Основні визначення

Основною умовою досягнення успіху вогневими підрозділами артилерії в бою є дотримання принципу - навчати їх тому, що необхідно на війні. Тільки в обстановці, максимально наближеної до реальної бойової дійсності, можуть бути вироблені висока бойова майстерність, морально-психологічна стійкість, фізичне загартування і витривалість. Висока бойова майстерність вогневих підрозділів артилерії залежить від уміння особового складу своєчасно переводити техніку і озброєння в бойовий стан у різних умовах обстановки. Критеріями оцінки бойової роботи є час і якість виконання заходів з приведення озброєння до бойового використання.

Бойова робота вогневих підрозділів артилерії передбачає дії особового складу біля гармат (мінометів, бойових машин реактивної артилерії, установок ПТКР)1), командирської машини старшого офіцера батареї, пов’язані із зайняттям та залишенням вогневої позиції, підготовкою та веденням вогню, поводженням з гарматою та боєприпасами на вогневій позиції.

Вогневою позицією називається ділянка місцевості, яка зайнята або підготовлена до зайняття вогневими взводами батареї (взводом, гарматою) для ведення вогню.

На вогневій позиції батареї обладнуються окопи для розташування гармат, машини (пункту управління) старшого офіцера батареї, командира вогневого взводу, самооборони, спостережного поста і машин підвозу боєприпасів (тягачів), сховища для особового складу, погрібці для боєприпасів.

На вогневій позиції батареї реактивної артилерії, крім того, обладнуються пункт заряджання та метеорологічний пост.

Вогневі позиції можуть бути закритими або відкритими.

Кожній гарматі у батареї присвоюється постійний порядковий номер, починаючи з першого.

У батареях причіпної артилерії (мінометів) тягачі, крім запасних, закріплюються за певними гарматами і отримують їх номер. Тягачі, які вибули зі строю, замінюють запасними.

На вогневій позиції гармати розташовують розосереджено, у порядку номерів справа наліво з урахуванням зручності розташування і маскування, по можливості на однакових інтервалах, уступом вправо (вліво). Допускається й інше розташування гармат: кутом вперед (назад), півколом, у лінію, тощо.

Варіант схеми закритої вогневої позиції наведений у додатку А.

Командирську машину (пункт управління) старшого офіцера батареї на вогневій позиції розташовують на відстані 30-40 метрів позаду середини фронту батареї, а в самохідній батареї – праворуч позаду правофлангової або ліворуч позаду лівофлангової гармати так, щоб з машини (пункту управління) було видно панорами усіх гармат батареї.

Окоп командира вогневого взводу обладнують позаду середини фронту другого взводу, а в самохідній батареї - на лівому або правому фланзі батареї так, щоб спостерігалися панорами усіх гармат та візир командирської машини.

Командир гармати знаходиться на вогневій позиції ліворуч позаду від гармати, поблизу від навідника так, щоб контролювати наведення та заряджання гармати і бачити старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу); командир самохідної гармати - у бойовому відділенні.

Місця для боєприпасів (погрібці) обладнують на відстані 10-20м ліворуч (праворуч) позаду від гармат, а для гармат великої потужності – 30-50м.

Бліндажі обладнують поблизу гармат, сховища - позаду середини фронту батареї або посередині фронту кожного вогневого взводу.

Протитанкову зброю і кулемети розташовують на вогневій позиції так, щоб забезпечувалася кругова оборона.

Спостережні пости розташовують на напрямку можливого прориву танків і мотопіхоти противника на віддаленні зорового зв’язку.

Тягачі та машини підвозу боєприпасів розташовують у залежності від умов місцевості, як правило, позаду (праворуч або ліворуч) від гармат, у закритому місці на віддаленні, яке б забезпечувало зв’язок і швидку подачу їх до гармат (зазвичай від 200 до 500м).

Основною називають гармату, координати якої беруть за координати вогневої позиції. Вона повинна мати середній знос каналу ствола відносно інших гармат батареї. Основною гарматою призначають: другу – у чотиригарматній батареї, третю – у шестигарматній батареї, четверту – у восьмигарматній батареї.

