Термінологічний словник 2 страница

Державний фінансовий контроль — вид контролю, що здійснюють вищі органи влади разом з функціями управління фінансовою системою. Цей контроль охоплює загальнодержавний і відомчий контроль. На вищому рівні загальнодержавний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України.

Державні запозичення — основна форма державного кредиту, коли держава с позичальником. Для них характерним є те, що тимчасово вільні грошові кошти населення та суб'єктів господарювання залучаються до фінансування загальнодержавних потреб шляхом випуску й реалізації державних цінних паперів.

Державні трансферти — цільове, безповоротне та безоплатне (нееквівалентне) виділення коштів з бюджету конкретним суб'єктам у вигляді державних субсидій, субвенцій і дотацій.

Державні цільові фонди — фонди фінансових ресурсів, створені державою з метою задоволення соціальних та економічних потреб населення, для витрат на розширене виробництво, розвиток науково-технічного потенціалу держави тощо.

Дериватив – стандартний документ, що засвідчує право (або зобов'язання) придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Порядок їх випуску та обігу встановлюється законодавством.

Дефіцит – 1) нестача грошей, товарів або послуг, необхідних для збалансування факторів виробництва, кредитів споживання; 2) збиток, перевищення витрат над доходами, заборгованості над активами.

Дефіцит бюджету – перевищення видатків бюджету над його доходами. Є два показники, які визначають рівень дефіциту бюджету: співвідношення частки видатків, які не забезпечуються доходами, й усіх видатків у процентах та співвідношення частки видатків, які не забезпечуються доходами, й обсягів валового національного продукту (ВНП) у процентах.

Дефіцит місцевого бюджету — величина перевищення видатків місцевого бюджету над його постійними доходами.

Дефляція – вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної у період інфляції.

Децентралізовані фінанси — частина фінансів країни, представлена фінансами підприємств і фінансами населення, більшу частинку у складі якої займають фінанси підприємств та установ недержавної форми власності, які є базовою ланкою всієї фінансової системи, оскільки саме тут утворюється значна частина ВВП і національного доходу.

Джерело сплати податку — дохід суб'єкта (прибуток, заробітна плата, відсоток, рента), з якого сплачується податок. За деякими податками об'єкт і джерело збігаються.

Дивіденди – платіж, який провадиться юридичною особою на користь власників (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих цією юридичною особою, у зв'язку з розподілом частини прибутку.

Дисконтна політика – передбачає регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці шляхом зміни облікової ставки.

Дискреційна (активна) фіскальна політика — свідоме маніпулювання податками та державними видатками з боку органів законодавчої та виконавчої влади з метою змінення реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю над інфляцією, прискорення темпів економічного зростання (стимулювальна та стримувальна).

Додатковий продукт — вартість, створювана безпосередніми виробниками понад вартість необхідного продукту.

Дольові фінансові інструменти підтверджують право їх власника на частку (пай у статутному фонді їх емітента) і отримання відповідного доходу (у формі дивіденду, відсотка тощо). Дольовими фінансовими інструментами є, як правило, цінні папери відповідних видів (акції, інвестиційні сертифікати).

Домогосподарство — сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе усім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують і витрачають кошти.

Дотація – (від лат. dotatio – дарунок, пожертва) – допомога, що надається підприємствам, установам та організаціям на покриття збитків, зумовлених незалежними від них причинами.

Дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності відповідного бюджету. Кошти, що безповоротно передаються з державного бюджету місцевим бюджетом або з місцевих бюджетів вищого рівня – місцевим бюджетам нижчого рівня для збалансування їх доходів і витрат.

Дохід підприємства – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Доходи бюджету — сума коштів, що мобілізується державою в бюджеті для виконання відповідних функцій держави.

Доходи домогосподарств — доходи від заробітної плати, продажу власного капіталу, землі, продукції підсобних господарств, доходи, одержані від здачі в оренду майна, відсотки на капітал, вкладений у банківські депозити, цінні папери тощо.

Доходи страховика — кошти, що створюють необхідний страховий фонд і включають: доходи від страхової діяльності (усі премії зі страхування і перестрахування) та доходи від розміщення тимчасово вільних коштів як власних, так і страхових резервів.

Еволюція фінансів — процес поступових перетворень, основні етапи розвитку фінансів, зумовлені певними історичними передумовами.

Емітенти — суб'єкти фінансового ринку, які залучають необхідні фінансові ресурси шляхом випуску (емісії) цінних паперів. На фінансовому ринку емітентами є виключно продавці цінних паперів із зобов'язанням виконувати всі вимоги, що випливають з умов їх випуску.

