Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Michael Ostapuk, Gleendale, Arizona, the USA






◙ Все, що я можу сказати - це те, що Новоград-Волинський колегіум - це справжня школа випробувань (у доброму сенсі цього слова), принаймні для мене, і, якщо ти зміг тут прилаштуватися - знайти своє місце, нових друзів і, взагалі, закохатися в її атмосферу, значить - ти сильна і віддана своїй справі людина. Нажаль, це трапилося не зі мною, мабуть я - слабак. А, можливо, бути вчителем - не моє покликання. За три роки праці в колегіумі доля звела мене з чудовими педагогами - наставниками, творцями, і вони для мене - взірець вчителя і організатора: Сідлецька К.Д., Зіннуров Е.І.. Криштановська О.М, Нємєц Г.М. і багато інших. Тут для мене все розпочалося з самого початку, і саме тут я зрозуміла, як потрібно працювати. Неможливо не згадати про основне - про дітей: талановиті, чуйні, не по рокам дорослі, і до цього часу з деякими спілкуюся по електронною поштою - самі мене знайшли. З нагоди ювілею хочеться побажати всім міцного здоров’я, ентузіазму (на цьому і базується професія вчителя), злетів і, так тримати!!!! Люблю, пам’ятаю, всіх обіймаю!!!

З повагою,

Л.В. Волинець, вчитель колегіуму у 2002-2005 рр., Малин

◙ Szanowni Jubilaci! Z okazji 15 rocznicy powstania Kolegium w Nowogradzie-Woł yń skim najserdeczniejsze ż yczenia: wielu osią gnię ć naukowych, pedagogicznych i wychowawczych, zadowolenia z pracy zawodowej oraz pomyś lnoś ci w ż yciu osobistym. Dzię kujemy za trzyletnią wspó ł pracę mię dzy partnerskimi szkoł ami – Kolegium w Nowogradzie-Woł yń skim i Zespoł em Szkó ł nr 10 w Lublinie. Liczymy na to, ż e nasze kontakty zaowocują kolejnymi ciekawymi projektami, któ re wzbogacą wiedzę o naszych krajach, przybliż ą historię, kulturę i tradycję narodó w ukraiń skiego i polskiego. Z wyrazami szacunku

Dyrekcja, nauczyciele, uczniowie i rodzice Zespoł u Szkó ł nr 10 w Lublinie, Polska

 

◙ Вітаємо Ваш колегіум з Днем народження! Ми горді тим, що маємо честь бути частинкою Вашої шкільної родини. Хочемо побажати Вам ВІРИ. ВІРИ у розквіт Вашого закладу. ВІРИ у добру долю Ваших вихованців. ВІРИ у здоров’я і натхнення викладачів. І ВІРИ в Бога, який завжди мовчить, але останнє слово залишає за Собою…

Софія Ковач, Марко Пазиняк,

учні гімназії імені Митрополита А.Шептицького у Стрию, Львівська область

◙ Ян Амос Коменський писав, що людина – це гармонія тіла і душі, тому про колегіум хочеться сказати, що це гармонія зовнішнього естетичного вигляду і високої освітньо-пізнавальної моральної цілісності учнів, батьків і вчителів. Тут готуються не лише до майбутнього життя, а й до його творчого творення. Вітаю весь учнівський та вчительський колективи з ювілеєм і бажаю подальшого визнання в рідній Україні та за її межами.

Л.А.Кравчук, вчитель колегіуму у 1995-2005 рр., Житомир

 

2. ІСТОРІЯ

 

▲ Все починалося влітку 1993 року, коли у місті почали будувати житло для військових, а разом з тим супутні об’єкти: школу, дитячий садок та ряд установ соціального призначення. Будували іноземці - німецькі та болгарські спеціалісти, і вже за дев’ять місяців було створено маленький світ нашого мікрорайону.

БУДКЕРІВНИЦТВО:

-Фербер, керівник будівництва військового містечка, фірма «Хохтіф», Німеччина.

-Бльокер, комерційний директор будівництва, Німеччина.

-Матьора, представник фірми «Хохтіф», Німеччина.

-Недєв, начальник будівництва, фірма «Головболгарбуд».

-Стойменов Г., головний інженер, фірма «Головболгарбуд».

