💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Дати загальну характеристику методів бібліографування у бібліографічному посібнику.

Бібліографічний посібник − упорядкована множина бібліографічних записів; документальна форма існуваннябібліографічної інформації, за допомогою якої вона фіксується і зберігається в часі та розповсюджується в просторі у вигляді документа (Інформація та документація. Бібліотечно-інформаційна діяльність. Терміни та визначення понять. ДСТУ 7448: 2013: вид. офіц. – К.: Мінекономрозвитку України. – с.).

Бібліографічний посібник – це основний вид бібліографічної продукції, результат практичноїбібліографічної діяльності, засіб бібліографічного обслуговування і використання бібліографічної інформації (Кушнаренко Н. М., Удалова В. К. Наукова обробка документів: підручник. – К.: Вікар, 2003. – 328 с.).

Бібліографічний покажчик — це бібліографічний посібник, що містить значну кількість бібліографічних записів, має складну структуру та науково- довідковий апарат (ВдоБ, Ш.-В.).

Це: бібліографічне виявлення; - бібліографічний відбір; - бібліографічна характеристика; - бібліографічне групування.

Бібліографічне виявлення — це виявлення документів як об'єктів бібліографування з метою їх подальшої бібліографічної обробки. Виявлення документів може бути здійснене шляхом документального чи бібліографічного пошуку.

Іноді виявлення документів здійснюється ніби автоматично, без спеціальних зусиль з боку бібліографа. Наприклад, обліковуються всі нові надходження в бібліотеку. В інших випадках бібліографічне виявлення потребує спеціальної організації праці, планування та обліку її окремих етапів.

Бібліографічний відбір — це відбір документів відповідно до визначених критеріїв з метою їх відображення у бібліографічній інформації. Попередній бібліографічний відбір здійснюється разом із виявленням документів. Остаточний бібліографічний відбір — це виділення частини з тих документів, які були виявлені. Поєднання бібліографічного виявлення з бібліографічним відбором називають " бібліографічний добір".

Обов'язкові умови остаточного бібліографічного відбору такі:

1) безпосереднє знайомство з документом (вивчення його de visu);

2) знання інформаційних потреб і запитів, властивостей читачів, яким призначено БІ.

Змістові критерії бібліографічного відбору: Перший — галузь знання, а також тема, питання, яким присвячено документ. Другий — наукова та художня цінність документа. Третій — відповідність документа задуму бібліографічного посібника, властивостям тієї групи читачів, якій призначено бібліографічну інформацію.

Перший формальний критерій — види видань, які відображають у бібліографічному посібнику (БП). Відбір за видами видань застосовується тоді, коли читачу потрібні не всі види видань, а лише визначені заздалегідь, або коли бібліограф не спроможний охопити разом різні види видань в одному бібліографічному посібнику. Види видань визначають за різними ознаками. Найбільш поширена типологія видань — за формально-видавничими ознаками, коли всі видання поділяють на неперіодичні, періодичні та продовжувані. Два останні види іноді називають серіальними. Неперіодичні видання розрізняють за обсягом: книги (понад 48 сторінок), брошури (5—48 с.), аркушівки (1—4 с.) та аркушеві видання (аркуш паперу будь-якого формату). Періодичні видання поділяють на журнали, газети,

бюлетені, періодичні збірники. Продовжувані видання — це продовжувані збірники, що виходять під однією назвою, але без чіткої періодичності, та альманахи. Види видань розрізняють також за знаковою природою інформації, поділяючи їх на текстові і нетекстові, а останні — на нотні, картографічні, образотворчі. Варто зазначити, що іноді до бібліографічного посібника відбирають не окремі видання чи не тільки окремі видання, а їх частини, тобто твори друку, що надруковані у виданнях: статті, рецензії, вірші, оповідання та інші документи (ноти, карти, художні репродукції тощо), опубліковані як частина періодичних, продовжуваних або неперіодичних видань.

