💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Бібліотекознавчий розвиток науки про книгу

Бібліотекознавство – це наукова дисципліна документно-комунікаційного циклу, яка теоретично відтворює бібліотеку як наукове поняття й об'єкт реальності у всіх її зв'язках і опосередкуваннях. Перша школа бібліотекознавства була створена Дьюї Мелвілом (Melvil Dewey) у Колумбійському університеті у 1887 році (Українська радянська енциклопедія: [у 12 т.] / [за ред. М. П. Бажана]. — 2-ге вид. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1974—1985).

Бібліотекознавство – це галузь науки, що вивчає цілі, принципи, вміст, систему і форми суспільного користування книгами (Крупськая Н. До., Про бібліотечну справу, М., 1957).

Бібліотекознавство - це комплексна соціогуманітарна наука про закономірності розвитку і функціонування бібліотек, історію та зміст документальних джерел. Бібліотечна думка почала формуватися разом з появою бібліотек як установ, призначених для збирання, зберігання і використовування рукописних, друкованих книжок та інших носіїв інформації (Библиотековедение: общий курс: ученик. – М..: Книжная палата, 1988.– 224 с.).

Глава 1. Становлення бібліотекознавства як наукової дисципліни
1.1 Визначення поняття " бібліотекознавство", його функції та складові частини
Ця наукова дисципліна вивчає цілі, принципи, зміст, систему й форми суспільного користування друкованими творами, а також теорію, історію, методологію, технологію, методику і організацію бібліотечної справи.

Мета бібліотекознавства - оптимізація соціального використання інформації у вигляді публікацій, через бібліотечну справу.
Бібліотекознавство класифікується залежно від обраних дослідником підстав розподілу й підрозділяється на загальне та особливе, в тому числі приватне.
Загальне бібліотекознавство - розділ бібліотекознавства, змістом якого є загальнотеоретичні, історичні та організаційні проблеми бібліотечної діяльності, а також вивчення об'єкта і предмета бібліотекознавства, його структури, термінології, місця в системі наук, зв'язків із суміжними й суміжними науковими дисциплінами, закономірностей бібліотечної діяльності, її принципів і концепцій, методології та методики бібліотечних досліджень, історії бібліотекознавчої думки [1; 67].
Особливу бібліотекознавство досліджує різні специфічні аспекти бібліотечної діяльності.
Приватне бібліотекознавство - комплекс розділів бібліотекознавства, зміст яких становлять вчення про різних частинах бібліотеки як системи - бібліотечному фонді, бібліотечній каталозі, контингенті користувачів бібліотеки, матеріально-технічній базі бібліотеки і т. д.
Завдання бібліотекознавства - розвиток теорії бібліотечної справи, аналіз його закономірностей як соціального явища, пов'язаного з використанням бібліотек на допомогу соціальному, економічному, культурному процесу.
Функції бібліотекознавства:
Наукові функції:
- Пізнавальна;
- Пояснювальна;
- Передбачувальна;
- Систематизирующая;
Соціальні функції:
- Культурно-виховна (вираз загальної властивості науки як дієвого чинника розвитку всієї людської культури, наукового світогляду, суспільної свідомості);
- Функція продуктивної сили (є важливою умовою розвитку бібліотечної справи, грає роль однієї з опосередкованих сил його прогресу, висуває і впроваджує в практику нові, перспективні ідеї, що сприяють підвищенню ефективності та якості бібліотечного обслуговування населення);
- Функція соціальної сили (бібліотекознавство створює явні та латентні передумови зміни суспільства, його культури, причому ці зміни носять прогресивний характер. Величезну соціальну роль відіграє ідея інформатизації суспільства, першоджерелом якої має вважатися бібліотекознавство).
Всі вони пов'язані з тим, що наукові знання і методи бібліотекознавства використовуються при вирішенні проблем, що виникають у процесі суспільного використання інформації [5, 6].
Необхідно також загострити увагу на складових частинах бібліотекознавства:
1. Наукові закони
2. Наукові принципи
3. Наукові теорії
4. Методи дослідження
5. Понятійний апарат
6. Гіпотези
7. Факти, дані спостережень і дослідів

Як предмет і об’єкт є бібліотечна справа і бібліотека як соціальний інститут, який організовуює суспільне використання творів друку.