-Велков, інженер фірми «Головболгарбуд».

-Зільберт М.Д., представник Міністерства оборони Росії.

 

▲ 12 квітня 1994 року відбулося відкриття Новоград-Волинської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №11. Школа стала своєрідним центром навчання та виховання дітей та молоді кількох мікрорайонів міста. Вже тоді, 12 квітня, у день відкриття нової школи з'явилася ідея на її базі створити в перспективі заклад освіти ХХІ століття, з новою прогресивною філософією та відповідним змістом навчання. Але спершу обживали нову школу, формували педагогічний і учнівський колектив, створювали навчально-матеріальну базу, вирішували безліч організаційних питань.

 

▲ Першочерговим завданням було формування педагогічного та учнівського колективів, оскільки вчителі та учні прийшли з різних шкіл. Цікаві знахідки з проблем навчання, виховання осмислювалися на психолого-педагогічних семінарах, педагогічних радах, методоб’єднаннях. Особливо хвилювали питання духовності, культури спілкування, що спонукало до розробки моделі системності у виховному процесі через проведення тематичних годин, годин спілкування, створення мережі гуртків, введення нових предметів. Розроблені авторські програми з предмету «Етика загальнолюдських відносин» (5-7 класи), «Діалоги про етикет» (1-3 кл.). Школа стала центром виховання та всебічного розвитку дітей. На базі школи працюють філії художньої, музичної, спортивної шкіл, станції «Юний технік», шаховий клуб.

Дані станом на 1999 рік (уривок із брошури до п’ятиріччя з дня відкриття школи)

 

▲ Новий навчальний заклад розрахований на 990 учнів. Має 33 класи, 2 спортивні зали – гімнастичну та ігрову. Крім класних приміщень учні та вчителі мають у своєму розпорядженні спеціалізовані кабінети хімії, біології, фізики, музики, іноземних мов, майстерні, бібліотеку, ресурсний центр іноземних мов, хореографічні зали, приміщення кафедр, актову залу з кіноустановкою, кутки відпочинку, стрілецький тир. Мало хто знає, що двері та вікна було привезено з Італії, меблі та медичне обладнання – з Болгарії, дошки – з Німеччини. Факт, що для створення затишку у новозбудованій школі за проектом було витрачено близько 400DM тільки на озеленення… Проте перші два роки школа не мала технічного обладнання, але спільними зусиллями ці проблеми були вирішені. У 1996 році було придбано 2 телевізори “AKAI” та відеомагнітофони “SONY”, що на ті часи вважалося розкішшю у подібних установах. За 12 років школа пройшла декілька етапів реформування. Один з них відбувся у 1999 році шляхом реорганізації. Враховуючи потреби суспільства, кадровий потенціал та матеріальну базу 1 вересня 1999 року школі надано статус спеціалізованої з поглибленим вивченням англійської мови, а у 2003 році реорганізовано в колегіум.

◘ ІНТЕРВ’Ю З К.СІДЛЕЦЬКОЮ, ДИРЕКТОРОМ КОЛЕГІУМУ (2006 РІК)

Які були передумови будівництва комплексу «Болгарбуд» у місті Новограді-Волинському?

Будівництво нашого містечка було однією з вимог, що ставило керівництво Радянського Союзу при виведенні наших військ, які базувалися у Німеччині. Такі житлові комплекси будувалися німецькими спеціалістами по всій Україні, і, на мою думку, це великий дарунок долі, що вибір пав саме на Новоград-Волинський.

Якою була реакція громадськості, міської влади на проект?

Безумовно всі були приємно здивовані, адже це надзвичайна подія для нашого міста. Зі збільшенням житлових будинків, соціальних установ з’явився шанс покращення умов життя, побуту для багатьох сімей, а це вже дуже великий здобуток.

Ким Ви працювали до призначення на посаду директорки і чи планували Ви таку зміну у своєму житті?

Взагалі за професією я – вчитель французької мови, а перед призначенням на посаду директорки я працювала інспектором у міському відділі освіти. Пізніше – у виконкомі. Мабуть, так доля розпорядилася, що після одинадцяти років роботи безпосередньо чиновником пішла працювати директором. Цю посаду неможливо назвати чиновницькою, адже це активна, творча, неспокійна діяльність, яка вимагає постійного напруження, клопоту, безумовно, вимагає планів на перспективу.