Єврооблігації – цінні папери, які приносять проценти. Суб'єкти, які їх випускають (посередники та покупці), не є резидентами країни, валюта якої використовується при емісії. Процент на єврооблігації може бути фіксованим або " плаваючим", останній підвищує їх привабливість в умовах інфляції. Випускаються також єврооблігації, які можуть бути конвертовані в акції або мають варант на купівлю акцій компанії. (Варант – запорука – означає, що власнику облігації надано право протягом певного часу купувати додаткові облігації чи акції за обумовленою ціною.) Часто єврооблігації випускаються в двовалютному варіанті й в одній валюті з правом конверсії в іншу.

Загальний прибуток – загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, та і за її межами, яка відображена в його балансі та включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, інших видів фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті та позареалізаційних операцій.

Загальнодержавні податки – податки, які встановлюються органами законодавчої влади й обов'язкові для справляння на всій території держави.

Закріплені (власні) доходи – доходи, які повністю або на основі фіксованого відсотка на постійній чи довготривалій основі у встановленому законом порядку надходять до відповідного місцевого бюджету; одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довготерміновій основі.

Заощадження - частина грошових доходів населення, що формується за рахунок вільних грошових коштів, які утворюються внаслідок скорочення поточного особистого споживання; призначена для того, щоб забезпечити потреби у майбутньому.

Зберігачі - (юридичні особи), котрі мають дозвіл на зберігання й обслуговування обігу цінних паперів та операцій емітента з цінними паперами.

Збитки – витрати матеріальних та грошових ресурсів підприємств, об'єднань, організацій, громадян у результаті перевищення витрат на виробництво і збут продукції над виручкою від її реалізації тобто перевищення витрат над доходами, а також неефективного господарювання та недоліків у ціноутворенні.

Збори – платежі юридичних і фізичних осіб, встановлені у твердих розмірах, за надання певних прав чи послуг або на відшкодування окремих видатків бюджету.

Зведений (консолідований) бюджет України – сукупність показників усіх бюджетів (Державного бюджету України і місцевих бюджетів), що входять до бюджетної системи України по доходах і видатках. Він не затверджується законодавчими органами влади, а використовується з метою аналізу, прогнозування, статистичних цілей, визначення засад державного регулювання економічного та соціального розвитку держави.

Звичайна діяльність підприємства — будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення.

Зовнішній державний борг — заборгованість держави за позиками, розміщеними за межами території держави, перед іноземними кредиторами, тобто громадянами й організаціями інших країн.

Інвестиційний клімат – рівень досягнення потенційних можливостей вітчизняних та іноземних юридичних і фізичних осіб здійснювати інвестиції у формі коштів, цільових банківських вкладів, і паїв, акцій та інших цінних паперів, рухомого та нерухомого майна, майнових прав, ноу-хау, досвіду та інших інтелектуальних цінностей, права користування землею та іншими природними ресурсами.

Інвестиції — всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна безпека держави – рівень співвідношення між розміром інвестицій країни за кордон та отриманими інвестиціями, який задовольняє потреби внутрішньої економіки та підтримує позитивний платіжний баланс держави.

Інвестиційна діяльність — сукупність операцій із придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

Інвестиційна політика пов'язана з державними та приватними інвестиціями на розвиток тих галузей та окремих підприємств, що мають найважливіше значення і визначають науково-технічний прогрес.

Інвестиційний клімат — сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, які забезпечують і сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів.

Інвестиційний сертифікат – являє собою цінний папір, який випускається фінансовими посередниками для мобілізації коштів з метою їх наступного інвестування в цінні папери.

Інвестори - суб'єкти фінансового рийку, котрі вкладають грошові кошти в різноманітні види цінних паперів я метою отримання доходу, що формується шляхом отримання інвесторами відсотків, дивідендів і приросту курсової вартості цінних паперів.

Індивідуальні інвестори — окремі підприємства, фізичні особи (див. Інвестори).

Індикатор (від лат. indico — вказую, визначаю) — елемент, що відображає процес або стан об'єкта спостережень, його якісні та кількісні характеристики.

Ініціативний фінансовий контроль - вид фінансового контролю, що здійснюється за власним бажанням суб'єктів господарювання.

Інституціональні інвестори представлені різними фінансово-інвестиційними інститутами (див. Інвестори).