Обєкт бібліотекознавства – органічно-цілісна, динамічна система, яка складається: з І. у вигляді публікацій, читач, бібліотекар.

Предмет Б. – забезпечення бібліотекарю масова за масштабами та індивідуальна за формою реалізація взаємодії читачів з інформацією у вигляді публікацій.

Елементи бібліотекознавства: наукові закони, наукові теоріх, наукові дослідження, методи дослідження, понятійний апарат, факти, дані спостережень.

Структура Б., як науки: теорія, історія, методика і методологія, організація та управління.

Загальне Б. – вивчає загальні, теоретичні, історичні, організаційні, об’єкт, предмет, структуру, терміни, концепції, історію Б.

Спеціальне Б. – це комплекс розділів Б., змістом яких є вчення про різні частини бібліотеки як системи а саме: фонди, каталоги, континент користувачів, матеріально-технічну базу.

Б. як навчальна дисципліна: загальний курс, історія, Б. психологія, статистика, професіологія, фондознавство, менеджмент, маркетинг.
1.2 Основні етапи становлення бібліотекознавства як науки
У розвитку бібліотекознавства виділяються два історичних етапи, які, у свою чергу, діляться на періоди. Перший з них донаукових - етап бібліотекознавчої думки, передісторія бібліотекознавства, який починається в середині II тисячоліття до н.е. і закінчується в XVIII - початку XIX ст.; другий - науковий, етап власне бібліотекознавства, який триває з початку XIX ст. по теперішній час.
Перший етап характеризується тим, що основний його зміст становили самі первісні й елементарні уявлення про бібліотечну справу та бібліотеках, які ще не досягли рівня власне наукового знання, не утворили дисциплінарну систему знань, відображаючи лише емпіричне сприйняття бібліотеки у свідомості людини. Бібліотекознавчудумка, на відміну від власне бібліотекознавства, це буденне, а не строго наукове знання про бібліотеки. Зв'язок бібліотекознавчої думки і бібліотекознавства виражається в тому, що перша послужила джерелом, відправною точкою виникнення, становлення і розвитку її як наукової дисципліни [1; 22].
Основний зміст другого етапу полягає в тому, що на основі бібліотекознавчої думки складається і розвивається власне бібліотекознавство як наукова дисципліна, як система наукових знань, в кінці кінців отримала статус самостійної науки. Практично одночасно з цим йшов процес формування бібліотекознавства як навчальної дисципліни.
У ході другого етапу подання про сутність бібліотекознавства зазнали істотних змін. Виділяються три основні концепції сутності бібліотекознавства, які послідовно змінювали один одного протягом XIX-XX ст.:
1. Формально-технічна
2. Документалістская
3. Інформаційна.
Формально-технічна концепція сутності бібліотекознавства була характерна для XIX ст., Хоча її відгомони давали про себе знати аж до середини XX ст. Сутність бібліотекознавства зводилася до питань практичного облаштування бібліотек. Німецький бібліотекознавець М. Шреттінгер, який вперше ввів поняття бібліотекознавства, писав, що це "... практичні знання, які вимагають цілком самостійного вивчення і які я поєдную поняттям" бібліотекознавство ". Деяку данину цій концепції, хоча і на більш високому рівні теоретичного розвитку, віддала і Л. Б. Хавкіна, яка ділила бібліотекознавство на два розділи: " теоретичний" і " прикладної" (практичний). Лише у другій половині XX ст. дана концепція повністю втратила своє значення, проте зберігшись в " знятому" вигляді в наступних поглядах на сутність бібліотекознавства.
Панівне становище в бібліотекознавстві всієї першої і частково другої половини XX ст. займала документалістская концепція. Сутність бібліотекознавства зводилася до вивчення взаємодії читача та документа (головним чином, твори друку), опосредствуемого бібліотекарем, тобто забезпечуваного їм у необхідних відносинах. Дана концепція була великим прогресивним кроком теорії в порівнянні з формально-технічної. Однак із другої половини ХХ ст. стала виявлятися її теоретична недостатність.
Під впливом інформатизації суспільства, високих технологій індустрії інформації, компьюнікаціі бібліотек та інших об'єктивних чинників вона, починаючи з 60-х рр.., Поступово стала витіснятися інформаційної концепцією. Інформаційна концепція, на відміну від документалістской, ставить на перше місце не документ, не носій, а інформацію. У відповідності зі зміщенням акценту на інформацію сутність бібліотекознавства зводиться тепер до теоретичного відображенню взаємодії людини зінформацією (у вигляді публікацій), опосредствуемого бібліотекарем. Перехід бібліотекознавства на нову парагму зовсім не означає відмирання документалістского підходу. Мова може йти лише про зниження статусу та звуження області застосування. Якщо раніше документалістская концепція виступала в якості загальної вихідної теорії бібліотекознавства, то тепер вона повинна розглядатися в якості приватної, додаткової по відношенню до інформаційної. Якщо раніше вона розповсюджувалася на всю область бібліотечної справи, то тепер вона повинна застосовуватися лише в тих випадках, коли при бібліотекознавче аналізі явищ бібліотечної справи необхідно розглядати інформацію та форму об'єктивації як щось ціле, синкретичне, тобто як документ (публікацію). Такий підхід необхідний при аналізі процесів комплектування, вирішенні проблем організації бібліотечних фондів і т.п.
Перехід бібліотекознавства на інформаційну парадигму сповнений багатьма далекосяжними теоретичними та практичними наслідками. Відповідно до нової концепції бібліотекознавство повинно розглядатися як приватний розділ фундаментальної науки інформатики Бібліотекознавство - це інституційно обмежена областю бібліотечної справи, переважно прикладна, соціальна (не технічна) за своїм основним змістом наукова дисципліна домену інформаційних наук. Предмет бібліотекознавства - забезпечується бібліотекарем масове за масштабами явища, індивідуальне за формою реалізації взаємодія читачів з інформацією у вигляді публікацій. Головна наукова завдання бібліотекознавства - теоретичне відтворення зазначеного предмета у формі наукового знання, тобто законів, принципів, теорій, понять і т.п. Інакше кажучи, бібліотекознавство - це наукова дисципліна, що вивчає закони, принципи, теорії, що відображають вказаний предмет. Саме в цьому полягає сучасне розуміння сутності бібліотекознавства як наукової дисципліни [11; 30].

