Розділ XV. Робоче проектування.

Складання робочих проектів інженерного обладнання та впорядкування ділянки території об'єкту землеустрою виконується після затвердження проекту та перенесення ного на місцевість.

Складають такі проекти: багаторічних насаджень (садів, ягідників, виноградників, плантацій хмелю), ступінчатого трасування схилів лісозахисних смуг (водорегульованих, водоохоронних, приярових, водороздільних), проти ерозійних заходів, ставків і іншщих об'єктів гідротехнічного призначення, забудови території польових станів, ферм та господарських дворів і т. д. (всього 16 видів проектів).

Для виконання цієї роботи проводять топографічну зйомку в масштабі 1: 1000 або 1: 500 з нанесенням на план горизонталей рельєфу через 0, 5 м. Вона виконується тахеометричним або мензульним методами.

На території прокладають теоделітні ходи або трикутники мікротріангуляції, що замінюють ці ходи, з прив»язкою до межових знаків, встановлених під час землеустрою. На ній закладають постійні репери, висоти яких визначають прив'язкою до пунктів, що включені до мережі нівелювання IV класу. Польові роботи виконуються методом технічного нівелювання. Координати та висоти точок обгрунтування визначаються в системі координат та висот, за якими складені плани землеустрою.

Зйомочні роботи виконуються з додержанням вимог інструкції з крупномасштабно! топографічної зйомки. Площі запроектованих фігур, що складається з прямих ліній, обчислюють графічним або аналітичним методом, а площі криволінійних фігур-планіметром.

Проектування ведеться за безпосередньою участю фахівців відповідної спеціальності- агрономів-садівників, меліораторів та інших.

Якщо на території є грунти різної якості, до проекту додають план грунтів, складений в тому ж масштабі, що й проектний план. На проекті викреслюють всі запроектовані лінії та елементи. Для перенесення проекту до натури виконують на восківці копію з визначенням довжини ліній, куиів і її використовують під час польових вимірів.

Як приклад розглянемо робоче проектування ґрунтової дороги сільського призначення та садової ділянки на території колективного с/г підпиємства.

Ііініскілііаіііія д ороги. Для проектування дороги треба мати план топографічної зйомки в крупному масштабі (від 1: 500 до 1: 2000).

Основні елементи, що характеризуют трасу- це план та поздовжній профіль.

В плат граса складається з прямих ліній, які з'єднуються між собою кривими лініями-дугами кола певного радіуса. Кінцеві точки траси прив'язуються до твердих точок теодолітних ходів. В поздовжному профілі траса складається з ліній різного ухилу, які також з'єднуються кривими лініями. Для зручності використання вертикальний масштаб поздовжнього профілю в десять разів крупніший горизонтального (профіль виконують на міліметрівці), наприклад, горизонтальний масштаб - 1: 10000, а вертикальний - 1: 1000.

Для характеристики місцевості та запроектованої дороги по напрямках, перпендикулярних до траси, складають поперечні профілі в одному горизонтальному та вертикальному масштабах.

Траса дороги повинна відновідати певним умовам, згідно з технічними умовами її проектування. Напрямок траси обирається камерально (використовуючи план топографічної зйомки) або безпосередньо на місцевості.

На рівниьній місцевості напрямок траси залежить ще від ситуації- трасу треба проектувати найкоротшу, кути на зламах траси повинні бути не більше 20°-30°, вершина кута відхилення обирається навпроти середини перешкоди, через яку ламається траса.

В гірській місцевості напрямок траси залежить від рельєфу (ухил місцевості перевищує допустимий за технічним умовами для такої траси). Тому траса в плані має іноді складну конфігурацію. Через те що ухил гористої місцевості більше допустимого, кожна лінія на трасі задається допустимим ухилом, тоді кожна лінія відходить від прямої, яка сполучає початкову та кінцеву точку траси, і периметр траси збільшується.

Точки зламу траси визначаються на плані, а потім- на місцевості, на цих точках вимірюють кути відхилення (на плані- транспортиром, на місцевості- теодолітом). Далі визначають радіус кривої R, користуючись таблицями для розбиви кривих, обчислюють елементи кривої- тангенси Т, довжину дуги бісектриси В. Точки зламу закріплюють на місцевості дерев'яним кілком і прив'язують лінійними промірами до двох дерев'яних стовпчиків, які встановлюють в стороні від місця майбутніх земляних робіт. Далі проводять розбивку пікетажу (мірною стрічкою або металевою рулеткою). Від точки зламу траси відкладають лінії тангенсів Т по напрямках прямих ліній (одержують точки початку та кінця кривої"). Починаючи з початку траси (нульового пікету), розбивають по прямих лініях, що їх сполучають, пікети через 100 м, закріплюючи їх дерев'яними кілками (поруч з ними забивають дерев'яні сторожки з номером пікету).