Другий формальний критерій — типи літератури, які відображені у БП. Їх також розрізняють за різними ознаками. Головна ознака, за якою визначають основні типи літератури, — соціальне призначення. За цією ознакою виділяють основні типи літератури. До них належать: 1) політичні першоджерела (програми партій, заяви рухів, громадських організацій, офіційні виступи їх керівників тощо); 2) правові першоджерела (конституція, закони, постанови парламенту та уряду, укази президента, накази та розпорядження інших керівних адміністративних органів тощо); 3) науково-дослідна література (наукові монографії, наукові статті чи збірники статей, тези доповідей на наукових конференціях тощо); 4) науково-популярна література (статті, нариси та замітки, спрямовані на популяризацію наукових знань серед неспеціалістів; науково- популярні монографії тощо); 5) виробнича література (практичні посібники, інструктивні матеріали з виробництва тощо);

навчальна література (підручники, навчальні посібники, навчально- методичні рекомендації, хрестоматії тощо); 7) довідкова література (енциклопедії, довідники, словники); 8) рекламна література (об'яви, оголошення, проспекти, фірмові каталоги тощо); 9) публіцистична література (публіцистичні статті, нариси, тексти промов з актуальних питань сучасності тощо); 10) художня література (романи, повісті, оповідання, вірші, поеми, драматичні твори тощо); 11) мемуарна література (спогади, щоденники, листування і т.п.); 12) літургійна (богослужбова) література (священні книги; книги, що забезпечують богослужіння); 13) науково-інформаційна література (видання органів науково- технічної інформації: аналітичні огляди, реферати тощо); 14) масово-інформаційна література (повідомлення засобів масової інформації, які не мають публіцистичного спрямування: репортажі, замітки). Можуть бути виділені ще інші основні типи літератури, які поки ще не вивчені достатньо. Інша ознака, за якою розрізняють типи літератури — вікова, чи віковий ценз. За цією ознакою виділяють: по-перше, літературу для дорослих; по-друге, дитячу літературу. Література для дорослих існує в усіх перелічених типах літератури за соціальним призначенням. Дитяча література існує в багатьох основних типах, але найбільш розвинуті кілька з них. Наприклад: художня література для дітей, публіцистична, науково-пізнавальна, довідкова, навчальна.

Здавалося б логічним виділяти за віковою ознакою також літературу для юнацтва (для підлітків). Але так традиційно склалося, що як окремий тип літератури твори для юнацтва чи підлітків не виділяють. Вони можуть розглядатися як підрозділ дитячої літератури. В обслуговуванні інформаційних потреб юнацтва головне місце належить літературі для дорослих. На бібліотекарів-бібліографів тоді покладається завдання: підібрати з літератури для дорослих і дитячої літератури для обслуговування потреб юнацтва такі видання, що найбільш відповідають віковим особливостям цієї групи читачів. Третя ознака, за якою розрізняють типи літератури — мовна. Перший тип літератури за цією ознакою — оригінальна література (тобто видана тією мовою, якою твір написаний автором) і другий тип — перекладна (усі переклади з мови оригіналу на будь-яку іншу).

Бібліографічна характеристика — це складання бібліографічних записів на підставі бібліографічного аналізу (вивчення) документів (їх форми та змісту).

· Бібліографічний опис — сукупність бібліографічних відомостей про документ, наведених за певними правилами, що встановлюють послідовність зон та елементів бібліографічного опису, і призначених для ідентифікації та загальної характеристики документа.

· Анотація — коротка характеристика документа, яка пояснює його зміст, призначення, форму та інші особливості.

· Реферат — стислий виклад змісту документа (основних ідей, методів дослідження, результатів тощо) з основними фактичними відомостями та висновками.

· Рецензія — критико-бібліографічна характеристика документа, яка дає його аргументований аналіз, показує його позитивні якості та недоліки.

· Огляд — узагальнена характеристика кількох документів.