Коли Ви дізналися про Ваше призначення?

Я про це дізналася раніше. Річ в тім, що в мене було велике бажання працювати в школі, через те що надокучило постійно мати справу з паперами, захотілося «живої» роботи, не тільки з колективом дорослих, а й з дітьми.

Якою була найперша задача, що Ви собі поставили, зайшовши у стіни нового навчального закладу?

Все було ясно відразу ж! Естетичне виховання наших дітей – одна з найголовніших цілей. Навіть краса самої школи зумовила цю ціль. Діти повинні відчувати красу навколо і в собі, розуміти її, жити в гармонії з моральними цінностями не тільки в приміщенні навчального закладу, а й далеко поза межами його. Коли ми бачимо вихованих дітей у спілкуванні між собою, у ставленні до школи, у спілкуванні з дорослими – бачимо, що наші зусилля виправдовуються. Добре, що батьки усвідомлюють всю вагу школи у виховному процесі і підтримують нас.

Як відбувався процес формування педагогічного колективу? Як Ви характеризуєте роботу наших вчителів?

До праці загалом приймали педагогів, що не мають шаблону в роботі, тобто молодих, креативних, що хотіли творчо працювати. Вони відгукувалися на наші прохання, пропозиції. Як наслідок, серед вчителів є професіонали ДУЖЕ високого рівня. ВСІ намагаються викладати предмет не просто формально, а віддавати частину своєї душі. Постійно хочеться більшого, кращого, руху вперед і це, напевно, не просто умова, - сама школа надихає на подібну працю.

Чому відбувалися зміни статусу: спочатку – на спеціалізовану школу з поглибленим вивченням англійської мови, потім – на колегіум?

Потрібно рухатися вперед, бачити зміни у житті, усвідомлювати потреби наших дітей. Саме тому у 1999 році ми набули статусу спеціалізованої школи з поглибленим вивченням англійської мови, адже зараз необхідно знати якомога більше мов. Це актуально, адже незнання англійської чи німецької мови значно збіднює учня, а з іншого боку, їм, напевно, важче було б знайти себе у цьому нелегкому житті, десь влаштуватися, самоствердитися. Без цих знань життєва дорога ускладнюється, і тому варто враховувати вимоги, що їх висуває суспільство на даному етапі. Сьогодення вимагає надання якісної освіти, чим і займаються школи нового типу. Тому було створено колегіум, старша ланка складається з колегіумних класів. Колегіум – для здібних дітей, що можуть опановувати глибини знань, можуть вчитися фундаментальніше, виходячи за межі програми загальноосвітньої школи.

Чи плануєте у найближчому майбутньому ще якісь суттєві зміни у шкільному житті?

Найперше ми хочемо міцно стати на ноги у статусі колегіуму. Ми вже бачимо значні успіхи, результати і з тим недоліки. Ці проблеми існують, можливо не суттєві, проте їх потрібно усувати, а далі дивитися на перспективи. Якщо рухатися надто швидко – можна загубити щось дуже важливе, а з тим і загубити якість роботи…

Інтерв’ювала Шульга Марина, колегіантка 11 класу. Листопад 2005 р.

 

◘ ІНТЕРВ’Ю З ВІТАЛІЄМ ВАСИЛЬЧУКОМ, ПЕРШИМ ВИПУСКНИКОМ КОЛЕГІУМНИХ КЛАСІВ 2005 РОКУ

- Твій клас був першим колегіумним класом, тож скажи будь ласка, ти самостійно й свідомо обрав шлях колегіанта, та чи були якісь сумніви в твоєму виборі?

- Так, я самостійно обрав цей шлях, і не шкодую про це. Звісно ж, були сумніви, й багато, адже для всіх нас це було щось нове, незрозуміле. Та з певним часом сумніви відійшли і я стовідсотково вирішив піти у колегіумний клас. І з перших днів навчання зрозумів, що обрав правильний шлях.

- Було складно звикнути до нової обстановки у школі?

- Ну, як такої, нової обстановки в самій школі не було, а ось в колегіумному блоці це відчувалось одразу: рекреація для відпочинку на перервах, навіть оновлені туалети для колегіантів, ну, звісно, й телевізор.

