Тема: Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

Найбільш ефективний засiб зменшення шкоди та збиткiв, яких зазнають суспiльство, держава i кожна окрема особа в результатi надзвичайних ситуацiй – запобiгання їх виникненню, а в разi виникнення виконувати заходи, aдeкватнi ситуації, що склалася:

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій – це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на ocнoвi даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів, щодо можливого перебігу подій, з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом'якшення її можливих наслідків.

Зазначені функції запобiгання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна система запобiгання i реагування на надзвичайні ситуації техногенного i природного характеру, затверджена Постановою Кабінету Miнicтpiв України від 3 серпня 1998 р. N 1198.

Єдина державна система запобiгання i реагування на надзвичайні ситуації техногенного i природного характеру (ЄДСЗР) включає в себе центральні та місцеві органи виконавчої влади; виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами i засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення робіт з запобiгання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Основною метою створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобiгання i реагування на надзвичайні ситуації, забезпечення цивільного захисту населення.

Завданнями ЄДСЗР є:

· розробка нормативно-правових актів, а також норм, правил та стандартів з питань запобiгання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення i територій від їх наслідків;

· забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил i засобів до дій, спрямованих на запобiгання i реагування на надзвичайні ситуації;

· забезпечення реалізації заходів щодо запобiгання виникненню надзвичайних ситуацій;

· навчання населення щодо поведінки та дій у разi виникнення надзвичайної ситуації;

· виконання цільових i науково-технічних програм, спрямованих на запобiгання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

· збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення i територій від наслідків надзвичайних ситуацiй;

· прогнозування i оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацiй, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

· створення, раціональне збереження i використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання i реагування на надзвичайні ситуації;

· проведення державної експертизи, забезпечення нагляду за дотриманням вимог щодо захисту населення i територій від надзвичайних ситуацiй (у межах повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади);

· оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацiй, своєчасне та достовірне його інформування про фактичну обстановку i вжиті заходи;

· захист населення у разi виникнення надзвичайних ситуацiй;

· проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацiй, організація життєзабезпечення постраждалого населення;

· пом'якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацiй у разi їх виникнення;

· здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведення гуманітарних акцій;

· реалізація визначених законодавством прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацiй, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацiй;

· участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту населення.

ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних i територіальних підcиcтем i має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення i територій від їх наслідків.

Кожний рівень ЄДСЗР:

· координуючі та постійні органи управління щодо розв'язання завдань у сфері запобiгання надзвичайним ситуаціям, захисту населення i територій від їх наслідків,

· система повсякденного управління, сили i засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, система зв'язку та інформаційного забезпечення.

· державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацiй національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.·

· комісії Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацiй.

· комісії районних державних адміністрацій i виконавчих органів, рад з питань техногенно-екологічної 6езпеки та надзвичайних ситуацiй.

· комісії з питань надзвичайних ситуацiй об'єкта.

Постійні органи управління з питань техногенно-екологічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацiй:

· на загальнодержавному рівні: Кабінет Miнicтpiв України, Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

· на регіональному piвнi: Рада Miнicтpiв Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацiй та цивільного захисту населення Ради Miнicтpiв Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міської державних адміністрацій;

· на місцевому piвнi: районні державні адміністрації i виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацiй та цивільного захисту населення;

· на об'єктовому piвнi: структурні пiдроздiли підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

До системи повсякденного управління ЄДСЗР входять оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу i передачі інформації:

· центри управління в надзвичайних ситуацій, оперативно-черговi служби уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацiй та цивільного захисту населення усіх рівнів;

· диспетчерські служби центральних i місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

До складу сил i засобів ЄДСЗР входять вiдповiднi сили i засоби функціональних i територіальних підсистем, а також недержавні (добровiльнi) рятувальні формування, які залучаються для виконання відповідних робіт.

Військові i спеціальні цивільні аварійно-рятувальні (пошуково-рятувальні) формування, з яких складаються зазначені сили i засоби, укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше трьох діб i перебувають у стані постійної готовності (далі - сили постійної готовності - СПГ).

СПГ згідно із законодавством можуть залучатися для термінового реагування у разi виникнення надзвичайної ситуації з повідомленням про це відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, керівників державних підприємств, установ та організацій.

У виняткових випадках, коли стихійне лихо, епідемія, епізоотія, аварія чи катастрофа ставить під загрозу життя i здоров'я населення i потребує термінового проведення великих обсягів аварійно-рятувальних відновлювальних робіт, Президент України може залучати до виконання цих робіт у порядку, визначеному Законом України «Про надзвичайний стан», спеціально підготовлені сили i засоби Міноборони.

На базі існуючих спеціалізованих служб i підрозділів (будівельних, медичних, хімічних, ремонтних та інших) в областях, районах, населених пунктах, підприємствах, установах та організаціях утворюються позаштатні спеціалізовані формування, призначені для проведення конкретних видів невідкладних робіт у процесі реагування на надзвичайні ситуації. Ці формування проходять спеціальне навчання, періодично залучаються до участі у практичному відпрацюванні дій з ліквідації надзвичайних ситуацiй разом із СПГ.

