Повітряний транспорт

У 2005 році повітряний перевезення зайняли частку в 9% у валовому внутрішньому продукті транспортної індустрії Канади. Найбільшим комерційним авіаперевізником і флагманської авіакомпанією країни є Air Canada, перевезшая за результатами 2005 року 34 мільйона пасажирів і експлуатуюча разом зі своїм регіональним партнером Air Canada Jazz повітряний флот з 368 літаків [12]. Друге місце займає компанія CHC Helicopter - найбільший оператор вертольотів у світі, що має у власному парку 150 машин [13]. На третьому місці знаходиться утворена в 1996 році бюджетна авіакомпанія Канади WestJet з власним флотом з 86 повітряних суден [14]. Значний поштовх у розвитку авіаційна індустрія країни одержала після підписання в 1995 році між Канадою і США двосторонньої угоди «Про відкрите небо», в результаті чого ринок комерційних авіаперевезень двох країн став більш конкурентоспроможним і менш регульованим з боку державних структур [15].

Питаннями розробки стандартів і правил забезпечення безпеки на транспорті займаються співробітники Канадського транспортного агентства, в завдання якого входить також проведення періодичних перевірок всіх авіакомпаній, зареєстрованих в Міністерстві транспорту Канади [16]. Відповідальність за безпосереднє забезпечення безпеки повітряного руху в країні покладено на федеральне Агентство безпеки на транспорті. У 1994 рік урядом країни була прийнята Національна програма аеропортів Канади, повномасштабна реалізація якої в даний час буксує в силу ряду виникли причин [17].

З більш, ніж 1700 офіційно зареєстрованих аеродромів, сертифікованих аеропортів, вертолітних майданчиків та гідроаеропортов Канади, 26 входять в особливий список Національної системи аеропортів (NAS) країни [18]. В даний список включаються аеропорти, стабільно показують обсяг річного пасажирообороту в 200 тисяч чоловік, або забезпечують регулярні авіарейси між столицями територій і провінцій Канади. У переліку NAS присутній і винятковий випадок у вигляді Міжнародного аеропорту Монреаль / Мірабель, пасажирський трафік через який упав нижче 200 тисяч чоловік на рік, проте аеропорт до теперішнього часу не був виключений зі списку Національної системи аеропортів [18]. Всі 26 об'єктів NAS входять у власність Уряду Канади, яке здає їх в оренду муніципальним і регіональним властям. Наступний рівень ієрархії канадських аеропортів займають 64 регіональних і місцевих об'єктів, що раніше належали федеральному уряду, а нині перебувають у приватній і (найчастіше) в муніципальній власності [18].

За даними аеронавігаційної служби Канади NAV CANADA, опублікованим в листопаді 2008 року, 41 аеропорт країни обладнаний вежею командно-диспетчерського пункту і 59 аеропортів мають власні бази технічного обслуговування повітряних суден [19].

Нижче наведена таблиця десяти найбільших комерційних аеропортів Канади за показником пасажирського трафіку за 2008 рік. Очолює список Міжнародний аеропорт Торонто Пірсон - єдиний канадський аеропорт, який увійшов в 2006 році в тридцятку найбільших аеропортів світу по аналогічному показнику. За даними Міністерства транспорту країни в 2008 році послугами десяти найбільш завантажених аеропортів Канади скористалося 95900000 чоловік.