Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Використана література






ЗМІСТ

 

Розділ І. Система екологічної освіти учнів початкової школи

1.1. Зміст поняття «екологічна культура» у початковій школі

1.2. Екологічне виховання як складова системи національного і громадського виховання школярів

1.3. Питання екологічного виховання школярів у доробку Василя Сухомлинського.

 

Розділ ІІ. Методика екологічного навчання і виховання на уроках мови у початковій школі

2.1. Пошук методів екологічного виховання

2.2. Міжпредметні зв’язки у системі екологічного виховання молодших школярів

2.3. Шляхи формування екологічної культури і свідомості на уроках рідної мови (природоохоронні диктанти та інше).

 

 

Розділ І. Система екологічної освіти учнів початкової школи

1.1 Зміст поняття «екологічна культура» у початковій школі

Екологія (гр. oikos - дім, родина) - наука, що вивчає закономірності існування, формування і функціонування біологічних систем всіх рівнів - від організму до біосфери та їх взаємодії із зовнішніми умовами. Це - ''наука про організми в себе вдома''. У сучасній науці поняття ''екологія'' характеризується єдністю біологічного, соціального, економічного, технічного, гігієнічного факторів життя людей. Тому екологічна культура учня - це сформована система наукових знань, спрямованих на пізнання процесів і результатів взаємодії людини, суспільства і природи; відповідальність за природу як національну і загальнолюдську цінність, основу життя; готовність до природоохоронної діяльності.

Формування екологічної культури, гармонійних відносин людини й природи посідає в Україні особливе місце. Чорнобильська катастрофа, високий рівень радіаційної, хімічної забрудненості довкілля привели до зростання захворюваності і смертності населення, скорочення тривалості життя, втрати величезної площі сільськогосподарських угідь, безповоротного зникнення окремих класів, родів та численних видів рослин і тварин і под. Тому ставлення людини до природи розглядається як важлива громадянська характеристика особистості.

Формування екологічної культури школярів здійснюється як у навчальному процесі, так і у позакласній діяльності. Педагогічною наукою визначені основні принципи екологічного виховання учнів і формування їх екологічної культури. До них належать принцип міждисциплінарного підходу, що вимагає точного визначення місця і ролі кожного предмета в загальній системі екологічної освіти; взаємне погодження змісту, форм і методів роботи; логіку розвитку провідних ідей і понять, їх постійне вивчення і поглиблення;

принцип систематичності і безперервності вивчення екологічного матеріалу, що реалізується за умови урахування ступенів навчання (початкової, базової, повної загальної середньої освіти), вікових та індивідуальних особливостей учнів;

принцип єдності інтелектуального і емоційно-вольового компонентів у вивченні і поліпшенні учнями навколишнього середовища;

принцип взаємозв 'язку глобального, національного і регіонального розкриття екологічних проблем у навчальному процесі.

У позакласній роботі екологічне виховання здійснюється за напрямами:

озеленення населених пунктів і внутрішнє озеленення школи;

лісорозведення і охорона лісів;

боротьба з ерозією ґрунтів;

охорона водоймищ і рибних запасів;

охорона і приваблювання птахів;

відновлення ареалів лікарських рослин;

турбота про збереження великих та малих річок, очищення джерел.

Природоохоронна діяльність здійснюється у таких формах: шкільні лісництва, садівництва, мисливські господарства, зелені і голубі патрулі, санітарні загони захисту довкілля, групи ''швидкої допомоги'' звірам і птахам, натуралістичні гуртки, клуби, наукові товариства, екологічні експедиції та екскурсії, екологічні стежки та інших.

Підвищенню ефективності екологічного виховання сприяє його тісний зв'язок з традиційним народним вихованням любові до природи. Народна виховна мудрість з колиски плекала в кожній дитині відчуття гармонії природи і людини. Природа постійно одухотворю вал ас ь в її свідомості як Матір-Берегиня, а Сонце, Земля та Вода були ''святими''. Дітей змалку привчали висаджувати і дбайливо доглядати городні та зернові культури, кущі, дерева, бережливо ставитись до птахів, диких звірів, комах та плазунів, розуміти природу як живий всеохоплюючий організм, що живе за власними законами, яких ніколи не можна порушувати.