У виконанні робіт, пов'язаних із запобіганням i реагуванням на надзвичайні ситуації, можуть брати участь також добровiльнi громадські об'єднання за наявності у представників цих об'єднань відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку. Свої дії вони повинні узгоджувати з територіальними органами та уповноваженими з питань надзвичайних ситуацiй та цивільного захисту населення, а роботи виконувати під їх керівництвом.

Залежно від масштабів i особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:

· режим повсякденної діяльності – при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній i гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії);

· режим підвищеної готовності – при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної; гідрогеологічної, гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);

· режим діяльності у надзвичайній ситуації – при реальній загрозі виникнення надзвичайних ситуацiй i реагуванні на них;

· режим діяльності у надзвичайному стані – запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан».

Основні заходи, що реалізуються ЄДСЗР:

1) у режимі повсякденної діяльності:

· ведення спостереження i здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах i прилеглій до них території;

· розроблення i виконання цільових i науково-технічних програм i заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки i захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки та збереження національно-культурної спадщини у разi виникнення надзвичайної ситуації;

· вдосконалення процесу підготовки персоналу уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацiй та цивільного захисту населення, підпорядкованих їм сил;

· організація навчання населення методів i користування засобами захисту, правильних дій у цих ситуаціях;

· створення i поновлення резервів матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацiй;

· здійснення цільових видів страхування;

· оцінка загрози виникнення надзвичайної ситуації та можливих її наслідків;

2) у режимі підвищеної готовності: здійснення заходів, визначених для режиму повсякденної діяльності i додатково:

· формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки, безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, підготовка пропозицій щодо її нормалізації;

· посилення роботи, пов'язаної з веденням спостереження та здійсненням контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах i прилеглій до них території, прогнозуванням можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів;

· розроблення комплексних заходів щодо захисту населення i територій, забезпечення стійкого функціонування об’єктів економіки;

· приведення в стан підвищеної готовності наявних сил i засобів та залучення додаткових сил, уточнення планів їх дій i переміщення у разi необхідності в район можливого виникнення надзвичайної ситуації;

· проведення заходів щодо запобiгання виникненню надзвичайної ситуації;

· запровадження цілодобового чергування членів Державної, регіональної, місцевої чи об'єктової комісії (залежно від рівня надзвичайної ситуації).

3) у режимі діяльності у надзвичайній ситуації:

· здійснення відповідною комісією у межах її повноважень безпосереднього курівництва функціонуванням підсистем, i структурних підрозділів ЄДСЗР;

· організація захисту населення i територій;

· переміщення оперативних груп у район виникнення надзвичайної ситуації;

· організація роботи, пов'язаної з локалізацією або ліквідацією надзвичайної ситуації, із залученням необхідних сил i засобів;

· визначення межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;

· організація робіт, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки та об’єктів першочергового життєзабезпечення постраждалого населення;

· здійснення постійного контролю за станом довкілля на території, що зазнала впливу наслідків надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об'єктах i прилеглій до них території;

· інформування органів управління щодо рівня надзвичайної ситуації та вжитих заходів, пов'язаних з реагуванням на цю ситуацію, оповіщення населення та надання йому необхідних рекомендацій щодо поведінки в умовах, які склалися.

4) у режимі діяльності у надзвичайному стані здійснюються заходи у відповідності з Законом України «Про надзвичайний стан».

Надзвичайний стан – це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ i організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом «Про надзвичайний стан» обмеження у здійсненні конституційних прав i свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов’язки.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення безпеки громадян у разi стихійного лиха, аварій i катастроф, епідемій i епізоотій, а також на захист прав i свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю i здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.

Метою введення надзвичайного стану є якнайшвидша нормалізація обстановки, відновлення конституційних прав i свобод громадян, а також прав юридичних осіб, нормального функціонування конституційних органів влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.

Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладу, усунення якої іншими способами є неможливим.

Надзвичайний стан може бути введено за умов:

· стихійного лиха, аварій i катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю i здоров’ю населення;

· масових порушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права i свободи;

· блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та управління, місцевого чи регіонального самоврядування спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства посягання на територіальну цілісність держави, що загрожує зміною її кордонів;

· необхідності відновлення конституційного правопорядку i діяльності органів державної влади.

Надзвичайний стан на всій території України або в окремих її місцевостях вводиться постановою Верховної Ради України з негайним повідомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.

Під час надзвичайного стану держава, може вживати заходів, передбачених Законом «Про надзвичайний стан», відступаючи від своїх зобов'язань за Конституцією лише настільки, наскільки це вимагається гостротою стану, за умови, що такі заходи не є несумісними з іншими зобов'язаннями за міжнародним правом i не тягнуть за собою дискримінації на основі національності, мови, статі, релігії чи соціального походження.

Такими заходами можуть бути:

· встановлення особливого режиму в’їзду i виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;

· обмеження руху транспортних засобів i їх огляд;

· посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

· заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів i демонстрацій, а також видовищних, спортивних та інших масових заходів;

· заборона страйків.

З метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у мирний час може проводитись цільова мобілізація. У виняткових випадках допускається залучення працездатного населення i транспортних засобів громадян для виконання невідкладних аварійно-рятувальних робіт за умови обов'язкового забезпечення безпеки праці. При цьому забороняється залучення неповнолітніх, а також вагітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їхнього здоров'я.