💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Методологічна обґрунтованість наукового соціологічного дослідження.

Методологія наукового дослідження – це також система принципів наукового дослідження. Іще терміном методологія прийнято позначати сукупність дослідницьких процедур, техніки та методів, включаючи прийоми збору й обробки даних. Методологія виконує такі функції: визначає способи здобуття наукових знань, направляє, передбачає особливий шлях, на якому досягається певна науково-дослідницька мета; забезпечує всебічність отримання інформації щодо про­цесу чи явища, що вивчається; допомагає введенню нової інформації до фонду теорії науки; забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять у науці; створює систему наукової інформації, яка базується на об’єктивних фактах, і логіко-аналітичний інструмент науково­го пізнання.

Основна проблема методології – питання про співвідношення теорії та емпіричних даних, між різними рівнями наукового узагальнення.

Отже, Поняття методологія має різні аспекти. Загальна соціологічна методологія, функцію якої виконує соціологічна теорія, дає вказівки відносно принципових основ розробки окремих соціологічних теорій у співвідношенні з їх фактуальним базисом. Окремі соціологічні теорії, в свою чергу, містять методологічні функції, виступаючи в якості прикладної логіки дослідження певної предметної області.

Методологічне знання виступає в формі як передумов і норм, в яких фіксується зміст і послідовність визначених видів діяльності (нормативна методологія), так і описів фактично виконаної діяльності (дескриптивна методологія). В обох випадках основною функцією цього знання є внутрішня організація і регулювання процесу пізнання або практичного перетворення якогось об’єкту. В сучасній літературі під методологією розуміють перш за все методологію наукового пізнання, тобто вчення про принципи побудови, форми і способи наукового-пізнавальної діяльності. Методологія науки – це дисципліна, що вивчає і технічні і “процедурні” питання організації дослідження, і більш загальні питання обґрунтованості методів, що використовуються, достовірності спостережень, критеріїв підтвердження або спростування наукових теорій.

Методологія - вчення про систему наукових принципів, форм і способів дослідницької діяльності - має чотирирівневу структуру. Нині розрізняють фундаментальні, загальнонаукові принципи, що становлять власне методологію, конкретнонаукові принципи, що лежать в основі теорії тієї чи іншої дисципліни або наукової галузі, і систему конкретних методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань.

3гідно з цим сформувалися відповідні методологічні принципи, які забезпечують системну спрямованість наукового дослідження і практичного пізнання об’єкта: принцип цілісності, за яким досліджуваний об’єкт виступає як щось розчленоване на окремі частини, органічно інтегровані в єдине ціле; принцип примату цілого над складовими частинами, який означає, що функції окремих компонентів і підсистем підпорядковані функції системи в цілому її меті; принцип ієрархічності, який постулює підпорядкованість компонентів і підсистем системі в цілому, а також супідрядність систем нижчого рівня системам більш високого рівня, внаслідок чого предметна галузь теорії набуває ознак ієрархічної метасистеми; принцип структурності, який означає спосіб закономірного зв'язку між виділеними частинами цілого, що забезпечує єдність системи, зумовлює особливості її внутрішньої будови; принцип самоорганізації означає, що динамічна система іманентно здатна самостійно підтримувати, відтворювати або удосконалювати рівень своєї організації при зміні внутрішніх чи зовнішніх умов її існування та функціонування задля підвищення стійкості, збереження цілісності, забезпечення ефективних дій чи розвитку; принцип взаємозв'язку із зовнішнім середовищем, за яким жодна із систем не може бути самодостатньою, вона має динамічно змінюватись і вдосконалюватись адекватно до змін зовнішнього середовища.

Перший принцип вимагає виявлення стійкості й інваріантності в різноманітних зв’язках і змінах. (приклад з Ядова про «ядро» і «периферію» мотиваційної структури (при дослідженні структури мотивів трудової діяльності) – В даному випадку цей принцип передбачає такий порядок дій, за якого в дослідженні повинні бути передбачені процедури, що дозволяють розглянути загальну структуру мотивів праці в багатоманітності її проявів). *розгляд явища у всій багатоманітності його проявів*

Другий методологічний принцип – процесуальний підхід. Для його реалізації потрібні повторні дослідження, проведені через деякий час. Це дозволить виявити зміни ситуації, тенденції. Дозволить реалізувати загально методологічну вимогу до розгляду явищ і процесів у всій багатоманітності їх зв’язків і динаміці, виявляючи таким чином їх стійкі та мінливі властивості.