Роль серцевини природовідповідної програми екологічного виховання виконує народний календар українців. Він містить історичні дати, події, свята, традиції, звичаї, обряди, які пов'язані з природою рідного краю, а також з природою самої людини: день зустрічі весни, день птахів, свято початку оранки і сівби, Пасхальне свято, день чищення джерел і криниць тощо. В основі цих подій - трудова діяльність людей, різноманітні види праці залежно від пори року. Участь школярів у підготовці і відзначенні цих свят виховує в них почуття господаря рідної землі, гуманістичне ставлення до природи, відчуття відповідальності за її долю.

1.2 Екологічне виховання як складова системи національного і громадського виховання школярів.

 

1.3 Гострота сучасної екологічної ситуації в усьому світі і в Україні, зокрема, породжує чимало проблем. Одна з них – виховання молодого покоління, здатного гармонійно співіснувати з природою, раціонально використовувати та відтворювати її багатства, психологічно готового оберігати її. Формування нового екологічного мислення, реалізація екологічної освіти сприятиме вирішенню зазначеної проблеми.

Екологічна освіта і виховання покликані забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв’язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства і кожної людини зокрема, виробити потребу в спілкуванні з природою та сформувати прагнення брати активну участь у поліпшенні довкілля. Передумовою цього є екологічні знання, а результатом – екологічний світогляд.

Чудовий посібник з екологічної освіти і виховання шкільна педагогіка отримала завдяки В. Сухомлинському, всі його праці «написані з природи» і є навчальним посібником вчителю, керівнику творчого учнівського об’єднання. «Краса природи – це могутнє джерело енергії думки, це поштовх, що пробуджує і ледачу, і сонну, і інертну думку. Перед красою кожна дитина така, якою вона є насправді, під впливом краси вона стає такою, якою вона повинна бути. Коли дитина опиняється віч-на-віч з природою, коли перед нею відкривається світ дивних речей – дайте волю дитячим вчинкам, саме через вчинки ви найкраще зможете спостерігати, як сприймає навколишній світ кожна дитина, що вона бачить, як думає» (1, с. 45).

В. Сухомлинський вибудував струнку педагогічну систему, зорієнтовану на природоохоронне навчання й виховання. Суспільне виховання, на думку педагога, не повинно відокремлювати дитину від навколишнього світу, а навпаки – зобов’язане максимально враховувати особливості її розвитку як природної істоти «людина була й завжди залишається дитям природи, і те, що ріднить її з природою, має використовуватися для її прилучення до багатств духовної культури» (3, с.127).

В.О.Сухомлинський завжди підкреслював, що треба навчати учнів розуміти природу, піклуватися за збереження і примноження її багатств. Найважливіші умови виховання бережливого ставлення до природи – це пізнання та вивчення рідного краю, розвиток в учнів позитивних емоційних виявів до навколишніх об’єктів, активна практична діяльність. Пізнання та вивчення природи краю слід починати зі спостережень у природі. Видатний педагог сформував низку порад щодо організації спостережень для підвищення їх ефективності: спостереження мають викликати почуття радості, супроводжуватися короткими, емоційно насиченими розповідями про даний об’єкт, необхідно звернути увагу на красу навколишнього світу.

Саме методам безпосереднього ознайомлення дітей з природою В.О.Сухомлинський надавав першочергового значення. «Ведіть дітей у ліс, до річки, на луг, – писав він, – відкрийте перед ними джерело, без якого неможливе повноцінне духовне життя, і ви побачите, як діти стануть розумними, спостережливими, кмітливими» (1, с.45).