Інфляційний податок – прибуток від друкування грошей. Уряд може отримувати значні кошти шляхом такого друкування, тобто розширення грошової бази. Фінансуючи дефіцит у такий спосіб, купуючи товари та послуги, держава примушує населення накопичувати номінальні грошові залишки, зменшуючи вартість старих грошей, які в нього є. Отже, інфляція є податком на готівку. У державах із низькою інфляцією обсяг прибутку, який отримується за рахунок друкування грошей, незначний (у США менше 3% від загального обсягу прибутку держави, в Італії та Греції – 10%). При інфляції у 100% максимально можливий інфляційний податок. за рахунок емісії грошей може досягнути 25%.

Інфляція – порушення процесу суспільного виробництва, що проявляється у переповненні сфери обігу грошовими знаками понад реальні потреби господарства і їх обезцінюванні та підвищенні загального рівня цін в економіці. Інфляція знижує рівень життя населення, загострює економічні та соціальні суперечності. Діапазон коливання рівнів інфляції досить широкий, але в ньому можна чітко визначити певні інтервали, де інфляція виконує стимулюючу функцію. Так, коли інфляція. знаходиться в інтервалі від 1, 1 до 4, 7% на рік, вона максимально стимулює економічне зростання. Коли інфляція переходять межу 4, 7%, темпи економічного зростання починають знижуватися. Коли інфляція сягає 25-45%, економічне зростання припиняється, йому, на зміну приходить стагнація і спад виробництва, який поглиблюється в міру зростання темпів інфляції. Тому при виборі довгострокової стратегії економічного розвитку необхідно орієнтуватися на рівень інфляції 2-5%, а при вирішенні тактичних питань економічних перетворень її темпи можуть підвищуватися до 15-20%.

Інформаційно-аналітичні інститути, інформаційно-консультаційні центри — інститути, які спеціалізуються на наданні послуг своїм клієнтам з опрацювання та поширення ринкової інформації про суб'єктів та інструменти фінансового ринку, цінні папери, фондові індекси, поточні курси тощо" а також на складанні аналітичних оглядів подій та тенденцій на рийку фінансових послуг.

Інфраструктура фінансового ринку — сукупність установ, організацій, підприємств, інших суб'єктів та елементів, що забезпечують необхідні організаційно-економічні умови для функціонування усіх учасників фінансового ринку з метою координації їх дій, підвищення ефективності фінансових операцій та всього ринкового механізму.

Казначейський вексель – є формою боргового зобов'язання держави, яка випускається як правило на строк до 1 року під покриття бюджетного дефіциту з виплатою доходу у вигляді дисконту.

Капітальний державний борг — загальна сума заборгованості минулих років й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Капітальні витрати — видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме: капітальні вкладення (включаючи субсидії приватному сектору і перекази за кордон на капіталовкладення та ін.).

Квота – визначені державою ліміти обсягів (інколи у вартісному виразі) імпорту або експорту будь-якого виду продукції за певний період.

Конвергенція — зближення економічної політики країн, зменшення розриву в показниках економічного розвитку між національними державами, вирівнювання соціально-економічного розвитку країн у рамках інтеграційного об'єднання.

Критерії конвергенції — макроекономічні та інституціональні умови, дотримання яких надає право вступу до інтеграційного об'єднання (зокрема Європейського валютного союзу).

Конверсія боргу – метод управління державним боргом, що передбачає зміну дохідності позик, що здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) або погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід

Консолідація боргу — метод управління державним боргом, що полягає в зміні термінів дії позик, що здійснюється у формі збільшення термінів дії облігацій попередніх позик. В окремих випадках може застосовуватися й скорочення термінів дії позик.

Консолідація позики – зміна умов обігу позики, пов'язана із строками її дії.

Контрольна функція фінансів — спостереження за рухом фінансових ресурсів, який може відбуватися як у фондовій, так і не фондовій формах з метою контролю з боку суспільства за виробництвом і розподілом ВВП на всіх рівнях господарювання за умов дотримання фінансової дисципліни.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування — податки та збори (обов'язкові платежі), що закріплюються Бюджетним кодексом України на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються у процесі визначення обсягів міжбюджетних трансфертів.

Кошторис — план передбачуваних витрат і надходжень грошових ресурсів, потрібних для нормального функціонування держави (підприємства, установи).

Кошторисне фінансування — виділення коштів з бюджету на основі спеціального планового документа — кошторису; воно охоплює такі напрями видатків, як соціальна сфера, фундаментальні дослідження, оборона й управління.

Кредит — суспільні економічні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності.

Кредитний ринок — частина ринку позикових капіталів, що охоплює ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод; він має договірний характер.

