Форма проведення. Лекція.

Процес виховання дітей потребує від вас, шановні батьки, ґрунтовних і різноманітних знань, урахування психофізіологічних і вікових особливостей синів і доньок. Ці особливості відображають динамічний процес психіч­ного, фізіологічного й фізичного розвитку дитячого ор­ганізму та формування духовної неповторності особис­тості. Досить часто ви не розумієте потреб і запитів дітей, що викликає тривогу у вас і протест дітей, які не хочуть з цим миритися. Проблема «батьків і дітей» завжди була ак­туальною. То в чому ж справа? Невже батьки такі черстві й нечутливі до своїх чад, байдужі до їх інтересів, неспро­можні зрозуміти найближчих їм людей, а діти жорстокі й невдячні, грубі й егоїстичні настільки, що на всі спроби батьків щиро порозумітися з ними відповідають без­думністю й емоційною глухотою? Однозначної відповіді на ці питання годі шукати у посібниках з педагогіки, та й у самому житті навряд чи можна знайти. Динамізм процесу настільки глибокий і багатогранний, що ігнорування одно­го з його складників призводить до непорозумінь, конфліктів, сімейних драм і трагедій. От чому так важливо, її, 'ви, батьки, мали хоча б найелементарніші знання з психофізіології, етики взаємин.

Рання юність — період життя і розвитку людини від 15 до 17 років. Це етап завершення фізичного розвитку ор­ганізму: уповільнюється темп росту тіла, збільшується йо­го вага, закінчуються формування та функціональний розвиток усіх його систем і органів. Важливу на цьому етапі розвитку організму продовжують відігравати умови, в яких він відбувається. Тому додержання правильного режиму харчування, праці, відпочинку, заняття фізкульту­рою обов'язкове для юнаків і дівчат. Батьки, ви повинні виховувати в дітей потребу й уміння стежити за нормаль­ним функціонуванням свого організму, запобігти розвит­ку в них шкідливих звичок (алкоголізму, паління тощо). Основні види діяльності в юнацькому віці -- навчання і праця. Початок трудової діяльності, необхідність вибору професії сприяють зростанню свідомого ставлення юнаків і дівчат до навчання і праці, стабілізують їх пізна­вальні інтереси. Істотно змінюються характер розумової діяльності юнаків і дівчат: зростає критичність мислення, розвиваються вміння аргументувати й доводити свою думку. В юнацькому віці розширюється коло соціальних ролей та обов'язків людини. Розвиваються вольові якості, сфера емоцій і почуттів. Значне місце в емоційному житті юнаків і дівчат посідають почуття дружби і кохання. Роз­вивається самосвідомість і самооцінка, що дають імпульс до самовиховання.

Юнацький вік -- вік життєрадісності, бадьорості, ен­тузіазму, прагнення до активної участі в житті суспільства. У розв'язанні багатьох життєвих завдань юність потребує допомоги і керівництва дорослих. Але щоб здобутки стар­шого покоління стали надбанням молоді, важливо пра­вильно будувати взаємини між батьками і дітьми, і взагалі дорослими людьми. У сім'ях старшокласників має витри­муватися принцип рівноправності поколінь. Юнаки і дівча­та дуже болісно реагують на випадки, коли батьки не зва­жають на їх самостійність й ініціативу. До конфліктів між батьками і дітьми часто призводить невмілий підхід до мо­лоді старших, які ігнорують зміну в дітях у період ранньої юності, що часто виражається в різкій і не досить пере­конливій критиці смаків синів і доньок, їх інтересів, уподо­бань. Водночас ви, самі батьки, вели спосіб життя, повод­ження в сім'ї і поза нею далеко не завжди як взірець для наслідування.

Для прикладу наведу таку ситуацію.

Літнім днем п'ятирічний Слава з батьком пішов на річку купатися. Приємно було бути у теплій воді, пересипати га­рячий пісок.

