Дослідження щитовидної залози

Ендемічний зоб розвивається внаслідок недостатньої функції щитовидної залози при нестачі йоду або дії антитиреоїдних речо­вин — струмігенів, до яких відносять тіоціанати, що містяться у деяких сортах капусти, рапсі, турнепсі, горосі. Зобогенну дію мають нітрати, тіоціанати, сполуки тіосечовини, тіоурацил, суль­фаніламіди.

При діагностиці гіпотиреозу враховують біогеохімічні зони та провінції, оглядають і пальпують щитовидну залозу, досліджують хворих тварин за схемою, запропонованою М. О. Судаковим з співавторами (1991).

Йодна недостатність виявлена в західній та північно-східній біогеохімічних зонах України, де в грунтах вміст йоду коливаєть­ся в межах 0, 46—3, 1 мг/кг проти 6, 3—20, 5 в еталонних зонах, а у воді його менше 10 і навіть 5 мкг/л (оптимальна кількість 16— 20 мкг/л). Йодна недостатність поглиблюється при надлишку кальцію, марганцю, свинцю, фтору, брому, стронцію, заліза, які гальмують засвоєння йоду, та недостатній кількості в кормах і воді кобальту й цинку.

Щитовидна залоза у більшості сільськогосподарських тварин розміщена на перших хрящах трахеї. У великої рогатої худоби бокові частки її мають довжину 6—7 см, перешийок— 1—1, 5 см, а маса залози коливається в межах 15—42 г; у овець і кіз довжи­на бокових часток 3—5 см, перешийок слабо виражений, маса залози від 4 до 11 г. У здорових тварин щитовидна залоза майже не пальпується, вона щільна, рухлива, неболюча. В зонах із знач­но вираженою недостатністю йоду оглядом і пальпацією у овець, кіз і корів можна виявити збільшення щитовидної залози або якої-

•небудь її частки. Збільшення особливо помітне у новонароджено­го молодняка: у ягнят щитовидна залоза досягає маси 50—150, а у телят навіть 500 г (рис. 74), і тому вона чітко виступає на шиї. Внаслідок різкого збільшення щитовидної залози здавлюють­ся гортань, трахея, стравохід, утруднюється дихання і приймання корму. Поступово, протягом 3—5 міс, щитовидна залоза зменшує­ться. На шкірі знаходять безволосі ділянки або повне випадіння волосся.

При гіпотиреозі дорослі тварини низькорослі (висота в холці корів симентальської породи 105—115 см), у них суха з підвище­ною складчастістю шкіра, порушується ріст волосяного покриву, затримується линяння, з'являється своєрідна кучерявість, росте грубе волосся на шиї, холці, між рогами — у вигляді гриви і чіл-ки, алопеції у ділянці шиї, попереку, інколи загальна алопеція,

-особливо в овець. Типовими ознаками є енофтальм і брадикардія, пов'язані зі зниженням тонусу симпатичного відділу нервової си­стеми.

Значно рідше ендемічний зоб перебігає з підвищеною функ­цією щитовидної залози, що проявляється помірною тахікардією і екзофтальмією.

Для оцінки функціонального стану щитовидної залози в сиро­ватці крові визначають зв'язаний з білками йод (ЗБЙ), рівень якого у здорових тварин коливається в межах від 4 до 8 мкг/100 мл (315—630 мкмоль/л). Критерієм для оцінки гіпо­функції є також вміст йоду в молоці, який у нормі менше 20— 25 мкг/л. Нині для оцінки функціонального стану щитовидної за­лози у тварин застосовують визначення трийодтироніну, тирокси­ну і тиреотропного гормону гіпофіза.

Після забою тварин визначають відношення маси щитовидної залози до маси тварини. Маса збільшеної щитовидної залози у великої рогатої худоби більша 7 г, овець — 8, свиней — 10 г на 100 кг маси тварини (Замарін Л. Г., 1968). Збільшення щитовид­ної залози від 8 до 10 г на 100 кг маси тіла характерне для лег­кої форми зоба, від 10 до 20 г — для середньої і понад 20 г — для тяжкої форми захворювання.

32»