Кредитори — суб'єкти фінансового ринку, котрі надають позику в тимчасове користування під певний відсоток.

Кругообіг коштів підприємства — планомірний рух коштів підприємства у процесі господарської діяльності, результатом якого є створення нової споживчої вартості та зростання вартості,

Лістинг — допуск цінних паперів до обігу та котирування на фондовій біржі на підставі їх економічної експертизи.

Майнове страхування — галузь страхової діяльності, в якій об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України і пов'язані з володінням, використанням, розпорядженням майном.

Масштаб оподатковування — одиниця, що береться в основу визначення об'єкта оподаткування; у промисловому податку масштабом може бути оборот підприємства чи його прибуток, його капітал, чисельність робітників і кількість верстатів, величина приміщення, плата за нього та ін.

Мито – непрямий податок, який встановлюється державою на товари, що імпортуються, експортуються чи проходять транзитом через митну територію країни, в процентних ставках до вартісної оцінки цих товарів або у твердих ставках на одиницю товару.

Міжбанківський ринок — ринок, на якому залучаються та розміщуються міжбанківські кредити, у тому числі кредити НБУ та комерційних банків.

Міжбюджетні взаєморозрахунки – процес передачі коштів з державного бюджету України місцевим бюджетам і навпаки, – з місцевих бюджетів до державного бюджету України у процесі виконання бюджетів з метою збалансування доходів і витрат на всіх рівнях бюджетної системи.

Міжбюджетні трансферти — кошти, що безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотація вирівнювання та субвенції.

Місцеві бюджети – 1) фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються й витрачаються на відповідній території. Це фінансова база місцевих органів влади й управління: забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах і доходах, їх внутрішньо - територіальний перерозподіл. Місцеві бюджети мають повну самостійність, власні та закріплені дохідні джерела і право визначення напрямів їх використання.

2) сукупність бюджетів, які складаються, затверджуються і виконуються відповідними місцевими органами влади і самоврядування.

Місцеві податки – податки, що встановлюються і справляються на відповідній території місцевими органами представницької влади як на підставі загальнодержавного законодавства про місцеві податки і збори, так і цілком самостійно.

Місцеві фінанси — система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів з метою забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань як власних, так і делегованих.

Монетизований внутрішній державний борг — борг, що складається з боргів держави комерційним банкам як основним утримувачам державних цінних паперів, фіксується у балансах банків, тому аналіз його динаміки перебувається під контролем. Сума монетизованого боргу складається з усіх випущених й непогашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи видані гарантії за кредитами.

Надзвичайна подія — подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства і стосовно якої не очікується її періодичного повторення.

Наступний фінансовий контроль — вид контролю, який здійснюється на завершальній стадії виконання планового завдання, і має на меті контроль за фінансовими результатами, порівняння фактичних і планових показників фінансової діяльності, оцінювання ефективності проведеної роботи.

Некомерційне господарювання — самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюють суб'єкти господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Неоподаткований мінімум – розмір об'єкта оподаткування, в межах якого податок не справляється.

Неорганізовані грошові заощадження населення — заощадження, що зберігаються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах. До них також належать зберігання коштів у вигляді коштовностей, дорогоцінних металів, дорогих товарів тривалого користування тощо.

Неподаткові платежі – разові та випадкові надходження до бюджету, які не мають прямим призначенням формування доходів бюджету.

Непрямі податки – податки, що встановлюються в цінах товарів і послуг розмір яких для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Нерозподілений прибуток — частка прибутку підприємства, отримана в результаті діяльності в попередні періоди, що не була спрямована на виплату дивідендів власникам підприємства чи поповнення складових власного капіталу підприємства.

Носій податку — фізична або юридична особа, яка у кінцевому підсумку несе витрати зі сплати податку.

Об'єкт фінансової науки — сукупність фінансових відносин, що виникають між державою, юридичними та фізичними особами.

Об'єкт оподаткування – фізична чи вартісна величина, щодо якої нараховується податок (дохід, майно тощо). Часто назва податку випливає з об'єкта, наприклад, поземельний, прибутковий та ін.

Облігація – боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, яке оформлюється продажем-купівлею спеціального цінного паперу. Облігації бувають – внутрішніх, державних і місцевих позик, а також підприємств. Останні випускаються підприємствами всіх форм власності.

Облігація державна (від лат. obligatio — зобов'язання) – найпоширеніший вид цінних паперів, боргове зобов'язання держави, за яким у встановлені терміни повертається борг і сплачується дохід у формі відсотка чи виграшу. Вони можуть бути знеособленими (на покриття бюджетного дефіциту) і цільовими (на конкретні проекти).