- Чи відчував ти якусь гордість? Адже ти колегіант. так би мовити, еліта?

- Звісно, частка гордості відчувалася десь глибоко всередині, але назовні випускати не довелося. Навіть відношення вчителів частково змінилось до кожного з нас.

- Ваш клас було сформовано з учнів, котрі навчалися в паралельних класах з тобою, тож складно було призвичаїтись до нових людей, нового класу, нової родини?

- Ну, звісно, певні труднощі у звиканні до нового класу були, але не суттєві, адже ти вірно підмітив, ми навчались в паралельних класах, тому й контактували один з одним, отже певною мірою ми не були чужими людьми.

- Чи складніше було вчитись в колегіумному класі?

- Не сказав би, що набагато складніше, але попотіти доводилося! Але головний плюс я бачив в тому, що класи були розподілені за профілями, тому кожен з нас міг вивчати предмети, які знадобляться в подальшому навчанні.

- Тебе не обтяжувало нововведення: залікові книжки? Чи вони позитивно вплинули на твоє подальше навчання у ВНЗ?

- Звісно, не обтяжували, адже нічого складного, головне вчасно ставити оцінки. Це здається не суттєвим, але воно чимало допомагає в подальшому навчанні у ВНЗ.

- Тобі допомогли знання, здобуті в колегіумі, в житті та навчанні у ВНЗ?

- Я вже сказав, ми навчались в профільному класі і я вчив ті предмети, котрі були потрібні при вступі. Ти й сам розумієш, що вчителі прикладають чимало зусиль для того, щоб чогось нас навчити, і ті знання, які вони дали мені, дуже допомогли як при вступі до ВНЗ. так й при навчанні в ньому.

- Ти сумуєш за тими роками, коли був учнем та знаходився під наглядом та опікою вчителів?

- Сумую. Школа - це один з найяскравіших спогадів в моєму житті. Коли ти учень, то ти ще досі під наглядом та опікою вчителів, котрі й поблажливо ставляться до тебе, й допомагають в скрутну хвилину. А коли ти потрапляєш в абсолютно нову обстановку, до нових людей, то дійсно, починаєш сумувати за шкільними роками: там вже немає вчителів, які б тобі допомогли, хоч скільки вони зауважень не робили, я все одно вдячний їм.

Інтерв’ював Валерій Васильчук, колегіант 11Б класу.Березень 2009 р.

 

Ще у 1994 році, коли розбудовувався наш район “Болгарбуд” німецькими та болгарськими спеціалістами, 12 квітня відбулося відкриття нової школи, на яку вже були покладені великі надії. Вважалося, що це буде сучасний навчальний заклад з відповідним змістом навчання. Звичайно ж, першим завданням було створення педагогічного та учнівського колективів, вирішення багатьох організаційних проблем. Як бачимо, тут потрібна була дбайлива рука, яку приклала директор тоді ще школи №11 – Сідлецька Каміла Домініківна. Цю свою посаду вона не порівнює з попередніми, за її словами, “чиновницькими”, тому що це активна, творча, неспокійна діяльність, яка вимагає постійного напруження та клопоту. Крім того, відразу ж визначився напрямок на естетичне виховання дітей, які повинні були жити в гармонії з моральними цінностями не лише у школі, а й далеко за її межами. До праці запрошувалися педагоги, які ще не мали шаблону в роботі, тобто молоді, з творчим мисленням. Серед них усі професіонали найвищого рівня, які не просто викладають предмет, а віддають йому частинку своєї душі. У 1999 році відбувся один з етапів реформування школи шляхом реорганізації середньої школи у спеціалізовану з поглибленим вивченням англійської мови. Цей процес був досить актуальним, тому що знання іноземної мови завжди допомагає швидше влаштуватися та реалізувати себе. Запитавши у будь-якого працівника школи про враження від того, коли вперше переступили поріг нашої школи, всі відповідають: неперевершені. Дійсно, такої школи у нашому місті ще не було, тому ні про яке порівняння тут не йшлося. Вражала не тільки закладена сильна база навчання, а й саме облаштування школи, її інтер’єр. Школа стала центром виховання та всебічного розвитку дітей. Багато всього було зроблено за всю відносно невелику історію школи. Ось, наприклад, вчитель математики, яка працює з самого першого року відкриття школи, Косенко Ірина Дмитрівна згадує все: і математичні тижні, і поїздки до Любліна, до Стрия; і свої три випускні класи, і приїзд науковців з Новосибірська… Алєксєєнко Майя Трохимівна – вчитель фізики, згадує про математичні КВК, поїздки до Музей космонавтики, вечорниці з варениками, які також відбувалися. Цей список можна продовжувати і продовжувати, втім і так зрозуміло, що школа нам дуже багато чого дала. Мені здається, що слід ще згадати про не менш важливий факт. З 2003 року ми перейшли на статус колегіуму. Це дуже велике досягнення, яке підтверджує всі успіхи, що були зроблені з моменту відкриття школи. І це вже нова сторінка в історії нашого навчального закладу, який розвивається і невпинно рухається вперед до нових злетів.