Інформаційна інтерпретація сутності бібліотекознавства вимагає переосмислення таких ключових понять, як бібліотека, її соціальні функції та ін Бібліотека - це спеціальний заклад культури, що здійснює індивідуальне за формою реалізації забезпечення громадських потреб в інформації, зосередженої як в її фонді публікацій (бібліотечному фонді), так і доступних їй інформаційних мережах. Головна і єдина сутнісна соціальна функція бібліотек - це інформаційна функція. Всі інші соціальні функції є вторинними і похідними від неї. Бібліотека спочатку була інформаційною установою з точки зору її призначення в суспільстві [1; 30].
В освоєнні інформаційної концепції вітчизняне бібліотекознавство помітно відстало від багатьох зарубіжних країн. Наприклад, в США бібліотекознавство вже давно іменується " бібліотечно-інформаційної наукою". У зв'язку з цим актуальне завдання сучасного бібліотекознавства полягає не в критиці минулого вітчизняної бібліотечної теорії і практики, зрозуміло, не позбавленої помилок, деформацій та наукових драм, не в наукоподібної маніпулюванні новомодними англіцизмами, хоча ніщо не перешкоджає використанню іноземної лексики, де це неминуче, не в розробці явно безперспективних напрямків, а у фронтальному переході бібліотекознавства на інформаційну парадигму, яка передбачає глибоке переосмислення бібліотечної теорії, бібліотечної практики, бібліотечної освіти на методологічній основі загальнолюдських цінностей.