💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Коротка історія району вело екскурсії

Коротка історична довідка адміністративних районів через які проходив маршрут подорожі.

Територія Заліщицького району заселена в період середнього палеоліту (100 — 38 тисяч років до нашої ери). В часи Київської Русі та Галицько-Волинської дер­жави тут було 25 поселень (міста Червоне і Городок, 5 городищ, 18 селищ). Найінтенсивніше заселення припадає на 14-15 ст. Центром краю було м. Червоногород (не існує від 1970; нині урочище «Червоне»). 1362–1434 територія нинішнього Заліщицького району належала до Великого князівства Литовського, 1434­-1772 - володіння Польщі, 1772-1918 — під владою Австрії. Вересень 1914 —липень 1917 — під окупацією російської армії. Листопад 1918 - липень 1919 належала до ЗУНР, 1919-1939 — Польщі.1939–1991 — УРСР.

Територія Борщівського районубула у складі Галицько-Волинського князівства, пізніше входив до Червоногородського повіту Подільського воєводства. З 15 століття розвиваються містечка, у 1443 році - Скала, 1629 року Борщів, 1646 року Збриж, 1700 року Окопи Святої Трійці, 1767 року Мельницяотримали магдебурзьке право. В Австрійський період утворено Борщівський повіт, що відповідає сучасному Борщівському району. Поділ по Збручу відтоді розділив села та містечка над річкою на лівобережні та правобережні, що збереглося й понині: Збриж, Кудринці, Боришківці та інші села поділені на дві частини, одні адміністративно підпорядкові Борщівському, інші — Кам'янець-Подільському району. З вересня 1939 року Борщівський повіт окупований Червоною армією. Розпочалися репресії проти членів ОУН, інтелігенції та духовенства. 1940 року утворено 3 райони: Борщівський, Мельнице-Подільський, Скала-Подільський. З 1942 року діяли загони УПА. Зокрема, відбувся бій з більшовиками на буковинській стороні Дністра, поблизу хутора Зелена Липа.

Початок заселення території сучаного Кам’янець – Подільського району відновситься до сивої давнини. Біля с. Луки-Врубловецької збереглися рештки однієї з найдавніших в Україні стоянок первісних людей, якій близько 300 тис. років. У першій половині І-го тис. н.е. Кам’янеччину заселяли східно-слов’янські племена, які входили до складу антського міжплемінного об’єднання. В цей час розвиваються економічні та культурні зв’язки нашого краю з Північним Причорномор’ям і римськими провінціями. Історію Кам’янеччини давньої Русі можна простежити по одному з важливих міських осередків Середнього Подністров’я – Бакоті. Бакота знаходилась на порубіжжі розвинутих східнослов’янських союзів племен: уличів і тиверців, які на протязі понад 200 років перебували у складі Київської Русі. Порівняно невелике місто, Бакота стала центром великої і високо розвинутої сільськогосподарської округи Середнього Подністров’я, а також виконувала адміністративно-політичні, економічні і культові функції. Протягом багатьох століть край ставав жертвою польських, татарських і турецьких загарбників. У 1793 р. Кам’янеччина разоми з усією правобережною Україною була включена до складу Російської імперії. В 1795 р. створюється Кам’янецький повіт. 7 березня 1923 р. постановою Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету були і встановлені округи і повти, у тому числі Кам’янецький округ з 17 районами, сіл з яких, а саме Смотрицький, Ориниський, Маківський, Староушицький, Китайгородський, Жванецький та Довжоцький займали територію сучасного Кам’янець – Подільського району. Процес формування територіальних меж тривав до 1965р.

Хотинський район, а саме місто Хотин — одне з древніх міст України. Його виникнення археологи відносять до VIII століття, коли у східних слов'ян почався активний процес формування державності. Історичну цінність представляють археологічні розкопки, зроблені науковою експедицією Чернівецького державного університету у 1961–1964 роках. Ними виявлено археологічні пам'ятки різних епох — поселення трипільської культури (ПІ тисячоліття до н. е.), ранньозалізного віку (І тисячоліття до н. е.) та слов'янські поселення VI–VIII століть, які дають підстави твердити, що місто Хотин виросло саме із слов'янських поселень. В Х-ХІ ст. місто входило в склад Київської Русі. В середині XII століття Хотин ввійшов до складу Галицького, з 1199 року — Галицько-Волинського князівства. В середині XIV століття місто попало під владу Молдовського князівства. Хотинський район Чернівецької області утворений у вересні 1940 року. Хотин увійшов до Ліги історичних міст України.

Територія Новрсеоицького району також має велику історію, оскільки прилягає до Хотинського району та безпсередньо до міста Чернівців. Новоселицька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Хотинського повіту Бессарабської губернії. Станом на 1886 рік складалася з 15 поселень, 15 сільських громад. Населення — 18 803 особи (9346 чоловічої статі та 9457 — жіночої), 3030 дворових господарств