихологічних конкретних наук, які так чи інакше пов'язані з психологією праці, а також галузі психологічної науки.

Зв'язки психології праці з непсихологічними конкретними науками можна згрупувати в такі три категорії:

1. Науки, які мають безпосередній зв'язок з психологією праці, — економіка праці, соціологія праці, фізіологія праці та частина медицини, яка пов'язана з аналізом професійних захворювань, з питаннями експертизи працездатності, професійна педагогіка (педагогіка профтехнічної школи, середньої спеціальної та вищої шкіл), окремі методики професійної школи. Також історія техніки та палеоантропологія, а саме ті її частини, які присвячені аналізу засобів праці й реконструкції, аналізу, оцінці відповідної діяльності людини [5; 8; 19].

Межі психології праці і згаданих наук не чіткі, тому важко відповісти на запитання, з якої галузі ті чи інші терміни, проблеми, методи. Наприклад, метод спостереження та деякі методи функціональної діагностики досить вільно переходять із науки в науку. Так само і проблеми працездатності, профілактики травматизму, втоми, покращення професійної адаптації, питання професійного відбору, формування навиків тощо. Зрозуміло, різні науки своєрідно інтерпретують факти, мову. З цього випливає, що межі, які обговорюють обов'язково повинні бути чіткими, а галузі знання — повністю взаємовиключними. Навпаки, загальновизнано, що " стики" наук — це точки, зони їхнього зростання.

2. Науки посередньо пов'язані з психологією праці — це галузі технічного знання, предметом яких є оснащення знаряддями трудових процесів, — теорія, розрахунок і конструювання машин, приладів. Психологія праці повинна враховувати тенденції технічного прогресу, орієнтуватися в світі технічних засобів праці, використовуючи інформацію, яку застосовують технічні науки. Ідеальним є такий стан, коли спеціаліст-психолог може бути корисним у справі проектування нових технічних засобів.

3. Науки посередньо пов'язані з психологією праці — об'єктивні системи, які є галуззю об'єктів людської діяльності, тобто про ті системи біологічних, технічних, неживих природних систем, об'єктивні, соціальні, соціально-історичні, соціально-економічні процеси, знакові системи (математика, математична логіка, семіотика), мистецтвознавство. Психологія черпає інформацію для правильного розуміння трудової діяльності відповідних професіоналів, для складання професіограм [5].

Зв'язок психології праці з психологічними науками. Психологія праці тісно пов'язана з педагогічною психологією у питаннях виховання особистості, політехнічного і професійного навчання; в опрацюванні проблем здібностей у цілому і зокрема питань оцінки та шляхів формування здібностей до навчання у різних видах професійної діяльності; в уточненні загальних законів і конкретних прийомів формування навиків.

У питаннях виробничого навчання підлітків психологія праці стикується з дитячою психологією; у виявленні загальних закономірностей формування якостей особистості тощо. Вона пов'язана з психологією спорту в розвитку рухових навиків, впливу емоційно-вольових рис особистості на результат діяльності; використання фізичної підготовки для оцінки і формування професійних здібностей. З психологією мистецтв вона має спільні поняття — розуміння праці як творчості і творчості як праці, проблеми, які швидко розвиваються, технічної естетики та дизайну.

Соціальна психологія з психологією праці спільно вивчають малі групи і колективи. У будь-якій трудовій групі між людьми виникають відповідні міжособові відносини, які є об'єктом вивчення тієї та іншої галузі психології. Дуже актуальними є питання психологічної сумісності різних людей у процесі колективної праці.

З воєнною психологією психологія праці пов'язана у всіх тих випадках, коли така є " психологією воєнної праці", а не тільки специфікою " психології бою". Найтісніше пов'язана воєнна психологія з психологією праці в авіаційній психології, оскільки вона відповідає на запити практики цивільного і воєнного повітряного флоту, " психології бою", " психології воєнної праці".