Юлія Черначук, 11Б клас, 2009 рік

Ансамбль ”Пролісок” був створений у 1994 році при колегіумі міста Новоград-Волинського. Першим керівником колективу була Надія Дмитрівна Гончарук, заслужений діяч мистецтв України. Тоді це була невелика група дітей і перші спроби в хореографії, колектив поступово почав брати участь у багатьох заходах, концертах, фестивалях міста, району та області і вже мав певний успіх. Від тієї пори пішла слава та успіх ансамблю. У 2004 році колектив брав участь у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі ”Червона калина” та обласному фестивалі-конкурсі ”Таланти Полісся”. Щороку ”Пролісок” є активним учасником святкування Міжнародного свята літератури і мистецтва ”Лесині джерела” у м. Новограді-Волинському. У 2004 році репертуар ансамблю поповнюється польськими народними танцями. І в тому ж році, в травні, ансамбль ”Пролісок” разом з вже відомим ансамблем польського народного танцю ”Короліски” міста Житомира (керівник Ірина Світельська), вперше поїхав до Польщі на фестиваль ”IX Надбужанські артистичні зустрічі” у місто Грубєшув. У липні відбулась друга поїздка до Польщі на III Карпатський фестиваль у місто Кросно Івоніч-Здруй. У вересні 2004 року колектив брав участь у Днях польської культури у м. Луцьку. У грудні 2004 року ансамблю було присвоєно звання зразкового. Ансамбль був учасником I та II Всеукраїнського фестивалю-конкурсу хореографічного мистецтва ім. Павла Вірського (2002 р., 2006 р.), де обидва рази посів I місце. У 2005 році на обласному конкурсі хореографічних колективів в м. Іршанську посів II місце. 2006 рік, листопад – участь у святкуванні з нагоди 15-річчя діяльності Спілки поляків України в Житомирської області і створення художнього ансамблю польського народного танцю ”Короліски”. 2007 рік, травень – участь у XIII Фестивалі Польської культури ”Веселка Полісся”, який проходив в Житомирській обласній телерадіокомпанії. 2007 рік, липень – участь у Міжнародній Танцювальній і Культурній конфронтації у м. Чарнецька Гура, Польща. 2008 рік, травень - участь у XIV Фестивалі Польської культури ”Веселка Полісся”, який проходив в Житомирській обласній філармонії. 2008 рік, липень – участь у IX Надбужанському фестивалі у м. Серпеліце (Польща), у Міжнародному фестивалі ”Поліське літо з фольклором” в м. Влодава (Польща), у XVI Міжнародному фестивалі пісні, танцю і фольклору в м. Сєдльце (Польща). 2008 рік, вересень – участь у Днях Польської Культури у м. Бердичеві. 2008 рік, листопад – участь у Святкуванні з нагоди 90-річчя Незалежності Польщі в м. Житомирі. Керівники ансамблю “Пролісок” Світлана та Артур Дірки також створили чудовий сімейний танцювальний дует. У травні 2005 року вони брали участь у Всеукраїнському фестивалі сімейної творчості “Родинні скарби України” і нагороджені Дипломом за І місце у номінації “В ритмі танцю” за підписом Міністра України у справах молоді та спорту, головою журі Ю. О. Павленка. У грудні 2005 року Світлана Дірко була нагороджена Дипломом лауреата Щорічної Поліської відзнаки “Срібна Вежа” в номінації “Культура” за визначні професійні здобутки, які є прикладом реалізації власного таланту та праці на користь рідного краю. У 2006 році у відкритому рейтингу популярності “Гордість міста” вони стали переможцями у номінації “Творча сім'я року”. Ансамбль постійно працює над новим репертуаром і досконалістю, виразністю виконання хореографічних номерів. Перші учасники колективу давно повиростали, деякі з них обрали своєю спеціальністю хореографію, деякі досі залишаються активними учасниками улюбленого ансамблю і мріють про той час, коли їх власні діти прийдуть у ансамбль “Пролісок” продовжити їхню династію, бо певна частина їхнього життя віддана цій нелегкій праці. Ансамбль працює за річним планом роботи, розробляє головні напрями діяльності з урахуванням особливостей та спеціально-економічного розвитку міста, інтересів дітей та молоді. Мета колективу – охопити та виховати якомога більшу кількість дітей, естетично розвинути і фізично оздоровити їх у чарівному світі танцю і музики.