Дійсно, екскурсії в природу позитивно впливають на розвиток екологічного і естетичного мислення вихованців, формування їх світогляду, сприяють набуттю знань, умінь і навичок для практичного вирішення проблеми охорони навколишнього середовища. Під час екскурсій вихованці обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді не лише ведуть спостереження, а й отримують первинні знання та вміння щодо проведення пошуково-дослідницької роботи. Вони опановують методи проведення спостережень за об’єктами та явищами природи, вчаться аналізувати, порівнювати, робити узагальнення та висновки. Так, виконуючи дослідницькі завдання, вихованці гуртків «Юні друзі природи», «Основи екологічних знань» знайомляться з рослинним і тваринним світом рідного краю, особливостями їх життя в різні пори року. Все це активізує пізнавальну діяльність вихованців, сприяє дослідженню вихованцями взаємозв’язків і взаємообумовленостей у природі, формує любов до природи рідного краю. Екскурсії в природу – це джерело натхнення та естетичних почуттів. Саме ця робота дає можливість вирішувати таке важливе завдання – навчити дітей дотримуватись норм поведінки в природі.

Надаючи виняткового значення дослідницькому характеру навчальної діяльності, В. Сухомлинський вважав, що, думаючи, вивчаючи та зіставляючи, діти відкривають істину або ж бачать, що для її відкриття необхідні нові спостереження, експериментування. Важливо, щоб активне сприйняття світу почалося ще в молодшому віці, а в ранню юність людина вступила вже із сформованими стійкими переконаннями.

Виховання працелюбності, трудової активності є неодмінною умовою розвитку інтелектуальних, творчих, моральних і психологічних якостей особистості. В. Сухомлинський був прихильником раннього залучення дітей до праці. Він рекомендував для цього використовувати різноманітні її види, «поєднуючи зусилля рук і думки». Система трудового виховання, за

В. Сухомлинським, має ґрунтуватися на принципі поєднання навчання з колективною працею. Керуючись цим принципом та враховуючи ключові перетворення, що сьогодні відбуваються в усіх сферах суспільно-економічного життя, педагогічні колективи навчальних закладів Кіровоградщини спрямовують свою діяльність на організацію продуктивної праці школярів шляхом широкого застосування існуючих і розробки нових підходів у системі трудового виховання та профорієнтаційної роботи.

В.Сухомлинський зазначав, що, вивчаючи різноманітність об’єктів природи, необхідно пов’язати з ними відповідні види сільськогосподарської праці, а знання про природу поглиблювати шляхом дослідницької роботи на навчально-дослідній земельній ділянці. «Труд є не тільки життєвою необхідністю, без якої неможливе існування, а і сферою багатогранних проявів духовного життя, духовного багатства особистості. В труді проявляється найважливіший засіб самовираження, самоствердження особистості» (1, с.243). Відповідно до цього в загальноосвітніх та позашкільних закладах області організована робота на навчально-дослідних земельних ділянках, які є базою творчої, дослідницької та практичної роботи учнів.

Робота на навчально-дослідних земельних ділянках розвиває у дітей творче та шанобливе ставлення до сільськогосподарської праці, спостережливість і дисциплінованість, уміння самостійно планувати і проводити дослідження, робити висновки, а найголовніше – готує до творчої праці. Школярі області під керівництвом вчителів, спеціалістів сільського господарства проводять досліди з рослинництва, тваринництва, овочівництва та квітництва, тематика яких різноманітна. Підсумки роботи на земельних ділянках підбиваються під час проведення «Свята врожаю». Як підкреслював В.Сухомлинський, «у цьому святі особливо яскраво виявляється єдність праці і краси».

Науково-педагогічний та практичний доробок В.Сухомлинського, його ідеї щодо спілкування та взаємодії школярів з природою є актуальними для сучасних навчальних закладів. Багатогранність творчої спадщини видатного педагога глибоко вивчається в багатьох країнах світу та збагачує сучасну педагогічну думку.

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – К.: Радянська школа, 1984. Виховання дбайливого ставлення дітей до природи у світлі педагогічних ідей Василя Сухомлинського: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Суми, 2009.

2. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У п’яти томах. – Т.2. – К.: Радянська школа, 1976-1977.

3. Основи еколого-натуралістичної освіти: Науково-методичний посібник (За ред. д-ра. пед. наук В.В.Вербицького). – К., 2005

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.