Фронтом батареї називають відстань між крайніми гарматами за перпендикуляром до напрямку стрільби основної гармати.

Інтервалом між гарматами (I_{n, m}) називають відстань по фронту між сусідніми гарматами.

Інтервалом відносно основної (I_{o, n}) називають відстань по фронту між основною і даною гарматою.

Уступом гармати відносно основної (У_{о, n}) називають відстань від точки стояння даної гармати до лінії, яка проходить через основну гармату перпендикулярно до напрямку стрільби.

Наведенням гармати називають надання стволу гармати напрямку на ціль і кута підвищення, який відповідає дальності стрільби до цілі.

Наведення здійснюють за допомогою прицільних пристроїв, поворотного та підйомного механізмів гармати.

Для наведення гармати у горизонтальній площині вибирають (виставляють) точки наводки.

Точка наводки повинна бути нерухомою та видимою по можливості з усіх гармат батареї, вона повинна чітко виділятися серед навколишніх предметів, мати прямолінійні вертикальні контури і знаходитися якомога далі від гармат (не ближче 200м).

Точку наводки доцільно вибирати для гармат праворуч або ліворуч позаду, для мінометів - попереду або позаду, для бойових машин реактивної артилерії - ліворуч попереду або зліва позаду фронту батареї. Якщо немає природних точок наведення, то виставляють штучні точки наведення.

Крім основної точки наведення, вибирають (виставляють) запасні точки наведення під якомога більшим кутом відносно напрямку на основну. Як запасна (нічна) точка наведення може бути візир командирської машини (бусоль) старшого офіцера батареї. Дві точки наведення обладнуються як нічні.

У випадку, коли загальну точку наведення не видно з якоїсь гармати, для цієї гармати вибирають окрему точку наведення.

Коліматор може бути як основною, так і запасною (нічною) точкою наводки. Він установлюється у зручному для роботи місці на відстані 6-8м від панорами (прицілу) позаду гармати (ліворуч або праворуч, а для бойових машин - ліворуч попереду) при єдиному для всієї батареї кутомірі.

Відмічанням називається визначення установок прицільних пристроїв (прицілу і панорами), що відповідають даному положенню ствола наведеної гармати. Відмічання проводять за допомогою прицільних пристроїв.

Основним напрямком стрільби (a_он) називають дирекційний кут, визначений старшим командиром для орієнтування гармат та приладів.

Кутоміром називають горизонтальний кут у точці стояння гармати, який відраховується проти ходу годинникової стрілки від зворотного напрямку осі каналу ствола наведеної гармати до напрямку на точку наведення.

Основним кутоміром називають кутомір гармати, яка наведена в основний напрямок стрільби.

Основний кутомір є вихідною (початковою) установкою для наведення гармати у ціль по довороту, визначеному старшим офіцером батареї.

Найменшим прицілом (П_мін) називається приціл, що відповідає найменшому куту підвищення для даного заряду, при стрільбі на якому снаряди будуть перелітати через гребінь укриття.

Глибиною укриття (Г_укр) називають відстань у метрах, відмірену по висоті від гармати до лінії спостереження з можливого наземного пункту противника через гребінь, що приховує гармату.

Найменша глибина укриття гармат (мінометів) на закритій вогневій позиції наведена у табл. 1.1.

Віялом батареї (взводу) називають взаємоузгоджений напрямок стволів гармат для ведення вогню.

Віяло може бути паралельним, скупченим та по ширині цілі.

При паралельному віялі продовження осі всіх каналів стволів гармат паралельні.

Таблиця 1.1 – Найменша глибина укриття гармат (мінометів)

При скупченому віялі продовження осі всіх каналів стволів гармат перетинаються на дальності цілі.

При віялі по ширині цілі відстані між продовженням осі каналів стволів сусідніх гармат на дальності цілі дорівнюють фронту цілі, поділеному на кількість гармат батареї (взводу).

Паралельне віяло є початковим положенням гармат батареї, від нього переходять до віяла скупченого або віяла по ширині цілі.