Психологія праці має зв'язок з різними галузями юридичної психології. З кримінальною психологією вона стикується в проблемі помилкових дій з особливостями особистості; з оперативною і судовою психологією вона пов'язана у всіх тих випадках, коли вивчають або оцінюють різні види праці оперативного працівника, слідчого судді з виправно-трудовою психологією.

Психологія праці та медична психологія дуже тісно взаємодіють, коли треба вирішити питання трудової експертизи, професійної орієнтації (яка поділяється на професійну освіту з професійною пропагандою, адаптацією, консультацією) психологічним професійним відбором, працевлаштуванням інвалідів, працетерапією, вивченням причин нещасних випадків на виробництві, їхніх наслідків і розроблення профілактики, порушення дієздатності в екстремальних умовах, що зумовлюють порушення психічних функцій (гарячі цехи, шум, гіноксемія тощо); питання професійної втоми; питання психопрофілактики і психотерапії в умовах виробництва і в системі лікарсько-трудової експертизи тощо.

З організацією виробництва і технічним нормуванням психологія праці має спільне в питаннях організації робочого місця та функціональних відносин у колективі, керівництва виробництвом, визначення оптимального вимушеного темпу роботи, організації режиму праці та відпочинку, нормуванням праці і багатьох проблем наукової й організації, які тісно пов'язані з гігієною праці та професійною патологією. Психологія праці та гігієни є психопрофілактикою науки про збереження психологічного здоров'я і психогігієни, завдання якої часто повністю збігається з завданнями психології праці. З методикою виробничого навчання психологію праці пов'язують проблеми психологічного обґрунтування ефективності нових методів навчання для перевірки теоретично-психологічних гіпотез, які покладені в її основу: питання формування майстерності.

5) Перебуваючи на роботі, людина витрачає комплекс життєвих сил і енергії не лише на досягнення певних результатів праці, але і на реакцію організму, пов'язану з умовами праці. Умови праці — це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці. Умови праці на кожному робочому місці формуються під впливом таких груп факторів: виробничих, санітарно-гігієнічних, факторів безпеки, інженерно-психологічних, естетичних та соціальних.

Виробничі фактори обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації і автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи.

Санітарно-гігієнічні фактори — це температура, вологість, забрудненість повітря, шум, вібрація, освітленість на робочому місці.

Фактори безпеки передбачають захист працівників від травм, уражень струмом, хімічного і радіаційного забруднення.

Інженерно-психологічні фактори визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки, органів управління і засобів контролю за ходом технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів.

Естетичні фактори визначають красу виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо.

Соціальні фактори визначаються взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат в колективі.

У відповідності з рекомендаціями Міжнародної організації праці виділяють десять основних груп факторів виробничого середовища, що впливають на працездатність людини і викликають у неї втому:

фізичне зусилля (пересування або підтримування вантажів, зусилля натиску на предмет праці тощо). Розрізняють чотири рівні фізичного зусилля: незначне, середнє, важке і дуже важке;

нервова напруга (складність розрахунків, висока відповідальність, інтелектуальне навантаження, особливі вимоги до якості або точності, небезпека для життя і здоров'я тощо). Виділяють три рівні нервової напруги: незначна, середня, підвищена;

темп роботи (кількість трудових рухів за одиницю часу). Розрізняють три рівні: помірний, середній, високий;

робоче положення (положення тіла людини щодо засобів виробництва). Розрізняють чотири види робочого положення: обмежене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне;

монотонність роботи (багаторазовість повторення одноманітних короткочасних операцій, дій, циклів). Розрізняють три рівні: незначна, середня, підвищена;

температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Розрізняють п'ять стадій впливу зазначених факторів: незначний, підвищений (знижений), середній, високий, дуже високий;

забрудненість повітря (вміст домішок в 1 куб. м або t літрі повітря і вплив їх на організм людини). Розрізняють п'ять ступенів забрудненості повітря: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна;

виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в Децибелах). Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці. Розрізняють три рівні значень цих факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;

освітленість у робочій зоні (в люксах). Розрізняють два рівні значень цього фактора: недостатня і погана або осліплююча.