Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Род. мальвові — Malvaceae






 

 

Рослина. Обидва види алтеї — багаторічні трав’янисті рослини з коротким товстим кореневищем, від якого відходять циліндричні товсті придаткові корені завдовжки 10–25 і завтовшки до 2 см, а також тонкі корінці. Поверхня кореня повздовжньо-борозенчаста; злам у середині зерняно-шорсткуватий, зовні волокнистий, з відшарованими довгими, м’якими луб’яними волокнами. Колір коренів зовні світло-брунатний, на зламі білий, жовтувато-білий (алтея лікарська) або сіруватий (алтея вірменська). При розламуванні сухі корені пилять внаслідок виділення крохмалю.

 

Стебло пряме, заввишки 0, 6–1, 5 м, малорозгалужене, округле, сірувато-зелене, бархатисте, завтовшки не більш як 8 мм, з повздовжніми борозенками, вкрите волосинками. Листки чергові, черешкові, бархатистоопушені з обох боків, сірувато-зелені, з нерівномірнозубчастими краями; нижні — яйцевидні, п’ятилопатеві, верхні — довгастояйцевидні, трилопатеві, іноді майже трикутні, завдовжки 2—10 і завширшки 1—9 см. Вся рослина сірувата, опушена. Квітки в пазухах листків, на коротких квітконіжках, у верхній частині стебла — у вигляді колоска. Віночки рожеві, іноді червонуваті (в алтеї вірменської — блідо-рожеві), із п’яти зворотнояйцевидних пелюстків, чашечка неопадаюча з підчашою із 8–12 ланцюгових чашолистків завдовжки 10—20 мм.

 

Плід — схізокарпій; калачики схожі на диски, які при дозріванні розпадаються на окремі пласкі бобоподібні сім’янки.

Поширення. Алтея лікарська росте дико у лісостеповій та степовій зонах, майже всюди в Україні. Ареал знаходиться в середній і південній смугах європейської частини, Криму, на Кавказі; вирощується у спеціалізованих господарствах. Алтея вірменська поширена на Кавказі, у передгір’ях Середньої Азії. Алтеї ростуть на левадах, при дорогах, на луках, по берегах річок, зрідка серед чагарників і на узліссях.

 

 

Заготівля. Корені збирають восени під час дозрівання плодів (у вересні-жовтні) або навесні, до початку вегетації (березень—травень). Дво- або трирічні корені викопують, очищають од землі, обрізають стебла та здерев’янілі частини і швидко миють у холодній воді, щоб не вкрилися слизом. Просохлі корені звільняють від пробки, ріжуть на частки і розщеплюють уздовж. Потім розкладають тонким шаром і сушать при температурі 45–60 °С. Правильно висушені корені ламаються з тріском.

Зарості дикорослої алтеї легко виснажуються, тому в процесі збирання сировини насіння підсівають, залишають розвинені екземпляри для запліднення; охороняють молоду порость. Зберігають сировину в сухому місці у тюках або мішках із тканини з позначкою про гігроскопічність. Корені треба оберігати від вологи, бо вона викликає їх потемніння і пліснявіння.

Траву збирають на другому році вегетації під час цвітіння. Скошують на відстані 20–30 см від грунту, підв’ялюють у валках і досушують під наметами.

Хімічний склад сировини. Корені містять полісахариди (до 35 %)—слиз (глюкан і арабіногалактан), пектинові речовини (кислий галактуронорамнан) та крохмаль (близько 37 %).

Трава містить вуглеводи (до 10 %), серед яких слизи (нейтральні полісахариди, що складаються з глюкану і арабіногалактану) та пектинові речовини. Знайдені також флавоноїди (глікозиди кемпферолу, кверцетину і діосметину), кумарин скополетин, фенолкарбонові кислоти, сліди ефірної олії, каротин, аскорбінова кислота.

Біологічна дія та застосування. Препарати алтеї виявляють обволікаючу, відхаркувальну, муколітичну, протизапальну та знеболюючу дію. Застосовують сухий порошок коренів, грудні збори, настій, сироп, рідкий і сухий екстракти, мікстуру від кашлю.

 

АЛТЕЇ КОРЕНІ (ALTHAEAE RADICES)

Основні фізико-хімічні властивості: шматочки коренів і залишків стебел різноїформи, які проходять крізь сито з отворами діаметром 7 мм сірувато-бурого абосірувато-білого кольору,. Запах слабий, своєрідний. Смак солодкуватий звідчуттям слизистості.

Фармакотерапевтична група. Відхаркувальні засоби. Фармакологічні властивості. Корені алтеї містять речовини слизисті (до 35 %), крохмаль (до 37 %), пектин (10-11 %), цукри, аспарагін, бетаїн, каротин, лецитин, фітостерин, солі мінеральні, олію жирну (до 1, 7 %). Виявляютьпротизапальну, пом’якшувальну, відхаркувальну, обволікаючу дію, полегшуютьспонтанну регенерацію тканин, зменшують запальний процес.
Показання для застосування: захворювання дихальних шляхів (кашель, хронічні бронхіти, трахеїти, ларингіти, пневмонії, бронхіальна астма, коклюш); захворювання шлунково-кишкового тракту (катаральні стани стравоходу, гастрити з підвищеною кислотністю шлункового соку, ентероколіти, виразковахвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, особливо супроводжувана проносами, запори).

Спосіб застосування та дози. 6 г (1 столова ложка) коренів вміщують вемальований посуд, заливають 100 мл (0, 5 склянки) кип’яченої води кімнатноїтемператури і настоюють 1 годину, проціджують. Дорослі приймають у тепломувигляді по 1 столовій ложці 4- 6 разів на день (через кожні 2 години). Дітизалежно від віку – від 1 чайної до 1 столової ложки 4- 6 разів на день (черезкожні 2 години).

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.