Дмитро Попов, Володимир Буковський, 10 клас, 2009 рік

 

Юні спортсмени колегіуму постійно були одними із найкращих в місті і в області, відстоювали честь колегіуму на різних змаганнях. В міській спартакіаді школярів колегіум завжди в перших рядах. Звичайно, цього важко було б досягти без тренувань, починаючи з перших днів у цьому навчальному закладі. Наші юні спортсмени отримували багато нагород. Найвищим досягненням було те, що учні ставали призерами обласних змагань з футболу і гандболу. Серед усіх тих, хто брав участь в усіх цих змаганнях можна відзначити Романчука Миколу (випуск 1997 року), який встановив рекорд колегіуму з бігу на 100 та 200 метрів; Мікаца Євгена (випуск 1999 року), який також встановив рекорд з бігу на 3 кілометри; Хлібовича Іллю (випуск 2000 року), котрий також займався легкою атлетикою та встановив рекорд школи з підтягування на перекладині - 24 рази. Цей рекорд не можуть побити й досі, хоча він був встановлений у 2000 році. Також відзначилися у сфері легкої атлетики Горпинич Андрій (випуск 2002 року), Кузьменко Володимир - легка атлетика, біг на 400 м; Сташко Юрій – футбол; Салащенко Олександр (випуск 2002 року) - стрибки у довжину. Відзначились наші спортсмени не тільки у сфері футболу та легкої атлетики. Серед найкращих баскетболістів та баскетболісток нашої школи були:
Щедрова Олена (1998), Лось Катерина (2000), Левандовська Ірина (2002), Колосюк Артем (2006) та Тимощук Олег (2007). Волейболісти: Чвалінська Анастасія (2007), Сербіна Наталія (2006) та Левандовська Ірина (2002). II місце в області на приз " Шкіряний м'яч" заслужено відвоювали: Іванов Олександр, Козицький Руслан, Пацюрко Андрій, Бернадський Олександр, Остапчук Олег, Расулов Денис (2008 р.). Не можна не відзначити і теперішнє покоління колегіантів, випускників 2009 року: Баб'яр Олександра (волейбол, гандбол), Шатіло Ірина (гандбол), Мєдинцев Олександр (футбол, гандбол, баскетбол, волейбол), Рєпков Олег (гандбол, футбол), Григора Андрій (баскетбол, гандбол). Команда з гандболу на міському турнірі 2009 року посіла перше місце серед шкіл. До основного складу команди входили: Рєпков Олег (11А), Григора Андрій (11А), Мєдинцев Олександр (11Б), Матейчук Олександр (11Б), Васильчук Валерій (11Б), Карпишин Михайло (11), Черначук Андрій (8А). Але, на мою думку, це не останні здобутки колегіантів, попереду ще багато поколінь, які зможуть себе показати. (На основі розмови з М.С.Процаком, вчителем фізвиховання).

