Поточний ремонт обладнання — це .

а) усунення дрібних ушкоджень і дефектів устаткування, заміна мастила та регулювання окремих механізмів;

б) заміна або відновлення окремих частин (деталей, вузлів) устаткування, регулювання його механізмів;

в) повне розбирання устаткування, ремонт зношених деталей і вузлів, заміна тих, що не підлягають ремонту, регулювання та випробування під навантаженням його механізмів;

г) процес підвищення технічного рівня діючого устаткування шляхом внесення до його конструкції часткових змін.

12. Заміна або відновлення окремих частин (деталей, вузлів) устаткування, регулювання його механізмів передбачається (здійснюється) під час проведення...

а) капітального ремонту та модернізації;

б) капітального ремонту;

в) поточного ремонту;

г) технічного обслуговування.

13. Комплекс підрозділів підприємства, що займаються вантаж­но-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів, утворюють...

а) ремонтне господарство;

б) інструментальне господарство;

в) транспортне господарство;

г) енергетичне господарство;

д) складське господарство.

14. Основою планування транспортного господарства є визна­чення...

а) загальної відстані з усіх напрямків перевезень;

б) потоків вантажів;

в) тривалості перевезень з окремих напрямків;

г) обсягів перевезень.

15. Власна телефонна станція є одним із підрозділів...

а) ремонтного господарства;

б) інструментального господарства;

в) транспортного господарства;

г) енергетичного господарства;

д) соціальної інфраструктури.

16. Проблеми водопостачання та каналізації на великих підприємствах вирішує керівництво...

а) ремонтного господарства;

б) інструментального господарства;

в) транспортного господарства;

г) енергетичного господарства;

д) соціальної інфраструктури.

17. До сфери капітального будівництва не належать...

а) спорудження будівель та об'єктів виробничого призначення;

б) спорудження будівель та об'єктів невиробничого при­значення;

в) капітальний ремонт обладнання та устаткування;

г) монтаж устаткування;

д) правильні відповіді в) і г).

18. Капітальне будівництво — це...

а) будівельно-монтажні роботи зі зведення будинків, споруд;

б) придбання устаткування, транспортних засобів, виробничо-господарського інвентарю;

в) сукупність робіт, пов'язаних із створенням основних фондів;

г) придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів;

д) роботи, пов'язані з винахідництвом і раціоналізаторством;

е) правильні відповіді а), б) і в);

ж) усі відповіді правильні.

Тема 13. Регулювання, прогнозування та планування діяльності

Методичні вказівки до вивчення теми

Вивчення цієї теми потребує розгляду поняття «прогнозування» як наукового обґрунтування можливого стану об'єктів у майбутньому. Розпочинати вивчення проблемних питань теми необхідно з визначення мети та ознак прогнозування. Серед об'єктів прогнозування досліджуються: економіка країни в цілому, її підприємство, потужна організація. Розглядаючи державне економічне регулювання діяльності суб'єктів господарювання, слід звернути увагу на принципи та методи прогнозування, а серед останніх — детально дослідити евристичні (статичні, випереджувальні): якісні та кількісні. Серед можливих суб'єктів прогнозування слід виділяти державу як центральний функціональний (галузевий) орган управління чи науково-дослідну організацію; первинну ланку економіки (фірму, компанію, корпорацію).

Наступним кроком має стати оволодіння довгостроковими, середньостроковими і короткостроковими прогнозами та сферами їх застосування (відповідно: соціально-економічний розвиток країни, науково-технічного прогресу; галузевий і народногосподарський рівень управління; рівень окремих підприємств і виробництв).

Іншим проблемним напрямом вивчення теми є розгляд питань прогнозування розвитку суб'єктів господарювання. Найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності процес планування максимальною мірою має передбачити всебічне вивчення дійсності, тенденцій і закономірностей розвитку об'єкта панування та середовища його діяльності. Поряд із загальними принципами управління і планування існують і специфічні принципи планування (вибір та обґрунтування цілей, системність, безперервність, оптимальність використання ресурсів, збалансованість).

