Формування соціального досвіду підлітків у літньому таборі відпочинку

У процесі соціалізації накопичення соціального досвіду забезпечується двома взаємопов'язаними процесами. Перший передбачає засвоєння і набуття ціннісних орієнтирів в сенсі людської діяльності, духовно-моральних норм і еталонів відносин і взаємодії з людьми, формування ставлення до себе і оточуючого світу. У ході реалізації другого процесу відбувається засвоєння соціально і життєво значущих способів дії з предметами, еталонів, що виділяють в предметах ті чи інші якості, це проявляється в діях, вчинках, взаємодії і діяльності.

Перший процес - накопичення гуманітарного досвіду особистості, другий - діяльнісного досвіду. їх сума - це соціальний досвід, який на кожному віковому етапі розвитку проявляється через якості особистості, що характеризують індивідуальність і унікальність конкретної людини, тобто соціальний досвід - це сукупність духовно- моральних цінностей і установок особистості, що склалася в результаті взаємодії людини з іншими людьми, з оточуючим світом в культуровідповідних сферах її

життєдіяльності

Підліток, потрапляючи в різні життєві ситуації, проявляє вже накопичений рівень соціального досвіду і засвоює новий. Прояв і засвоєння досвіду проходить декілька стадій, які дозволяють підлітку адекватно обставинам реалізовувати себе в цій життєвій ситуації:

- репродуктивна: прояв комплексу засвоєних духовно-моральних цінностей, еталонів взаємодії з людьми - особистісна перед адаптація до ситуації;

- адаптативна: рефлексія і самовизначення у ситуації, що виникла, пристосування і мобілізація гуманітарного досвіду до цієї ситуації - суб'єктивізація в ситуації;

- локально-моделююча: рефлексія розгортання ситуації, засвоєння ціннісних норм її вирішення, вироблення стратегії поведінки;

- системно-моделююча: закріплення ціннісних норм, що виникли при вирішенні ситуації, спроба впливу на її вирішення.

Даний процес носить циклічний характер і детермінований тільки індивідуальністю особистості підлітка і рівнем соціального досвіду, що склався у нього на даний момент. Культура як носій соціального досвіду охоплює всі способи духовної регуляції розвитку. Процес розвитку людини протікає у багатозначності взаємодії внутрішнього простору людини з Простором оточуючого світу, коли " Я" через особисту діяльність входить у відповідний простір зовнішнього світу: спостерігає за

природою, слухає музику, вивчає історію і культуру пращурів, вчиться, працює на землі.

Процес такої взаємодії детермінований культуровідповідним середовищем житгєтворчості особистості, рефлексивним характером процесу розвитку. Культуровідповідне виховне середовище - це сукупність оточуючих дитину обставин, соціально ціннісних, що впливає на його особистісний розвиток і сприяє її входженню в сучасну культуру. Змістом середовища як чинника соціального розвитку особистості дитини виступають предметно-просторове оточення, соціально-поведінкове оточення, інформаційне оточення - сукупність їх розгортається на фоні природного оточення дитини (Н.Щуркова). Саме це положення і визначає можливості впливу педагогічної системи табору літнього відпочинку на формування соціального досвіду підлітків.

Криза підліткового віку частково пов'язана з болісною відмовою від дитячих правил поведінки і спробою виробити нові, частково альтернативні як дорослою, так і дитячою формами реагування. Перебування підлітка у таборі - це його своєрідна гуманітарна практика, спрямована перш за все на творче засвоєння норм і цінностей спілкування і стосунків між людьми.

Переосмислення відповідних традиційних підходів до педагогічної діяльності дитячого табору в інтенсивній, короткочасній, імітаційній моделі проживання стає чинником соціально-особистісного розвитку підлітків, перетворює табір відпочинку в гуманітарний центр додаткової освіти, виховання і самовиховання, оздоровлення підлітка з врахуванням його індивідуально-особистісного досвіду і симпатій.

Це дозволяє співвіднести педагогічні ідеї зі стратегією розвитку і реалізації проблем дитинства в Україні, визначити основні напрями реалізації ідеології колективу, до якого відносяться, по-перше, підтримка, захист, розвиток і оздоровлення дитини в умовах виховного процесу, спрямованого на формування його особистості і індивідуальності; по-друге, розробка і запровадження психолого-педагогічних програм, які сприяють вихованню, оздоровленню і розвитку підлітків з метою набуття соціального досвіду у спілкуванні, стосунках і діяльності.

Формування соціального досвіду підлітка у тимчасовому дитячому об'єднанні буде успішним, якщо буде досягнутий вільний варіативний вибір ним видів діяльностС через різноманітність програм в системі спільної діяльності, педагогічної взаємодії, спрямованої на педагогічну підтримку соціального досвіду підлітків.