На осі траси вст.тоішіомп. чакож плюсові Точки - на характерних місцях зламу рельефу та контурів ситуації. На всіх пікетних та плюсових точках розбивають поперечники довжиною 20-60 м (в обидві сторони- по 10-30 м). В процесі розбивки пікетажу вводять поправки за нахил місцевості. Пікетаж розбивається на всіх лініях до самого кінця траси.

Заповнюється пікетажний журнал; н аркушах міліметровки наносяться всі пікетні та плюсові точки, кути зламу, ситуація місцевості. Вісь траси позначається прямою лінією посередині аркуша, кути зламу- стрілками в бік повороту траси.

Перед початком будівництва дороги криві на місцевості розбиваються на відрізки певної довжини, залежно від радіусу кривої (для кривих радіусом менше 100 м-через 5 м, радіусом- 100-500 м- через 10 м, радіусом більше 500 м- через 20 м). Детальна розбивка кривих виконується методами: прямокутних координат, хорд, кутів, подовжених хорд- вписаного багатокутника, січних і трьох точок, а також за допомогою розноги укі детально описані в підручниках з геодезії.

Після розбивки пікетажу проводять нівелювання по всіх пікетних та плюсових точках, а далі - нівелювання поперечників. Робота виконується технічними нівелірами. Нормальна вддаль від нівеліра до рейки - 100-150 м. Зв'язкові точки- всі встановлені репери, точки зламу траси та частина пікетних точок (через два-три пікети).

Останні точки на трасі нівелюються як проміжні Точність нівелювання по основній трасі характеризується допустимою нев'язкою між двома вихідними пунктами:

f=±30 -JI

де L - довжина ходу, км.

Нівелювання поперечників виконують окремо від нівелювання основної траси. Складаються журнали технічного нівелювання. На кожному поперечнику обов'язково визначають 5 точок: осі дороги, бровок, земляного полотна і основи підошви відкосів.

Недалеко від смуги траси встановлюються тимчасові репери технічного нівелювання.

Камеральна обробка матеріалів трасування:

1. обчислюють координати всіх точок зламу прямих на трасі;

2. складають план траси в масштабі 1: 10000 (в гірській місцевості- 1: 5000 або 1: 2000;

3. складають відповідність прямих та кривих;

4. склалдют поздовжній профіль траси (переважно горизонтальний масштаб-1: 10000 або 1: 5000). Складання починають з нанесення пікетів, плюсових точок та віддалі між ними. Висоти точок землі заокруглюють до сантиметра. На прямих ділянках виписують довжину та румб лінії, на кривих- пікерах початку та кінця, а також основні елементи. На профіль наносять проектні висоти (заокруглюють до сантиметра). За проектними висотами проводять проектну (червону) лінію і обчислюють робочі висоти траси (різниця між висотами проектними і місцевості на пікетах та плюсових точках).

Робочі висоти показують висоту насипу та глибину виїмки. Точки перетину в

профілі лінії місцевості з червоною лінією звуться точками нульових робіт:

5. складають поперечні профілі (в одному масштабі - горизонтальний та вертикальний), на які наносять проектні лінії;

6. складають, користуючись поперечними та подзовжніми профілями, картограму земляних робіт і обчислюють в кубічних метрах земляну масу, яку треба вийняти або насипати на ділянку між двома поперечниками.

За данч и проектного плану та поздовжнього профілю в натурі ведеться будівництво дороги (висоти проектних точок в натурі визначають за допомогою нівеліра).

Проектування на території саду. Проектом внутрігосподарського землеустрою вже визначено розташування основних елементів проектування території фруктового саду- межі території, квартали, лісосмуги, підсобні виробничі центри, джерела водопостачання та зрошення території. Робоче проектування складається з проектування рядів дерев та ліній. Ряди дерев проектуються з розрахунку паралельності крайнього раду сторони кварталу. Плодові дерева розташовують по вершинах прямокутника, квадрата або в шахматному порядку.

Таке розташування рядів забезпечує можливість ведення механізованих або кінних робіт для обробітку міжрядь. Найкращий метод- квадратний; доцільний на крутих схилах та в садах невеликої площі. Ширина міжряддя- 2-2, 5 м. На місцевості зі схилами ряди дерев проектують впоперек схилу - вздовж горизонталей (рис.З).

На рівнинній місцевості з помірними кліматичними умовами ряди дерев треба розташовувати на напрямку північ-південь.

Для захисту від ерозії на крутих схилах проектують смуги чагарників, які розташовують впоперек схилу на віддалі 50-100 м, замість деяких рядів плодових дерев (ширина смуги 2-3 м).