Матейчук Олександр, 11Б клас, 2009 рік

 

У всіх нормальних дітей навчання в школі починається в сім років, а нині вже в шість. Але моя школа-навчання почалася, коли мені було трохи більше, ніж два роки. Не можна однозначно сказати добре це, чи погано, що моя мама - вчитель в школі, в якій я навчаюся. Кожен ранок, ідучи до дитячого садка, я була у школі на місці чергового вчителя. А потім школярі супроводжували мене до дитсадочка. Мимоволі згадуються моменти зустрічі з директором, вчителями. Найяскравіший мій спогад дитини, але ще не школярки, з людиною, яка мала дивне на той час ім’я Майкл Остапук у 1998 році. Було дивно, що це людина така, як і ми, але говорить незрозумілою для мене мовою і намагається показати та пояснити щось жестами. Запам’яталася мені гра - «Камінь, ножиці, папір» (Rock, scissors, paper), в яку я грала з Майклом. І це були перші слова, які я запам’ятала англійською мовою. Дуже кумедно було, коли Майкл намагався повторити деякі українські слова. Чітко запам’ятала, як замість “сметана” він говорив “шметана” під час однієї з зустрічей вдома. Дійсно, для дитини віком шість років було не тільки цікаво, але й трохи дивно, що ж в цій людині такого, що кожен прагне спілкуватися з нею, а я не могла, хоча мала можливість і бажання. На щастя, знайшли спільну мову в світі гри. Час іде, ось я вже навчаюся в школі, як справжня учениця. Проминули роки початкової школи-нарешті добре розумію англійську. Знову цікава зустріч: в нашій школі - волонтер з Корпусу Миру США Вероніка Поллок (2002 рік). Вона веде уроки майже в усіх класах, проводить різні ігри та спілкується англійською. Ми із задоволенням відвідуємо уроки, намагаємося якомога більше говорити та пізнавати культуру США. Я, звичайно, робила помилки в мові, але зустріч з Майклом зробила свій внесок в мою здатність спілкуватися без перешкод, тож спілкувалася за допомогою слів, жестів та міміки. Досить багато часу вже минуло, залишилися яскраві враження. І можна з впевненістю сказати, що спілкування - це велика річ, яка лишає незабутні спогади на все життя, і спілкування ніколи не буває багато.

Ольга Табенська, 11Б клас, 2009 рік

Школа – це наш другий дім. У своїй розповіді я хочу показати, що колегіум відрізняється від інших шкіл не лише найвищими показниками у навчанні та дисципліні, а й вмінням готувати смачну та поживну їжу. Раніше, коли тільки-но збудували школу, діти приходили у їдальню, брали порцію, їли та шли на уроки. Через кілька років вчителі почали висловлювати думки щодо необхідності невеликого буфету. Там би продавались тістечка, пиріжки, булочки, вода. Буфет з’явився у вересні 2007 року. Його асортимент постійно збільшується. Зараз у буфеті протягом всього дня продається все, що потрібно, включно з гарячими напоями та соками. У минулому році навіть була піцца для гурманів, але, нажаль, її вже не продають, тому що санстанція не дозволила. На даний момент приміщення їдальні прикрашено різними кімнатними рослинами, невеличкими картинами, і навіть купили акваріум з рибками. Коли робили буфет, то придбали нові столики та стільці, також на стіні повісили телевізор, який на кожній перерві показує фільми та мультфільми. У нашій школі - найкращі кухарі, які кожного дня готують дуже смачну їжу. Тому я і вважаю, що наша школа має найвищі показники не лише по рівню знань, а й по кулінарному мистецтву.

Денис Пундель, 7А клас, 2009 рік

Життя в колегіумі вирує кожного дня: різні конкурси, опитування, рейтинги, олімпіади, але найприємніше – приїзд гостей зі Стрийської гімназії ім. Митрополита Андрея Шептицького. Кожен з нас з нетерпінням чекав цього дня. У жовтні 2008 року приїхало чимало гостей, які вперше побували в місті і в колегіумі, але були й такі, що приїхали вдруге. Традиційно так склалося, що ми представляємо діяльність колегіуму у дуже офіційній атмосфері, тому цього разу ми вирішили змінити застарілий спосіб. Краєзнавчо-туристичний клуб ми представили в звичній для нас атмосфері: намет, зелень, вогнище і запах лісу у кімнаті представлення. Всі були приємно здивовані, адже очікували офіційності і смутку. Черначук Ю., Волох М., Табенська О. і я представили діяльність Клубу. Презентація складалася не лише з розповіді дівчат, а й з супроводом фото з різних подій. Вже навіть під час презентації з боку гостей виникали запитання. Після представлення Клубу гості розглядали наш альбом і задавали запитання щодо діяльності КТК. Після третього уроку члени нашого Клубу провели екскурсію містом. Це було гарним екзаменом для нас, тому що ми вивчаємо історію міста і отримали реальну можливість перевірити отримані знання. У наших гостей виникало чимало запитань стосовно того, чому у нас залишилися радянські назви вулиць і пам’ятник Леніну. Стрияни підкреслили, що Новоград-Волинський є зеленішим у порівнянні зі Стриєм. Проводячи час з гостями, я отримала позитивний заряд енергії. Цікаво було поспілкуватися з молоддю Західної України: здається, живемо в одній державі, але деяка різниця відчувається. Співпраця між нашими навчальними закладами є необхідною. Звертаюся до колегіантів і учнів, щоб вони не були байдужими до традицій в колегіумі: продовжуйте їх, додавайте щось нове, адже спілкування – це життя.

