Загальний огляд лімфатичної системи

До складу лімфатичної системи належать лімфатичні протоки, судини, вузли й капіляри

Рідина, що циркулює у лімфатичних судинах, називається лімфою. В організмі людини вона виконує дві функції — захисну й кровотворну. Захисна функція зводиться до очищення міжтканинної рідини від шкідливих речовин та мікроорганізмів, а завдяки кровотворній функції з’являються нові клітини білої крові, або лімфоцити.

Лімфа — прозора, жовтуватого кольору рідина, котра тече від органів у венозну систему. Лімфа за своїм складом нагадує плазму крові. В середньому об’єм лімфи становить 1—2 л.

Лімфатичні капіляри починаються сліпо в міжклітинних просторах, є найтоншими лімфатичними судинами, стінки яких побудовані лише з одного шару ендотелію. Лімфатичні капіляри, сполучаючися між собою, утворюють в усіх органах і тканинах капілярні лімфатичні сітки. Особливо густа лімфатична капілярна сітка в печінці, легенях, нирках, селезінці, суглобових сумках, серозних порожнинах. Лімфатичні капіляри відсутні в центральній нервовій системі й там, де немає кровоносних капілярів.

Лімфатичні судини утворюються внаслідок злиття лімфатичних капілярів. Спочатку з’являються дрібні лімфатичні судини, потім вони зливаються в судини середнього діаметра. Стінка лімфатичної судини тонша, ніж кровоносної, і складається з трьох оболонок: внутрішньої ендотеліальної, середньої і зовнішньої оболонки. Лімфатичні судини мають попарно розміщені клапани, яких значно більше, ніж у венозних судинах. Клапани відкриваються лише в одному напрямку — до центру.

Лімфа тече судинами дуже повільно, її руху сприяють скорочення стінок судин, скелетних м’язів, присмоктувальна дія грудної порожнини та клапани судин.

Лімфатичні судини поділяються на поверхневі й глибокі. Поверхневі лімфатичні судини розміщені за ходом поверхневих вен, вони збирають лімфу зі шкіри й підшкірної основи, а глибокі — супроводжують глибокі вени.

Грудна протока (ductus thoracicus;) починається на рівні поперекового хребця. Це найбільша лімфатична судина тіла. Найчастіше утворюється внаслідок злиття лівого й правого поперекових стовбурів, які збирають лімфу з нижніх кінцівок, стінок та органів порожнини живота, поперекового й крижового відділів, спинномозкового каналу та оболонок спинного мозку. Права лімфатична протока невелика, довжина її 1, 5 см, вона збирає лімфу з правої половини грудної клітки, правої руки, поверхні правої половини шиї та голови..

Лімфатичні вузли — утвори округлої, овальної або бобоподібної форми та різного розміру (від 2 до ЗО мм). Вузли зовні покриті сполучнотканинною капсулою. Від капсули відходять відростки, що утворюють всередині вузла перекладини. Між перекладинами міститься лімфоїдна тканина.

Лімфатичні вузли мають приносні й виносні лімфатичні судини. З воріт вузла виходять виносні лімфатичні судини. Приносними судинами до лімфатичного вузла надходить лімфа, забруднена мікроорганізмами, отруйними речовинами та іншими продуктами обміну, які знищуються шляхом фагоцитозу або знезаражуються.

Селезінка (lien;) — кровотворний орган червонувато-блакитного кольору, масою 150—200 г, розміщений у лівому підребер’ї, зліва від шлунка. Зовні селезінка вкрита капсулою, з якої до середини органа відходять перекладини, утворюючи в ньому сітку. Капсула складається зі сполучної тканини, до складу якої входять еластичні й гладенькі м’язові волокна, за рахунок яких селезінка може змінюватися в об’ємі. Між перекладинами міститься червона паренхіма селезінки (пульпа). Всередині пульпи є білі острівці, в яких утворюються лімфоцити. В червоній пульпі містяться клітини сполучної тканини й відмерлі еритроцити. Пульпа селезінки має значну сітку кровоносних капілярів, з’єднаних із пазухами, котрі в свою чергу з’єднуються з венами. На межі між пазухами й венами є сфінктери, що регулюють наповнення селезінки кров’ю, адже цей орган ще й депонує кров. Завдяки скороченню гладеньких м’язів капсули й перекладин кров із депо надходить у кровоносні судини. За екстремальних умов (у разі анемії в дитячому віці) селезінка здатна продукувати еритроцити.

Мигдалики. У порожнині рота і глотці містяться піднебінні, язиковий, трубні та глоткові мигдалики, які виконують захисну функцію. До їхнього складу входить ретикулярна тканина, в сітці якої локалізуються фолікули, лімфоцити та інші клітини, що функціонують як фагоцити.

Групові й поодинокі лімфатичні вузлики локалізуються у слизовій оболонці органів травлення та органів дихання. Вони складаються з лімфоїдної тканини і являють собою лімфатичні фолікули, що виконують захисну фагоцитарну функцію.