При плануванні діяльності підприємства розробляють плани: для різних підрозділів підприємства — загальний план; для всіх видів діяльності або цільові плани, що передбачають завдання за якимось одним напрямом роботи; на різні періоди часу — довго-, середньо- та короткострокові. Студенти мають усвідомити, що кожний вид плану має свої особливості щодо методів та порядку його розробки, різні показники залежно від тривалості планового періоду. Планування діяльності підприємства поділяється на перспективне та поточне і здійснюється за допомогою різних методів, які можна класифікувати за такими ознаками: вихідна позиція для розробки плану (ресурсний та цільовий); принципи визначення планових показників (екстраполяційний та інтерполяційний); спосіб розрахунку планових по­казників (пробно-статистичний, чинників, нормативний); узгод­женість ресурсів і потреб (балансовий та матричний). Показники окремих розділів плану мають бути оптимізовані за допомогою економіко-математичного моделювання.

Другим проблемним питанням теми має стати розгляд питання стратегії розвитку підприємства. У першу чергу слід розкрити сут­ність стратегічного планування, що є процесом здійснення сукупно­сті систематизованих та взаємоузгоджених робіт з визначення дов­гострокових цілей та напрямів діяльності підприємства. Першим, найсуттєвішим та визначальним рішенням за стратегічного плану­вання є вибір цілей. Основну загальну ціль підприємства заведено називати місією. На основі загальної місії підприємства формулюю­ться його стратегічні цілі.

Наступним кроком має стати досконале дослідження основних етапів стратегічного планування на підприємстві. Серед методів ви­бору генеральної стратегії можна виділити дві групи: перша — в умовах монопрофільної діяльності підприємства (методи однопродуктового аналізу: метод РІМS, метод кривих освоєння, метод циклу життя виробу); друга — при диверсифікованому виробництві (мето­ди «портфельного аналізу», метод, запропонований Бостонською консультативною групою, — метод «Мак-Кінсі»). Після оцінного розподілу стає можливим визначення основних напрямів розвитку підприємства та вибір однієї з базових стратегій: зростання, стабілі­зації або виживання. Ґрунтуючись на знаннях попереднього матері­алу, слід переходити до розгляду сутності та призначення бізнес-плану на підприємстві. Бізнес-план — це ретельно підготовлений документ, котрий розкриває усі сторони будь-якого започатковува­ного комерційного проекту.

Наступним кроком в оволодінні темою має стати розгляд стадій формування бізнес-плану. Необхідно розкрити логіку розробки і структуру бізнес-плану, виокремити такі типові розділи: його резю­ме; продукція; оцінка ринку збуту; конкуренція; маркетинг-план; виробничий, організаційний та юридичний плани; оцінка ризику та страхування; фінансовий план та стратегія фінансування. Слід також розкрити методику складання окремих розділів бізнес-плану. Закін­чити розгляд питання необхідно перспективами розвитку системи стратегічного планування ти бізнес-планування за ринкових умов господарювання.

Черговим питанням теми є відмінності між стратегічним і тактич­ним плануванням. Необхідно розрізняти три аспекти відмінностей: часовий, за охопленням сфер впливу та сутнісно-змістовий. У прак­тиці господарювання виокремлюють певну сукупність основних розділів планів підприємства. Студентам необхідно розкрити основний зміст і можливі типові розділи тактичних (середньо- та коротко­строкових) планів підприємства. Визначаючи зміст планів, слід обґрунтувати логіку розділів і склад показників, через які виражають­ся планові завдання. Необхідно розглянути показники тактичних планів, їх класифікацію та призначення.

Останнє питання цієї теми — оперативне планування, яке, з од­ного боку, є завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з другого — виступає як засіб виконання довго-, се­редньо- та короткострокових планів, одним з важелів поточного управління виробництвом. Оперативне планування поєднує в собі два напрями роботи: календарне планування та диспетчеризацію. У практиці господарювання розрізняють три основні системи оператив­ного планування: подетальну, комплектну та на замовлення. Сту­денти повинні вміти обґрунтовувати вибір застосування кожної сис­теми оперативно-виробничого планування залежно від типу вироб­ництва, складу та особливостей продукції тощо.

завдання для самостійної роботи