Ірина Шатіло, голова КТК, 2008 рік

 

Мене звати Зарушко Анна, зараз я навчаюся у 7А класі Новоград-Волинського колегіуму. Раніше я навчалася у гімназії, але так склалися обставини, що я перейшла до колегіуму в 5 класі, тобто у 2006-2007 навчальному році. Перехід з однієї школи до іншої, на мою думку, це дуже складно, тому що насамперед ти не знаєш, в який колектив потрапиш, ти не знаєш, як сприймуть тебе твої майбутні однокласники. Я хочу трохи розповісти про те, як я наважилася перейти з однієї школи в іншу. На літніх канікулах я жила у своєї бабусі, і там я познайомилася з подругою, яка мала, так як і я, іти до 5-го класу, ось тільки вона навчалася в колегіумі, а я - в гімназії. Вона постійно розповідала, який у них чудовий клас, і за літні канікули ми стали майже найкращими подругами. За декілька днів до першого вересня я сказала своїй мамі, що дуже хочу перейти в колегіум. Моя мама не заперечувала, тим паче, що ми проживали набагато ближче до колегіуму, ніж до гімназії. І у той же день ми пішли до директора колегіуму, яка і прийняла мене до школи. Першого вересня 2006 року я пішла до школи, не знаючи, в який клас мене приймуть: А, Б чи В. Звичайно, я хотіла до 5А класу, тому що моя подруга вчилася саме в цьому класі. І тоді я зі своєю мамою підішли до директора і мені сказали, що мене оформили до 5Б. Я, звичайно, дуже засмутилася. Але під кінець дня до мене підійшла класний керівник 5А класу і сказала, що директор наказала перевести мене до 5А. Я зраділа, але насправді спочатку не зовсім повірила цьому щастю. В цьому класі я побачила дуже багато своїх знайомих. Виявляється, що мене перевели лише через одну причину: в класі на той час без мене навчалося 27 дітей, а саме в цьому класі учні починають вчити німецьку та французьку мови. Для того, щоб клас поділили на дві групи, потрібно було 28 дітей, а якщо дітей менше, ніж 28, то клас повинен вивчати лише одну мову. Навчання в цьому класі було просто чудовим, тому що я продовжувала спілкуватися зі своїми старими знайомими та знайшла собі багато нових чудових друзів. В цьому колективі я відчувала себе щасливою тому, що мене по-справжньому гарно прийняли. Моя мама дуже хвилювалася за мене, тому що в попередній школі була трохи легше програма, особливо я погано знала англійську мову, а в цій школі англійська була щодня! Але я намагалася, і я доклала багато зусиль, щоб стати на той рівень, якого вимагала ця програма. Мені по-справжньому цікаво відповідати на уроках, отримувати гарні оцінки. Мені дуже подобається вчитися в цій школі: я звикла до своїх однокласників, до всіх цих чудових вчителів, до директора та заступників, до всього того, що мене оточує. Інколи мені здається, що мого життя не може бути без цього всього. Мені зараз важко уявити себе без нашої школи. Мені здається, ніби я вчуся в цій школі ще з першого класу. Це мабуть тому, що я настільки звикла до всього цього: класу, школи, колективу. Мені дуже-дуже подобається навчання в колегіумі, і зараз я б нізащо не проміняла мою школу на будь-яку іншу, навіть якби вона була набагато кращою, ніж моя!!!






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.