Облігація корпоративна боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, що оформлюється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного папера. Це такий цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів та підтверджує зобов'язання позичальника відшкодувати кредиторові номінальну вартість облігації у визначений термін із виплатою доходу у вигляді відсотка або дисконту.

Обліковий ринок — ринок, на якому під час укладання угод в обігу перебувають високоліквідні активи (векселі, чеки, депозитні сертифікати).

Обов'язкові видатки — видатки, спрямовані на виконання обов'язкових завдань, які покладаються на органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах усієї країни, а також видатки, пов'язані з їхніми борговими зобов'язаннями за кредитами та позиками.

Обов'язковий фінансовий контроль — вид фінансового контролю, що здійснюється згідно з вимогами нормативних актів і рішень відповідних органів державного контролю.

Оборотні кошти (капітал) — кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди (виробничі запаси сировини, матеріалів, палива, тари, залишки незавершеного виробництва та витрати майбутніх періодів) та фонди обігу (готова продукція та кошти за неї).

Обслуговування державного боргу — комплекс заходів держави з розміщення облігацій та інших цінних паперів, погашення позик, виплати відсотків за ними, а також уточнення і зміни умов погашення раніше випущених позик і визначення умов та порядку здійснення нових державних запозичень.

Одиниця оподаткування – чисельна одиниця виміру об'єкта оподаткування, щодо якої встановлюються податкові ставки.

Окладні податки – податки, встановлювані для окремих платників шляхом виділення об'єкта оподаткування й затвердження податкових ставок.

Оперативне управління фінансами — поточне управління фінансами, що становить сукупність заходів, які розробляються на основі оперативного аналізу фінансової ситуації фінансового планування, контролю та регулювання, складання та виконання фінансових планів. Є головною функцією апарату фінансової системи: Міністерства фінансів України, фінансових управлінь (відділів), міністерств, відомств, місцевих рад, фінансових служб підприємств і організацій.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємств, а також інші види діяльності, яка не є інвестиційною та фінансовою.

Оподаткування подвійне – 1) одночасне стягнення різних податків на доходи на різних стадіях їх формування, але в рамках однієї виробничої діяльності. Наприклад, оподаткування заробітної плати окремого працівника і доходу підприємства загалом;

2) одночасне стягнення аналогічних податків у різних країнах у зв'язку із підпорядкуванням платника податку та об'єкта оподаткування юрисдикції цих (різних) країн.

Опціон – стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час його укладення або на час придбання за рішенням сторін.

Організація фінансів підприємств — методи, форми і способи формування та використання фінансових ресурсів, а також контроль за їх кругообігом з метою досягнення визначених підприємством цілей.

Організовані заощадження — такі заощадження населення, мобілізацію і розміщення яких здійснює банківська система або небанківські фінансово-кредитні установи.

Оренда (лізинг) — передача права користування майном суб'єкту підприємницької діяльності на платній основі та на визначений угодою термін.

Основна діяльність підприємства — операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

Основні або безпосередні учасники фінансового ринку — продавці та покупці фінансових активів (інструментів, послуг), які виконують основні функції у проведенні фінансових операцій на фінансовому ринку.

Основні засоби — матеріальні активи, очікуваний термін яких корисного використання становить понад один рік, або які використовуються у процесі виробничого циклу, що триває більше одного року.

Особисте страхування — страхування майнових інтересів, пов'язаних із життям, здоров'ям, працездатністю і додатковими пенсіями страхувальника або застрахованої особи.

Офіційні трансферти — кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Трансферти від органів державного управління поділяються на: кошти, що надходять з інших бюджетів, дотації та субвенції.

Плата – платіж у бюджет за використання ресурсів, які перебувають у загальнодержавній власності, на основі певної еквівалентності взаємовідносин платників і держави. Встановлюється у твердих ставках з одиниці ресурсів у їх фізичному вимірі.

Перестрахування — система економічних відносин, у процесі яких страхувальник (цедент, перестрахувальник) з метою створення збалансованого портфеля договорів страхування, забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових операцій, беручи на страхування ризики, певну частку відповідальності за них (з урахуванням фінансових можливостей) передає на узгоджених умовах іншим страхувальникам (перестраховикам) у частині, що перевищує допустимий розмір власного утримання.

Первинний ринок — частина ринку цінних паперів, де здійснюється первинний випуск цінних паперів в обіг на основі оголошення про емісію.