Літолого-стратиграфічна характеристика соленосних відкладів району Калуш-Голинського родовища

Скупчення солей у Прикарпатському прогині приурочені до неогенових порід. Вони займають значну його територію і є об'єктом промислової розробки кам'яної і калійної солі. Передкарпатський прогин за геологічними особливостями ділиться на дві зони: внутрішню і зовнішню. Внутрішня зона межує зі Складчастими Карпатами, зі Скибовою зоною. Вона зародилася в кінці олігоцену – на початку міоцену в північно-східній частині Карпатської геосинкліналі. На південно-західній околиці мезозойської платформи; у тортон-сарматі була закладена Зовнішня зона Передкарпатського прогину.

Внутрішня геосинклінальна зона характеризується інтенсивною складчастістю і розвитком тектонічних порушень, тоді як у зовнішній приплатформній зоні в осадовому чохлі зустрічаються брахіантиклінальні підняття, розбиті розломами на окремі блоки.

Внутрішня зона Передкарпатського прогину складена міоценовими моласовими відкладами, під якими залягають монотонні утворення карпатського флішу. Останні мають вік від верхньої крейди до олігоцену. Розріз неогенових відкладів розпочинається породами воротищенськой серії, яка ділиться на три світи: нижньо, средньо і верхньоворотищенську.

Нижньоворотищенска світа складена загіпсованими соленосними глинами з прошарками пісковиків, піщано-глинистої брекчії, подекуди лінзами солі й гіпсу. На деяких ділянках в нижньоворотищенских утвореннях трапляється свинцево-цинкове зруденіння.

Средньоворотищенска (загорська) світа характеризується поширенням грубоуламкових утворень. В її складі розрізняють так звані жорнові пісковики, піщано-глинисті брекчії та конгломерати, піщанисті й алевролітові глини та алевроліти. На південний схід відклади нижньо- і середньоворотищенської світи переходять в слобідські конгломерати.

Рис. 5. Зведений розріз Голинської калієносної світи Калуської синкліналі 1 – сильвініт; 2 – карналітова порода; 3 – каїнітова порода; 4 – лангбейніто-каїнітова порода; 5 – полігалітова порода; 6 – вкрапленість калійних солей; 7 – глиниста кам’яна сіль; 8 – соленосні глини і брекчії; 9 – ангідритова порода; 10 – розсланцьовані глини; 11 – пісковики.

Рис. 6. Зведений розріз Голинської (верхньостебницької) калієносної світи Голинської синкліналі 1 – сильвініт; 2 – карналітова порода; 3 – каїнітова порода; 4 – лангбейнітова порода; 5 – лангбейніт-каїнітова порода; 6 – полігалітова порода; 7 – вкрапленість калійних солей; 8 – глиниста кам’яна сіль; 9 – соленосні глини і брекчії; 10 – ангідритова порода з прошарками розсланцьованих глин; 11 – розсланцьовані глини; 12 – пісковики.

Верхньоворотищенська світа складає засолені, загіпсовані глини з прошарками пісковиків і алевролітів. До числа районів Прикарпаття із породами верхньоворотищенського віку належать поклади калійних солей Стебницького, Моршинського й інших родовищ, а також товщі гіпсів. У північно-східній частині Передкарпатського прогину ця світа заміщується пісковиками, алевролітами і глинами добротівської світи.

Загальна потужність воротищенської серії близько 1500 м. Її утворення за часом відповідають бурдигальському ярусу.

Вище за розрізом залягають відклади стебницької світи, які деінде згідно перекривають воротищенські породи, а подекуди трансгресивно. Складені вони червонувато-сірими глинами з прошарками пісковиків. У верхній частині розрізу зустрічаються масивні пісковики, які відомі під назвою саджавські. На південний схід від м. Дрогобича в розрізі відкладів стебницької світи відзначається їхня загіпсованість і з’являються лінзи кам’яних і калійних солей (Калуш, Ланчин та ін.). Поблизу м Калуша і с. Червоного до нижньої частини верхньостебницької підсвіти приурочені порівняно потужніші горизонти туфів, а в пісковиках стебницької світи спостерігається мідні зруденіння неподалік Надвірної, Делятина, Ланчина і ін. Максимальна потужність порід стебницької світи перевищує 2000 м.

На деяких ділянках породи стебницької світи перекриті утвореннями балицької світи. За літологічним складом вони дуже нагадують породи стебницької світи й складені мергелями, вапняками і пісковиками потужністю 1500 м. У Зовнішній зоні Передкарпатського прогину на розмитій поверхні юрських і верхньокрейдових порід залягають баранівські шари потужністю 20–50 м. Породи стебницької і балицької світ належать до гельветского ярусу.

Неогеновий розріз завершують потужні відклади галицької світи, які за відносним віком належать до верхнього тортону – середнього сармату. Представлена світа глинами, пісковиками, гіпсом і ангідритом, іноді зустрічаються прошарки туфів і туфітів. Максимальна потужність світи 5000 м.