Крутим берегом річки бігло маленьке щеня. Раптом во­но послизнулося і впало у воду. Біля прямовисної стіни річка дуже глибока. Славі було боляче слухати жалібне скавучання маленького собачати. Він ніби кликав на до­помогу. Але хлопчик не вмів плавати. Він благав батька:

— Тату, врятуйте собача... Воно ж втопиться. Батько відповів:

— Всіх не врятуєш.

Собача втопилося. Над річкою стало тихо.

Славко плакав.

Пройшло багато років. Славко став дорослою людиною — Ярославом Івановичем. Він побудував собі дім. У нього був син — п'ятирічний Івась.

Стояла люта зима. Від морозу тріскалась земля. Одного разу під вечір розпочалась заметіль. Хтось постукав у вікно.

— Хто там? — запитав Ярослав Іванович.

— Пустіть, люди добрі, погрітися... Ми мандрівники.. За­мерзаємо... Врятуйте...

— Всіх не врятуєш, — тихо сказав Ярослав Іванович, а вголос відповів, — ідіть собі далі... В нас тісно...

— Тату, чому ви їх не впустили? — запитав Івась. — Вони ж загинуть від холоду.

Івась заплакав.

Отже, ми бачимо, що необдумана поведінка батька ви­ховала в дитячій душі жорстокість, байдужість, невміння співчувати чужій біді.

А важливою особливістю виховання дітей в сім'ї у цьо­му віці являється відношення до них, як до дорослих.

В учнів старших класів є також гостра потреба відчува­ти свої зростаючі сили, їм властива енергія, прагнення до незалежності. В той же час вони відчувають потребу у підтримці їх впевненості в своїх силах при переборенні труднощів. І тут вони чекають допомоги від вас, шановні батьки, надання якої сприяє становленню кращих взаємин між дітьми і батьками. Уважне ставлення до­рослих у сім'ї до дітей сприяє попередженню труднощів у стосунках з ними.

Для того, щоб уникнути можливих ускладнень у взаєминах, ви, батьки, повинні розібратися у його причи­нах, а не вимагати поваги до себе. Щоб користуватися справжніми повагою і авторитетом, батькам важливо по­казати себе з найкращого боку.

Якщо юнак чи дівчина звертається до вас з будь-яким питанням, треба прагнути дати вичерпну однозначну відповідь. Ні в якому разі не можна підміняти пораду пока­ранням, намагатися насильно проникнути в душу юнака чи дівчини, коли він чи вона того не хочуть.

У взаєминах із старшокласниками часто наражаєшся

на інші труднощі: молодь нерідко відмовляється серйозно розмовляти про себе, порадами дорослих вона може знехтувати. Труднощі для вас, шановні батьки, полягають і в тому, що ви не єдині порадники своїм дітям. Для того, щоб зменшити ці труднощі, ви, як батьки, повинні вміти слухати дочку чи сина, бачити перспективу розмови, обе­режно, щоб не образити, з'ясувати мотиви їх діяльності, що допомагатиме передбачати поведінку дітей, ретельно продумувати аргументи бесіди.

Звідси випливає, що моральний авторитет батьків, чут­ливість, тактовність, повага і дружні взаємовідносини — необхідні умови успішного впливу батьків на формування особистості старшокласника.

І закінчити лекцію хотілося б словами великого педаго­га В.0. Сухомлинського: «Що ми залишаємо в серцях своїх дітей — залишаємо своїми справами і словами, вчинками і почуттями? Чим ми запам'ятаємось нашим дітям, чим возвеличимо себе в їх очах? Є єдина могутня духовна сила, яку ні з чим не можна порівняти, яка здатна відобразити в душах наш образ — образ справжньої людської краси. Ця сила — велике багатство людське, й духу — любов. Будемо ж створювати це багатство своїм життям. Є вона в наших батьківських серцях — є чим ви­ховувати дітей».

Про авторитет батьків і його роль у вихованні старшокласників