Бібліографічне групування — це об'єднання бібліографічних записів у групи за визначеними ознаками. Бібліографічне групування проводиться для того, щоб упорядкувати певну множину бібліографічних записів, полегшити споживачеві орієнтування серед них. Бібліографічні записи об'єднують у групи за розділами, підрозділами, рубриками та підрубриками бібліографічного посібника. Перелік цих розділів і рубрик можна побачити в " Змісті" бібліографічного посібника.

Способи бібліографічного групування за змістом документів можуть бути такі:

· Систематичне групування — розподіл бібліографічних записів за розділами певної схеми класифікації документів.

Особливість такої схеми — у тому, що вона охоплює певну галузь знань або комплекс споріднених галузей, або всі галузі знань. Як правило, така схема створюється заздалегідь, до початку роботи над конкретним бібліографічним посібником. Історії бібліотечно-бібліографічної справи добре відомі такі схеми класифікації, що призначалися для охоплення всіх існуючих документів, принаймні всіх документів, що є у фонді бібліотеки. Найбільше поширення в усьому світі одержала Універсальна десяткова класифікація; існують також інші бібліотечно-бібліографічні класифікації.

· Другий змістовий спосіб бібліографічного групування — тематичне групування. Це об'єднання бібліографічних записів у групи (розділи) відповідно до певних тем, які розміщують у логічній послідовності. Третій змістовий спосіб бібліографічного групування — предметне групування. Це об'єднання бібліографічних записів у групи за окремими предметними рубриками, які розмішують в алфавітній послідовності. Предметна рубрика — це коротке словесне визначення предмета та (або) аспекту його розгляду, яке характеризує зміст, призначення та форму документа.

Способи бібліографічного групування за формально-видавничими ознаками документів полегшують орієнтацію споживача в сукупності документів, дозволяючи швидко знайти документи певного автора чи року видання і т.п. При такому групуванні розділи формуються за формальними ознаками, що визначають спосіб групування. Розрізняють такі формальні способи бібліографічного групування:

· Алфавітне групування — це групування бібліографічних записів за алфавітом прізвищ авторів та (або) назв документів.

· Хронологічне групування — це групування бібліографічних записів за датами видання документів у їх хронологічній послідовності.

· Топографічне групування — це групування бібліографічних записів за місцем видання документів (в алфавітній послідовності місць видання чи за адміністративним поділом).

· Типологічне групування — це групування бібліографічних записів за типологічними ознаками документів, що відображаються у бібліографічному посібнику, тобто за видами видань, типами літератури тощо (характеристику типології видань і літератури — див. п. 4.2).

За способом (або за видом) бібліографічного відбору:

· Реєстраційний бібліографічний посібник — той, що максимально повно відображає документи, відібрані за певними формальними критеріями.

· Вибірковий бібліографічний посібник — той, що відображає документи, відібрані за певними якісними критеріями.

За способом бібліографічної характеристики виділяють:

· Анотований бібліографічний посібник — більшість бібліографічних записів містять, поряд з бібліографічним описом, анотацію.

· Реферативний — де бібліографічний опис супроводжується рефератом.

· Сигнальний бібліографічний посібник — бібліографічна характеристика складається тільки з бібліографічного опису (та, в деяких випадках, шифру зберігання або предметної рубрики).

· Критико-бібліографічний посібник — бібліографічна характеристика подається у вигляді рецензії (поряд із бібліографічним описом).

· Огдяловий бібліографічний посібник — бібліографічна характеристика подається як огляд документів.

· Технічно-кодованиий — бібліографічний посібник, у якому бібліографічна характеристика містить технічне кодування документа.

Технічне кодування — це переклад відомостей про документ у форму, доступну для технічних засобів обробки інформації.

За способом бібліографічного групування розрізняють:

· Бібліографічні посібники з формальним групуванням & nbspалфавітний, хронологічний, топографічний посібники).

· Бібліографічні посібники з змістовим групуванням & nbspпредметний, систематичний, тематичний посібники).

· Бібліогріфічні посібники з змішаним групуванням (біобібліографічний та словниковий посібники).